Пандемія COVID-19 продемонструвала неготовність світової спільноти до подолання викликів такого характеру і масштабу. Мільйони життів було втрачено, поки світ зміг пригальмувати розвиток, поширення та небезпечність коронавірусу. Оговтавшись від цього шоку, світові лідери погодились, що жоден уряд не може самотужки подолати глобальну пандемію. Були зроблені висновки із негативного досвіду від пандемії COVID-19 та ухвалено рішення про опрацювання і прийняття необхідних заходів щодо підготовки до можливих майбутніх глобальних надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ініціатива щодо нової угоди ВООЗ про готовність до пандемії
У березні 2021 року, група світових лідерів оголосила про ініціативу щодо нової угоди про готовність до пандемії та реагування на неї. Ця ініціатива була передана Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) і наразі опрацьовується нещодавно створеним Міжурядовим органом для переговорів (‘Intergovernmental Negotiation Body’). 194 держави-члени ВООЗ запровадили процес розробки та узгодження нової міжнародної угоди щодо готовності до пандемії. Окрім держав-членів ВООЗ, процес розробки нової угоди надає широкі можливості для взаємодії з відповідними зацікавленими сторонами, включно з іншими органами системи Організації Об’єднаних Націй, а також широкий спектр недержавних суб’єктів, які мають офіційні відносини з ВООЗ. Крім того, ВООЗ прагне отримати додатковий внесок шляхом громадських слухань із зацікавленими сторонами, зокрема: міжнародними організаціями, громадянським суспільством, приватним сектором, благодійними організаціями, науковими, медичними, державно-політичними, академічними установами та іншими структурами, що володіють відповідними знаннями, досвідом та/або експертизою.
Головною метою цієї угоди є зміцнення національного, регіонального та глобального потенціалу та стійкості до майбутніх пандемій. Це включає в себе значне розширення міжнародного співробітництва з метою покращення, наприклад, систем оповіщення, обміну даними, досліджень, а також місцевого, регіонального та глобального виробництва та розповсюдження медичних засобів і засобів захисту громадського здоров’я, таких як вакцини, ліки, засоби діагностики та індивідуального захисту. Цей договір має призвести до більшої взаємної підзвітності та спільної відповідальності, прозорості та співпраці в рамках міжнародної системи та її правил і норм.
У жовтні 2021 року Робоча група ВООЗ із посилення готовності організації до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я та реагування на них опублікувала «нульовий проект» звіту, в якому викладено оцінку переваг нової угоди ВООЗ щодо готовності до пандемії та реагування на неї, для розгляду Всесвітньою асамблею охорони здоров’я. 29 листопада–1грудня 2021 року Всесвітня асамблея охорони здоров’я ВООЗ зібралася на спеціальну сесію, щоб обговорити пропозицію та подальші дії. Це була друга спеціальна сесія такого роду в історії Асамблеї. На цій сесії ВООЗ погодилася створити вже згаданий Міжурядовий орган для переговорів з метою розробки та узгодження «конвенції, угоди чи іншого міжнародного документа ВООЗ щодо запобігання пандемії, готовності та реагування».
Ключові положення проекту Угоди ВООЗ: чи ефективні вони?
30 жовтня 2023 року було оприлюднено «Пропозицію до переговорного тексту Угоди Пандемічної ВООЗ» (A/INB/7/3). Пропозиція містить три розділи (Розділ 1 «Вступний», Розділ 2 «Справедливий світ разом: досягнення справедливості через запобігання пандемії, готовність та реагування», та Розділ 3 «Інституційні заходи та заключні положення»). Зокрема, відповідно до Статті 2, метою Угоди, є запобігання, підготовка та реагування на пандемії з метою всебічного та ефективного усунення системних прогалин і проблем, які існують у цих сферах на національному, регіональному та міжнародному рівнях. А основоположними принципами Угоди, серед інших, є повага до прав людини, суверенність, рівність, відповідальність, солідарність, прозорість, пропорційність, захист даних та конфіденційність.
Серед найбільш гостро обговорюваних положень є положення щодо доступу до результатів досліджень, що фінансуються за державний кошт (зокрема, Статті 9 та 10(1)(d)); тимчасові призупинення прав інтелектуальної власності («IP waivers») для прискорення або розширення виробництва продукції, пов’язаної з пандемією (Стаття 11(3)(а)); та примусовий трансфер технологій (Стаття 11(3)(с)).
Саме ці механізми були серед найгостріших питань під час обговорення в СОТ в часи пандемії COVID-19. Так, усвідомлюючи, що вакцини від ковіду були розроблені за значного фінансування досліджень із державних бюджетів, гостро обговорювалось питання, чому результати цих досліджень, які охороняються правами інтелектуальної власності (ІВ), належать приватним компаніям, та саме вони мають право контролювати дистрибуцію та доступ до цих результатів (тобто ліків та медичних засобів). Крім того, під час піку пандемії у 2020–2021 роках, у зв’язку з обмеженою кількістю вакцин, що вироблялись власниками технологій постало питання передачі цих технологій іншим компаніям, що мали технологічні можливості значно збільшити кількість вироблених вакцин. Однак фармацевтичні компанії — власники технологій на вакцини від COVID-19 — відмовились передавати свої технології іншим компаніям. Натомість вони сфокусувались на збільшені їхніх власних виробничих потужностей, та укладенні обмежених двосторонніх угод із компаніями на власний вибір. У зв’язку з цим, у жовтні 2020 року, Індія та Південна Африка подали пропозицію про так званий IP waiver (тобто тимчасове призупинення прав ІВ) для того, щоб треті компанії змогли виробляти ліки та медичні засоби під час пандемії COVID-19 без ризику порушення прав ІВ, що належать власникам технологій. Однак європейські та низка інших країн були категорично проти IP waiver. Також виявилось, що наразі неможливо застосувати примусову передачу технологій, оскільки ні міжнародне право ІВ, ні жодне національне, не містять положення, що дозволяло б примусово передавати ноу-хау та торгові секрети, які зазвичай охороняють такі складні біологічні лікарські засоби, як вакцини. Це означало повну залежність від приватних компаній у питаннях захисту життя людей від глобальної пандемії.
Незважаючи на те, що згадані вище положення проєкту Пандемічної угоди є на перший погляд прогресивними (в плані доступу), їх більш детальний аналіз дає підстави стверджувати, що вони є незбалансованим, не є обов’язковими до виконання, та, по суті, служать інтересам розвинутих країн. Зокрема, положення щодо доступу до результатів досліджень, що фінансувались за державні кошти, не містять вимоги, що державне фінансування повинно залежати від можливості доступу держави до результатів досліджень, з правилами, що дозволяють передавати таку інформацію третім сторонам у надзвичайних обставинах.
Крім того, формулювання деяких важливих положень (наприклад, таке як «кожна Сторона заохочує») фактично не є обов’язковим до виконання. Так, наприклад, Стаття 11(3)(c) зазначає, що:
Під час пандемії кожна Сторона заохочує виробників у межах своєї юрисдикції ділитися нерозкритою інформацією відповідно до пункту 2 статті 39 Угоди ТРІПС із кваліфікованими сторонніми виробниками, якщо приховування такої інформації перешкоджає терміновому виробництву кваліфікованою третьою стороною фармацевтичного продукту, необхідного для реагування на пандемію.
Стаття 11(3)(c) про примусову передачу технологій є хорошим першим кроком, але недостатнім. Цитуючи Еллен ‘т Хоен, відому в сфері адвокації захисту здоров’я та доступу до ліків: «коли ми перебуваємо в розпалі пандемії, «заохочення» до передачі технологій буде недостатньо». Тому, це положення повинно містити чітке зобов’язання сторони зобов’язати фармацевтичні компанії передати свої технології третім особам, коли це необхідно. У цьому сенсі, більш ефективним було б внесення положення, що запропоноване громадською організацією Medicines Law & Policy (що можна знайти тут). Ба більше, ЄС, який наразі виступає проти поточної версії Пандемічної угоди ВООЗ, обговорює прийняття нового режиму примусового ліцензування, який надасть Європейській Комісії повноваження зобов’язувати власників технологій передавати всю інформацію, включно з комерційними таємницями, що потрібна для виробництва необхідних лікарських засобів (більш детально про це можна прочитати тут).
Висновки
Для створення міжнародної угоди, що забезпечила б ефективну підготовку та реагування на можливі наступні пандемії, необхідно зробити конструктивні висновки з минулої пандемії, та виробити дієві механізми. Тільки ті механізми, які насправді дали можливість ефективно боротись із глобальною кризою потрібно закладати в основу майбутньої Угоди. Водночас ті підходи, що не тільки не спрацювали, але й прямо блокували боротьбу з ковідом потрібно уникати, оскільки глобальне потрясіння, що пережито в минулі роки, буде можливе знову. Для України важливо активно брати участь у обговоренні Пандемічної угоди у ВООЗ, як на державному рівні, так і на рівні суспільства, оскільки в нас зараз є унікальний шанс разом створювати глобальні правила захисту здоров’я.