Санкції відіграють надважливу роль у сучасній міжнародній політиці, економіці і бізнесі, стаючи інструментом впливу на держави, компанії та окремих осіб. В умовах геополітичної нестабільності вони використовуються як альтернативний засіб до військових дій, сприяючи обмеженню доступу до фінансових ресурсів, технологій та міжнародних ринків. Останні десятиліття показали зростаючу тенденцію до посилення санкційної політики з боку глобальних гравців: США, ЄС, Велика Британія та інші міжнародні організації. Це суттєво впливає на світову економіку, змушуючи країни та бізнес пристосовуватися до нових умов і адаптуючись до нового законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для українського бізнесу розуміння санкційної політики і законодавства є особливо важливим. Україна, будучи об’єктом і активним учасником санкційних ініціатив, повинна враховувати міжнародні обмеження при веденні бізнесу. Вітчизняні компанії, які працюють на зовнішніх ринках або співпрацюють з іноземними партнерами, мають оцінювати ризики, щоб уникнути штрафів, блокування активів або обмеження доступу до міжнародних фінансових операцій.
Крім того, санкції можуть впливати на постачальницькі ланцюги, експортні/імпортні можливості та репутацію компаній. Відтак усвідомлення санкційного режиму дозволяє українському бізнесу ефективніше адаптуватися до нових викликів та уникати потенційних загроз.
Почнемо з визначення.
Українське законодавство надає наступне визначення терміну: «Міжнародні санкції — санкції, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів України або рішень міждержавних об’єднань, міжнародних, міжурядових організацій, участь у яких бере Україна, а також іноземних держав (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) щодо замороження активів визначених осіб або обмеження будь-якого доступу до них».
Фактично, коли певний суб’єкт, на переконання осіб, які вводять санкції, здійснює порушення норм міжнародного права або іншим чином шкодить інтересам, але притягнути його до юридичної відповідальності за локальним законодавством, є неможливим через знаходження в іншій країні, тоді і застосовується інструмент санкцій.
Санкції можуть вводитися окремими країнами, міжнародними організаціями або коаліціями держав. Основні суб'єкти, які запроваджують санкції:
- Організація Об'єднаних Націй (ООН) — санкції ухвалюються Радою Безпеки ООН і є обов’язковими для всіх країн-членів. Вони можуть включати торговельні ембарго, замороження активів, заборони на поїздки тощо.
- Європейський Союз (ЄС) — ухвалює санкції на рівні всіх країн-членів, які стосуються фінансових, торговельних та персональних обмежень.
- США — запроваджують санкції через Міністерство фінансів (OFAC), Конгрес або виконавчі укази президента. США активно використовують фінансові санкції, зокрема блокування активів та відключення від банківської системи.
- Велика Британія — після Brexit запроваджує власні санкції через UK Office of Financial Sanctions Implementation (OFSI).
- Інші країни — Канада, Австралія, Японія та інші держави також вводять санкції самостійно або в координації з міжнародними партнерами.
Варто прийняти до уваги, що кожна держава має свою юрисдикцію і розповсюджує свій суверенітет лише на свою територію і по відношенню до своїх резидентів.
Але беручи до уваги міжнародний характер діяльності більшості бізнесів, можна розділити:
- національна юрисдикція (конкретні правила AML, фінансового моніторингу, що діють на території кожної держави;
- екстериторіальні принципи, які діють стосовно міжнародних операцій (приклад — оплата в американських доларах).
Наразі в Україні функціонує Державний реєстр санкцій, що формується і адмініструється РНБО України. В цьому реєстрі налічується понад 16 тисяч осіб. І це лише санкції, введені Україною.
Звісно, для українського бізнесу варто насамперед перевіряти саме санкції, введені Україною, тим більше, що вони в більшості охоплюють і дублюють санкції, введені ключовими міжнародними суб’єктами. Проте не виключені можливості, що санкції введені проти певної особи міжнародними інституціями / іноземними країнами, а в Україні така особа не перебуває під санкціями. Варто зробити більш глибоку перевірку, адже порушення санкційоного режиму, наприклад, США, буде з великою імовірністю мати істотний вплив на резидента України.
Основні види санкцій:
- фінансові санкції — блокування активів, заборона на фінансові транзакції, обмеження доступу до банківської системи (наприклад, відключення від SWIFT), заборона на виведення коштів тощо;
- персональні санкції — заходи, спрямовані на конкретних осіб або компанії, наприклад, заборона на в’їзд, замороження активів, обмеження фінансових операцій;
- торговельні санкції — обмеження експорту або імпорту певних товарів, введення мит або заборон на торгівлю стратегічними товарами;
- секторальні санкції — обмеження, що стосуються певних галузей економіки, наприклад, енергетики, оборони або технологій;
- економічні санкції — загальні обмеження, що впливають на економіку країни, наприклад, заборона на інвестиції, обмеження в доступі до міжнародних фінансових інституцій, заборона на експорт технологій;
- дипломатичні санкції — обмеження у міжнародному співробітництві, наприклад, відкликання послів, призупинення членства в міжнародних організаціях.
Отже, залежно від тієї мети, яка ставить, і залежить, який вид санкцій буде застосовано.
З погляду бізнесу, найбільше уваги варто приділяти персональним, фінансовим і торговельним санкціям. Чому саме? Тому що це дійсно стало частиною повсякденної бізнес-діяльності. Ризики при порушення санкційного режиму є надто високими. Від простої втрати коштів до втрати репутації компанії і кримінального переслідування.
Також доречною є класифікація за ланкою введення санкцій на первинні і вторинні (що вводяться за порушення первинних).
Як же санкції впливають на український бізнес?
Проблеми з експортом та імпортом через санкційні режими
Санкції можуть перекривати постачання важливих товарів, зокрема обладнання, технологій та сировини. Також деякі українські компанії змушені відмовлятися від ринків, які потрапили під санкції, або ж шукати складніші та дорожчі шляхи постачання. Аналогічно, дзеркальний ефект відбувається і при імпорті, зокрема, деякі країни обмежують доступ українських компаній до товарів подвійного призначення / військових товарів тощо.
Репутаційні ризики для українських компаній
Бізнес, який працює з компаніями або партнерами з підсанкційних країн, може втрачати довіру міжнародних інвесторів і партнерів. Бізнес нерідко уникає співпраці з фірмами, які мають навіть непрямі зв’язки з підсанкційними суб’єктами, керуючись як ідеологічними переконаннями, так і побоюючись вторинних санкцій.
Негативні наслідки умисного та/ або неумисного порушення санкцій
Порушення режиму санкцій може призвести до цілої низки наслідків, вирішення яких може коштувати багато ресурсів і грошей. Так, в разі укладання і виконання контракту з підсанкційною особою, є наступні ризики:
- неможливості виконання контрагентом платіжних зобов’язань;
- блокування грошових коштів, отриманих від підсанкційних осіб, фінансовими установами;
- подальший детальний фінансовий моніторинг діяльності компанії, яка отримала кошти від підсанкційних осіб;
- ризик потрапляння під вторинні санкції;
- кримінальне переслідування (хоча наразі в Україні криміналізація порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції) та/або умисний обхід санкції знаходиться лише на стадії законопроекту, такі дії можуть підпадати під інші статті кримінального кодексу України);
- інші прямі та опосередковані ризики.
Тож як українським компаніям адаптуватися до санкційних обмежень?
1. Диверсифікація ринків збуту
Українським компаніям важливо мінімізувати залежність від одного ринку, особливо якщо він підпадає під санкційні обмеження або близький до такого статусу. Це означає:
- вихід на нові ринки, зокрема країни ЄС, Північної Америки, Азії та Близького Сходу;
- концентрація на локальних постачальниках та партнерах у країнах, які не мають обмежень (в тому числі варто перевіряти наявність/ відсутність санкційних обмежень проти України в країні партнера).
2. Комплаєнс та санкційна перевірка партнерів
Це вже не додаткова бюрократія, а обов’язкова рутина. Дотримання міжнародних і локальних норм і перевірка контрагентів істотно зменшують ризики співпраці з підсанкційними компаніями та потрапляння під вторинні санкції.
Для цього потрібно:
- передусім визначити рівень ризиковості саме вашого бізнесу. Адже саме від цього буде залежати глибина подальшої перевірки, а також необхідність перевірки конкретних актів, які більш детально регулюють саме вашу сферу;
- використовувати спеціалізовані офіційні сервіси перевірки санкційних списків (OFAC, EU Sanctions List, Державний реєстр санкцій тощо);
- запровадити внутрішню політику комплаєнсу, яка включає обов’язкову юридичну перевірку партнерів перед підписанням контрактів, особливо якщо контракт укладається з нерезидентом;
- співпрацювати лише з надійними банками та фінансовими установами, які дотримуються міжнародних стандартів. Тут варто звертати увагу не лише на наявність фінансової установи в санкційних списках (бо така вірогідність дуже мала, інакше така установа негайно припинила б свою діяльність), а на репутацію, бенефіціарних власників такої установи.
3. Правові механізми захисту
Підприємства повинні чітко розуміти правові наслідки санкцій і захищати себе юридично, тобто менеджерити ситуацію навіть якщо вона йде таким чином, що повністю уникнути будь-якого контакту з підсанкційною особою не вийшло. Для цього варто:
- включати в контракти умови про наслідки застосування санкцій до контрагента. Тут важливо якісно і детально описати, що саме вважатиметься санкціями (лише національні, чи також міжнародні, і якщо міжнародні, то ким саме запроваджені), описати наслідки в розрізі подальшого виконання договору, а також порядок взаємодії по вже виконаній його частині;
- регулярно консультуватися з юристами, які спеціалізуються на міжнародному праві та санкціях. Ефективним інструментом також є призначення комплаєнс-офіцера на підприємстві.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що санкції — це встановлені законодавством заборони і обмеження, а отже на них розповсюджуються всі вимоги чинного локального і міжнародного законодавства, які регулюють такі обмеження і заборони в інших сферах. Питання комплаєнсу на сьогоднішній день є дуже важливим. Для стабільного функціонування бізнесу абсолютно необхідно бути цілком впевненим в дотриманні санкційного комплаєнсу, а в разі будь-якого сумніву щодо операції варто проводити повну детальну комплаєнс-експертизу.