Запровадження західних стандартів регулювання лобізму стало одним із важливих кроків у реформуванні української правової системи та боротьбі з корупцією. У березні 2024 року в Україні набув чинності Закон «Про лобіювання». Цей документ запроваджує чіткі правила для тих, хто хоче впливати на державні рішення. Тепер лобісти зобов'язані реєструватися в спеціальному реєстрі, який веде НАЗК, та звітувати про свої контакти з посадовцями. Це дозволяє громадянам бачити, хто і з якою метою просуває певні ініціативи. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Юридичні фірми в Україні теж не залишились осторонь — останні два роки вони поступово почали формувати нові практики, вивчаючи західний досвід лобізму, готуючись до появи попиту на цю послугу з боку бізнесу та громадського сектору. Це означає, що ринок готується до легальної роботи з новим інструментом впливу — без тіні, без кулуарщини, без підкилимних домовленостей. Про потребу такої легалізації ми вже говорили у першій частині цієї статті. Йшлося про те, чому лобізм в Україні традиційно мав негативну репутацію, і як насправді цей інститут працює в демократичних країнах — як інструмент прозорого впливу, балансу інтересів і посередництва між владою, бізнесом і суспільством. Сьогодні ми маємо шанс використати ці нові правила для досягнення великої мети — ефективного та справедливого відновлення України. Від упереджень — до системної політичної участі Протягом багатьох років в Україні лобіювання асоціювалося з чимось сумнівним, а іноді й відверто корупційним. Через подібність до норм статті 369-2 Кримінального кодексу (зловживання впливом), будь-яка спроба впливу на посадовців або депутатів сприймалась як небезпечна зона, де бізнес і громадськість начебто не мали права на прозоре представництво своїх інтересів. Новий закон «Про лобізм» поступово змінює цю парадигму. Але варто звернути увагу: його положення наразі зосереджені лише на захисті комерційних інтересів, залишаючи поза правовим полем частину діяльності громадських об’єднань, аналітичних центрів, експертного середовища чи ініціатив, пов’язаних із соціальними реформами. Це створює певну «сіру зону» для організацій громадянського суспільства, які також прагнуть впливати на політику — але не є бізнес-структурами. На відміну від цього, у Європейському Союзі підхід до лобіювання значно ширший. Там воно сприймається як нормальний і необхідний інструмент участі в політичному процесі. Згідно з міжінституційною угодою між Європарламентом, Радою ЄС і Єврокомісією (від 20 травня 2021 року), лобіювання — це будь-яка діяльність, спрямована на вплив на розробку чи впровадження політики, законодавства або рішень європейських інституцій. До форм лобізму в ЄС належать: Ключове — лобізм у Європі охоплює не лише бізнес, а й громадські, екологічні, правозахисні, освітні та інші суспільно важливі інтереси. І ще важливіше — він сприймається як невід’ємна частина демократичного процесу. Стаття 11 Договору про Європейський Союз прямо вимагає відкритого, регулярного діалогу між інституціями та громадянським суспільством. Саме тому Єврокомісія, Європарламент, національні делегації активно спілкуються з експертами, представниками бізнесу, НУО, щоб приймати рішення, які відповідають реальним потребам. Угода з США: новий вектор українського лобізму Україна та Сполучені Штати 1 травня 2025 року підписали так звану «угоду про надра», а 30 травня — угоду про стратегічне партнерство. Йдеться про створення правової основи для запуску Українсько-американського інвестиційного фонду — механізму, що відкриває доступ американському бізнесу до ключових секторів української економіки: інфраструктури, енергетики, агросектору та промисловості. Для України це — новий рівень безпеково-економічної співпраці, для США — інструмент геоекономічної присутності. Але для лобістів — це простір для практичної роботи над реалізацією інвестиційного потенціалу. Для лобістів — як українських, так і міжнародних — це унікальна нагода впливати на архітектуру нових процедур, зокрема: Формально документ не обмежує участь у фонді лише великими корпораціями, однак ризик витіснення малих і середніх підприємств цілком реальний. Саме тому завданням громадянського суспільства, бізнес-асоціацій та професійних лобістів стає забезпечення балансу — між відкритістю для американських інвесторів і доступністю інструментів для українських учасників. Нарешті, ключовим є той факт, що деталі — механізми фінансування, порядок внесків, податковий режим — ще остаточно не визначені. Це створює «вікно можливостей» для тих, хто хоче сформувати ці правила у відповідності до принципів доброго врядування, справедливої конкуренції та економічного зростання. Саме на цьому етапі активна участь лобістів може перетворити потенційно непрозору структуру на ефективний інструмент модернізації України. Далі буде…
04 червня 2025, 15:07