Спрощена система оподаткування – джерело розвитку малого бізнесу чи оптимізація для великого?

Кінець 1990-х років став знаковим для становлення українського підприємництва.  Саме тоді, на тлі тривалої економічної кризи та масових скорочень, з'явилися перші  приватні підприємці. Більшість з них розпочали свій шлях з торгівлі на ринках, шукаючи  нові джерела заробітку. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Вже тоді влада усвідомлювала, що для розвитку країни необхідний сильний  середній клас, який і мали сформувати ці "ринкові" підприємці. 

Тому, в 1998 році тодішній Президент України Леонід Кучма, розуміючи потреби  малого бізнесу, підписав Указ "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності  суб'єктів малого підприємництва". Цей документ став знаковим, адже вперше в Україні  запровадили особливий режим оподаткування, який згодом зумовив ряд позитивних змін  в економіці нашої держави. 

Спрощена система оподаткування стимулювала вихід підприємців з тіні. За перший  рік її роботи було зареєстровано понад 100 тисяч нових ФОПів, які з радістю сплачували  до держбюджету фіксовану ставку податку зі свого доходу. Це дало поштовх до розвитку  великої кількості малих підприємств, які згодом перетворилися на успішні компанії з  надприбутками та власними корпоративними культурами. 

Cпрощена система оподаткування: що це та для кого? 

Під час реєстрації ФОП майбутні підприємці мають обрати одну з двох доступних  систем оподаткування: спрощену або загальну. Спрощена система оподаткування  пропонує ряд переваг порівняно з загальною. Серед них — можливість сплати одного  виду податку (єдиний податок) замість декількох, а також спрощений порядок обліку та звітування про свою діяльність. Однак для використання спрощеної системи потрібно  відповідати певним критеріям, встановленим для платників єдиного податку. 

Платники єдиного податку поділяються на чотири групи, кожна з яких містить ряд  вимог: 

1 група - це фізичні особи-підприємці, які не використовують найману працю,  займаються продажем товарів на ринках або надають побутові послуги населенню і річний обсяг доходу яких не перевищує 1 336 000 гривень / рік. 

2 група - це фізичні особи-підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг  платникам єдиного податку або населенню, займаються виробництвом чи продажем товарів, працюють у сфері ресторанного господарства, мають не більше 10 найманих  працівників та річний обсяг доходу яких не перевищує 6 672 000 гривень / рік. 

3 група - це фізичні особи-підприємці та юридичні особи, річний обсяг доходу  яких не перевищує 9 336 000 гривень / рік. 

4 група - це юридичні особи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками частка сільськогосподарського товаровиробництва яких перевищує 75% та фізичні особи підприємці, які ведуть діяльність виключно в межах фермерського господарства. 

Отже, спрощена система оподаткування - це особливий режим справляння  податків, доступний фізичним особам-підприємцям та юридичним особам, мета якого 

спростити ведення обліку та подання звітності, а також знизити податкове навантаження  на малий бізнес, стимулюючи його розвиток. 

Як великі підприємці зловживають спрощеною системою? 

Хоча спрощена система оподаткування в першу чергу розроблена саме для малого бізнесу з невеликим доходом, великий та середній бізнес теж не нехтує скористатися її  перевагами для зменшення податкового навантаження. Це явище має декілька пояснень: 

1. Податкові пільги. 

Платники на спрощеній системі оподаткування сплачують єдиний податок, який  обчислюється з загального обсягу доходів суб’єкта господарювання за певний період. В той час як платники податків на загальній системі зобов’язані вирахувати свій чистий  прибуток та сплатити податок на доходи (18%), військовий збір (1,5%), єдиний соціальний  внесок (22%) та в деяких випадках ПДВ. Сума податкових платежів на спрощеній системі,  зазвичай менша ніж на загальній. 

Крім цього, спрощена система оподаткування має занижені вимоги до ведення  бухгалтерського обліку та подання звітності, що може суттєво економити час та кошти. 

2. Податкова оптимізація. 

Великі та середні підприємці з високим рівнем прибутку використовують спрощену  систему оподаткування з метою зниження податкового навантаження шляхом розбивки  бізнесу на ФОП. Підприємці «дроблять» свій бізнес на декілька ФОП, кожен з яких  працює на єдиному податку, користується рядом привілей, в той час як центр управління  бізнесом один. Наприклад, коли в межах одного виробництва його технологічні процеси поділено на декілька суб’єктів господарювання: один з яких займається переробкою,  інший пакуванням і так далі. 

Такий підхід застосовується досить часто, особливо в ресторанній галузі, де  підприємці полюбляють розділяти меню. Бар може функціонувати під ФОП на загальній системі (який працює офіційно, з ліцензією та РРО), тоді як кухня перебуває під іншим  ФОП на спрощеній системі оподаткування. Часто ці суб’єкти господарювання спільно  орендують приміщення та використовують спільний персонал. 

3. Недосконалість законодавства. 

Зловживання спрощеною системою великим бізнесом стає можливим через  недосконалість українського законодавства та внаслідок бездіяльності контролюючих та  правоохоронних органів. Важливо зазначити, що використання спрощеної системи  великим бізнесом є не завжди законним. Податкові органи постійно борються зі схемами  ухилення від сплати податків, пов'язаними з спрощеною системою, і запроваджують нові  заходи для їх припинення. 

У підсумку, від такої податкової оптимізації в програші залишаються лише малий  бізнес та держава, адже це призводить: 

• до несправедливої конкуренції, яка ставить малий бізнес у невигідне становище,  оскільки їм складніше конкурувати з великим бізнесом; 
• до втрат бюджету, оскільки держава недоотримує значні суми податкових  надходжень;
• до підриву довіри до податкової системи, оскільки ефективність застосування таких  методів оптимізації шкодить іміджу податкової служби, знижує довіру до неї та  створює прецеденти успішного ухилення від сплати податків. 

Сьогодні, спрощена система оподаткування стала сприятливим середовищем для  податкових зловживань, тому Уряд, в рамках Національної стратегії доходів України, планує її реформувати.  

Національна стратегія доходів: зміни для єдинників 

Згідно з положеннями «Національної стратегії доходів до 2030 року», ухваленої 27  грудня Кабінетом Міністрів України, спрощену систему оподаткування очікують  радикальні зміни:  

1. Обов’язкове використання РРО та облік походження товарів для всіх груп. 2. Об’єднання другої та третьої груп в одну (другу групу). 

3. Поступова заборона для юридичних осіб перебувати на спрощеній системі, шляхом  поетапного збільшення ставки єдиного податку. 

4. Запровадження податку у вигляді відсотка від доходів для ФОП 1 групи, а також  диверсифікованого податку для 2 та 3 груп, який залежатиме від видів діяльності та  становитиме від 3% до 17%. 

5. Підвищення ставки податку для виробників сільськогосподарської продукції на 4  групі (з метою їх переходу на загальну систему). 

6. Обмеження видів діяльності для першої групи. 

Зміни впроваджуватимуться поступово, протягом 2024-2030 років. Їх очікуваний  результат - зменшення масштабів ухилення від сплати податків завдяки спрощеній  системі оподаткування. 

Висновок

Головною умовою для детінізації бізнесу є встановлення державою помірного розміру податків, насамперед для мікро- та малого бізнесу, а також чіткі та прозорі правила гри для великих підприємців. Підвищення податків є виправданим лише за умови ефективного захисту бізнесу з боку державних інституцій, що включає запобігання тиску з боку правоохоронних органів та безпідставних блокувань, а також забезпечення доступу до програм підтримки підприємництва та інших ресурсів. Тільки за таких умов можна розглядати підвищення податків та звуження доступу підприємців до спрощеної системи оподаткування. 

Малий бізнес в Україні погано захищений та вразливий. Він переважно представлений звичайними людьми, які не мають достатніх знань в сфері права чи навиків ведення бухгалтерії. Ці люди знайшли спосіб заробляти кошти на життя, але їх невеликі доходи не дозволяють утримувати штатного юриста чи бухгалтера. Тому спрощену систему оподаткування не можна звужувати, адже це призведе до колапсу та неплатоспроможності малих суб'єктів господарювання. 

Запозичуючи досвід країн Європи, влада не враховує, що спрощена система оподаткування не є типовою для розвинених країн. Вона більш характерна для країн з перехідною економікою, таких як Україна. Тому досвід податкових систем цих країн не може бути ефективно використаний в Україні. 

Що стосується великих підприємців, то зловживання ними спрощеною системою оподаткування свідчить про непрозоре податкове законодавства або недопрацювання органів влади. Тому, значне обмеження доступу до спрощеної системи оподаткування не має ставитися в залежність від будь-яких зловживань. Натомість, ці зловживання повинні бути обмежені чітким та зрозумілим законодавством, яке не дозволить двозначних трактувань. 

Як це зробити? 

Якщо ефективна ставка податку для бізнесу складе близько 10%, то відпаде потреба в оптимізації. Працюючи в єдиному форматі без різних варіантів оподаткування, бізнес матиме один єдиний системний податок та чітке розуміння правил гри. Це може зацікавити зокрема й іноземних інвесторів, які не лише вкладатимуть свої кошти в реальний сектор економіки України, але й відкриватимуть тут представництва власних компаній, залишаючи частку свого бізнесу, створюючи нові робочі місця 

Сьогодні в Україні, використовуючи спрощену систему оподаткування, кожен переслідує свої цілі. Для малого бізнесу це гарна можливість для старту та подальшого розвитку без надмірного податкового навантаження, а для деяких представників великого бізнесу - спосіб оптимізувати своє податкове навантаження шляхом структурування.