- Припинення права кредитора нараховувати проценти за кредитом. Розмежування правової природи процентів, що нараховуються на підставі ст. 1048 ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розглядаючи вказану справу, Велика Палата Верховного Суду відійшла від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 р. у справі №6-249цс15, в якому суд вказував, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності, обчисленої за 3 роки (для процентів) й рік (для пені) до дня звернення до суду.
У постанові від 28.03.2018 р. ВП ВС зазначила, що за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у межах визначеного сторонами строку кредитування. Тому після закінчення строку кредитування позичальник мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги кредитором повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
З огляду на наведене Велика Палата ВС зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата ВС також зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Зазначені правові висновки були враховані у постановах ВС від 17.02.2021 р. у справі №383/869/14, від 10.02.2021 р. у справі №331/3410/16-ц, від 30.06.2020 р. у справі №717/1223/17-ц та інших.
- У провадженні Конституційного Суду України перебуває касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення першого речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України, згідно з яким якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу
Як зазначено у резюме до вказаної конституційної скарги, на думку автора клопотання, оспорюване положення ЦК України не відповідає вимогам ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст. 19, ст. 41, 42 Основного Закону України, оскільки його застосування Великою Палатою Верховного Суду перешкодило заявникові реалізувати свої законні сподівання і частково позбавило його зустрічного задоволення за кредитним договором у вигляді отримання процентів, звільнивши іншу сторону від зобов’язання платити за користування кредитом, що призвело до протиправного позбавлення заявника права власності та обмеження його права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
10.03.2021 р. другий сенат Конституційного Суду України завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. Слідкуємо за подальшим розвитком подій.
- Випадки, коли правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, не застосовується
Як було зазначено вище, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики застосовується до правовідносин у разі відсутності іншої домовленості сторін. Так, у постанові від 13.12.2018 р. у справі №913/11/18 Верховний Суд наголосив, що у даній справі сторонами кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щодо щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Відтак, з огляду на умови укладеного між сторонами кредитного договору, Верховний Суд вказав на помилковість висновків апеляційного суду про необхідність застосування до правовідносин сторін даного спору правової позиції Великої Палати ВС, викладеної в постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.
У кожному конкретному випадку умови кредитного договору мають істотне значення при визначенні періоду, за який можуть нараховуватися проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України.
- Позовна давність
Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочки виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).
У вказаній постанові ВП ВС зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу. У разі порушення позичальником такого строку, передбаченого договором (прострочка боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання строку сплати кожного з цих платежів.
Встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочки. Це унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.
Аналогічні правові позиції наведені у постановах Великої Палати ВС від 05.06.2019 р. у справі №523/3082/14-ц, від 27.03.2019 р. у справі №200/15135/14-ц та інших.