19 червня 2024 року Верховна Рада України ухвалила рішення про прийняття за основу двох законопроєктів «Про Військову поліцію» (№6569-д) та пов’язаного із ним «Про внесення змін до КУпАП, КК, та КПК щодо запровадження діяльності Військової поліції» (№6570-д). Одразу після їх прийняття окремі онлайн-медіа почали розповсюджувати інформацію про те, що Військова поліція начебто може вчиняти будь-які дії стосовно цивільних осіб, у тому числі військовозобов’язаних чоловіків та жінок, розшукувати осіб, які ухиляються від військової служби, проникати до житла чи іншого володіння особи без санкції суду на власний розсуд, зупиняти та перевіряти не тільки військовий транспорт, а й цивільний, та складати адміністративні протоколи. Спробуємо розібратись, чи насправді це так. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Про створення військової поліції говорять вже більше ніж 16 років. Так, Указом Президента України №311/2008 у 2008 році схвалено проєкт Концепції реформування кримінальної юстиції України. Запропоновано реформувати систему органів кримінальної юстиції так, щоб досудове слідство було покладено на: 1) національну поліцію; 2) фінансову поліцію; 3) військову поліцію; 4) слідчий підрозділ Служби безпеки України; 5) спеціально утворений орган досудового розслідування корупційних правопорушень (антикорупційний орган). При цьому Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі — ВСП) має бути перетворена у військову поліцію, яка здійснюватиме попередження, виявлення, розкриття злочинів та досудове розслідування справ про злочини проти встановленого порядку несення військової служби. Однак, попри слушні ініціативи, реформа так не була реалізована. Під час прийняття Кримінального процесуального кодексу у 2012 році ВСП навіть не включили до переліку органів, що здійснюють досудове розслідування. Наступний етап створення Військової поліції (далі — ВП) запропоновано у 2015 році за каденції Верховної ради України VIII скликання. Тодішнім законопроєктом передбачалося, що ВП займатиметься досудовим розслідуванням злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, передбачених статтями 402–421, 425–435 Кримінального кодексу. ВП повинна підпорядковуватися Міноборони, а керівник призначатися Міністром за поданням голови Генштабу. Чисельність військовослужбовців та працівників військової поліції мала б становити не менше 1,5% від загальної кількості ЗСУ. Але 9 років тому за тиждень після реєстрації Парламент відхилив та зняв із розгляду відповідний законопроєкт. У 2016 році була прийнята Програма діяльності Кабміну, в якій одним з пунктів було зобов’язання створити ВП. Але цього не було зроблено навіть на рівні Кабміну. У 2019 році Президент на зустрічі з керівництвом Верховної Ради дав доручення Міністру оборони створити у структурі Міноборони сучасний ефективний правоохоронний орган — Військову поліцію. Але законопроєкт щодо внормування діяльності ВП було зареєстровано у Верховній Раді лише наприкінці січня 2022 року. Що таке військова юстиція? ВСП входить до системи військової юстиції. Передусім нагадаю, що військова юстиція (military justice) — частина національної правової системи, яка стосується військовослужбовців та інших осіб, які виконують обов’язки військової служби, задля здійснення правосуддя, забезпечення військового правопорядку, дисципліни у спосіб та відповідно до процедур, які можуть відрізнятися від загальних. При цьому основою системи військової юстиції є вимога дотримання дисципліни. На сьогодні науковці виділяють три ланки військової юстиції. Перша — це орган, що здійснює правоохоронну функцію у військовій сфері, проводить досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо військовослужбовців та інших осіб, тобто — військова поліція. Наступна ланка — військова прокуратура, що забезпечує процесуальне керівництво досудовим розслідуванням слідчих військової поліції. І остання ланка — військові суди, завдання яких — здійснювати правосуддя щодо військовослужбовців та інших осіб, які виконують обов’язки військової служби. Звісно, якщо є військові суди, повинні бути і військові адвокати та система цивільного контролю за ними. Отже, систему військової юстиції формують три органи: правопорядку, нагляду та правосуддя. За відсутності хоча б одного система військової юстиції працювати ефективно не буде. Чинна система військової юстиції України виглядає так: 1. ВСП (територія військових частин, установ) та Нацполіція (крім території військових частин, установ), органи, що мають право проводити досудове розслідування. 2. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони створена на правах Департаменту в Офісі Генерального прокурора. 3. Суди загальної юрисдикції. Отже, проєктом 6569-д пропонується реформувати першу ланку військової юстиції шляхом реорганізації ВСП у ВП, але без права проводити досудове розслідування. Мета та завдання Військової поліції В пояснювальній записці до законодавчої ініціативи зазначено, що мета прийняття закону про Військову поліцію — забезпечити функціонування ефективного органу, здатного підтримувати правопорядок і військову дисципліну у Мінобороні, ЗСУ та Державній спецслужбі транспорту. На сьогодні правопорядок і військову дисципліну в ЗСУ відповідно до чинного законодавства забезпечує ВСП. Зокрема, серед її завдань наступні: Забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, військових містечках і громадських місцях; Запобігання правопорушенням у ЗСУ та їх припинення; Захист життя, здоров’я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов’язаних під час проходження зборів, працівників ЗСУ, інших протиправних посягань; Захист майна ЗСУ від розкрадання; Забезпечення безпеки дорожнього руху; Виконання у передбачених законом рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті та виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні. Також до завдань ВСП, визначених у ст. 3 Закону «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» серед іншого, — розшук осіб, які самовільно залишили місце служби, виконання рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті, виконання кримінального покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні. По суті, ВСП є аналогом поліції громадської безпеки, але її повноваження обмежені забезпеченням дисципліни серед військовослужбовців. ВСП не займається досудовим розслідуванням, не виконує оперативно-розшукову, розвідувальну та контррозвідувальну функції. При цьому ВСП має право розглядати справи та складати протоколи за низкою статей Кодексу про адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами, а також доставляти і затримувати порушників виконувати арешт з утриманням на гауптвахті. Широкомасштабне вторгнення рф у 2022 році викрило низку питань в сфері підтримки правопорядку і військової дисципліни у Збройних Силах України, що потребують негайного вирішення. Йдеться, зокрема, про: відсутність скоординованих дій правоохоронних органів при здійсненні повноважень через їх вузьку спеціалізацію, розпорошення функцій досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, та правопорушень, вчинених на території військових частин; відсутність системи превенції та профілактики скоєння військовослужбовцями кримінальних, адміністративних та дисциплінарних правопорушень, здатної забезпечити законність у військових формуваннях та оборонній сфері; наявність низки проблем у забезпеченні належного рівня правопорядку та дисципліни серед військовослужбовців під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування повномасштабної збройної агресії; нестачу кваліфікованого кадрового потенціалу тощо. Ба більше, ВСП на сьогодні немає жодних повноважень щодо здійснення оперативно-розшукових заходів і притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, а також позбавлена процесуальної можливості сприяння органам досудового розслідування та прокурорам у здійсненні досудового розслідування відносно військовослужбовців. Водночас відсутність належного розшуку дезертирів та інших осіб, які самовільно залишили місця несення служби, незабезпечення невідворотності їх покарання, негативно позначається на стані боєготовності та правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Військова поліція: що змінюється? ВП є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до складу сектору безпеки і оборони, призначенням якого є забезпечення правопорядку і військової дисципліни у Міноборони, ЗСУ та ДССТ. Діяльність ВП спрямовується та координується КМУ через Міноборони. Основні завдання ВП: 1) попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень у Міноборони, ЗСУ та ДССТ; 2) провадження у справах про адміністративні правопорушення, 3) оперативно-розшукова діяльність у випадках та на підставах, визначених законом; 4) забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ у місцях дислокації військових частин 5) превентивна та профілактична діяльність, спрямована на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень 6) захист життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців 7) захист державного майна від протиправних посягань; 8) забезпечення виконання адміністративних стягнень та покарань за вчинення кримінального правопорушення 9) контроль за виконанням законодавства щодо безпеки дорожнього руху водіями військових транспортних засобів 10) забезпечення виконання інших, визначених законом, завдань з питань національної безпеки у воєнній сфері, у сфері оборони в мирний час та особливий період. ВП комплектується за рахунок чисельності ЗСУ та складає 1,5% від чисельності ЗСУ. Безпосереднє керівництво ВП здійснює Начальник Військової поліції. Військовослужбовці ВП мають службове посвідчення, однострій та знаки розрізнення. З метою запобігання та виявлення правопорушень у діяльності особового складу Військової поліції діють підрозділи внутрішньої безпеки Серед нових повноважень ВП, яких наразі немає у ВСП, я б відмітив: 1) розшукує викрадену або втрачену вогнепальну зброю, бойові припаси до неї та вибухові речовини, що перебувають на обліку у військових частинах Міністерства оборони, Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту; 2) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, оперативно-розшукову діяльність; 3) за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора та/або на підставі рішення слідчого судді, суду проводить слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; 4) за наявності підстав забезпечує безпеку Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України та голів іноземних військових делегацій; 5) проводить службові розслідування та перевірки, а також може направляти запити. Військовослужбовці ЗСУ, які проходять військову службу у ВСП, призначаються за їхньою згодою на відповідні посади у ВП за умови відповідності вимогам до військовослужбовців Військової поліції, визначеним цим Законом. Вони повинні бути громадянин України, вільно володіти державною мовою та бути придатними до проходження військової служби за станом здоров’я. Слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії ВП Сателітним законопроєктом (№6570-д) пропонується внести зміни в КУпАП, КК та КПК. Він, зокрема, не надає повноваження ВП проводити досудове розслідування. Натомість з урахуванням поточних реалій пропонується, щоб у випадку введення в Україні воєнного стану для здійснення досудового розслідування військових кримінальних правопорушень та інших правопорушень, що пов’язані із ними, за постановою керівника відповідного органу прокуратури про визначення оперативного підрозділу супроводу кримінального провадження та/або за постановою керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчо-оперативної групи військовослужбовці оперативних підрозділів органів ВП можуть залучатися до проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Зазначені військовослужбовці оперативних підрозділів органів ВП мають право проводити визначені слідчими слідчо-оперативної групи або прокурорами групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, вказівки про проведення яких надаються письмово, а у невідкладних випадках — усно, з подальшим письмовим їх підтвердженням. Військовослужбовці оперативних підрозділів органів ВП, які включені до складу слідчо-оперативної групи та/або визначені для оперативного супроводу кримінального провадження, мають право проводити слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, які не потребують дозволу слідчого судді, суду з власної ініціативи лише у районах ведення воєнних (бойових) дій з метою фіксації та збереження речових доказів чи інформації, за наявності ризику зміни місця події або унеможливлення доступу до нього в подальшому. За першої можливості вони інформують про це за допомогою технічних засобів відповідного слідчого або прокурора. Чи потрібно наразі реформувати ВСП у ВП? Я вважаю, що під час дії правового режиму воєнного стану та широкомасштабної війни створення нового органу, навіть якщо йдеться суто про механічну зміну вивіски, може призвести до значних проблем як в організації цього процесу, так і в забезпеченні окремих завдань щодо підтримки правопорядку в ЗСУ. Перший ризик стосується питань фінансування цього органу, матеріально-технічного забезпечення та налагодження функціонування ВП з ЗСУ, Міноборони, органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та ліквідацією Військової служби правопорядку у ЗСУ. Другий ризик стосується гарантій незалежності ВП. Так, у проєкті є заборона щодо незаконного втручання у здійснення повноважень ВП. Але по факту ВСП не буде незалежною – вона підпорядковуватиметься Міноборони, яке ухвалюватиме рішення про створення, кількість та склад органів управління, підрозділів, центрів ВП та дисциплінарних батальйонів, визначення їх структури та дислокації, визначення територіальних зон діяльності органів управління тощо. Третій ризик стосується здійснення оперативно-розшукової діяльності за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора та/або на підставі рішення слідчого судді, суду проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому КПК України користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Але надання повноважень ВП здійснювати вищезазначені заходи призведе до незабезпечення об’єктивності та незалежності досудового розслідування у кримінальному провадженні. Крім того, будь-хто не може бути слідчим. Ба більше, не зрозуміло як буде організовуватися співпраця слідчого Нацполіції, СБУ та ДБР з військовослужбовцями оперативних підрозділів ВП та надання і виконання вказаних слідчим органом досудового розслідування доручень. Підсумовуючи, зазначу наступне. Якщо й братися за реформу військової юстиції і безпосередньо її першої ланки, а саме Військової юстиції, це доречно здійснювати вже після закінчення воєнного стану, комплексно проаналізувавши чинну систему органів військової юстиції та розробити комплексну реформу у зв’язці Військова поліція — окрема Спеціалізована прокуратура (з чітко визначеною підслідністю) — суди з військовою спеціалізацією (або окрема судова ланка). Крім того, доцільно встановити перехідний період і визначити час та виконання таких функцій за новоствореними та ліквідованими органами.
17 липня 2024, 18:59