Не може даність війни уникнути уваги — ми всі у повсякденному житті враховуємо стан, той вирішальний момент, у якому зараз знаходиться Україна. Кажуть, що біда чи війна є мірилом людини. Я погоджусь і додам, що війна є і мірилом для держави, для громадянського суспільства і нашої спільноти.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правова держава будується, відновлюється, розвивається і зберігає себе завдяки зусиллям своїх громадян, саме тих, які мають відповідну (правову) підготовку — професійним юристам. Це наш поклик і наша соціальна функція.
Ми взаємодіємо з державою, можемо бути її частиною чи працювати з нею ззовні, але при усіх відмінностях ми всі маємо одну професію і відповідну підготовку. Ми дивимося на навколишній світ очима юриста і, маючи роки юридичної практики і досвіду, може бути складно згадати й уявити собі, що не завжди було так, що колись ми намагалися дивитися на світ очима звичайної людини, яка (ще) не має юридичної освіти. А таких людей (неюристів) насправді більшість, і без відповідних знань вони переважно не в змозі зрозуміти сутність тих процесів, що відбуваються зараз у та із державою. Розумієте суть нашого обов’язку й історичної відповідальності?
Нам не надсилаються ті виклики, яких ми не можемо подолати. Ми не подолаємо, тільки якщо зупинимося, і якщо залишимо боротьбу, ми програємо. Перемога — це питання вибору, питання волі, а воля — це наша центральна національна ідея, у нас тривалий час нічого, крім неї, не було, а зараз, в історичному порівнянні, є так багато.
Саме тому, саме зараз нам, юристам, необхідно брати більше відповідальності за побудову і збереження держави навіть у повсякденному житті. Ми повинні всюди розповсюджувати істинну, юридично визначену інформацію про події, процеси, що відбуваються.
Громадяни повинні розуміти, що держава — жива, що вона очищається від радянського колоніально-окупаційного стилю, що не все вдається одразу — якісь процеси не закінчаться і за 100 років, але процеси санації держави вже розпочалися і не зупиняться.
Для цього громадяни мають бути проінформовані, повинні розуміти, що кожний злочин буде розслідуваний і покараний, а порушене право — відновлене й компенсоване. Громадяни повинні бачити, стикаючись із практикою взаємодії із державою, що в Україні залишаються в минулому репресивно-колоніальні практики державних органів.
Варто розуміти, що не всі практики й інститути права, які були історично введені за століття окупації, повинні стати об’єктом хейту. Якщо у нас спочатку з’явився «ґражданскій» кодекс, і вже потім — цивільний, то це не значить, що нам необхідно відмовитися від цивільного права. Кодекс насправді Наполеонівський чи римський.
І це наш виклик зараз — використовувати свої знання, підготовку і дар правосвідомості для того, щоб відділити аб’юзивні норми права, подолати корупцію як практику і покласти край свавіллю у кабінетах.
Тільки так, практикуючи демократичні цінності, відчуваючи і культивуючи світло істини в собі, ми зможемо остаточно вивести українське суспільство із темряви «русского міра», а далі:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.