Верховний Суд, а саме Касаційний цивільний та Касаційний господарський суди, починаючи з 2018 р. прийняв кілька постанов, які в мотивувальній частині містять посилання на цікавий принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який [цитую Верховний Суд]: «базується ще на римській максимі — «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel — однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Тепер розглянемо застосування Верховним Судом естопеля на конкретних прикладах.
Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі №390/34/17 (провадження №61‑22 315сво18).
У 2007 р. було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення між агропідприємством та фізичною особою, який зареєстрували лише після смерті останньої у 2010 р. У кінці 2013 р. спадкоємець померлого землевласника укладає з орендарем додаткову угоду до цього договору оренди, згідно з якою, зокрема, збільшується розмір орендної плати. У 2017 р. орендодавець звернувся до суду з позовом до орендаря про скасування державної реєстрації договору оренди землі та про витребування земельної ділянки у зв'язку з тим, що державна реєстрація договору оренди відбулась після смерті першого орендодавця, тобто незаконно.
Суд визнав дії позивача недобросовісними й такими, що суперечать попередній поведінці (власника земельної ділянки), які полягають в тому, що він уклав відповідну додаткову угоду та не один рік отримував орендну плату від відповідача.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 р. у справі №903/394/18.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи «Укртрансгаз» (позивач) надав однойменні послуги ПАТ «Волиньгаз» (відповідач). На думку позивача, послуги не були оплачені відповідачем у повному обсязі. Річ у тім, що виконавець застосовував змінений коефіцієнт «1,2» замість раніше «помилково» визначеного «1» до послуг, які вже були надані. Цей коефіцієнт застосовується як компенсація за відповідний обсяг негативного місячного небалансу замовника. Це збільшило вартість наданих послуг та одночасно борг замовника на 38 млн грн.
Суд відзначив, що попередні дії позивача не підтверджували наявність помилки, а позов він подав після вигідних для нього законодавчих змін, що є суперечливою поведінкою.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2018 р. у справі №911/205/18.
ПАТ «Київобленерго» зафіксувало відсутність пломби на лічильнику споживача електроенергії, про що був складений акт, до якого споживача не мав зауважень. На засіданні комісії з розгляду актів порушень визначено обсяг недоврахованої електроенергії та визначено відповідну суму до сплати споживачем. Присутній на засіданні комісії представник споживача погодився з прийнятим рішенням комісії та просив про реструктуризацію заборгованості на 2 місяці. Однак така сума не була сплачена, що стало приводом звернення ПАТ «Київобленерго» до суду.
У судових засіданнях споживач електроенергії наполягав на тому, що розмір застосованої санкції був визначений неправильно, лічильник йому не належить та пломба на зберігання йому не передавалася. Суд визнав, що відмова споживача добровільно оплатити вартість необлікованої електричної енергії суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.
Таким чином, учасникам господарських відносин потрібно обережніше ставитися до оформлення відносин з контрагентами, оперативно фіксуючи відповідні порушення або надаючи заперечення на відповідні претензії та акти про вчинені порушення. В іншому випадку в результаті судового розгляду справи суд може констатувати недобросовісність і суперечливість відповідних дій сторони. Вже через декілька місяців можна буде побачити, чи перебирають суди нижчих інстанцій практику Верховного Суду щодо застосування естопеля під час розгляду господарських спорів.