Можна чи ні встановити факт самостійного виховання дитини через суд?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одне із найпоширеніших питань серед чоловіків під час війни, розповіла Наталя Прудникова, адвокатка по сімейних справах, керівниця напряму сімейної практики АО Актум, адже таке рішення суду надає безумовне право на:
- відстрочку від проходження військової служби;
- звільнення з військової служби;
- перетин кордону.
Якщо відповісти коротко — можна. Проте все залежатиме від фактичних обставин суті справи та мети з якою встановлюється даний юридичний факт.
Так, вже офіційно опубліковано постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22. У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту — «встановлення факту самостійного виховання дитини». Верховний Суд залишив цю заяву без розгляду, посилаючись на те, що даний факт не підлягає встановленню в окремому порядку. І дехто з правників вважає, що це рішення є остаточним.
А от так це чи ні? Пропонуємо розібратись… Адже це рішення Великої Палати Верховного Суду не є остаточною крапкою в цьому питанні.
Суть справи №201/5972/22
Мати дитини виїхала за кордон, шлюб розірвано, є договір про визначення місця проживання дитини з батьком. З матері стягнуто аліменти на утримання дитини на користь батька. Встановлення факту самостійного виховання дитини необхідне заявнику, зокрема для оформлення відстрочки від мобілізації.
Саме через підстави та обставини, що наведені у справі, заявник вважає матір дитини такою, що з лютого 2022 року не бере участі в житті дитини, не спілкується з нею, матеріально не утримує тощо. І саме це надає підстави вважати його чоловіком/батьком, який виховує дитину самостійно.
Висновки суду по справі №201/5972/22
83. «З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п’ята статті 19 СК України)».
93. «За встановлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду».
Правові підстави цієї справи вказують на обставини за яких матір може бути позбавлена батьківських прав (винні дії чи бездіяльність). Стаття 164 СК України визначає, що: «у такій ситуації не можна звертатися із заявою про встановлення факту самостійного виховання. Правильним є подача позову про позбавлення батьківських прав».
Крім цього, пункт 74 постанови Верховного суду визначає, що: «фактично всі сімейні права та обов`язки врегульовані нормами СК України і можуть бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та на думку суду не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно їх виконує».
Проте зазначене рішення суду постановлено без аналізу чинного законодавства, що регулює інші відмінні від сімейних правовідносини. Я також акцентую, що іноді існують обставини за яких звернення до суду задля встановлення юридичного факту є — обов’язковим.
Варто брати до уваги той факт, що у цій справі заявник звернувся до суду у серпні 2022 року. Водночас ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» станом на серпень 2022 року мала редакцію, відповідно до якої право на відстрочку мали визначені особи, зокрема — жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Надважливо, що на той час норма закону не містила окремого положення щодо встановлення переліку документів, якими необхідно підтверджувати факт самостійного виховання дитини. В зміненій редакції ця норма почала діяти з 18 травня 2024 року: «жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
До того ж була прийнята Постанова КМУ №560, якою встановлюється перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини…)».
З наведеного вбачається, що з 18 травня 2024 року (!) Закон прямо передбачає можливість отримання рішення суду про встановлення певного юридичного факту — самостійного виховання дитини в судовому порядку, а також окремо, альтернативно — рішення суду про позбавлення батьківських прав.
Підсумовуючи викладене, робимо висновок, що насамперед якщо встановлення зазначеного факту необхідне, наприклад, для отримання відстрочки, то про це необхідно чітко та відкрито зазначити у заяві.
Крім цього, якщо підставами для такого факту є обставини, що визначені для позбавлення батьківських прав, а саме ухилення від виконання обов’язків із виховання та утриманню дитини. Тобто якщо дії матері свідомі — вона має можливість займатися дитиною, але не хоче цього робити (винні дії чи бездіяльність матері), то звертатися в окремому порядку не можна — суд залишить такий позов без розгляду. Оскільки він повинен вирішуватися у позовному провадженні через позбавлення батьківських прав (про що і зазначено в Постанові ВП ВС від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22).
Одначе де ж тоді шукати відповіді на запитання: у яких же тоді випадках можна встановлювати такий факт у судовому порядку та для чого таке рішення передбачено в новій редакції ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»?
Для цього необхідно звернутися до певних законодавчих критеріїв за яких дитина вважається позбавленою батьківського піклування, але при цьому відсутні винні дії матері.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»:
«Діти, позбавлені батьківського піклування – це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з:
- позбавленням їх батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі (є самостійними підставами для відстрочки відповідно до ст. 23 ЗУ).
- перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав (при встановлені зазначених обставин матір дитини не підлягає позбавленню батьківських прав і при цьому відсутній факт її добровільної відмови від своїх батьківських обов’язків, однак очевидно що дитина виховується батьком без матері - відповідно така ситуація є підставою для встановленням юридичного факту самостійного виховання дитини в судовому порядку)».