Президент України Володимир Зеленський, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, анонсував п’ятирічні податкові канікули для інвесторів, які придбають об’єкти приватизації на $10 млн і більше. Також він заявив про запуск програми для інвесторів Investment nanny. «У перші 2 роки всім інвесторам, які підуть в приватизацію $10 млн плюс, ми даємо податкові канікули. Ви 5 років не будете сплачувати податок на прибуток», — заявив Президент.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Інвестори рідко судять про країну по фасаду. Їх цікавить інсайд. А стосовно ВДЕ (відновлювані джерела енергії) він такий.
Особисто мене і моїх партнерів до цього «кидали» двічі: на законі про підприємства з іноземними інвестиціями і на історії з вільними економічними зонами. Але ми були б не ми, якби не засвоїли уроки.
Слідуючи європейському курсу і світовим тенденціям, наша країна вирішила побудувати «зелену енергетику». Оскільки це дороге задоволення, був прийнятий закон, що стимулює будівництво об’єктів зеленої енергетики за гроші інвесторів. Закон не оригінальний — практично «калька» з деяких законів, прийнятих у Європі.
Коротка довідка: зелена енергетика привела в Україну найбільшу кількість зарубіжних інвестицій за всі роки незалежності — понад $11 млрд. Створена свого часу (у 2010 р.) під братів Клюєвих галузь давно виросла з дитячих штанців «містечкового лобізму» і стала одним з напрямів, що розвиваються найбільш динамічно. Тариф на «зелену» електроенергію знижувався кожні 2 роки в пропорції, описаній у нормативних документах. Згідно з ними, у 2030 р. «зелений тариф» переставав би діяти, і виробники ВДЕ починали б працювати на загальних підставах. У 2018 р. строк окупності СЕС міг коливатися від 5 до 7 років залежно від вартості земельних ділянок і устаткування, використаного при будівництві. Річна рентабельність бізнесу при «зеленому» тарифі, чинному на той час, становила від 15 до 20% від суми вкладень. Тобто трохи цікавіше готельного бізнесу, але в процентному вираженні набагато менше, ніж торгівля чебуреками або китайським ширвжитком.
Зазначу, бізнес з виробництва електроенергії з альтернативних джерел абсолютно прозорий. Податок на прибуток, ПДВ, податок на зарплату, на дивіденди — все це платиться державі незалежно від того, чи платить вона за вироблену енергію. Кожен кіловат енергії враховується лічильниками, показники яких передаються за допомогою телеметрії контролюючим службам. При підключенні об’єктів до мереж виконуються дорогі технічні умови, що найчастіше полягають у модернізації і реконструкції дуже старих підстанцій.
Кожен інвестор, який вкладав кошти у будівництво об’єктів ВДЕ, підписував спеціальну угоду з державою, що гарантувала дотримання оговорених умов до 31.12.2030 р. БЕЗУМОВНЕ ДОТРИМАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДО КІНЦЯ ОБУМОВЛЕНОГО В КОНТРАКТІ СТРОКУ! Взагалі це одна з найважливіших умов для виникнення в країні сприятливого інвестиційного клімату. Правила можуть бути хорошими чи поганими, вигідними чи не дуже, але ВОНИ НЕ ПОВИННІ ЗМІНЮВАТИСЯ.
В результаті дії цих угод Україна отримувала гігавати електричної енергії від об’єктів, у будівництво яких не вклала жодної гривні, податки в казну, робочі місця і реконструйовані мережі. Та що відбувається останнім часом? Виробникам ЕЕ з відновлюваних джерел просто не платили з березня по серпень 2020 р., створивши колосальну заборгованість і порушивши всі можливі умови взаєморозрахунків. Борг за вироблену ЕЕ досяг астрономічних сум — млрд грн. І весь цей час вони продовжували платити податки, зарплати співробітникам, обслуговувати багатомільйонні кредити.
До речі, значну частину цих кредитів (11,5 млрд грн) видали позичальникам державні банки: Укргазбанк, Ощадбанк і Укрексімбанк, які у зв’язку з неплатежами були змушені почати реструктуризацію заборгованості. Складно навіть уявити розміри збитків, які можуть понести держбанки у разі банкрутства галузі, але держава вперто продовжує стріляти собі в ногу.
Фактично виробникам ВДЕ не платили, щоб зробити їх «більш поступливими» і в результаті оголосили галузі про позачергове зниженні «зеленого» тарифу на 15% і реструктуризацію боргу — 40% заборгованості, що утворилася, в IV кварталі 2020 р., а решта 60% поквартально протягом 202 р.). За згоду виробників наші нинішні інвест-няні пообіцяли налагодити регулярні платежі за поставлену на ринок е/е. Цей акт примусу до співпраці назвали меморандумом і представили світовій спільноті як велику перемогу і результат переговорного процесу.
Звичайно, в принципі, будь-яке зґвалтування можна видати за результат переговорного процесу, якщо в кінці схвально поплескати жертву. Але і після меморандуму в рукаві виявилася краплена карта: ці домовленості не були зафіксовані до кінця дії «зеленого» тарифу, плюс «зеленим» оголосили про відповідальність за небаланси, тобто за невідповідність кількості виробленої енергії плану виробництва. З огляду на, що на території України немає обладнання для прогнозування погодних умов з заявленою ймовірністю, відповідальність за небаланси — це фактично новий грабіжницький податок. Крім того, в кулуарах парламентських і міністерських комітетів обговорюється можливість підняти у кілька разів податок на землю, на якій побудовані об’єкти ВДЕ.
Західні інвестори відчули недобре. Було два листи: один підписаний керуючим директором ЄБРР по Східній Європі і Кавказу Маттео Патроне, а другий — від Європейського енергетичного співтовариства, підписаний його головою Дірком Бушле. У них, крім висловлення глибокої заклопотаності у зв’язку з новим загостренням кризи в енергетиці, описуються наслідки знищення галузі ВДЕ для України.
У чому суть конфлікту сьогодні? У невиконанні державою своїх зобов’язань і в бажанні деяких ФПГ у черговий раз присвоїти державні гроші через махінації з ціною е/е. Про це розповідали одні депутати, це виправдовували інші — залежно від того, хто чиї інтереси захищає у даний момент. Після проникливого звернення до НКРЕКП відомого депутата Андрія Геруса з'ясувалося, що гроші, які були виділені під цілком конкретні цілі, можна направити на погашення державою боргів перед іншими суб’єктами енергетики. Наприклад, перед «Енергоатомом», який успішно продає атомну ЕЕ собі на збиток. І НКРЕКП обговорює цей поділ вкрадених грошей ось уже кілька тижнів і не приймає остаточне рішення.
Дивує, що регулятор всерйоз розглядає варіант нецільового використання коштів, виділених під держгарантію. Адже мова не йде про форс-мажор чи фінансову кризу, викликану системними неплатежами. Я, наприклад, рахунки за електрику оплатив. І вдома, і на виробництві, і на наших СЕС. І думаю, ви теж.
Підсумовуючи
Правила у взаєминах з інвесторами в українську альтернативну енергетику дотримувалися з 2010 по 2020 р. Вони дотримувалися навіть під час революції та війни, коли скарбниця була майже порожня. І саме завдяки цьому в країну йшли немаленькі гроші. Але тепер…
До речі, 6.01.2021 р. стало відомо, що НКРЕКП готується прийняти рішення про перенаправлення грошей держбанків на закриття боргів ДП «Гарантований покупець» перед НАЕК «Енергоатом». Нагадаю, для платежів енергетикам було створено підприємство «Гарантований покупець» (ГарПок). Грошей у нього немає, вони з’являються, коли їх дає Укренерго, і після того перераховуються виробникам електроенергії. Деякі виробники ЕЕ подали на ГарПок у суди, і шансів виграти у нього не більше, ніж у мене помолодшати. Природньо, суди — це судові витрати, і з огляду на суми заборгованості і три інстанції — суми немаленькі. Так от, вони хочуть компенсувати судові витрати за рахунок енергетиків.
Вони нам винні. Ми подаємо на них до суду за неплатежі. Вони йдуть по інстанціях, а гроші на витрати хочуть взяти з нас же у вигляді нового побору в 0,11% чистого прибутку. НКРЕКП планує зобов’язати виробників електроенергії за «зеленим» тарифом сплачувати 0,11% чистого доходу на квартал (протягом ІІІ–IV кв. 2020 р.) на користь ДП «Гарантований покупець» для створення фонду (розміром у 74,5 млн грн) з метою фінансування юридичного захисту держпідприємства під час судових спорів у міжнародних арбітражах з цими виробникам! Тобто «зелені» інвестори не тільки мотузку повинні з собою взяти, але й милом запастися!
Завіса. Над енергетичним «інвестиційним фасадом» України. Оплески?..