Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України) у своєму Листі від 23.09.2016 р. №10027/З/99-99-13-02-03-14 роз’яснила порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого за договором довічного утримання.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як зазначає контролюючий орган, за договором довічного утримання відчужувач майна отримує наступні види доходів:
- Дохід власне від відчуження свого майна, яке прирівнюється до його продажу, згідно зі ст. 172 Податкового кодексу України (далі – ПК України) від 02.12.2010 р. №2755-VI. Сума ПДФО у цьому випадку обчислюється, виходячи з ціни, зазначеної в договорі, але не нижчої ніж оціночна вартість такого об'єкта.
- Дохід у вигляді матеріального забезпечення (грошової компенсації), який кваліфікується як «інші доходи», згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
На нашу думку, така позиція ДФС України є необґрунтованою, не відповідає суті цивільних правовідносин та штучно створює об’єкт оподаткування ПДФО.
Для того щоб правильно визначити порядок оподаткування, спершу необхідно дослідити правову природу договору довічного утримання. Відповідно до гл. 57 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) від 16.01.2003 р. №435-IV, договір довічного утримання є реальним, одностороннім, оплатним (систематичні виплати), фідуціарним та довгостроковим. Від спадкування його відрізняє момент виникнення права власності у набувача, від договору ренти – обов’язковий відплатний характер.
Перейдемо до питань, що пов’язаних з оподаткуванням. Як відомо, ст. 163 ПК України закріплює, що єдиним об’єктом оподаткування ПДФО є дохід. Згідно з договором довічного утримання, набувач не виплачує дохід відчужувачу одноразово за нерухоме майно, однак майнове (грошове) забезпечення, що виплачується на користь відчужувача, є обов’язковою умовою договору. Тобто матеріальне (грошове) забезпечення фактично і є платою за майно, що переходить в обмежене право власності набувача (без правомочності розпорядження майном до смерті відчужувача).
З цього випливає, що контролюючий орган оподатковує не факт отримання доходу, а операцію (відчуження майна), а це не характерно для ПДФО. Дотримуючись позиції ДФС України, виникає подвійне оподаткування без наявності обов’язкового елемента податку – об’єкта (доходу від відчуження нерухомого майна). Такий підхід не є логічним і не відповідає загальній концепції та правовій природі ПДФО.
До того ж тягар сплати податку з відчуження нерухомого майна, як і отримання грошового (майнового) забезпечення, покладено на одну особу – відчужувача. У більшості випадків відчужувач є особою похилого віку. Така позиція є несправедливою, адже подвійного доходу вони не отримали, а сплатити податок з вартості квартири все одно зобов’язані.
Судова практика у спорах щодо оподаткування договору довічного утримання відмінна від думки, висловленої ДФС України. Так, наприклад, у Постанові окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015 р. у справі №826/20498/15 зазначено: «Оскільки грошові кошти в сумі, якою було оцінено квартиру, у 2014 р. Позивачем не отримувалися, а повний перехід права власності до набувача відбувається лише з моменту смерті відчужувача, в ОСОБА_2 не виник обов'язок декларувати суму, якою було оцінено квартиру, як дохід за 2014 р.». Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції у цій справі додатково вказувалося: «За загальними правилами Податкового кодексу України, обов'язковою ознакою доходу є його отримання та/або нарахування платником податку. Доходом відчужувача квартири, згідно з договором довічного утримання, є всі види матеріального забезпечення, а також всі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Кошти в сумі, якою була оцінена квартира, не можуть вважатися доходом, оскільки нормативно закріплені обов'язкові умови договору довічного утримання їх передачу відчужувачу не встановлюють, а зі змісту договору таких зобов'язань у набувача не виникає».
Тому, ми вважаємо, що позиція ДФС України є неправомірною, а фізична особа-відчужувач повинна сплачувати ПДФО лише один раз – з фактично отриманого доходу, тобто з матеріального (грошового) забезпечення за ставкою 18%.