«Когда ж он глупостью теперь в прах превратил страну, он снова ищет, на кого свалить свою вину»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Редьярд Киплинг
Як з'явився План BEPS
Варто зауважити, що ще 1948 р. була створена Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) з метою координувати економічну реконструкцію Західної Європи після Другої світової війни у рамках плану Маршалла, який прийшов на зміну плану Моргентау. У 1960 р. ОЄЕС була трансформована у ОЕСР (Організацію економічного співробітництва та розвитку), завданням якої стала координація політики розвинених країн з ринковою економікою. Нині членами цієї організації є 37 країн, і разом вони становлять 60% світового ВВП і 17,7% населення планети. ОЕСР активно взаємодіє з 70 країнами, які не є членами цієї організації.
Небезпеку офшорів високоподаткові країни усвідомили доволі давно, тож і боротьба з ними розпочалася не вчора. Першою спробою обмежити у засобах агресивних податкових планувальників стала Модельна конвенція ОЕСР з подвійного оподаткування, затверджена ще 1977 р. На її основі укладена більшість нині чинних договорів про усунення подвійного оподаткування, зокрема, більшість українських. Крім того, в Модельній конвенції є положення, основним призначенням яких є протидія агресивним методам податкового планування: про бенефіціарних власників доходів, обмін інформацією між компетентними органами договірних держав, асоційовані підприємства тощо.
Наступним ударом з боку ОЕСР стали два документи, що з'явилися наприкінці 1980‑х. Перший — це ініціатива щодо протидії шкідливій податковій практиці від 1988 р. Цей документ був спрямований на виявлення юрисдикцій, які переманювали до себе бізнес із високоподаткових країн, створюючи сприятливі податкові режими. Ініціатива стала одним із перших інструментів прямого тиску на офшори. Прикметно, що спрацював документ досить ефективно, позаяк деякі офшори вже тоді, не витримавши такого тиску, відмовилися від своїх преференційних податкових режимів, інші ж погодилися укласти з членами ОЕСР двосторонні договори про обмін податковою інформацією (англ. Tax Information Exchange Agreements, скор. TIEA), і з цією метою ОЕСР навіть розробила спеціальний Модельний договір про обмін податковою інформацією.
І другий документ — багатостороння конвенція ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 1988‑го, яка регулювала питання взаємної допомоги її учасників у сфері адміністрування транскордонного оподаткування і боротьби з ухиленням від податків.
У 1995 р. ОЕСР завдала ще одного удару по агресивному податковому плануванню, затвердивши Керівництво ОЕСР з трансфертного ціноутворення. Цей документ був призначений як для національних законодавців, так і для топ-менеджменту транснаціональних корпорацій. Він присвячений правилам трансфертного ціноутворення, які були запропоновані для випадків, коли всередині групи компаній укладаються угоди за «неринковими» цінами. Сенс полягає в тому, що якщо угоди відбуваються з порушенням цих правил, податкові наслідки таких угод переглядаються.
До початку ХХІ століття міжнародне податкове планування набуло таких масштабів, що, за оцінками фахівців ОЕСР, загальні втрати високоподаткових країн у вигляді недоотриманих податків становили близько $200–250 млрд щороку. І ці дані стосуються лише втрат від абсолютно законних схем податкового планування, які формально не порушують жодних правил. Не бажаючи миритися з «відведенням на сторону» величезних сум, розвинені країни назвали усі такі схеми «агресивним податковим плануванням» і стали активно з ними боротися.
Уже у наш час високоподаткові країни у своїй війні з офшорами стали застосовувати, так би мовити, зброю масового ураження — впроваджувати в законодавство правила про контрольовані іноземні компанії (КІК); вдаватися до міжнародного автоматичного обміну інформацією; активно просувати План BEPS. Абревіатура BEPS розшифровується як Base Erosion and Profit Shifting — розмивання податкової бази і виведення доходів з‑під оподаткування. Про неї йдеться в описі агресивних схем податкового планування, застосовуючи які, міжнародні групи компаній штучно виводять свої доходи з високоподаткових країн, де вони генеруються, у країни з низьким або нульовим оподаткуванням.
Так званий Проект BEPS був створений у рамках ОЕСР за активної підтримки країн G20. Суть його зводиться до міжнародної співпраці у боротьбі з вищезгаданими схемами транскордонного податкового планування і до розробки комплексу рекомендацій для національних органів влади та подальшої їх імплементації в законодавство країн. Тож ідея полягає не у покаранні платників податків, а в кардинальній зміні правил гри.
Основи Проекту BEPS були закладені 2012 р., а вже 2013‑го ОЕСР презентувала свій перший звіт із цього питання і запропонувала План BEPS. Він складається з 15 пунктів. Кожен пункт описує окрему податкову проблему і пропонує шляхи її подолання, які мають бути імплементовані у внутрішнє законодавство країн і міжнародні договори між ними. У жовтні 2015 р. ОЕСР завершила фінальну розробку всіх пунктів Плану і надала підсумковий звіт, який був схвалений у листопаді 2015‑го на саміті G20 у Туреччині.
Тут слід зазначити, що з ініціативи ОЕСР до Плану BEPS можуть приєднуватися будь-які країни, а не лише члени ОЕСР і G20. Таким країнам було запропоновано вступити у так звану інклюзивну групу з імплементації Плану BEPS.
У рамках Плану BEPS був розроблений Стандарт обміну податковою інформацією CRS. Це система з законодавчих і технічних засобів, які забезпечують країнам-учасницям Стандарту змогу раз на рік у автоматичному режимі, без додаткових умов і зусиль передавати і отримувати податкову інформацію про активи громадян. Отримувати інформацію будуть стосовно тих громадян, які відкрили рахунки (створили інші активи) не в своїй рідній державі, а в іншій, котра підписала угоду щодо обміну інформацією. В цілому Стандарт приводить до узагальненого вигляду наявні на цей момент двосторонні угоди щодо обміну податковою інформацією та про уникнення подвійного оподаткування. Основна відмінність у тому, що коли він набере чинності, податковим органам не потрібно буде відсилати запити вручну і надавати докази можливого ухилення від сплати податків — раз на рік дані у будь-якому разі надходитимуть до відповідних країн і органів.
Україна активно імплементує План BEPS у своє законодавство. Ця імплементація прямо відображається на Податковому кодексі, де з'являються глави про трансфертне ціноутворення або, як після підписання Закону №466‑IX (більш відомого як Закон 1210), глави про КІК.
Чому для України це шкідливо
У світі немає і не може бути однозначно шкідливих або корисних речей. Кожен об'єкт має протилежності. Діалектика. Бджолина отрута може бути ліками, а може вбити — питання в дозах і способах застосування. Так і План BEPS, створений (як описано вище) у рамках протидії легальним схемам ухилення від сплати податків (мінімізації) для захисту своїх економік найбільшими розвиненими країнами, у наших реаліях лише допоможе наповнити бюджети цих самих країн, оминаючи Україну стороною. Захоплення цим Планом в Україні часто висловлюють люди, залежні від сильних країн, поставлені на свої посади за погодженням зі США, МВФ або ще якимись органами. Аргументація таких пропагандистів звучить зазвичай так: «Посол такої‑то країни висловив схвалення…» або «Успіхи України на шляху впровадження відзначені такою‑то організацією». Та й взагалі, як можна бути проти боротьби з ухиленням від податків і офшорами? Якщо ми не приймемо такий План, нас внесуть до чорного списку, МВФ відмовить у кредитах, Земля перестане обертатися навколо Сонця тощо.
Якщо ви громадянин економічно розвиненої країни, то до прийняття Плану BEPS у вас була спокуса жити і отримувати всі задоволення від життя у цій успішній країні, легально перевівши свій бізнес у країну більш нужденну. Де‑факто План BEPS каже: або плати податки у своїй країні, або сам зі своїм офісом, працівниками тощо перебирайся туди, де платити податки тобі зручніше. Можна уявити молодого жигало, котрий одружився зі старою багатою вдовою і бігає до артисток кабаре. Так от: або туди, або сюди. Певно, чесний вибір. В українських же реаліях ми швидше виженемо успішний бізнес за кордон, ніж застовпимо його за собою.
Економічно розвинена країна надає бізнесу чимало послуг, а саме:
- Надійну банківську систему. Нагадаю, що під час банкопаду 2004–2016 рр. в Україні з близько 170 банків 100 були ліквідовані. Загальні втрати вкладників сягнули, за різними оцінками, $10 млрд. Нині частка «поганих» кредитів у банківській системі становить понад 50%, а в державних банках, які сконцентрували у своїх руках більшу частину банківського сектору — близько 70%.
Не забудемо і про валютні обмеження — пережиток старої радянської системи.
Як не згадати Закон про фінансовий моніторинг! Хто з нас не намагався пояснити банку, що купівля ручок або медичних масок не дуже суперечить діяльності юридичної компанії, той не мав рахунку в українському банку.
- Стабільну податкову систему. Якщо поглянути на розмір Податкового кодексу України, то він значно довший, ніж зарубіжний аналог. У наш, рідний, поправки вносяться ледь не раз на квартал, а то й частіше, що створює неприємний розгардіяш.
- Відсутність фіскального тиску. За статистикою, у 80% випадків адміністративні суди у спорах з ДПС ухвалюють рішення на користь платників. Що ще можна сказати? Що близько 50% рішень судів ДПС не виконує. Скажімо, поширені випадки, коли ДПС незаконно позбавляє підприємство свідоцтва платника ПДВ і на підставі цього списує залишки з ПДВ-рахунку підприємства в бюджет, а після того, як платник у суді визнає дії ДПС незаконними, податковий орган повертає свідоцтво, однак навідріз відмовляється повертати, по суті, вкрадені з ПДВ-рахунків гроші, мотивуючи це відсутністю в судовому рішенні зобов'язання повернути незаконно списані кошти.
Я вже не згадую про відверте рейдерство, зокрема, як арешт ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ; арешт казначейських рахунків, на яких обліковуються ПДВ-засоби; нескінченні й безглузді обшуки з метою знайти те, чого не може бути; внесення записів у ЄРДР за ст. 212 до завершення процедури адміністративного оскарження ППР (на підставі якихось експертних висновків); проблеми з поверненням вилучених під час обшуку як речові докази цінностей (коли суд відмовляє в арешті таких цінностей, а орган досудового слідства не повертає вилучене); проблеми з уседозволеністю, коли будь-який правоохоронний орган, незалежно від норм КПК, намагається розслідувати економіку, підлаштовуючись під свою підслідність (як, наприклад, СБУ, вписуючи де завгодно фінансування тероризму). Цей список, коли саме правоохоронні органи є джерелом порушення права, можна продовжувати без кінця, присвятивши цьому питанню цілу доповідь або й цілу конференцію. Як, до речі, і арешту розрахункового рахунку на 30 робочих днів, що накладає ДКФМ на підставі якогось листа правоохоронного органу.
Окремим больовим питанням є введення обміну інформацією без податкової амністії та нульової декларації. По суті, платників позбавляють можливості привести свої декларації у належний вигляд. Дуже багато питань до проєкту податкової амністії. Зовсім незрозуміло, як наш правоохоронець відрізнятиме податкові злочини від інших. Чи не виллється це, як зазвичай, у те, що потім слід буде показувати, в результаті якого саме економічного злочину чи іншого дійства громадянин заробив кошти, що є в нього на рахунку в іноземному банку. Зовсім незрозуміло, в який із українських банків хтось забажає перевести кошти мінімум на 365 днів і як їх звідти потім забрати? А вимоги до звітності по КІК у Законі №466‑IX такі, що кожному «щасливцю» окремо знадобиться ціла аудиторська компанія у своєму штаті.
Ми вже перетворилися на країну-торговця живим товаром. Надходження валютної виручки від наших гастарбайтерів стали найбільшим джерелом надходження валюти в країну. Якщо гастарбайтери заберуть до себе свої сім'ї, а великий бізнес піде у стабільні юрисдикції, ми просто зруйнуємо нашу країну. Адже весь світ бореться з легальним ухиленням від сплати податків, а у нас основна біда — нелегальні ухилення, відвертий кримінал під «кришою» наших посадовців. Рішення нашої проблеми лежить у іншій сфері і точно не може бути описане у цій статті. Ми ж на догоду незрозуміло кому намагаємося прибрати будь-які бонуси від перебування великого бізнесу в Україні. Своїми законодавчими новелами ми не просимо бізнес повернутися, а настійно рекомендуємо йому виїхати. І це, на превеликий жаль, факт.
Чомусь саме нашій країні найчастіше боязно визнати, що її інтереси можуть вступати у конфлікт з інтересами розвинених країн. На такий конфлікт, до речі, пішла влада Кіпру після банківської кризи, зробивши максимально ліберальним своє імміграційне законодавство і залучаючи бізнес у країну комфортними умовами і гуманними податковими ставками. До такого конфлікту свого часу вдалася Південна Корея, пославши МВФ з його рекомендаціями куди подалі. Шкода, що ми за свої інтереси битися не готові. Ну що ж, чого зволите?