Ще з 2 травня ц.р. законодавці дебатують про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень (законопроєкт №5600). Хоча ця ініціатива охоплює широкий спектр оподаткування в частинах індексації ставок податків, адміністрування податків і зборів, податків на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, на додану вартість, акцизного податку, військового збору тощо, основною її метою ініціатори вказують «забезпечення збалансованості бюджетних надходжень шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни, а також усунення прогалин чинного законодавства».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На перший погляд, положення проєкту гарантують дійсно дієвий механізм для державного контролю та неможливості уникнення відповідальності підприємцями. Проте аналізуючи його всебічно, можна дійти висновку, що такі jus cogens норми породжують вкрай некомфортні умови існування бізнесу.
Варто зазначити, преш за все, про істотне розширення повноважень податкових органів. Відповідно до проєкту, вони зможуть отримувати інформацію на запит з будь-яких підстав, а не лише у разі виявлення правопорушень. Більше того, податківці матимуть право на стягнення податкового боргу самостійно та без звернення до суду. Таке моментальне стягнення коштів без врахування будь-яких форс-мажорних обставин тягне ряд негативних наслідків для чесних декларантів через так звані «податкові дрібнички» (несвоєчасна сплата через хворобу, лихо тощо).
У разі несплати протягом 30 днів суми боргу, що перевищує 1 млн грн, податковий орган вправі звернутись до суду. Під час судового процесу підприємець може бути обмежений у виїзді за кордон. Крім того, встановлюється забезпечення податковою заставою донарахованих за результатами перевірок сум грошових зобов’язань на час судового оскарження. Іншими словами, протягом триваючих судових процесів бізнес матиме обмеження в оборотних коштах або у використанні основних засобів.
Слід наголосити й на можливості набуття житловим фондом об’єкта оподаткування ПДВ. Як наслідок, продавець нерухомого майна зобов’язаний сплачувати 18% ПДФО від доходів (третього та наступних об’єктів), тоді як покупець змушений оплатити ПДВ у разі покупки нерухомості, що вже була у використанні. Більше того, додаткові податки накладаються на виробників та імпортерів тютюнових виробів, котрі будуть зобов’язані сплачувати 5% акцизного податку з роздрібного продажу товару.
Згадані та низка інших податків, які передбачені проєктом, дійсно можуть збалансувати бюджетні надходження за умови створення чіткого механізму їх обороту та призначеного використання. Але за відсутності останнього ініціатива законодавців є лише черговим тиском на бізнес, що, як наслідок, відобразиться у підвищенні цін для громадян.