Українське законодавство у сфері запобігання корупції передбачає суворі вимоги до декларування майна, доходів та витрат посадовими особами. Цей механізм є ключовим інструментом для забезпечення прозорості та довіри до державних інституцій. Однак, як показують останні судові рішення, порушення у сфері декларування залишаються актуальною проблемою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Законодавство України, яке регулює питання декларування майна та доходів посадових осіб, є основою антикорупційної політики держави. Його метою є забезпечення прозорості фінансової діяльності представників органів влади та запобігання зловживанню владою. Механізм декларування передбачає вимогу для посадових осіб подавати декларації про свої доходи, майно та витрати, що дозволяє громадськості та державним органам здійснювати перевірки на наявність потенційних порушень або незаконного збагачення.
Однак на практиці виникає низка проблем, пов’язаних із недостовірними відомостями в деклараціях, що не лише підриває довіру до інститутів влади, але й створює умови для корупції.
У даній статті пропоную розглянути основні проблеми, що виникають у процесі декларування, проаналізувати судову практику, визначити основні виклики та знайти можливі шляхи вдосконалення системи контролю за доходами та майном посадових осіб.
Сутність порушення та правові наслідки:
Стаття 366-2 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у деклараціях посадових осіб. Це порушення може включати приховування майна, доходів, фінансових зобов’язань або інших активів, що підлягають декларуванню. Санкції за такі дії включають штрафи, позбавлення права обіймати певні посади, а в окремих випадках — конфіскацію майна. Декларування є обов'язковим для осіб, які обіймають посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, суддів, прокурорів, працівників правоохоронних органів, а також інших категорій посадових осіб, визначених законодавством. Вони повинні подавати декларації не лише про власні доходи та майно, але й про активи їхніх родичів, що також викликає додаткові труднощі в перевірці.
Аналіз судових рішень, пов’язаних із порушеннями декларування, дозволяє окреслити основні проблеми правозастосування, з якими стикаються суди під час розгляду таких справ. Однією з ключових складових злочину за ст. 366-2 КК України є наявність умислу в діях посадової особи, тобто чи була мета приховати певну інформацію чи надати недостовірні дані в декларації.
Наприклад, у справі № 399/368/24 голова фермерського господарства та депутат місцевої ради був визнаний винним у поданні недостовірної декларації. Суд призначив йому штраф у розмірі 51 000 грн та позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на один рік. Аналогічні рішення були прийняті у справах № 711/3160/22 та № 991/500/23, де посадові особи не вказали у деклараціях земельні ділянки, нерухомість, корпоративні права та доходи.
Основні проблеми судової практики:
1. Доказування умислу. Однією з ключових складових злочину за ст. 366-2 КК України є наявність умислу у внесенні недостовірних відомостей. У справі № 991/6699/22 народний депутат не вказав у декларації орендовану квартиру вартістю майже 2 млн грн. Суд виправдав його, оскільки не знайшов достатніх доказів умислу. Це підкреслює важливість ретельного збору та аналізу доказів у таких справах.
2. Виправлені декларації. У справі № 751/10686/23 начальник податкової служби подала виправлену декларацію після отримання підозри. Однак суд вирішив, що це не звільняє її від відповідальності, оскільки правопорушення вважається завершеним на момент подання недостовірної декларації. Це свідчить про те, що виправлення помилок після факту порушення не завжди може зняти з особи відповідальність.
3. Строки давності. У багатьох справах, наприклад, № 161/1777/15-к та № 991/4851/22, суди звільняли обвинувачених від покарання через закінчення строків давності. Це може створювати ризик уникнення відповідальності для посадових осіб, які приховують інформацію у деклараціях.
4. Конфіскація майна. Хоча ст. 366-2 КК України не передбачає автоматичної конфіскації майна, у випадках, коли недостовірні відомості пов’язані з незаконним збагаченням, можливе застосування додаткових санкцій. Наприклад, у справі № 751/10686/23 йшлося про доходи від продажу майна на окупованій території, що могло стати підставою для конфіскації.
Ефективність покарань:
Багато експертів висловлюють сумніви щодо ефективності покарань, передбачених ст. 366-2 КК України. Штрафи у розмірі 51 000 грн або позбавлення права обіймати посади на один рік часто виглядають недостатньо суворими для осіб, які приховують мільйонні активи. Наприклад, у справі № 579/1873/23 сума недостовірних відомостей склала понад 5,8 млн грн, а покарання обмежилося 150 годинами громадських робіт та обмеженням на обіймання посад на рік.
Висновки та рекомендації:
1. Посилення санкцій. Для підвищення ефективності боротьби з порушеннями у сфері декларування варто розглянути можливість посилення санкцій, зокрема збільшення розміру штрафів та введення обов’язкової конфіскації незадекларованих активів.
2. Покращення механізмів перевірки. Важливо вдосконалити механізми перевірки декларацій, зокрема шляхом автоматизації аналізу даних та залучення міжнародних експертів.
3. Зменшення строків давності. Для запобігання уникненню відповідальності можна розглянути зменшення строків давності для порушень, пов’язаних із декларуванням.
4. Підвищення обізнаності посадових осіб. Багато порушень відбуваються через незнання вимог законодавства. Тому важливо проводити регулярні навчання для посадових осіб щодо правил заповнення декларацій.
5. Залучення громадськості та ЗМІ. Активна участь громадськості та засобів масової інформації у моніторингу декларацій може стати додатковим інструментом виявлення порушень.
6. Використання міжнародного досвіду. Використання кращих практик інших країн, де ефективно працюють механізми декларування та покарання за порушення, може допомогти Україні вдосконалити свою систему.
Одним із найбільших викликів є недостатня ефективність механізмів перевірки поданих декларацій. Більшість перевірок здійснюються вручну або частково автоматизовано, що створює ризики для виявлення порушень. Проблема полягає в обмежених можливостях аналізу великої кількості даних, що може привести до того, що навіть очевидні порушення залишаються непоміченими. У більшості справ, порушених за ст. 366-2 КК України, обвинувачені намагаються довести відсутність умислу на подання недостовірної інформації. Це особливо складно у справах, де наявність умислу не є очевидною, а відсутність точних доказів стає на користь підсудним.
Яскравий приклад: вищезгадана справа № 991/6699/22, де народний депутат не вказав у декларації орендовану квартиру вартістю майже 2 млн грн. Суд виправдав обвинуваченого через відсутність доказів умислу, що ставить під сумнів ефективність закону і необхідність чіткішої регламентації процесу збору доказів.
Ще однією проблемою є строки давності для порушень, що стосуються декларацій.
Судова практика показує, що у випадках, коли строки давності закінчуються до того, як справа доходить до суду, посадові особи можуть уникнути покарання, навіть якщо порушення було підтверджено. Це створює лазівку для ухилення від відповідальності для осіб, які можуть приховати свої порушення на певний час. Судова практика свідчить, що боротьба з порушеннями у сфері декларування залишається важливим напрямком антикорупційної політики. Однак для досягнення реальних результатів необхідні системні зміни, спрямовані на посилення відповідальності та покращення механізмів контролю. Тільки за умови комплексного підходу можна досягти значного прогресу у боротьбі з корупцією та забезпеченні прозорості у діяльності посадових осіб.
Проблема декларування майна та доходів посадових осіб в Україні залишається актуальною і вимагає комплексного підходу до її вирішення. Здійснення реформ, спрямованих на вдосконалення системи перевірки декларацій, посилення санкцій та активну участь громадськості у контролі за прозорістю діяльності посадових осіб є важливими елементами в боротьбі з корупцією.
Тільки завдяки системним змінам можливо досягти справжньої прозорості та ефективного контролю за діяльністю державних службовців. Одним із можливих шляхів вдосконалення є посилення санкцій за порушення в частині декларування майна та доходів. Можна розглянути введення обов’язкової конфіскації незадекларованих активів у разі підтвердження незаконного збагачення. Зокрема, використання міжнародного досвіду. Україна може взяти приклад із міжнародної практики, де активно використовуються автоматизовані системи для перевірки декларацій та здійснюється більш жорсткий контроль за дотриманням вимог. Такі механізми дозволяють значно знизити ймовірність маніпуляцій із деклараціями.