В умовах воєнного стану в Україні дедалі частіше трапляються випадки, коли керівник підприємства не має можливості припинити свої правовідносини із підприємством у загальному порядку, тобто за рішенням загальних зборів учасників. Це відбувається, в тому числі, через відсутність зв’язку з учасниками з будь-яких об’єктивних причин, ігнорування ними справ підприємства або звичайне їх небажанням «звільняти» керівника підприємства, зокрема через наявний корпоративний конфлікт тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме для таких випадків судовою практикою напрацьовано механізм припинення повноважень директора товариства на підставі рішення суду, тобто без згоди учасників товариства. Цей механізм передбачає дотримання директором товариства певного алгоритму дій щодо ініціювання припинення своїх повноважень загальними зборами учасників товариства в досудовому порядку. Для цього директор товариства ініціює скликання загальних зборів учасників товариства з відповідним порядком денним, забезпечує їх проведення і, у разі неприйняття загальними зборами рішення про припинення його повноважень, він матиме правові підстави для успішного їх припинення у судовому порядку.
Пропоную розглянути важливі аспекти, на які звертає увагу Верховний Суд у своїй актуальній практиці вирішення справ за позовами керівників товариств про припинення їх повноважень, яка на сьогоднішній день є сталою на противагу тривалого періоду неодноразових відступів від попередніх правових позицій Верховного Суду та одночасного існування суперечливої практики Касаційного цивільного та Касаційного господарського судів Верховного Суду з цього питання.
Юрисдикція спорів щодо звільнення директора товариства за рішенням суду
Відповідь на це запитання чітко дає постанова Великої Палати Верховного Суду (далі — ВП ВС) від 14.06.2023 у справі № 448/362/22, у якій викладено такий висновок щодо застосування відповідної норми процесуального права (п.73): «… Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду».
Водночас ВП ВС відступила від висновку, сформованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №7 58/1861/18.
Тобто ВП ВС віднесла такі спори до категорії корпоративних спорів (п 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України), які розглядаються в порядку господарського судочинства.
Отже, спори щодо припинення повноважень директора товариства є корпоративними спорами, відносяться до юрисдикції господарських судів і не належать до юрисдикції загальних судів.
Саме такий підхід втілений в судовій практиці на сьогодні, незважаючи на певну спірність наведеного висновку ВП ВС, оскільки наразі не існує єдиного підходу щодо правової природи відносин, які виникають між фізичною особою, що виконує функції виконавчого органу товариства, і самим товариством, зокрема щодо того, чи є такі правовідносини корпоративними. Також ВП ВС не враховано об’єкт захисту у переважній більшості таких справ — це трудові права позивачів.
Так чи інакше, але сьогодні з позовом про припинення повноважень керівника йдемо до господарського суду.
Припинення повноважень директора товариства VS припинення трудових відносин директора з товариством
Як логічне продовження наведеного вище висновку щодо юрисдикції відповідних спорів, ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 сформулювала висновки щодо основи спірних правовідносин у справах про припинення повноважень директора товариства.
У справі № 127/27466/20 ВП ВС вже намагається дати відповідь на питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади.
Суть висновків ВП ВС у цій справі зводиться до того, що варто розрізняти цивільно-правові або трудові відносини, які виникають між особою, що виконує функції виконавчого органу товариства, які виникають з факту укладення відповідного договору (ч. 12 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон про ТОВ) передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт)) та корпоративні відносини щодо управління товариством, у яких обрана директором особа наділяється повноваженнями з управління товариством та які породжуються внаслідок прийняття рішення про створення (обрання) виконавчого органу товариства, що належить до компетенції зазвичай загальних зборів, а в окремих випадках — наглядової ради товариства.
І саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, на думку ВП ВС, становлять основу відносин між товариством та особою, яка обрана директором товариства, незалежно від того, чи існують між сторонами лише такі корпоративні відносини щодо управління товариством, чи також існують і трудові відносини.
Так, із положення ч. 12 ст. 39 Закону про ТОВ випливає те, що підставою для укладення з директором товариства цивільно-правового або трудового договору (контракту) є рішення загальних зборів (або наглядової ради) про його обрання директором товариства. Тобто трудові або цивільно-правовід відносини є похідними від корпоративних правовідносин.
З цього так само випливає висновок про те, що у таких спорах слід вести мову саме про припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством, або, іншими словами, про припинення повноважень директора товариства за його ініціативою, а не про припинення трудових правовідносин чи визнання їх припиненими.
Натомість рішення загальних зборів (або наглядової ради) про припинення повноважень директора товариства є підставою для припинення з ним трудового або цивільно-правового договору (див. ч. 13 ст. 39 Закону про ТОВ). У цьому ж випадку, коли припинення повноважень директора відбувається на підставі рішення суду, таке рішення суду фактично «підміняє» рішення відповідного органу управління товариства.
Розуміння зазначеного має важливе значення для формулювання позовних вимог позивачами у таких спорах та питань порядку денного загальних зборів учасників товариства під час ініціювання їх скликання та підготовки протоколу за результатами їх проведення. Так, у повідомленні про скликання загальних зборів та у протоколі загальних зборів відповідне питання у порядку денному рекомендується формулювати на кшталт такого: «Щодо припинення повноважень директора Товариства Петренка Івана Васильовича та обрання нового директора Товариства».
Так само потрібно формулювати позовні вимоги у позовній заяві, виходячи із основи спірних правовідносин, на яку звертає увагу ВП ВС у справі № 127/27466/20.
Фактично в цьому разі суд приймає рішення, яке належить до компетенції загальних зборів або наглядової ради товариства, замість останніх, з метою ефективного захисту права особи, яка виконує функції виконавчого органу товариства, на припинення відповідних правовідносин з управління товариством з, власне, самим товариством.
До речі, не завжди між товариством та директором існують трудові правовідносини, що насправді визначає алгоритм дій останнього під час ініціювання досудового порядку вирішення питання щодо припинення його повноважень.
Так, у справі № 906/530/24 (у якій представництво інтересів позивача здійснював автор цієї публікації) керівник товариства з обмеженою відповідальністю виконував функції директора без укладення з товариством трудового договору. У такому випадку директору не потрібно надсилати чи подавати товариству та його учасникам заяву про звільнення з роботи відповідно до вимог КЗпП України і у повідомленні про скликання та протоколі загальних зборів не слід відповідне питання порядку денного формулювати подібним чином: «Щодо звільнення директора Товариства».
Водночас у випадку, якщо між директором та товариством наявні також трудові правовідносини, все ж рекомендується в ході досудового етапу вирішення спору надсилати на адресу як товариства, так і його учасників, заяву про звільнення відповідно до вимог до вимог КЗпП України.
Склад учасників спору щодо припинення повноважень директора товариства
Відповідачем у справах про припинення повноважень директора товариства є саме товариство (прийняття рішення про припинення повноважень директора належить до компетенції загальних зборів або наглядової ради, однак органи юридичної особи не мають самостійної процесуальної правосуб’єктності, а тому відповідачем виступає саме товариство).
Крім вимоги щодо припинення повноваження директора товариства, позивачам варто також заявляти позовну вимогу про зобов’язання державного реєстратора виключити відомості про особу як керівника товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстратор), оскільки допоки такі відомості будуть відображатися у Єдиному державному реєстрі, до тих пір для третіх осіб буде діяти спростовувана презумпція того, що відповідна особа виконує функції директора товариства (ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Для цього позивачам рекомендується пред’являти позовні вимоги також до відповідного суб’єкта державної реєстрації, про що докладніше буде зазначено далі.
Водночас учасників товариства потрібно залучити до участі в такій справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зважаючи на те, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо відповідача.
Щодо виключення відомостей про директора з Єдиного державного реєстру
Виконання рішення суду про припинення повноважень директора товариства повинно передбачати, зокрема, виключення відомостей про особу як керівника товариства в Єдиному державному реєстрі.
Варто відзначити, що згідно з ч. 13 ст. 39 Закону про ТОВ повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків.
Програмне налаштування Єдиного державного реєстру працювало таким чином, що унеможливлювало виключення відомостей про особу як керівника товариства без включення відомостей про нового керівника.
У зв’язку із цим раніше суди переважно відмовляли у задоволенні позовних вимог до державних реєстраторів щодо виключення відомостей про особу як керівника товариства в Єдиному державному реєстрі. І навіть у тих випадках, коли суди задовольняли відповідні позовні вимоги, таке рішення неможливо було виконати в практичній площині.
Однак у листі першого заступника Міністра юстиції України Євгенія Горовця № 44324/8.4.3/32-24 від 21.03.2024 повідомлено щодо створення технічної можливості виключення відомостей про керівника із Єдиного державного реєстру.
На сьогодні відповідне доопрацювання дає можливість у блоці «Керівник» проставити відмітку «Керівник відсутній» та у полі «Причина відсутності керівника» зазначити необхідну інформацію.
Водночас звертається увага, що вказана функція може застосовуватися лише за наявності відповідного рішення суду, тобто підставою для вилучення відомостей про керівника юридичної особі, відокремленого підрозділу юридичної особи з Єдиного державного реєстру може бути виключно рішення суду, що тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Також у вказаному листі зазначається, що процедуру проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду передбачено ст. 25 Закону про реєстрацію. Так, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов’язання вчинення реєстраційних дій.
Тож, на сьогодні технічна можливість виключення відомостей про директора в Єдиному державному реєстрі існує, і суди переважно задовольняють відповідні позовні вимоги (див. зокрема рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/530/24).
Однак з метою забезпечення реального виконання такого рішення суду, перед визначенням відповідача — суб’єкта державного реєстратора, слід перевірити чи наявні у такого суб’єкта державної реєстрації державні реєстратори, які мають доступ до Єдиного державного реєстратора. Без наявності такого державного реєстратора забезпечити виконання рішення суду буде неможливо (на практиці такі випадки трапляються).
Зважаючи на це, рекомендується залучати в якості співвідповідача саме того суб’єкта державного реєстрації, який дійсно матиме можливість забезпечити реальне виконання рішення суду в частині виключення відомостей про директора в Єдиному державному реєстрі.
Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що на сьогоднішній день Верховним Судом вирішено низку проблемних питань у спорах щодо припинення повноважень директора товариства, внаслідок чого у осіб, які виконують функції директора і бажають припинити правовідносини з компанією, наявний реальний механізм захисту своїх прав. Єдине, що вимагається — правильно визначити алгоритм дій щодо досудового порядку вирішення питання про припинення повноважень директора та чітко слідувати йому.