Голова Верховної Ради України 9 січня 2025 року підписав текст закону «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі — Закон про відміну Господарського кодексу України). Якщо закон буде підписано Президентом України та опубліковано, через пів року він набере чинності та в наступні три роки в країні має відбутися масштабна перебудова її правового та економічного механізму.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про об’єм змін, які необхідно реалізувати, свідчать наступні факти. Однією з цілей Закону про відміну Господарського кодексу України є зникнення з чинного законодавства країни терміну «підприємство» як суб’єкт права. Для досягнення цієї мети всі державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства, казенні підприємства, комунальні комерційні підприємства, комунальні некомерційні підприємства, спільні комунальні підприємства, приватні підприємства, дочірні підприємства, іноземні підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації мають перетворитися в акціонерні товариства, або товариства з обмеженою відповідальністю або державні (комунальні) некомерційні товариства.
Процедура такого перетворення достатньо складна та багатоетапна. Вона складається з прийняття рішення засновниками підприємств про їх реорганізацію шляхом перетворення, проведення інвентаризації майна та підготовки передавального акту, затвердження засновниками нової редакції статуту та його державної реєстрації, прийняття оновлених різноманітних внутрішніх нормативних актів підприємств, переробки бланків документації та печаток підприємств. Цікаво, що в першій редакції законопроєкту, який було подано до Верховної Ради в мирному 2021 року, для реалізації цих змін відводилося сім років. На превеликий жаль і здивування, у Верховній Раді вирішили, що в воєнний час такі масштабні трансформації можна здійснити у вдвічі коротший строк.
Другою новелою Закону про відміну Господарського кодексу України є заміна права господарського відання та права оперативного управління, якими наразі наділені користувачі державного та комунального майна, новим правовим режимом — правом узуфрукта державного (комунального) майна. Реалізація цієї новели також є масштабним процесом, бо стосується вже не тільки підприємств, про які йшло вище, а всіх суб’єктів, які користуються державним та комунальним майном на праві господарського відання або оперативного управління. А це всі державні органи та органи місцевого самоврядування, державні та комунальні організації (установи), АТ «Укрзалізниця», Національний банк України, музеї, військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук. Всі вони мають привести свої установчі документи (статути, положення) до вимог Закону про відміну Господарського кодексу України, а саме змінити назву правового режиму, на якому вони користуються державним або комунальним майном із права оперативного управління (господарського відання) на право узуфрукта державного (комунального) майна.
Що таке узуфрукт? Це недостатньо відомий українському законодавству правовий інститут, який походить із Римського права. Чинний Цивільний кодекс України наразі не оперує цим поняттям. Вперше саме Закон про відміну Господарського кодексу України дає легальне визначення узуфрукта як права особистого безоплатного володіння і користування державним та комунальним майном. Це, власне, ті ж самі повноваження, якими користувачів такого майна наділяє право господарського відання та право оперативного управління.
Однак для оформлення такої заміни всім користувачам державного та комунального майна необхідно також провести інвентаризацію майна, оформити його приймання — передачу на праві узуфрукту, внести зміни до своїх установчих документів (статутів, положень) та здійснити їх державну реєстрацію. При проведенні інвентаризації необхідно виділити, яке майно підлягає приватизації, яке ні. Перший різновид майна передається правонаступнику на праві власності, другий різновид — на праві узуфрукта державного та комунального майна. Органам державної влади (місцевого самоврядування), державним органам, державним (комунальним) організаціям (установам, закладам), державним (комунальним) некомерційним товариств та іншим юридичним особам, які не мають на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) яких є держава (територіальна громада) майно передається на праві узуфрукта державного майна або узуфрукта комунального майна.
У цій галасливій, сполошеній Законом про відміну Господарського кодексу України, компанії різноманітних юридичних осіб, сумно стоять заклади охорони здоров’я, яких цей закон поставив у ситуацію повної невизначеності.
Як відомо, в країні відбувається медична реформа, однією з базових засад якої є надання закладам охорони здоров’я більшої господарської самостійності. Для цього заклади охорони здоров’я первинної та спеціалізованої ланки були перетворені з бюджетних установ в некомерційні комунальні підприємства. Ці процеси відбувалися зовсім недавно, лише 4-6 років назад. Тепер же вони мають стати некомерційними товариствами. Такими товариствами, відповідно до вимог Закону про відміну Господарського кодексу України, є непідприємницьке товариство, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада. Територіальна громада як учасник комунального некомерційного товариства не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених законом. Основним плановим документом комунального некомерційного товариства є фінансовий план, відповідно до якого товариство отримує доходи та здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій упродовж календарного року відповідно до установчих документів. Комунальне некомерційне товариство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, визначених законом. Розподіл прибутку комунального некомерційного підприємства серед його учасників забороняється. Можна стверджувати, що статус комунального некомерційного товариства практично не відрізняється від статусу комунального некомерційного підприємства.
В які ж строки необхідно виконати передбачені законом зміни? Щодо комунальних закладів охорони здоров’я важко відповісти на це запитання, бо Законом про відміну Господарського кодексу України ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я викладається в такій редакції — за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи. Отже, з моменту вступу в дію закону про відміну Господарського кодексу України законодавство вже не буде передбачати можливості існування закладів охорони здоров’я в формі комунального некомерційного підприємства. Можуть виникнути цілком слушні, як на мене, запитання: а що, перехідний період у три роки закладам охорони здоров’я комунальної форми власності новий закон не гарантує? Вони мають перетворитися на некомерційні товариства як в казці «Попелюшка» за помахом чарівної палички? А як НСЗУ буде співпрацювати із закладами охорони здоров’я, які існують в організаційній формі, не передбаченій законодавством?
На ці запитання закон відповідає правовою еквілібристикою. Так, Цивільний кодекс України (стаття 108) імперативно, без всяких виключень визначає зміну організаційно-правової форми юридичної особи її перетворенням. Закон про відміну Господарського кодексу України (стаття 14) також визначає, що зміна організаційної форми підприємства на товариство є припиненням, яке здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Але, виявляється, не для всіх підприємств.
Імперативну норму Цивільного кодексу України закон обходить для державних та комунальних некомерційних підприємств, назвавши їх припинення в результаті зміни організаційної форми просто зміною назви. Так, відповідно до п. 11 ст. 17 «Прикінцеві та перехідні положення», зміна організаційно-правової форми юридичної особи з державного некомерційного підприємства або комунального некомерційного підприємства на відповідно державне некомерційне товариство або комунальне некомерційне товариство здійснюється державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань під час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, щодо її найменування, передбачених абзацом першим цього пункту, без подання окремої заяви та без справляння адміністративного збору. Зміна найменування державного або комунального некомерційного підприємства відповідно до вимог цього пункту не вважається його перетворенням. Після закінчення перехідного періоду, передбаченого цим Законом, юридичні особи, зареєстровані в організаційно-правовій формі державного некомерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства, вважаються відповідно державним некомерційним товариством, комунальним некомерційним товариством та керуються законодавством про державні та комунальні некомерційні товариства незалежно від прийняття такими юридичними особами рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Якщо розробники закону намагалися так якось полегшити долю закладів охорони здоров’я і звільнити їх від нового проходження процедури реорганізації, то це зроблено, очевидно, з порушенням вимог Цивільного кодексу України.
Що ж до реформи державних закладів охорони здоров’я, то Закон про відміну Господарського кодексу України просто її блокує. Як відомо, державні медичні установи (інститути), засновниками яких є Міністерство охорони здоров’я України, Національна академія медичних наук України, Державне управління справами, які надають високоспеціалізовану медичну допомогу, мали увійти в реформу ще в 2020 році разом з усіма медзакладами країни. Цей процес «забуксував» по ряду об’єктивних та суб’єктивних причин. Для його прискорення законодавець навіть ввів в 2021 році поняття державного некомерційного підприємства, яке утворюється у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах. Тільки після цього почав впроваджуватися пілотний проект щодо переведення Національного інституту раку на нову систему фінансування. З 1 січня 2025 року ці заклади, залишаючись переважно в формі бюджетної установи, почали заходити в Програму медичних гарантій. При цьому впродовж року вони мають автономізуватися, тобто змінити організаційну форму на державне некомерційне підприємство. Закон про відміну Господарського кодексу України робить ці зміни неможливими, оскільки з моменту його вступу в дію створення державних некомерційних підприємств забороняється.
Отже, закон про відміну Господарського кодексу України, у разі вступу його в дію, заблокує реформу високоспеціалізованої ланки медичної системи, а заклади первинної та спеціалізованої медицини позбавить легітимності.
Щоб це не сталося, закон має бути ветований Президентом України і доопрацьований Верховною Радою України. Як на мене, вступ закону в силу доцільно прив’язати до відміни воєнного стану, збільшити перехідний період, видалити правову еквілібристику. А, може, ще й замахнутися на новий Економічний кодекс України, залучивши до співпраці науковців та інших спеціалістів із господарського права? Це було б свідченням того, що заради інтересів країни, наукова спільнота може об’єднуватися та давати необхідний результат!
Селіванова Ірина Анатоліївна, радниця ILF, к.ю.н., доцент, науковий співробітник НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України