Положення про неконкуренцію, які не діють
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Кожен роботодавець прагне розвивати конкурентоспроможність компанії, зберегти та примножити клієнтську базу, залишити у таємниці стратегії та методики ведення бізнесу. Часто добробуту компанії перешкоджають недобросовісні конкурентні дії колишніх та теперішніх співробітників, котрі можуть набувати різних форм: від використання чутливої інформації співробітником роботодавця для заснування власного бізнесу до переманювання клієнтів працівником, який звільнився. Це загроза для бізнесу.
Для захисту від недобросовісних конкурентних дій своїх співробітників роботодавці включають у трудові договори положення про неконкуренцію. У більшості випадків такі положення містять заборону працівнику займатися власним бізнесом, працювати у конкурентів, переманювати співробітників і клієнтів роботодавця протягом строку працевлаштування та певного періоду після звільнення. За порушення передбачаються штрафи.
Роботодавці використовують вказані умови з превентивною та психологічною метою. Спроба «стримати» працівника від потенційних недобросовісних конкурентних дій ще на етапі працевлаштування та «залякати» його великими штрафами не життєздатна, оскільки не сприймається судами. Судді розглядають положення про неконкуренцію як такі, що погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю та/або порушують конституційне право на вільний вибір праці. За неможливості реалізації умов про неконкуренцію в трудових договорах на практиці роботодавець робить висновок про відсутність ефективного правового механізму захисту роботодавця від згаданих дій працівника. Чи це так?