Cудові юристи достатньо часто зіштовхуються з тим, що на момент набрання чинності рішенням суду про стягнення боргу з боржника, останній вже реалізував усе своє цінне майно і немає з чого виконувати рішення. При цьому, за загальним правилом, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч. 1 ст. 96 Цивільного Кодексу України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для вирішення цієї проблеми була розроблена так звана доктрина «piercing the corporate veil» («проколювання корпоративної вуалі») або «lifting the corporate veil» («підняття корпоративної вуалі»). Один із проявів зазначеної доктрини полягає в тому, що суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
В Україні доктрина «підняття корпоративної вуалі» знайшла своє втілення в інструментах, передбачених ч. 2 ст. 64 та ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме «субсидіарної» та «солідарної» відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
У порівнянні з останньою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодекс не запропонував нічого нового у правовому регулюванні субсидіарної (додаткової) відповідальності засновників (учасників, акціонерів), керівників боржників. Натомість Кодекс запровадив новий механізм солідарної відповідальності керівника боржника, на якому варто зупинитися детальніше.
Поняття та підстави для солідарної відповідальності керівників
Під солідарною відповідальністю керівника боржника мається на увазі те, що кредитори такого боржника мають право вимагати виконання незадоволених боржником у процедурі банкрутства вимог частково або в повному обсязі безпосередньо від керівника боржника. Тобто керівник боржника зобов'язаний за рахунок власного майна заплатити за вимогами кредиторів боржника суму грошового зобов'язання, яку не вдалося погасити в межах справи про банкрутство.
Солідарна відповідальність керівника боржника застосовується виключно щодо грошових зобов'язань боржника. Кодекс передбачає лише одну підставу для солідарної відповідальності керівника боржника — якщо у випадку загрози неплатоспроможності боржник у місячний строк не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Під загрозою неплатоспроможності законодавець розуміє ситуацію, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Порядок застосування солідарної відповідальності керівника боржника
Кодекс детально не регулює процедуру звернення до господарського суду із заявою про притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника. Однак вбачається, що кредитор може звернутися до господарського суду з відповідною заявою на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, але не раніше визнання судом його кредиторських вимог. У разі виявлення порушення, яке є підставою для притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності, господарський суд зазначає про це в ухвалі, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Проблеми застосування солідарної відповідальності
- Відсутність чіткої вказівки на момент виникнення у керівника обов'язку звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, законодавством чітко не визначений момент, з якого починається обчислення строку, вказаного у ч. 6 ст. 34 Кодексу. Це пов'язано з тим, що Кодекс не містить чіткого визнання загрози неплатоспроможності. Кодекс не визначає, що вимоги до боржника мають бути безспірними або підтвердженими рішенням суду. Проте застосування положення цієї статті щодо грошових зобов'язань, які не є безспірними, може створити ризик штучного збільшення справ про банкрутство та фактичного звуження права боржника на судовий захист своїх прав. Зокрема, буквальне тлумачення терміну загрози неплатоспроможності позбавляє боржника можливості оспорювати дату виникнення грошового зобов'язання та його розмір.
- Коли має вирішуватися питання про притягнення керівника до відповідальності?
Також законодавець так і не визначив, під час якої судової процедури (розпорядження майном, санація, ліквідація) у справі про банкрутство має вирішуватися питання про солідарну відповідальність керівника боржника, враховуючи, що керівник несе зазначену відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів. Кодекс містить лише застереження про те, що зазначене питання підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі.
- Загроза неплатоспроможності виникає лише тоді, коли у боржника є два або більше кредиторів?
Законодавець визначив, що обов'язок подання заяви про банкрутство виникає лише тоді, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Однак дивним чином вказана норма не передбачає такого обов'язку, коли боржник не може в повному обсязі виконати свої зобов'язання, якщо у нього наявний лише один кредитор.
- Солідарно відповідає лише керівник?
Кодекс покладає солідарну відповідальність виключно на керівника боржника та залишає поза увагою засновників (учасників, акціонерів) боржника. Таким чином, наразі Кодекс надає можливість «бенефіціарам» недобросовісної поведінки боржника уникнути відповідальності. Це при тому, що ч. 4 ст. 34 Кодексу зобов'язує долучити до заяви про банкрутство, яка була подана боржником, рішення вищого органу управління боржника про звернення до господарського суду із заявою про банкрутство.
У такій ситуації постає цілком логічне питання, чи буде керівник боржника нести солідарну відповідальність, якщо він повідомив засновників (учасників, акціонерів) про загрозу неплатоспроможності, але вищий орган управління юридичної особи не прийняв рішення про звернення до суду із заявою про банкрутство. З одного боку, відповідальність особи настає лише у разі наявності в її діях вини. З іншого боку, ч. 6 ст. 34 Кодексу чітко вказує, що підставою для солідарної відповідальності керівника є виключно недотримання обов'язку щодо подання заяви про банкрутство.
Висновки
Підсумовуючи, слід зазначити, що перспективи використання інституту солідарної відповідальності керівників боржників є очевидними. Зважаючи на те, що в переважній більшості проваджень у справах про банкрутство майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, на папері солідарна відповідальність керівника боржника виглядає як ефективний спосіб боротьби з нечесними боржниками, оскільки дозволяє притягнути до відповідальності осіб, які безпосередньо приймають рішення при управлінні юридичною особою.
Кожен кредитор у справах про банкрутство, які були відкриті після набрання чинності Кодексом, повинен ставити на дослідження перед судом питання солідарної відповідальності боржника, тому що це надає можливість залучити додаткові джерела погашення грошових зобов'язань боржника. Окрім того, якщо притягнення до солідарної відповідальності керівників боржників набуде широкого застосування на практиці, то це може стати тим чинником, який спонукатиме керівників боржників утримуватися від недобросовісних дій щодо кредиторів.
Однак процедура притягнення керівників боржника до солідарної відповідальності є недостатньо врегульованою, що може створити низку проблем під час її практичної реалізації. Вирішення вказаних проблемних питань покладено на плечі судової практики. Проте наявні в Кодексі «касаційні фільтри» можуть суттєво затягнути в часі формування правових позицій щодо застосування ст. 34 Кодексу. Водночас не варто забувати, що передбачена ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» солідарна відповідальність керівника не знайшла широкого застосування саме через відповідну судову практику. Таким чином, говорити про ефективність інституту солідарної відповідальності керівників за зобов'язаннями боржників наразі передчасно.