Світова спільнота вже майже два роки перебуває у стані перманентної війни з невидимим ворогом, який приніс у життя людей велику кількість проблем та нових викликів. Розповсюдження коронавірусної інфекції завдало нищівного удару вітчизняному бізнесу. Зокрема, одним з найбільш чутливих до введення чергового локдауну є ресторанний бізнес, адже представники цього ринкового сегмента зазнають колосальних збитків, з огляду на їх пряму залежність від фізичної відвідуваності закладів харчування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як відомо, вже протягом тривалого часу на території України будь-яка особа може пройти процедуру вакцинації та мінімізувати ризики можливого захворювання на COVID-19. Позицію необхідності вакцинації притримує вітчизняний уряд, вводячи низку преференцій для вакцинованих осіб. Віднедавна до таких преференцій належить безперешкодна можливість відвідування закладів громадського харчування. Позиція влади базується на тому, що вакцинована особа нібито не може інфікувати та не несе загрози для оточуючих.
Однак не все так однозначно, адже в цьому випадку уряд фактично здійснює розмежування людей за ознакою вакцинації, що встановлює дискримінаційні положення вітчизняного законодавства. При чому «обраних» наразі меншість: станом на вересень 2021 р. в Україні повністю вакцинувалося лише 12,1% населення.
13.09.2021 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №954 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 та від 29.06.2021 р. №677», (далі – Постанова №954), якою закріпив дискримінаційне розмежування осіб за ознакою вакцинації.
Нові «правила гри»
Постановою №954 закріплюється кардинально новий підхід до можливості функціонування закладів громадського харчування та відвідування таких закладів. Уряд запроваджує нововведення, які легалізовують дискримінаційний розподіл осіб, що призводить до обмеження конституційних прав останніх.
Розмежування у «зеленому рівні»
В умовах функціонування зеленого рівня епідемічної небезпеки невакцинованим співробітникам закладів, а також їх відвідувачам забороняється перебувати без засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів. Водночас такі обмеження не застосовуються за умови наявності у співробітників та відвідувачів документів, що підтверджують отримання курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього COVID-сертифіката України, іноземного сертифіката, що засвідчує факт вакцинації від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати); негативний результат тестування; одужання особи від зазначеної хвороби.
Розмежування у «жовтому рівні»
У «жовтому рівні» для невакцинованих осіб додаються встановлені раніше урядом обмеження щодо необхідності розміщення однієї особи на площі не менш е ніж 4 кв. метри площі будівлі або наповненістю залів не більше ніж 2/3 місць. Проте вказані обмеження не будуть застосовуватися за умови наявності «жовтого» та «зеленого» сертифіката у всіх (відвідувачів), а також не менше ніж у 80% співробітників закладу.
Розмежування у «червоному рівні»
«Червоний рівень» для ресторанів з невакцинованим персоналом та відвідувачами несе за собою неможливість провадження господарської діяльності, окрім діяльності з надання послуг громадського харчування зі здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на виніс та закладів громадського харчування в аеропортах. Проте суб’єктам господарювання зі 100% вакцинованим персоналом та відвідувачами (які мають «зелені» ковідні сертифікати) в межах «червоного рівня» епідемічної небезпеки надаються преференції у вигляді безперешкодної можливості абсолютно нормального функціонування.
Детальний аналіз вищезазначених змін, внесених Постановою №954, дає підстави стверджувати, що уряд дійсно здійснює дискримінаційний підхід до можливості провадження господарської діяльності представниками ресторанного бізнесу в умовах вірогідного локдауну. Такий підхід не вирішує проблеми усіх зацікавлених сторін, враховуючи, що в суспільстві наявні незахищені групи населення (зокрема, яким протипоказано проходити таку процедуру або які за своїми переконаннями не бажають вакцинуватися).
Щодо позиції ЄСПЛ
У квітні 2021 р. Європейський суд із прав людини виніс рішення, що обов'язкова вакцинація не суперечить Європейській конвенції з прав людини. Це рішення стосувалося обов’язкового щеплення дітей. Таким рішенням ЄСПЛ сформував прецедент, яким визнав абсолютно законною обов'язковість щеплення, якщо національним законодавством передбачений такий обов’язок.
Проте слід зауважити, що ЄСПЛ таким рішенням не сформував практику обов’язкової вакцинації від коронавірусу, зазначивши, що справа стосується виключно «стандартної та планової вакцинації дітей від хвороб, які добре відомі медичній науці», проти яких вакцинація вважається ефективною і безпечною. Також важливою умовою обов’язкової вакцинації буде очевидність суспільного блага через обмеження прав, тобто такі обмеження безперечно допоможуть вирішити проблему розповсюдження коронавірусу чи значним чином знизити відповідні суспільно небезпечні наслідки.
Враховуючи, що сьогодні коронавірус не є добре відомою медичній науці хворобою, не існує жодної вакцини, яка б 100% захищала щеплену особу від ймовірної інфікації, строковість дії такої вакцини та відсутність багаторічних досліджень впливу вакцин від коронавірусу на організм людини, можна дійти висновку, що в розумінні вищевказаного рішення ЄСПЛ загальна вакцинація від коронавірусу наразі не може розглядатися як обов’язкова.
Слід зазначити, що ст. 49 Конституції України встановлює право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Законодавством України не передбачається обов’язок загальної вакцинації осіб. Однак з новими змінами створюється ситуація, коли підзаконний нормативно-правовий акт закріплює такий обов’язок, до того ж суперечить нормативним актам, що мають вищу юридичну силу.
Постанова №954 викликає більше запитань, ніж відповідей, оскільки не зрозуміло, яким чином і хто в умовах «жовтого» рівня небезпеки визначатиме кількість вакцинованого персоналу, яким чином в умовах «червоного» рівня реально буде визначена 100% вакцинація персоналу та відвідувачів, а найголовніше – чи будуть дії правоохоронних органів щодо притягнення порушників карантинних обмежень до відповідальності ефективними та законними, на відміну від попередніх років, коли лише у незначній кількості випадків порушення карантинних обмежень ставали підставою для притягнення винних осіб до відповідальності.
Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що з прийняттям Постанови №954 уряд закріпив дискримінаційний підхід до функціонування закладів громадського харчування в умовах локдауну. Вказаною постановою не вирішуються всі наявні проблеми українського суспільства, зважаючи на низький відсоток загальної вакцинації населення, наявність груп, які з тих чи інших причин не можуть вакцинуватися або яким протипоказана процедура вакцинації від коронавірусу. Зважаючи на попередній досвід встановлення карантинних обмежень та притягнення осіб до відповідальності, можна зробити висновок, що наявний механізм так і залишився недосконалим.
Саме тому нові карантинні обмеження є спробою стримати розповсюдження коронавірусної інфекції, в тому числі із застосуванням певного дискримінаційного підходу до їх встановлення. Однак у цьому випадку Кабінету Міністрів України потрібно врахувати інтереси усього українського суспільства. Тому, на мою думку, необхідно розробити дієву концепцію встановлення обмежень для функціонування закладів громадського харчування, враховуючи інтереси всіх учасників відповідних суспільних відносин, при цьому вимкнувши дискримінаційний підхід до встановлення таких обмежень.