Культура етичного ведення господарської діяльності у фармацевтичній галузі, як і відповідність такої діяльності формальним та неформальним вимогам антимонопольного законодавства, продовжують бути актуальними питаннями як для України, так і для багатьох інших країн світу. При цьому сталий розвиток суб’єктів господарювання в сучасних умовах тісно пов’язаний з розумінням того, що комплаєнс (від англ. compliance — відповідність, to comply — відповідати) — це не про марне витрачання часу та фінансового ресурсу, а про дієвий механізм управління ризиками.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно, під антимонопольним комплаєнсом (antitrust compliance) як складовою загального поняття «комплаєнс» слід розуміти певну внутрішню систему управління та контролю, спрямовану на попередження та недопущення ризиків, пов’язаних з невідповідністю вимогам застосовного антимонопольного законодавства. При цьому з точки зору практики антимонопольний комплаєнс можна розглядати через призму розробки, затвердження та фактичної імплементації необхідних внутрішніх політик/положень/регламентів/стандартних операційних процедур (СОП)/типових форм документів у межах питань належної економічної та добросовісної конкуренції (antitrust compliance policies).
У більшості компаній за здійснення антимонопольного комплаєнсу відповідає внутрішній юридичний департамент чи внутрішній юрист або ж окремо визначений та уповноважений комплаєнс-підрозділ чи комплаєнс-офіцер (сompliance officer). У фармацевтичних компаніях відповідні функції можуть бути покладені й на медичного директора.
При цьому для міжнародних компаній, включаючи фармацевтичні, які вже звикли до особливої уваги з боку антимонопольних органів, наявність комплаєнс-підрозділів чи комплаєнс-офіцерів, як і запровадження корпоративних програм дотримання антимонопольного законодавства (antitrust compliance programmes), вже стало стандартною практикою. Відповідні корпоративні програми можуть передбачати значне коло активностей, у т.ч., але не обмежуючись наступними діями:
1) Проведення попереднього юридичного аудиту компанії з точки зору дотримання вимог антимонопольного законодавства
Як правило, такі дії можуть включати перевірку укладених дистриб’юторських договорів, аналіз застосованих підходів до формування ціни товарів та інших комерційних умов, а також поведінки компанії відносно та у відносинах з компаніями-конкурентами та компаніями-контрагентами і не тільки. На основі результатів проведення такого попереднього юридичного аудиту можуть бути розроблені дійсно дієві внутрішні антимонопольні регламенти, включаючи відповідну базову політику.
2) Розробка базової внутрішньої політики щодо дотримання вимог антимонопольного законодавства
Цей документ, як правило, визначає базові принципи роботи компанії з дотримання вимог належної економічної конкуренції (до прикладу, врегульовуючи питання порядку укладення горизонтальних та вертикальних угод, потенційних ризиків недобросовісної поведінки відносно та у відносинах з компаніями-конкурентами та компаніями-контрагентами). За розробкою такої політики, як правило, слідують більш локалізовані внутрішні регламенти, включаючи профільні СОП та нормативи.
3) Проведення програм навчання персоналу щодо запроваджених внутрішніх стандартів та питань комплаєнсу загалом
Для уникнення у антимонопольних органів враження про дотримання вимог антимонопольного законодавства лише на папері, а також для фактичного ефективного виконання внутрішніх та зовнішніх вимог працівники компанії потребують проходження окремого корпоративного навчання. Причому не тільки вступного, але й на регулярній основі. По-перше, це допоможе мінімізувати ризики порушень на всіх етапах діяльності компанії щодо випуску продукції в обіг (починаючи з моменту розробки продукту і до потрапляння його в руки кінцевого споживача). По-друге, як показує закордонна практика (Kayaba Industry Case), наявність внутрішнього навчання може значно пом’якшити застосовні санкції, якщо ризики все ж не були повністю виключені.
4) Здійснення регулярних внутрішніх перевірок щодо дотримання вимог антимонопольного законодавства
Такі дії можуть полягати у перевірці як окремих працівників, робота яких пов’язана з підвищеним ризиком антимонопольних порушень, так і цілих підрозділів чи конкретних процесів. Окрім того, перевірка може полягати у проведенні аудиту документації компанії, включаючи внутрішні протоколи, архівні документи, останні укладені договори з контрагентами тощо.
5) Забезпечення функціонування системи внутрішнього «передання сигналу» про виявлені антимонопольні ризики
Надавати такі сигнали топ-менеджерам та безпосередньо комплаєнс-підрозділу чи комплаєнс-офіцеру можуть працівники середньої та нижньої ланки при виявленні відповідних ризиків. У разі наявності реально працюючого механізму передання зазначених сигналів керівництво й особи, відповідальні за комплаєнс, завжди володітимуть повною інформацією про процеси всередині та матимуть змогу вчасно відреагувати на виявлені ризики.
6) Впровадження окремої посади або створення окремого відділу, відповідального за комплаєнс
Це дозволяє мати у штаті окрему незалежну одиницю, яка слідкуватиме та відповідатиме за реальне попередження та запобігання виникненню комплаєнс-ризиків. При цьому іноді допускається й залучення зовнішніх радників/експертів. Зокрема, на таких осіб можуть бути покладені функції з проведення регулярного зовнішнього аудиту або зовнішнього контролю за сферами, в яких існує підвищена можливість виникнення ризику.
***
Як бачимо, антимонопольний комплаєнс — це комплексний інструмент, здатний (за умови його різнобічного та ефективного застосування) забезпечити перебування компанії у досить безпечній зоні з точки зору антимонопольних ризиків. Водночас, як показує практика Великої Британії, Франції, Канади та США, наявність максимально дієвої внутрішньої комплаєнс-системи часто є пом’якшуючою обставиною в ситуаціях, коли ризиків, на жаль, не вдалося уникнути, однак компанія здатна продемонструвати, що вживала усіх можливих заходів для їхнього попередження та недопущення.
Насамкінець, пам’ятаємо просту істину: «Попереджений — означає озброєний», або, як доречніше сказати у нашому випадку, «Той, хто попереджає (ризики), набуває захищеності». Особливо актуально це для фармацевтичної галузі.