Протягом усього існування незалежної України всі без виключення органи державної влади та місцевого самоврядування серед пріоритетних механізмів розвитку вітчизняної економіки публічно і голосно виділяли необхідність активної роботи над залученням капітальних іноземних інвестицій. В умовах складної політичної та економічної ситуації останніх років іноземні інвестиції могли б стати тим рятівним кораблем, який зміг би зупинити падіння й стагнацію нашої економіки та сформувати тверде і стале підґрунтя для майбутнього розвитку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак, на превеликий жаль, незважаючи на всі гучні заяви Кабінету Міністрів, в Україні де-факто наявний відтік іноземних інвестицій. Зокрема, за даними Державної служби статистики, за 2015 р. прямі іноземні інвестиції в Україну скоротилися на 5%. Інвесторами виступали компанії з майже 50 країн світу, з яких найбільша частка припадає на Кіпр (93,7%), юрисдикцією якого активно користуються представники вітчизняного бізнесу при побудові холдингів з метою оптимізації оподаткування. У чому ж причина такої нездорової тенденції?
Ні для кого не секрет, що для переважної більшості добросовісних інвесторів прагматизм і передбачуваність політики, органів влади та стабільність умов законодавства є ключовим моментом при прийнятті рішення про розміщення капіталу у відповідній державі. Саме ці два фактори є основними, які першочергово заважають здійсненню інвестування з-за кордону.
Окрім того, в нашій державі задекларовані, але дієво не працюють механізми гарантування захисту прав іноземних інвесторів. Ще 19.03.1996 р. було прийнято Закон «Про режим іноземного інвестування», яким встановлено порядок і умови здійснення іноземного інвестування, права іноземних інвесторів та гарантії захисту цих прав.
Зокрема, Розділом ІІ зазначеного Закону передбачені наступні гарантії захисту прав іноземних інвесторів:
- гарантії збереження існуючого режиму захисту іноземних інвестиції протягом 10 років у разі зміни законодавства щодо цього питання (ст. 8);
- гарантії щодо захисту від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб (ст. 9);
- компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України передбачених законодавством обов’язків (ст. 10);
- гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, відповідно до яких іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше 6-ти місяців з дня припинення діяльності (ст. 11);
- гарантії безперешкодного і негайного переказу за кордон прибутків та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій (ст. 12).
Однак, як вже було зазначено, вказані норми на практиці мають декларативний характер, що наглядно можна проілюструвати на прикладі вітчизняного аграрного сектору.
Як відомо, на сьогодні аграрний сектор – це найперспективніша галузь економіки України, що швидко розвивається і має значний потенціал зростання: сприятливі погодні умови, дуже родючий ґрунт та високий людський потенціал. У той же час, через відсутність допомоги від держави, вітчизняні виробники потребують збільшення залучення інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації галузі, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та поліпшення інфраструктури аграрного виробництва в цілому.
Однак на сьогодні існує низка факторів, які стримують надходження іноземних інвестицій у цю сферу.
Першочерговою проблемою є лібералізація ринку землі. Проблема навіть не у відсутності відкритого ринку землі (адже де-факто він існує), а у відсутності чітких правил гри та постійній змінюваності процесів отримання земельних ділянок. Рішенням цієї проблеми є наявність політичної волі щодо формування стратегії розвитку земельного законодавства, визначення чітких і простих процедур її викупу та оренди для провадження господарської діяльності.
Окрім того, вітчизняне податкове законодавство України змінюється кожний рік, а його положення та діяльність фіскальних органів жодним чином не спрямовані на захист прав інвесторів, які бажають отримати стабільність і планувати свою діяльність на десятки років уперед. Зокрема, суперечливим питанням є скасування пільг для виробників сільськогосподарської продукції. Звичайно, не можна заперечувати того, що багато інвесторів переглянуть свої плани про інвестування у сільське господарство, якщо пільги буде повністю скасовано, але завдяки здійсненню оптимізації та здійсненню міжнародного податкового планування й структурування холдингів через низькоподаткові юрисдикції, податковий тягар і фінансові витрати можна якісно знизити.
До того ж, на противагу встановленим гарантіям, інвестори зіштовхуються зі складнощами виведення отриманих прибутків за кордон. Так, обмеженнями Національного Банку України заборонено виплату дивідендів, а також введено дуже жорсткий контроль з обмеженням купівлі та виплати валюти за кордон. Наявність таких обмежень змушує потенційних інвесторів шукати альтернативні й часто дуже складні механізми операцій з коштами за межами фінансового поля України.
Кримінальні провадження проти представників аграрного бізнесу – це ще одна нездорова українська тенденція останніх років. Правоохоронні органі часто зловживають своїми процесуальними правами під час здійснення розслідування кримінальних проваджень, інколи безпідставно використовуючи арешти, обшуки та спецконфіскацію майна аграрних підприємств, які фактично паралізують їх роботу. Зокрема, нещодавно команда юристів нашої Компанії успішно захистила інтереси іноземного інвестора, українські активи якого було заарештовано в рамках кримінальної справи за нібито ведення фіктивної підприємницької діяльності та участі у діяльності конвертаційного центру.
Підсумовуючи, варто зазначити, що кожен іноземний інвестор завжди бажає, щоб держава, в економіку якої він вкладає власні кошти, могла забезпечити їх ефективне використання та отримання прибутків. На основі практичного досвіду нашої Компанії можна стверджувати, що іноземні інвестори готові вкладати кошти в Україну.
Тому Україні необхідно зосередитися на тих проблемах, які реально турбують бізнес, а саме: відсутність чітких і стабільних правил гри, корупція, непрогнозована фіскальна політика, свавілля податківців та правоохоронців. Вирішення цих проблем створить прекрасні умови для інвестування та започаткує грандіозний потенціал для їх зростання.