У зв’язку з тим, що деякі держави (наприклад, Сейм Литви) вже визнали росію державою-терористом, виникає питання, що саме означає це поняття? Річ у тім, що на сьогодні термін «держава-терорист» має швидше політичне, а не юридичне значення. Так, міжнародне право не містить його визначення, а в національному праві знайти таке поняття доволі складно. Разом з тим можна згадати Женевську декларацію про тероризм 1987 року, в тексті якої міститься поняття «державний тероризм». Однак ця декларація не є юридично обов’язковою, а є здебільшого прикладом міжнародного «м’якого права».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важливо наголосити, що поняття «держава-терорист» не треба плутати з поняттям «держава – спонсор тероризму», яке закріплене в праві США. Причому складно знайти національні правові системи, в яких ще закріплювалося б це поняття на рівні законодавства. У найбільш широкому плані різниця між державою-терористом і державою – спонсором тероризму полягає в тому, що держава-терорист сама вчиняє акти державного тероризму, тоді як держава – спонсор тероризму підтримує та/або фінансує недержавні терористичні угруповання. Тобто це різні поняття, хоча на практиці одна й та сама держава, наприклад росія, може бути одночасно і державою-терористом і державою – спонсором тероризму.
Для того щоб визначити державу-терориста, нам спочатку необхідно встановити зміст поняття «державний тероризм». На жаль, як пишуть сучасні автори, це поняття не було належним чином досліджене в науці міжнародних відносин та науці міжнародного права. І це не дивно, оскільки навколо такого поняття, як «тероризм» ще й досі точаться наукові дискусії, попри те, що сам термін набув значного поширення в науці права, міжнародних документах та в національному законодавстві.
Разом із тим група сучасних дослідників державного тероризму визначає це явище як навмисну загрозу насильства з боку державних агентів чи залежних від них осіб, спрямовану на залякування широкої аудиторії. Головною мішенню державного тероризму є не так безпосередні жертви насильства, як певна спільнота (національна або міжнародна) загалом. Державний тероризм намагається шляхом насильства досягти певних політичних або політико-економічних цілей. Причому він має як внутрішній, так і зовнішньополітичний аспект. У внутрішньому аспекті державний тероризм проявляється у залякуванні населення всередині країни, тоді як зовнішньополітичний аспект передбачає навмисне залякування інших держав у міжнародних відносинах, наприклад, сусідніх держав.
З огляду на це тлумачення росію можна визначити як державу-терориста, оскільки вона вчиняє насильство, провадить цілеспрямовану державну політику терору з метою залякати не тільки суспільство всередині росії, але й також міжнародне співтовариство держав. Так, агресивна війна росії проти України має прояв, зокрема, у тому, що росія, вчиняючи тяжкі воєнні злочини та злочини проти людяності, намагається залякати цивільне населення в Україні, а також залякати сусідні держави.
На підставі такого розуміння поняття державного тероризму ми можемо запропонувати розробку і прийняття спеціальної міжнародної конвенції, спрямованої на боротьбу з державним тероризмом. Зазначений крок сприяв би розвитку міжнародного права в цілому та права міжнародної відповідальності зокрема.
Водночас доцільно закріпити поняття «держава-терорист» і в національному праві різних країн. Це могло б сприяти ізоляції таких небезпечних держав на міжнародній арені і солідарній боротьбі світової спільноти з їхніми злочинами.