Команда АО AVER LEX — Ольга Просянюк, Андріана Фозекош і Віталій Сердюк — розповіли про співпрацю з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та річницю pro bono практики захисту військовослужбовців та членів їхніх родин. Перші запити на юридичну допомогу від військових почали надходити в компанію ще у квітні 2022 року — і щодня кількість звернень зростала. Про пріоритети вибору, вагому роль багаторічного адвокатського досвіду, роботу 24/7 та чому до практики залучено найбільшу кількість юристів, читайте в інтерв’ю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— У квітні минулого року ваша компанія оголосила про початок діяльності окремої Pro Bono практики — захист військовослужбовців. Як ви оцінюєте результати її роботи за рік?
Ольга Просянюк: За цей рік ми передусім переконалися у правильності рішення про створення такої практики і про її Pro Bono функціонування. Запити від військових надходять дуже великими обсягами, на які потрібно багато часу та ресурсу. Проте ми не мали жодного сумніву, що повинні долучитися до захисту прав наших військових, і продовжуємо це робити щодня. В межах цієї діяльності виникає досить багато труднощів, з якими раніше не стикалися в адвокатській діяльності. Але команда демонструє вміння працювати з комплексними питаннями, психологічно складними справами, готовність надавати юридичну підтримку і в неробочий час, відповідати на дзвінки і о шостій ранку, й опівночі.
Андріана Фозекош: Вагому роль відіграє багаторічний досвід участі команди у багатоепізодних кримінальних провадженнях і комплексних судових справах. Відповідно до внутрішнього реєстру проєктів практики захисту військовослужбовців нами здійснено:
- супроводження запитів від більше ніж 610 військовослужбовців та їхніх рідних, зокрема 117 полонених військовослужбовців;
- підготовлено понад 700 юридичних документів до військових частин та органів, органів досудового розслідування, судових органів, територіальних центрів укомплектування, міжнародних організацій тощо;
- щотижня відпрацьовується близько 50 годин щодо військових питань;
- супроводження 20 справ для встановлення необхідних фактів у судовому порядку (смерті на тимчасово окупованій території, батьківства, проживання однією сім’єю тощо).
І щодня кількість звернень від військових і членів їхніх родин збільшується.
— Чому вирішили інституціювати вашу роботу в окрему практику?
Ольга Просянюк: Перші запити на юридичну допомогу від українських військових надійшли до нас у квітні 2022 року. Тоді ми не припускали, що отримаємо їх настільки швидко з початку повномасштабного вторгнення. Але це було сигналом того, що спеціалістів з військового права було замало для тієї кількості звернень з питань несення військової служби та військових злочинів, які нас очікували.
Ми почали докладно вивчати і розбиратися в нормах військового права та їх взаємодії з іншими сферами, зокрема і кримінальним правом та процесом. Паралельно долучилися до співпраці з діяльності волонтерського руху «Адвокати ЗСУ», створеного за ініціативою Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Десь через пів року підтвердили можливість і підписали меморандум про співпрацю з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. І ще через пів року, на початку весни 2023-го, було прийнято рішення інституціювати окрему практику, яке остаточно реалізували у квітні того року.
Курують практику Андріана Фозекош разом із заступниками Владиславом Ігнатьєвим та Володимиром Малишем, які супроводжують напрям захисту інтересів полонених українських військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Андріана Фозекош: Такому рішенню передували результати аналізу діяльності команди в цій сфері. Ми побачили, що їй стали притаманні ті самі ознаки практик, які вже є в нашому об’єднанні — комплексність справ, регулярність запитів, формування категорій звернень, органічно сформована команда тощо. Єдиною відмінністю є те, що послуги в межах практики захисту військовослужбовців надаються виключно на умовах Pro Bono. Це вимагало запровадити певні зміни в організації роботи команди, враховуючи відсутність визначення пріоритетності проєктів та винагороди команди за фінансовим критерієм.
— Між іншим, ви вже тривалий час активно співпрацюєте з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Про це вкотре було повідомлено на публічних майданчиках Координаційного штабу. Як розпочиналася співпраця?
Віталій Сердюк: Одними з перших запитів на правничу допомогу було звернення родини загиблого військовослужбовця та звернення родин більше 40 полонених військовослужбовців Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які потрапили до полону у квітні 2022 року в місті Маріуполі. Нам необхідно було виробити алгоритм першочергових дій. Це питання складне щодо однієї особи, а наш запит стосувався одразу 40 людей. На той час пройшов майже місяць зі створення Координаційного штабу. Ми надіслали їм необхідну інформацію, провели супроводжуючі комунікації, що стало першим кроком для активної співпраці.
Нагадую, що до складу Координаційного штабу входять представники ГУР МО України, МО України, ЗСУ, СБУ, МВС України, НП України, Національної гвардії України, ДПС України, МЮ України, Міністерства реінтеграції України. Його головою призначено начальника ГУР МО України Кирила Буданова.
Масштаб і сфера діяльності Координаційного штабу, яка стосується життя і свободи полонених українських військових, вимагає належного розуміння специфіки роботи відповідних органів та підвищеного рівня відповідальності. У зв’язку з цим у вересні 2022 року, після проходження процедур, що потребували часу та формалізації, спільна робота Координаційного штабу та АО AVER LEX за спільною згодою була оформлена спеціальним меморандумом про співпрацю.
— Яка наразі діяльність адвокатів в рамках цієї співпраці?
Віталій Сердюк: З урахуванням вказаної специфіки та необхідної конфіденційності не вся інформація може бути розголошена. Загалом діяльність наших адвокатів у межах співпраці з Координаційним штабом нерозривно пов’язана з пошуком осіб, постійною комунікацією з рідними безвісти зниклих, полонених і представниками відповідних державних органів, а також постійним їх супроводженням у межах розпочатих кримінальних проваджень і вжиттям невідкладних заходів, зокрема:
- зібрати інформацію щодо дати, часу, місця та обставин зникнення, актуальних номерів телефонів зниклого, в/ч і побратимів, усіх можливих свідків, найактуальніші фото зниклого, коли останній раз виходив на зв’язок, інформацію про в/ч, командування тощо;
- ініціювати кримінальне провадження, отримати витяг з ЄРДР (якщо таке провадження не було ініційоване рідними або в/ч);
- організувати надання біологічних зразків від близьких родичів першого коліна;
- надати слідству всю наявну та необхідну інформацію;
- ініціювати необхідні слідчі та процесуальні дії (допити свідків, впізнання особи за фото або відео, встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (телефону), тимчасові доступи до інформації про телефонні з’єднання тощо;
- витребувати з в/ч на підставі адвокатського запиту акт службового розслідування та долучити його до матеріалів кримінального провадження;
- організувати постійний моніторинг актуальної інформації про зниклого/полоненого;
- інформувати слідчого, Координаційний штаб, Національне інформаційне бюро, Об’єднаний центр при СБУ про будь-яку нову інформацію про зниклого/полоненого.
Наша співпраця триває вже другий рік, і ми будемо продовжувати надавати правничу допомогу стільки, скільки це буде необхідно.
— З якими викликами ви стикнулися на початку та як їх розв’язували?
Андріана Фозекош: Спочатку ключовим викликом була необхідність спеціалізації у такій вузькій і водночас дуже комплексній сфері. Навіть базове — це розуміння термінології, вживаної військовими, яку цивільні не завжди знають. З цим викликом допоміг наявний досвід захисту в комплексних і резонансних кримінальних провадженнях, де в короткі терміни необхідно опрацьовувати велику кількість інформації та орієнтуватися в різних процесах. Також дуже корисним був обмін порадами, напрацюваннями і судовою практикою між колегами, які об’єдналися для юридичного захисту військовослужбовців.
Постійним викликом залишається розподіл запитів між командою і часового фактора роботи у цій сфері. У військових немає вихідних, часто вони мають зв’язок вночі або рано вранці. Відповідно режим адвокатів по цих справах також 24/7.
І ще один виклик стосується психологічного фактора, який зазвичай пов’язаний із трагічними подіями, внаслідок чого необхідна юридична допомога. Це впливає на побудову співпраці та комунікації з військовими як з клієнтами, а також відрізняє їхні очікування, про що завжди постійно пам’ятати.
— Яка правнича допомога надається в межах практики зараз? Чи змінилися запити за останній рік?
Андріана Фозекош: Опрацювавши велику кількість запитів, ми сфокусувалися на двох основних напрямах — правнича допомога військовослужбовцям з питань, пов’язаних із проходженням військової служби, та юридична підтримка родин полонених і безвісти зниклих українських військовослужбовців. Друга категорія також включає представництво потерпілих у кримінальних провадженнях, зокрема за фактом зникнення безвісти військовослужбовців, дезертирства чи добровільної здачі в полон тощо.
Наразі до практики залучено найбільшу кількість юристів з початку опрацювання запитів від військових — 15, серед яких партнери, адвокати, помічники. Ми розподіляємо звернення по категоріях, постійно працюємо над удосконаленням робочих механізмів, бази проєктів документів, списків контактів військових частин, органів та організацій, куди надсилаються звернення.
— До речі, супровід яких справ/звернень запам’ятався вам найбільше? Які справи були найскладнішими?
Віталій Сердюк: Кожне звернення запам’ятовується своїми особливостями та переживаннями. А коли вдається досягнути бажаного — це невимовні відчуття.
Я пам’ятаю ситуацію, коли син військовополоненого, щодо якого ми супроводжували відповідну процедуру повернення, опублікував на своїй сторінці мрію про те, щоб тато відвів його до школи в перший день. І хоча обмін відбувся через пів року після 1 вересня, ця мрія хлопця здійснилася, і зараз уся сім’я знову разом.
Інша ситуація відбулася в стінах Координаційного штабу. Наша команда тривалий час боролася за повернення з полону військового медика Дмитра Кубряка, який повернувся в Україну в листопаді 2022 року. Після звільнення він навідався до штабу, де зустрів іншого звільненого українського військового, якого оперував у підвалі під час вибухів та обстрілів. Це була неочікувана і дуже тепла зустріч.
Не менш болючими є трагедії з військовими, які гинуть під час несення служби, хоч і на території, де не ведуться активні бойові дії. Майже рік ми продовжуємо захищати інтереси сім’ї військовослужбовця Національної гвардії України Вадима Бондаренка, який загинув у смертельній ДТП, спричиненій суддею у стані алкогольного сп’яніння.
Це важливий і складний кейс, оскільки, окрім публічності та суспільного інтересу до цієї справи, матеріали кримінального провадження містять значну кількість експертиз і свідків, які мають бути допитані у суді. Більшість свідків у справі є діючими військовослужбовцями, а тому їх допит у суді в умовах воєнного стану потребує певних обмежень щодо гласності та відкритості судового розгляду. Наразі справа знаходиться на стадії допиту свідків сторони обвинувачення, зокрема, свідчення мають надавати товариші по службі загиблого.
— Що для команди в пріоритеті зараз?
Андріана Фозекош: Військова сфера відрізняється своєю суворістю, контролем і ранжованістю. Відповідно вона регулюється дуже великою кількістю нормативно-правових актів, до яких постійно вносяться необхідні зміни. Тому потрібно продовжувати удосконалювати свої навики з урахуванням усіх нюансів проходження військової служби, наприклад, як звертатися до військових частин, щоб отримати відповідь якомога швидше, та й взагалі її отримати.
Крім цього, через зростання навантаження у зв’язку зі збільшенням кількості звернень, важливо постійно структурувати участь команди у Pro Bono справах та оплатних, адмініструвати розподіл звернень по правничу допомогу, а також забезпечувати умови для уникнення ризику можливого вигорання команди через підвищену психологічну складову роботи.
Ольга Просянюк: Та головним пріоритетом залишається всебічна допомога Збройним силам України та докладання всіх можливих зусиль до забезпечення дотримання прав і законних інтересів наших військовослужбовців.