Судова практика з трансфертного ціноутворення на сьогодні зводиться до справ про визнання неправомірними та скасування індивідуальних податкових консультацій, наказів про призначення перевірки, а також застосування штрафів за неподання, несвоєчасне подання або неповноту інформації у поданому звіті про контрольовані операції (найбільш чисельна категорія справ). У більшості випадків у цих спорах предметом дослідження є визнання певної операції контрольованою, проте бувають і спори з приводу строків та інших процедурних аспектів подання звіту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наприклад, у справі №806/1555/16 за позовом Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» Житомирський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.11.2016 р. скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов. На сьогодні інформація щодо касаційного оскарження відсутня.
У цій справі позивач своєчасно подав звіт про контрольовані операції за 2015 р., однак пізніше виявив помилку у звіті та самостійно її виправив. Він подав уточнюючий звіт 08.07.2016 р., тобто до призначення та проведення перевірки контролюючим органом. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України не передбачена відповідальність щодо несвоєчасно задекларованих контрольованих операцій, а отже, відповідальність за недекларування контрольованих операцій у випадку самостійного виправлення помилок у звіті не застосовується.
За аналогічних обставин Миколаївський окружний адміністративний суд у постанові від 27.10.2016 р. у справі №814/1817/16 за позовом ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» дійшов іншого висновку: «Цим наказом (наказ Міністерства фінансів України від 18.01.2016 р. №8, яким затверджено Порядок складання Звіту про контрольовані операції) передбачено право позивача подавати уточнюючий розрахунок, але цей наказ не регулює питання фінансової відповідальності. Це питання регулюється Податковим кодексом України». Суд також не врахував аргументи позивача про поширення на такі правовідносини норм ст. 50 Податкового кодексу України.
Тобто суд визнав правомірним застосування штрафу за недекларування контрольованих операцій згідно з п. 120.3 ст. 120 ПК України, незважаючи на те, що звіт про контрольовані операції було подано вчасно, а пізніше для виправлення помилки було подано уточнюючий звіт після спливу строку подання звіту.
Отже, судова практика щодо застосування відповідальності у випадку подання звіту про контрольовані операції з позначкою «уточнюючий» відрізняється. Проте у цих справах з протилежними висновками суди не застосовували ст. 50 Податкового кодексу України, якою передбачено звільнення від відповідальності у разі подання уточнюючої декларації.