Виступаючи на президентському форумі навесні ц.р., голова Комісії з питань правової реформи, народний депутат Сергій Іонушас зазначив, що адвокатура — це єдина організація, яка зберегла свою цілісність, і робота якої є найбільш ефективною.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нагадаю, робота адвокатури завжди будувалася на засадах самоврядування, а адвокати вважались елітою юридичної професії. З часом поняття елітарності дещо розмилося, але адвокати не втратили визнання своєї фаховості. Можливо, саме тому діючі працівники органів правопорядку намагаються будь-яким чином отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Водночас саме вони вважають адвокатів першопричиною своїх професійних невдач, ототожнюють захисників з їхніми клієнтами, порушують права та гарантії адвокатської діяльності. Навіщо ж тоді їм цей статус? Щоб використовувати його для прикриття іншої діяльності, яка не має нічого спільного з адвокатурою і високими морально-етичними стандартами нашої діяльності? Навіть працівники НАБУ на чолі зі своїм керівником намагаються здати адвокатський іспит. Де ж їхня принциповість?
Досить давно, коли в законодавстві України з’явився інститут приватного нотаріату, одним з перших приватних нотаріусів було опубліковано статтю «Професія, що відродила престиж». І зараз, коли кількість осіб, котрі мають в одній кишені службове посвідчення, а в іншій — свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, стала неприйнятною, після низки гучних скандалів щодо отримання адвокатського статусу особами, яких не можна допускати до адвокатури, законодавець звернув увагу на цю проблему — на розгляд парламенту внесені декілька законопроєктів (№№ 6205, 6206, 6207), які стосуються посилення авторитету адвокатури. Водночас Національною асоціацією адвокатів України разом з авторами законопроєктів заплановано широке обговорення вказаних ініціатив в адвокатському співтоваристві з метою максимального їх удосконалення.
Законопроєкт № 6205
Завдяки змінам буде заборонено протягом 5 років отримувати свідоцтва тим особам, котрі вчинили корупційні правопорушення та/або порушення присяги. Також не зможуть отримати свідоцтва ті, хто протягом останніх 3 років працювали або працюють на посадах у державних органах, суддею, прокурором, слідчим, нотаріусом тощо. І звісно, заборона торкнеться осіб, котрі протягом року порушували правила адвокатської етики, перешкоджали законній адвокатській діяльності або принижували авторитет адвокатури. Такі нововведення вбачаються логічними та дозволять не допускати до адвокатської діяльності осіб, які можуть дискредитувати імідж професії.
Зміни також призведуть до більш суворого відбору в адвокатуру з точки зору моральних якостей кандидатів, а необхідність дотримання певного відрізку часу між попередньою юридичною спеціалізацією та адвокатурою дасть можливість дещо відволіктися від попереднього досвіду роботи.
Обмеження пропонуються і в питаннях сумісництва: не можна суміщати адвокатську діяльність з судовою, експертною, правоохоронною, оперативно-розшуковою. Тому діючи юристи з інших спеціалізацій не зможуть отримати свідоцтва, поки не припинять основну діяльність.
Ще одна слушна зміна стосується анулювання свідоцтва, якщо адвокат не практикує протягом 7 років.
Законопроєкт № 6206
Він передбачає, що досудове розслідування стосовно діючого адвоката, свідоцтво якого про право на заняття адвокатською діяльністю не зупинене, може здійснювати лише Державне бюро розслідувань. Через те, що в нашій країні існує практика тиску на адвокатів, особливо захисників у кримінальних провадженнях, шляхом порушення відносно них кримінальних проваджень, таке доповнення, на мою думку, є слушним.
Пропонуються зміни до ст. 216 КПК України, яка визначає правила підслідності:
1) п. 1 ч. 4 ст. 216 після слів «працівником правоохоронного органу» доповнити словами «адвокатами, право на заняття адвокатською діяльністю яких не зупинене».
Цікава ініціатива, особливо з урахуванням не досить рідкісної практики тиску на адвокатів, особливо захисників у кримінальних провадженнях, шляхом порушення стосовно них кримінальних проваджень. У таких діях тією чи іншою мірою «відмітились» усі органи досудового розслідування, тому визначення єдиного органу, який може розслідувати кримінальні провадження щодо адвокатів, на мою думку, є слушним.
Цим законопроєктом також визначаються особливості притягнення адвоката до кримінальної відповідальності. Запропоновані оновлення посилюють гарантії адвокатської діяльності, дають змогу захистити самого адвоката, зберегти адвокатську таємницю і залучити до процесу органи адвокатського самоврядування, а визначення Генерального прокурора та його заступників як осіб, які виключно можуть виконувати певні процесуальні дії відносно адвокатів, дає змогу позбутися тиску або провокацій прокурорів, які займають нижчі посади.
Зміни, які пропонується внести до КПК України:
2) п. 3 ч. 1 ст. 481 на початку речення доповнити словом «адвокату».
3) Внести доповнення до ст. 4823 такого змісту:
«Стаття 4823. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно адвоката
1. Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення адвокатом, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступником у порядку, встановленому цим Кодексом.
2. Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у т.ч. негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи адвоката, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступником.
Розгляд таких клопотань здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Такі клопотання, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, розглядаються за обов’язкової участі представника ради адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно, але не менш як за 3 години до початку, повідомити раду адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат, про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку. Якщо представник ради адвокатів регіону без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без його участі.
Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступником, дозволяється затримання адвоката лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.
Орган або посадові особи, які затримали адвоката, повідомили йому про підозру, або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 годин з моменту вчинення таких дій повідомити про це раду адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат.
У разі вчинення дій, зазначених в абз. 6 цієї частини, стосовно членів органів адвокатського самоврядування орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 годин з моменту вчинення таких дій повідомити про це голову Ради адвокатів України або його заступника. Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом».
Законопроєкт № 6207
Цей законопроєкт дає чіткі настанови для тих, хто у виконанні адвокатом конституційної функції забезпечення права на правову допомогу бачить співучасть у скоєнні кримінального правопорушення. Він постановляє, що діяльність адвоката в рамках надання правової допомоги особі, котра вчинила злочин, не є співучастю.
У багатьох країнах Європи, до якої ми так прагнемо, прокурори після відставки не стають адвокатами — це вважається дурним тоном. Цікава традиція, але чи запрацює вона у нас?