18 листопада 2022, 20:20

Україна: як пропаганда може підбурювати до геноциду

Анна Вишнякова
Анна Вишнякова юрист, що спеціалізується на міжнародному кримінальному праві

Не всі злочини вчиняються на полі бою; деякі з них скоюють за тисячі миль. Серед них один із найсерйозніших міжнародних злочинів - підбурювання до геноциду. 


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Читайте статтю в оригіналі на вебсайті IWPR за посиланням.

В епоху соціальних медіа, коли інтернетом поширюються фейкові новини, вплив слів може бути особливо потужним. росія зарекомендувала себе як лідер у цій сфері, перевершивши в Україні свої попередні стандарти.

Російські ЗМІ були заповнені ненависницькими висловлюваннями проти українців задовго до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Риторика загострилася настільки, що є вагомі підстави для висунення звинувачень російським пропагандистам у прямому та публічному підбурюванні до геноциду.

Така архітектура пропаганди не нова. У багатьох попередніх випадках, мова ненависті була невід'ємною частиною процесу заподіяння неймовірної жорстокості мільйонам невинних людей. Вона була складовою інструментів, що використовувалися під час Голокосту, війни в колишній Югославії та Руанді.

Проте за міжнародним правом не кожне повідомлення, що розпалює ненависть і вбивство, є кримінальним злочином. Щоб зібрати докази та довести провину, необхідно проаналізувати висловлювання за дуже чіткими показниками. 

«Пряме та публічне підбурювання до вчинення геноциду», як визначено Конвенцією 1948 року про запобігання та покарання цього злочину, є невеликою, чітко визначеною частиною ширшого явища пропаганди. 

Зміст має бути спрямований на знищення групи як такої, мають бути визначені публічний та прямий характер підбурювання. До того ж повинні враховуватися наміри та контекст. 

Важливо зауважити, що підбурювання до геноциду, як так званий замах на вчинення злочину, саме по собі є злочином. Геноцид де-факто не потрібно доводити, хоча звинувачення, не підкріплені таким фактичним насильством, ніколи не висувалися в Міжнародному суді. 

Поріг доведення  підбурювання до геноциду дуже високий. Одним із головних завдань для України є доведення, що заяви спрямовані саме на знищення українців як нації, а не на усунення прихильників певної ідеології. Конвенція про геноцид охоплює лише чотири категорії: расові, етнічні, національні та релігійні групи. Усі інші, такі як політичні, культурні та гендерні групи, підпадають під злочини проти людяності. 

Прецеденти в Руанді є прикладами того, як пропагандисти можуть «створювати особливий стан розуму» та «розпалювати голови» за допомогою таких методів, як дегуманізація та стирання кордонів між бойовиками й цивільними особами. Російські маніпуляції були як історичними - заперечення права української нації на існування - так і релігійними, коли війна зображувалась як священний обов'язок.  

Підбурювання має сприйматися аудиторією як заклик до «знищення групи» та бути чітко зрозуміле цільовій аудиторії як таке.

Цей заклик може бути прямим і водночас прихованим. Наприклад, у Руанді широко поширена фраза «вирубати високі дерева» була натяком на високий зріст племені тутсі. У 1994 році лише за 100 днів бойовиками хуту були вбиті близько 800 000 тутсі та хуту, які їх підтримували.

Ключову роль тут відіграє контекст. За межами Руанди заклик вирубати «високі дерева» не сприймався б таким самим чином. Тому при зборі доказів важливий не тільки юридичний, а й психолінгвістичний аналіз, щоб визначити, наскільки чітко аудиторія зрозуміла висловлювання. Також необхідно проаналізувати, наскільки реальним і безпосереднім може бути ризик геноциду.

Заклик також повинен бути публічним, з необмеженим доступом аудиторії. Наприклад, якщо заклик до геноциду був зроблений на конференції перед запрошеними гостями або в закритому Telegram-каналі, це не є злочином підбурювання до геноциду. Розмір аудиторії не має значення; це може бути блогер із 200 підписниками або письменник, статтю якого прочитали кілька мільйонів людей.

Найважче довести умисел. Необхідні об'єктивні критерії, переважно контекст і зміст висловлювань. Наприклад, якщо під час війни хтось закликає вбивати українських дітей, щоб українська нація перестала існувати, то намір зрозумілий.

Ми не повинні надто ідеалізувати ситуацію щодо того, кого можна притягнути до відповідальності. Жодна правова система не має ресурсів, щоб ув'язнити кожного блогера зі 100 підписниками. Важливо бути стратегічними і визначати пріоритети.

Але є реальна можливість притягнути журналістів, політиків, власників ЗМІ та релігійних діячів до відповідальності, використовуючи українську судову систему, універсальну юрисдикцію та широкі можливості Міжнародного кримінального суду (МКС). 

Наразі дві некомерційні організації - Українська правова консультативна група та Кримська правозахисна група – спільно працюють над збором відповідних доказів із російських ЗМІ. Я є співініціатором і координатором цього проєкту.

Спочатку спеціально розроблений чат-бот шукає пропаганду, потім відстежує та фільтрує юридично значиму інформацію. Для цього ми розробили алгоритм пошуку відповідних доказів за допомогою OSINT- інструментів. Далі юрист та психолінгвіст перевіряють зібрану інформацію та розміщують її у спеціальному архіві, який зберігає всі необхідні метадані, щоб була потенційна можливість використати зміст як доказ.

Вкрай важливо, щоб ми винесли уроки з попередніх конфліктів. Після Руанди увага міжнародної спільноти була прикута до розповсюдження ненависті через ЗМІ. Ромео Даллер, який очолював миротворчу місію ООН у Руанді під час геноциду, сказав: «Я все ще вірю, що все було б інакше, якби ми мали можливість всебічно моніторити місцеві ЗМІ з самого початку».

Геноциди не відбуваються раптово. Вони побудовані на міцному фундаменті ненависті. Пропаганда та підбурювання готують ґрунт для цього найогиднішого зі злочинів, і ми ігноруємо це на свій страх і ризик.

Цю публікацію підготовлено в рамках проєкту «Голоси України», який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і  справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії (FCDO)

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати