Завдяки прискореному розвитку технологій штучного інтелекту (ШІ) за останні роки створення машинно-генерованого контенту стало реальністю. Зараз штучний інтелект здатний створювати оригінальні твори, такі як поезія, кіносценарії, музика, зображення, що породжує низку юридичних питань, зокрема щодо авторського права на ці твори. Хто володіє авторським правом, коли твір створено ШІ?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Штучний інтелект означає здатність комп'ютерної системи навчатися і виконувати завдання, які зазвичай потребують людського інтелекту, і може бути розділений на дві основні категорії: слабкий ШІ та сильний ШІ. Слабкий штучний інтелект, також відомий як вузький ШІ, призначений для виконання конкретних завдань на основі даних і запрограмованих алгоритмів, таких як розпізнавання мовлення, рекомендації продуктів або навіть самокеровані транспортні засоби. Сильний штучний інтелект — це ШІ, що має когнітивні здібності, еквівалентні людським, здатний виконувати завдання, які може виконати людина. Протягом багатьох років штучний інтелект навчався на прикладах запитань і правильних та неправильних відповідей, а це означає, що коли він отримує запитання, то дає найімовірнішу відповідь, навіть якщо це проста операція, наприклад, додавання.
ШІ отримав здатність навчатися та імітувати творчий процес людини, тому алгоритми штучного інтелекту можуть створювати контент, використовуючи величезні обсяги даних для вивчення структури, стилю та особливостей певного типу творів. Крім того, ШІ може створювати такі твори як, наприклад, картини і скульптури, використовуючи методи машинного навчання і нейронні мережі.
Авторське право є інструментом власності та ключовою галуззю права інтелектуальної власності, воно призначене захищати зовнішню форму вираження твору (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право дає змогу авторам літературних, мистецьких і наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності.
Закони про авторське право відрізняються в різних країнах, але, як правило, надають автору виключне право контролювати відтворення, розповсюдження, публічне виконання та створення похідних творів від його оригінального твору. Авторські права діють автоматично і захищають твори, як тільки вони створені в матеріальній формі, наприклад, коли написаний текст чи записана пісня. Однак відсутність чіткого врегулювання питання авторства творів, створених штучним інтелектом, викликає низку етичних і правових питань.
Зокрема, штучний інтелект може створювати твори, які ідеально імітують уже наявний стиль або жанр твору, що ставить питання про те, чи не є це порушенням авторських прав на оригінальний твір. Крім того, той факт, що ШІ навчається на даних, зібраних з інших наявних творів, викликає питання щодо оригінальності та плагіату творів, створених ШІ.
Авторське право на твори, створені штучним інтелектом, залишається сферою, що стрімко розвивається і потребує ретельної уваги. Хоча законодавство з цього питання може бути складним і відрізнятися в різних країнах світу, важливо, щоб усі зацікавлені сторони працювали разом, аби створення та розповсюдження контенту, створеного ШІ, було чесним і справедливим для всіх залучених сторін. Від цього може залежати майбутнє креативної індустрії.
Враховуючи виклики сьогодення, деякі країни вже почали закріплювати питання авторських прав на твори, створені штучним інтелектом, у своєму законодавстві.
США
Авторське право на твори, створені ШІ, продовжує залишатися сферою, що розвивається, і не існує спеціального законодавства, яке б розв'язувало це питання. Рішення Верховного суду США у справі про селфі мавпи, де було відмовлено в авторстві на твір на тій підставі, що він був створений твариною, а не людиною, можна розглядати як релевантне посилання в цьому контексті. Це рішення порушує питання про присвоєння авторства на твори, створені ШІ, оскільки штучний інтелект не є людиною, не має свідомості та нездатний мати наміру.
Попри те, що твори, створені ШІ, є результатом людського запиту до машини, виробництво (створення) твору здійснюється технологією. Крім того, на думку Бюро з авторських прав США, технології штучного інтелекту не передбачають творчого контролю з боку користувача. У зв’язку з цим, відповідно до законодавства країни та судових прецедентів, авторське право може захищати лише контент, який є результатом людської творчості, а термін «автор», присутній у Конституції, вживається виключно для позначення людини.
Однак у цьому зв’язку постає питання, чи можуть люди претендувати на захист авторських прав на твори, які вони створюють за допомогою ШІ. Так, але тільки якщо і тільки тією мірою, в якій внесок людини є незалежним об’єктом авторського права. Внесок, не пов’язаний з людиною, залишається поза захистом авторського права у таких «спільних» роботах.
У березні 2023 року Бюро з авторських прав США видало докладні інструкції щодо реєстрації творів, створених за допомогою ШІ, в яких чітко зазначено, що тільки людський внесок у твір, який може бути захищений авторським правом, може претендувати на захист авторських прав. Наприклад, якщо користувач відправив запит до ШІ «написати вірш у стилі Вільяма Шекспіра», він може очікувати, що система згенерує текст, який можна впізнати як вірш, що нагадує стиль Шекспіра. Але саме технологія визначатиме схему римування, слова в кожному рядку і структуру тексту. Коли технологія штучного інтелекту визначає виразні елементи своєї продукції, згенерований матеріал не є продуктом людського авторства. Як наслідок, цей матеріал не охороняється авторським правом.
Проте в інших випадках твір, що містить матеріал, створений ШІ, також міститиме достатню частку людського авторства для обґрунтування претензій на авторське право. Наприклад, людина може відібрати або упорядкувати матеріал, створений штучним інтелектом, настільки творчо, що отриманий у результаті твір загалом є оригінальним авторським твором. Або художник може модифікувати матеріал, створений за допомогою технології ШІ, до такої міри, що ці модифікації відповідають стандарту захисту авторських прав. У цих випадках авторське право захищатиме лише ті аспекти твору, створені людиною, які є незалежними і не впливають на статус авторського права самого матеріалу, створеного ШІ.
Ця політика не означає, що технології не можуть бути частиною творчого процесу. Автори вже давно використовують такі інструменти для створення своїх творів або для переробки, трансформації чи адаптації свого авторства. Наприклад, художник, який використовує Adobe Photoshop для редагування зображення, залишається автором зміненого зображення, а музикант може використовувати ефекти при створенні звукозапису. У кожному випадку важливим є те, якою мірою людина мала творчий контроль над вираженням твору і фактично сформувала традиційні елементи авторства.
Китай
Китай декларує своє лідерство у розвитку штучного інтелекту, проте в юридичному регулюванні цієї сфери все ще є прогалини. Так, у Китаї відбулося два великих судових процеси на тему авторських прав на твори, створені ШІ. У першому, відомому як «Feilin проти Baidu», твори, створені штучним інтелектом, вважаються об’єктами суспільного надбання, оскільки оригінальність вважається недостатньою. За відсутності чітких законодавчих положень про захист творів, створених системами ШІ, вони можуть потрапити в суспільне надбання, що може перешкоджати розвитку нових технологій штучного інтелекту.
У другій справі, «Shenzhen Tencent проти Yingxun», суд ухвалив, що фінансова стаття, підготовлена системою ШІ, повинна бути захищена авторським правом. Суд вирішив, що форма вираження відповідає вимогам інтелектуальної творчості, оскільки було людське втручання у відбір, аналіз і оцінку інформації та даних, що мають відношення до справи, засудивши відповідача Yinxun за порушення авторських прав.
Велика Британія
У Великій Британії, першій країні, яка надала захист авторськими правами творам, створеним ШІ, з 1988 року діє закон, який надає авторство творів, створених системами штучного інтелекту, тому, хто створив ці системи. Це, звичайно, може призвести до надання авторства програмісту програми, навіть якщо творче втручання людини є мінімальним. Прийняття цієї стратегії забезпечить компаніям можливість підтримувати свої інвестиції в технології й бути впевненими, що вони отримають прибуток від своїх вкладень.
З метою захисту прав інтелектуальної власності візуальних митців у Великій Британії асоціація, яка представляє цих митців у країні, просить уряд вжити заходів, які б забезпечили митцям право вирішувати, хочуть вони чи ні, щоб їхні роботи були частиною баз даних цих додатків. На думку організації, автори, які вирішили зробити свої роботи доступними, повинні отримувати оплату, коли їхні творіння будуть так чи інакше використані як частина нового твору, створеного ШІ.
Україна
В національному законодавстві питання авторських прав на твори, створені штучним інтелектом, регулюються Законом «Про авторське право і суміжні права». Основною ознакою, що характеризує твір як результат інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору, є оригінальність твору. Оригінальність твору визначається творчими рішеннями, прийнятими автором під час створення твору. Тому результати робіт тварин, роботів та інших суб’єктів, які не є людиною, не можуть вважатись оригінальними.
Також в українському законодавстві передбачено, що у випадку створення об’єкта за допомогою штучного інтелекту без безпосередньої участі особи у створенні такого об’єкта права на цей об’єкт належатимуть або власнику комп’ютерної програми (правоволоділець, ліцензіат), або правомірному користувачеві такої програми (якщо умови належності права особливого роду (sui generis) визначаються договором).
Отже, питання авторського права на твори, створені ШІ, складне й багатогранне. Авторство, добросовісне використання, захист персональних даних, можливість порушення авторських прав на інші вже наявні роботи, а також спори щодо інтелектуальної власності — це лише деякі з проблем, з якими стикаються законодавці та регулятори.
Однак, впроваджуючи спеціальні системи реєстрації авторських прав на роботи, створені штучним інтелектом, і застосовуючи етичні та прозорі підходи до розробки алгоритмів, можна подолати ці виклики і гарантувати, що роботи, створені ШІ, поважають авторські права і є справедливими щодо всіх зацікавлених сторін.
На основі аналізу законодавств різних країн можна підсумувати, що значна частина з них визначає, що роботи, створені штучним інтелектом, мають бути суспільним надбанням і не можуть використовуватися ексклюзивно, а їхнє авторство навіть не може бути заявлене. Крім того, переважає думка, що ШІ сам по собі не може вважатися автором, оскільки йому бракує творчих здібностей і право суб’єктності для того, щоб бути власником авторських прав.