 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році екологічні проблеми в нашій державі лише загострилися. З 2014 року воєнні дії впливають на навколишнє середовище, повітря, воду, ґрунт, ліси, тварин та здоров’я українців. Про що можна говорити, коли дії російських окупантів завдали шкоди не лише інфраструктурі, викликавши викиди шкідливих речовин (що й призвело до забруднень), а й, наприклад, спричинили одну з наймасштабніших екологічних катастроф в Європі у XXI столітті, коли підірвали Каховську ГЕС. Це лише один із видів злочинів росії.
Враховуючи відомі всім факти, в голові виникає логічне запитання: чи можна притягнути росію до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю? Перед очима одразу виникає картинка будівель усіх знайомих нам відомих міжнародних інституцій, які от-от мали б уже розв’язати в технологічному й швидкому 2024 році такі питання; судді виголошують вирок «Винен», а питання компенсацій за таку шкоду наче й так усім зрозуміле, оскільки процеси налагоджені й працюють роками.
А от і ні.
Статистика, проблеми, можливості
За інформацією Офісу Генерального прокурора (станом на липень 2024 року; далі – Офіс, Офіс Генпрокурора), прокурори спеціалізованих екологічних прокуратур здійснювали процесуальне керівництво у 209 кримінальних провадженнях (як уточнили в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) – щодо 367 епізодів) про злочини у сфері охорони навколишнього природного середовища, пов’язаних зі збройною агресією рф. Орієнтовна сума збитків у цих провадженнях (якщо взяти розрахунки Міндовкілля та Державної екологічної інспекції України) становить понад 250 млрд гривень.
Водночас спеціалізована екологічна прокуратура не вносила відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 441 КК України (екоцид) та пов’язаних зі збройною агресією рф, до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як повідомили «Юридичній Газеті» в Офісі, прокурори наразі здійснюють процесуальне керівництво у 14 кримінальних провадженнях зазначеної категорії.
«Україна є першопрохідцем у розслідуванні таких злочинів та вживає всіх можливих заходів, направлених на притягнення до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів проти довкілля, в тому числі екоциду. На міжнародному рівні за ініціативи України ведуться обговорення щодо окремого визнання «екоциду» злочином та включення його до Римського статуту», – вказали в Міндовкіллі.
В Офісі Генпрокурора наголосили й на складнощах: під час розслідування кримінальних правопорушень необхідно не лише забезпечити переслідування за воєнні злочини проти довкілля на національному рівні, а й підготувати матеріали проваджень так, щоб у випадку надходження запиту прокурора МКС вони відповідали всім вимогам.
Основними проблемами при розслідуванні, вказали в Офісі, є постійні обстріли територій, небезпека проведення слідчих дій на забруднених вибухівкою місцевостях або в районах проведення активних бойових дій, а також заборона перебування сторонніх осіб у прикордонних районах.
У Міндовкіллі повідомили, що під час розслідування злочинів такої категорії важливо зафіксувати стан навколишнього природного середовища, а також мати дані його моніторингу за довгий проміжок часу. Там вказали, що екологічні стандарти, які існують зараз і всім відомі, встановлюють «гранично допустимі нормативи шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище». Їх перевищення і створює загрозу збереженню оптимальних умов існування людини та безпечного довкілля.
Крім цього, в міністерстві додали, що дотримання високих стандартів розслідування воєнних злочинів проти довкілля на національному рівні, а також успішне переслідування за такі злочини може:
· стати запорукою захисту та збереження довкілля під час збройного конфлікту;
· посилити вірогідність реального покарання воєнних злочинців, в тому числі і в межах співпраці з МКС.
«Це включає в себе багато аспектів та тонкощів кримінального процесу, таких як забезпечення належності та допустимості доказів, дотримання правильної процедури їх збору, отримання, зберігання та аналізу, своєчасність проведення слідчих дій, забезпечення дотримання прав всіх учасників процесу, в тому числі і тих, щодо кого здійснюється переслідування тощо», – зазначили в Міндовкіллі.
Сергій Уваров, партнер, співкерівник практики вирішення транскордонних спорів ЮФ INTEGRITES, розповів, що з початку повномасштабного вторгнення державні органи та громадський сектор доклали багато зусиль для забезпечення можливості фіксування шкоди, завданої росією, у тому числі й шкоди довкіллю.
Зокрема, були створені прямі лінії, які приймали повідомлення про шкоду довкіллю; чат-боти, які давали можливість завантажувати фото та відеоматеріали на підтвердження такої шкоди тощо.
«Різні ініціативи були більш-менш формалізовані та систематизовані у 2023 році із прийняттям постанови КМУ № 783 від 28 липня 2023 року. Зазначена постанова врегулювала функціонування електронного ресурсу ЕкоЗагроза, через який можуть надсилатися звернення щодо шкоди навколишньому середовищу, а також встановила порядок фіксації фактів такої шкоди, та порядок організації та проведення огляду місця заподіяння такої шкоди», – сказав він.
За словами юриста, важливо розуміти: далеко не завжди шкода навколишньому середовищу може бути зафіксована тільки фото- чи відеоматеріалами (у переважній кількості випадків це не так). Натомість необхідні огляд, відбір проб для лабораторного аналізу тощо.
Важливими також є збирання якомога більшої інформації щодо шкоди, завданої довкіллю внаслідок російської агресії, у доступному і зрозумілому вигляді. До таких проєктів долучаються і громадські організації – одним із прикладів є ініціатива Центру екологічних ініціатив «Екодія». Разом із волонтерською командою з 24 лютого 2022 року організація веде моніторинг випадків потенційної шкоди довкіллю, спричинених агресією рф, опублікувавши інтерактивну мапу, на якій можна побачити не лише географію поширення випадків, категорії завданої шкоди, а й загальну кількість зареєстрованих випадків. Вся інформація була зібрана з відкритих джерел даних (офіційні повідомлення влади та ЗМІ), а географічне розташування точок вказано приблизно.
На карті видно, що випадки впливу на довкілля є різноманітними, а військові дії спричиняють широкий спектр негативного впливу. Зокрема, в зоні активних бойових дій зараз – атомні станції, морські порти, склади небезпечних відходів (мінеральні добрива, пінополіуретан, лакофарбові та паливно-мастильні матеріали тощо), промисловість, включно з хімічними та металургійними заводами. Зафіксовані численні пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, є факти пошкодження об’єктів тепло- та водопостачання (каналізаційні насосні станції, фільтрувальні станції, водогони). Експерти організації відмічають, що існує прямий вплив на екосистеми через пожежі та нищення рідкісних видів та оселищ, а також об’єктів природно-заповідного фонду і екосистем лісів, степів та морів.
В «Екодії» зазначили, що дані допоможуть планувати майбутні дослідницькі місії зі встановлення фактів впливу на довкілля або знищення природи в Україні.
«Інтерактивна мапа, створена зусиллями експертів та волонтерської команди Екодії, є важливим джерелом інформації щодо впливу війни на наше довкілля. Мапа є результатом візуалізації обширної бази даних про випадки потенційної шкоди довкіллю, зібраної за 2,5 роки повномасштабної війни. Вона вже стала у пригоді в багатьох дослідженнях і використовувалася експертами у проєктах, що були присвячені оцінці збитків, планам відновлення окремих територій, впливу війни на клімат, тощо. На мапі можна простежити, які випадки є найбільш поширеними, а також побачити, що, з одного боку, найбільшого впливу зазнали регіони активних бойових дій, з іншого - випадки шкоди довкілля зафіксовані практично у всіх областях України. Ці дані важливі як для поточної оцінки ситуації, так і стануть у пригоді при плануванні відновлення України, яке повинно враховувати, зокрема, стратегії відновлення територій та екосистем, що постраждали внаслідок російської навали», – вказали в організації, додавши, що реальну і повну оцінку завданої шкоди вдасться зробити лише після завершення активних бойових дій.
З самою інтерактивною мапою можна ознайомитися за посиланням.
Крім цього, в липні 2024 року ГО надіслала свої пропозиції та зауваження до Плану заходів, спрямованих на притягнення держави-агресора до відповідальності за екологічні злочини, зменшення екологічних наслідків військової агресії російської федерації та екологічне відновлення України.
Каховська ГЕС
Окремо не можна не зазначити про знищення російськими окупантами греблі Каховської ГЕС. Каховське водосховище було не лише одним із найбільших штучних водойм України, а й найбільшим водозабірним вузлом Дніпровського каскаду гідроелектростанцій і слугувало місцем скиду всіх відходів вище за течією Дніпра, зокрема підприємств нафтопереробної, металургійної, хімічної та видобувної промисловості.
З аналітичним звітом, який підготували Коаліція «Україна. П’ята ранку», ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень», а також Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля» 2024 і в якому є попередній екологічний та юридичний аналіз руйнування Каховської ГЕС та його наслідків, можна ознайомитися нижче за посиланням.
Читайте також: «Руйнування росією Каховської ГЕС: попередній аналіз проблем».
За даними Міндовкілля та Державної екологічної інспекції України, збитки довкіллю внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС становлять:
· 46,55 млрд грн – шкода, завдана Національному природному парку «Нижньодніпровський»;
· 15,3 млрд грн – Національному природному парку «Великий луг»;
· 1,3 млрд грн – Національному природному парку «Олешківські піски»;
· 73,3 млрд грн – Національному природному парку «Кам’янська січ»;
· 449 млн грн – шкода, завдана довкіллю внаслідок потрапляння в річку Дніпро 150 тонн нафтопродуктів;
· 961 млн грн – затоплення 3470,68 тонн рідких добрив (карбамідно-аміачна суміш);
· 6,2 млрд грн – шкода, завдана лісовому фонду;
· 883 млн грн – шкода, завдана довкіллю внаслідок ймовірної загибелі диких тварин;
· 489,8 млн грн – шкода, завдана довкіллю внаслідок затоплення частини ботанічного заказника «Івано-Кепине»;
· 638,7 млн грн – шкода, зумовлена забрудненням земельних ресурсів внаслідок підтоплення.
Як повідомила в коментарі «Юридичній Газеті» суддя-спікер Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі – ККС ВС) Світлана Яковлєва, посилаючись на інформацію пресслужби СБУ, слідчі СБУ та співробітники Офісу Генпрокурора зібрали доказову базу на генерал-полковника, командувача угрупування військ «Днєпр» збройних сил рф Олега Макаревича.
За матеріалами справи, саме він віддав наказ на підрив дамби Каховської гідроелектростанції. Суддя вказала, що йому оголошено про підозру в порушенні законів та звичаїв війни, пов'язаному з умисним вбивством, скоєним за попередньою змовою групою осіб. Наразі триває досудове розслідування.
Читайте також: «Підрив Каховської ГЕС у низці системних порушень міжнародного права російською федерацією».
Міжнародно-українські нюанси
В Офісі Генпрокурора розповіли, що міжнародно-правова база щодо злочинів проти довкілля складається з:
· Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I);
· Конвенції ООН про заборону військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (Конвенція ENMOD).
Водночас Римський статут, на підставі якого діє Міжнародний кримінальний суд, у статті 8 «Воєнні злочини» прямо забороняє умисне вчинення нападу, який призведе до масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу.
Якщо ж говорити про законодавство України, то тут злочини проти довкілля, пов’язані з російською агресією, підпадають під дію статей 438, 441 КК України. Органи прокуратури, вказали в Офісі, розглядають усі факти заподіяння шкоди довкіллю і напади на цивільні об’єкти, що завдають непрямої шкоди довкіллю (атаки на продовольчі склади, нафтобази, хімічні підприємства, ядерні об’єкти, дамби, греблі тощо), інша категорія – захоплення, розкрадання або знищення природних ресурсів.
Крім цього, Генеральний прокурор України своїм наказом від 30.09.2021 № 312 створив Міжнародну раду експертів із питань розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту (МРЕ). У вересні 2022 року склад МРЕ було розширено, а 30.08.2023 на засіданні – створено нові тематичні напрями, зокрема й протидія злочинам проти довкілля.
За словами судді-спікера ККС ВС Світлани Яковлєвої, відповідно до ст. 441 КК України під екоцидом розуміється масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Але, зазначила вона, екоцид не визнаний злочином у міжнародному кримінальному праві.
«Нині в провадженні місцевих судів перебуває одне кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні екоциду (за ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України), однак це не пов’язано з воєнними злочинами. Згідно з даними Офісу Генерального прокурора, перший у світі випадок кримінального переслідування за злочин екоциду, вчинений під час війни, стосується обстрілів ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів» та сховища ядерних матеріалів, які діють на базі Харківського фізико-технічного інституту. У лютому 2024 року було повідомлено про підозру за ознаками вчинення злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438, ст. 441, ч. 3 ст. 110 КК України, російському генерал-полковнику та чотирьом його підлеглим, які керували обстрілами цієї установки. Досудове розслідування триває», – розповіла вона.
Суддя вказала, що першою країною, яка ухвалила закон про екоцид і включила його до кримінального кодексу на національному рівні, став В’єтнам (1990 р.). За її словами, визнання на національному рівні масових широкомасштабних злочинів проти природи є характерним саме для пострадянських країн: Казахстан (1997 р.), Киргизстан (1997 р.), Таджикистан (1998 р.), Грузія (1999 р.), білорусь (1999 р.), Україна (2001 р.), Молдова (2002 р.), Вірменія (2003 р.). Цікаво, що першою країною, яка визнала екоцид у Євросоюзі, стала Франція (2021 р.).
Світлана Яковлєва зазначила, що в юридичній науці виділяють три умови настання міжнародно-правової відповідальності:
· наявність факту порушення норм міжнародного права (правопорушення; в тому числі діяння, які завдали шкоду навколишньому середовищу в зонах збройних конфліктів);
· причинно-наслідковий зв’язок між дією (бездіяльністю) певного суб’єкта міжнародного права та шкодою, завданою навколишньому середовищу, яка є наслідком такої дії (бездіяльності);
· шкода, заподіяна навколишньому середовищу у разі збройного конфлікту, яка може бути завдана під час військових операцій, у мирний час або в ситуаціях збройних конфліктів. Поняття шкоди включає забруднення повітря, виснаження ресурсів, шкоду ґрунтовим водам, берегової лінії, рибному промислу, болотам і пасовищам, культурній спадщині, здоров’ю людей тощо.
За національним законодавством, пояснила вона, для доведеності вини особи у вчиненні злочину екоциду також потрібно довести не лише діяння винної особи (дії або бездіяльність), а ще й створення цим діянням у конкретному випадку реальної небезпеки настання наслідків у вигляді екологічної катастрофи. Недоведеність або відсутність таких наслідків у діях особи виключає можливість її засудження за злочин екоциду, але може кваліфікуватися як злочин проти довкілля.
«Наразі основним нормативно-правовим актом, що врегульовує відносини з визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, є постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326, якою був затверджений відповідний Порядок та на підставі якої було прийнято низку методик, зокрема і щодо визначення розміру шкоди, завданої довкіллю», – сказала суддя.
Суддя-спікер ККС ВС також вказала, що в міжнародній практиці спостерігається два можливі варіанти здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ, пов’язаних зі шкодою проти довкілля:
1) створення так званих «зелених лав» або «зелених» судів без формальної зміни судової структури (застосовують країни, що вже мають консолідовану та структуровану судову систему; така система, наприклад, використовується в окремих європейських країнах та США);
2) створення самостійної екологічної судової системи чи трибуналу екологічних судів (або трибуналів) як спеціалізованих судів, що займаються лише екологічними справами. Вона є винятком для Європи та США, але широко поширена в решті світу. Зазвичай екологічні суди мають певні переваги: швидкість судового процесу, ефективність, підготовленість і спеціалізація суддів, а також присутність позасудових експертів у цій сфері.
То що ж по відповідальності рф?
Світлана Яковлєва зазначила, що, оскільки екоцид не отримав свого визначення у міжнародному кримінальному праві як злочин, не існує підстав для судового переслідування воєнних злочинів екоциду.
За її словами, Міжнародний кримінальний суд (МКС) визнає шкоду навколишньому природному середовищу (зокрема, умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад… заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою (п.п.iv) п.b ч. 2 ст. 8 Римського статуту) як один із різновидів воєнного злочину. Тому саме за злочини екоциду міжнародна судова практика притягнення до кримінальної відповідальності відсутня.
Однак, за словами судді-спікера, відповідно до норм міжнародного права держава, відповідальна за міжнародно-протиправні дії, зобов’язана відшкодувати в повному обсязі шкоду, завдану такими діями.
І вже існує прецедент відшкодування державою-агресором збитків за шкоду, завдану довкіллю.
Так, у 1991 р. відповідно до Резолюції 692 Ради Безпеки ООН була створена Компенсаційна комісія ООН (далі – Комісія) для розгляду заяв і виплати компенсацій за шкоду і збитки, завдані внаслідок незаконного вторгнення Іраку в Кувейт і подальшої окупації Кувейту в 1990-1991 рр.
«Комісія не була судом або трибуналом, оскільки потреби установлювати винуватість Іраку не було – міжнародно протиправний характер вторгнення був установлений Радою Безпеки ООН і відкрито визнаний урядом Іраку. Її задача головною мірою полягала у встановленні фактів і визначенні розміру компенсації. Комісія розглядала всі претензії на компенсацію за втрати та збитки, завдані Кувейту внаслідок іракського військового вторгнення й окупації. Окремим напрямом у роботі Комісії став розгляд заяв щодо відшкодування екологічних збитків», – зазначила вона.
Враховуючи той факт, що в Україні зараз всі випадки спричинення екологічної шкоди внаслідок воєнних дій фіксуються і розслідуються в межах кримінального провадження за статтями 438, 441 КК України, це, на думку судді, забезпечить збір доказів злочинів проти довкілля, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності на національному рівні. А надалі – стане підґрунтям та полегшить доказування фактів завдання шкоди Україні (в тому числі й екологічної) в міжнародних судах.
Суддя нагадала й про те, що 5 січня 2023 року було прийнято Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) «Вплив збройних конфліктів на довкілля», в якій було наголошено на необхідності кодифікації поняття «екоцид» як на національному, так і на міжнародному рівні та внесення змін до Римського статуту МКС шляхом доповнення його новим злочином – екоцидом. Такі зміни, вказала Світлана Яковлєва, дадуть змогу:
· відшкодовувати шкоду за злочини проти довкілля саме як екологічні збитки;
· дозволить вести розслідування воєнних злочинів екоциду російської федерації за Римським статутом;
· залучити міжнародних криміналістів;
· підвищити стандарти слідства та забезпечить належність зібраних доказів для розгляду кримінальних справ у МКС.
Партнер, співкерівник практики вирішення транскордонних спорів ЮФ INTEGRITES Сергій Уваров розповів, що питання, як притягнути державу (зокрема, росію) до відповідальності за екологічні злочини, є частиною ширшого питання: як взагалі державу можна притягнути до юридичної відповідальності за вчинені нею міжнародно протиправні діяння. Він вказав, що набір можливостей як щодо такого ширшого питання, так і специфічно щодо екологічних злочинів є надзвичайно обмеженим.
За його словами, якщо вважати опції, які розглядалися або розглядаються наразі, то можна відзначити такі:
1. Міжнародний Суд ООН – у своєму позові, який Україна подала в МС ООН згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, серед іншого, зазначалося про намір вимагати відшкодування збитків, які були завдані російською агресією навколишньому середовищу. Втім, вказав юрист, щодо відповідної частини вимог України МС ООН не визнав своєї юрисдикції.
2. Міжнародний кримінальний суд також, за словами Сергія Уварова, може бути потенційною опцією для притягнення до відповідальності за шкоду довкілля.
«Однак є два значні нюанси. По-перше, МКС не може притягнути до відповідальності державу як таку. Натомість він може розслідувати та притягати до відповідальності лише конкретних осіб (наприклад із політичного чи військового керівництва росії). По-друге (і напевно, найважливіше), предметна юрисдикція МКС є доволі обмеженою. Римський статут не дозволяє переслідувати за шкоду навколишньому середовищу як таку. Він не передбачає такого злочину як екоцид. Натомість Римський статут у статті 8 згадує шкоду навколишньому середовищу лише в контексті воєнних злочинів із таким формулюванням: «навмисне здійснення нападу, усвідомлюючи, що такий напад завдасть широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу, яка буде явно надмірною щодо конкретної та прямої загальної очікуваної військової переваги»», – вказав він.
3. Конвенція ООН із морського права. Цей інструмент потенційно дозволяє, зазначив юрист, притягнути росію до відповідальності за шкоду, завдану морському навколишньому середовищу. Примітним тут є той момент, що в попередніх позовах, поданих Україною проти росії за цією конвенцією, наша держава вже заявляла вимоги про відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу.
4. Міжнародний реєстр збитків та спеціальна комісія для розгляду вимог про відшкодування збитків, завданих російською агресією. На думку партнера ЮФ INTEGRITES, з огляду на обмеженість загальних інструментів для притягнення росії до відповідальності, саме такий спеціальний інструмент може бути найбільш ефективним:
«Перші кроки до цього вже зроблені. Так, минулого року був створений міжнародний реєстр збитків. Серед категорій збитків, які були затверджені Радою Реєстру цього року, є й шкода, завдана навколишньому середовищу. Однак робота над створенням спеціальною комісії, яка буде повноважна розглядати вимоги та виносити рішення про компенсацію завданих збитків (у тому числі і екологічної шкоди), ще триває, і очевидно, що цей процес буде тривалим та непростим», – розповів Сергій Уваров.
Читайте також: «Як подати заяву до міжнародного Реєстру збитків: поради юриста».
Окремо юрист також вказав, що в контексті екологічного злочину необхідно довести умисел на заподіяння такої шкоди та усвідомлення її диспропорційності: «Примітно, що за весь час функціонування МКС дане положення ніколи не було застосоване. Звичайно, це не означає, що МКС не повинен розслідувати екологічні злочини росії. Принаймні деякі з багатьох жахливих злочинів агресора, на мою думку, очевидно підпадають під зазначене положення Римського статуту (наприклад, руйнування дамби Каховського водосховища). Утім необхідно також розуміти, що значна частина екологічних злочинів, вчинених росіянами, залишиться поза юрисдикцією МКС».
Висновки
Картинка перед очима на початку статті з будівлями відомих міжнародних інституцій, оголошенням вироку суддями «Винен», а також розв’язаним питанням компенсацій за шкоду, завдану довкіллю, вже не здається насиченою яскравими кольорами (та й взагалі спраглою до життя).
Надію дають окремі прецеденти в судовій практиці, певні правила, а також перші кроки України та світу, зважаючи на повномасштабне вторгнення росії. Однак якщо зважати на те, що підстав для судового переслідування воєнних злочинів екоциду не існує як таких, міжнародна судова практика притягнення до відповідальності за злочини екоциду відсутня, а набір можливостей загалом є обмеженим, то перед міжнародною спільнотою постають уже інші, більш глобальні, структурні та неприємні проблеми, з якими доведеться стикнутися якщо не зараз, то в максимально найближчий час.
Коментар
Роман Гришин-Грищук, юрист CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang
— Як проходить фіксування злочинів росії, завданих довкіллю. Які є проблеми або виклики?
— Фіксація злочинів росії, завданих довкіллю України, є складним процесом, що передбачає співпрацю державних та міжнародних органів та організацій, участі експертів та громадськості, а також використання сучасних цифрових інструментів.
Станом на серпень 2024 року було задокументовано понад 5531 факт заподіяння шкоди довкіллю внаслідок збройної агресії рф, а орієнтовні розрахунки збитків довкіллю внаслідок воєнних дій оцінюються у 2,562 трлн грн. Крім цього, за експертними оцінками, викиди парникових газів за 24 місяці повномасштабної війни склали 175 мільйонів tCO, що еквівалентно випуску на дороги 90 мільйонів нових бензинових автомобілів або будівництву 260 вугільних електростанцій потужністю 200 МВт кожна.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України разом з іншими державними органами, такими як Державна екологічна інспекція, створили гарячі лінії, мобільні застосунки і чат-боти (ЕкоШкода, ЕкоЗагроза, Екоінспектор 2) для збору інформації та документування впливу російської військової агресії на довкілля України. На місцях також працюють мобільні комісії, що створені при військових адміністраціях. Вони верифікують та документують шкоду довкіллю та складають за результатом роботи акти, що надалі передаються до Державної екологічної інспекції України.
Також Офіс Генерального прокурора України відіграє важливу роль у зборі доказів та розслідуванні злочинів проти довкілля. Наразі здійснюється нагляд за більш ніж 200 досудовими розслідуваннями, пов'язаними з охороною довкілля, з яких 14 справ кваліфіковано як екоцид. Крім цього, Генеральна прокуратура України співпрацює з міжнародними організаціями, такими як Всесвітній фонд природи WWF у Центральній та Східній Європі, задля ефективного розслідування злочинів проти довкілля України.
Іншим важливим елементом міжнародної стратегії документування збитків довкіллю стало створення Міжнародного реєстру збитків, яких слугуватиме належною формою обліку доказів та претензій про заподіяні воєнні збитки, в тому числі довкіллю України.
Водночас фіксація злочинів проти довкілля внаслідок повномасштабної війни пов'язана з певними труднощами. Масштаб шкоди і складність точного документування в умовах триваючої війни є суттєвими перешкодами. Крім цього, візуальні інспекції збитків та їх фіксування часто неможлива з міркувань безпеки на тимчасово окупованих територіях. Відповідно дистанційне фіксування за допомогою супутників і використання другорядних джерел інформації можуть бути єдиними доступними варіантами для фіксування та оцінки збитків. Додатковими викликами є розроблення методологій для документування спеціальних категорій збитків довкіллю та клімату.
Матеріал підготований за підтримки ГО "Екодія" в рамках проекту "Зміцнення мережі НКО "EkoNet" у питаннях охорони клімату та навколишнього середовища" у Східній Європі та Центральній Азії", який здійснюється за підтримки Austausch e.V. та Bread for the World.
