Майже місяць минув відтоді як на Каховській гідроелектростанції, що на тимчасово окупованій частині Херсонщини, стався вибух із наступним руйнуванням споруди та залповим скидом десятків тисяч кубокілометрів води. Натомість реакція світу на найбільшу з часів Чорнобиля техногенну катастрофу в Європі весь цей час залишається напрочуд стриманою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Засідання Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй 22 червня, скликане з приводу наслідків підриву росією Каховської греблі та загрози теракту на Запорізькій АЕС, не виявилося продуктивним. Серед іншого, у своєму виступі постійний представник України при ООН Сергій Кислиця наголосив, що «підрив росіянами греблі став ще одним порушенням рішення Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року».
Нагадаємо, понад рік тому Суд зобов’язав росію негайно припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні. рф досі ігнорує рішення головного судового органу Організації Об’єднаних Націй, на що і звернув увагу голова української делегації в ООН.
Того ж дня, коли 6-го червня в Новій Каховці на тимчасово окупованій території сталася техногенна катастрофа, у Міжнародному суді ООН відкрилися слухання з розгляду по суті ініційованої Україною справи щодо порушення російською федерацією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, а також Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Це може бути простим збігом обставин у часі або ж частиною свідомої стратегії рф з демонстрації своєї «правової позиції», яка насправді полягає в повному нехтуванні міжнародним правом.
Представники росії скористалися нагодою, щоб з трибуни МС ООН звинуватити Україну в руйнуванні Каховської греблі. Як вони стверджують, внаслідок «масованих артилерійських обстрілів», що є абсолютною нісенітницею з огляду на численні докази підриву ГЕС зсередини.
«У міжнародному праві за будь-які наслідки агресії несе відповідальність держава-агресор. Каховська ГЕС розташована на території, яка з весни минулого року перебуває під постійним контролем російської окупаційної влади. Отже правова відповідальність за події на цій території повністю на росії», — нагадує віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Він каже, що тимчасова окупація значно ускладнює збір доказів щодо ймовірного воєнного злочину, проте не унеможливлює процес.
Наразі з міжнародних інституцій лише Парламентська асамблея Ради Європи відповіла резолюцією на теракт на Каховській ГЕС. У документі під назвою «Про політичні наслідки агресії Росії проти України» руйнування Каховської дамби визнається воєнним злочином та екоцидом, вчиненим російською федерацією.
Чому в міжнародному праві досі немає окремого злочину екоциду? Чи підштовхне катастрофа Каховської ГЕС до міжнародної криміналізації екоциду? На кого міжнародне право покладає відповідальність за скоєне — на виконавців або на тих, хто віддав злочинний наказ? Про це та інше розпитали експертів із міжнародного гуманітарного права.
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
– МГП надає найбільшого захисту саме греблям, дамбам, атомним електростанціям, прямо забороняючи нападати на установки та споруди, що містять небезпечні сили. Навіть тоді, коли такі об’єкти використовуються з військовою метою. Якщо ж така атака здійснюється, мають бути вжиті всі заходи з метою уникнення вивільнення небезпечних сил.
Підрив Каховської ГЕС варто розглядати як частину загальної політики рф по знищенню цивільних об’єктів та критичної інфраструктури під час ведення бойових дій. Наслідки подібної тактики «випаленої землі» можна побачити в Маріуполі, Сєвєродонецьку, Краматорську, Бахмуті, Попасній, Вугледарі, в інших містах, вщент знищених росіянами задля заволодіння ними.
Здебільшого такі дії здійснюються з явним надмірним застосуванням сили, що не продиктовано військовою необхідністю, та з порушенням принципу вибірковості.
Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права:
– У Римському статуті Міжнародного кримінального суду, і взагалі в міжнародному кримінальному праві, наразі відсутній екоцид як самостійний злочин, за який фізичні особи можуть бути притягнуті до відповідальності.
Водночас у двох міжнародних договорах містяться положення про захист навколишнього середовища під час збройного конфлікту. Це Перший Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1976 року.
Якщо за другим міжнародним договором відповідальність несе виключно держава, то перший (як і Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року в цілому) містить перелік серйозних порушень МГП, які за своїм змістом є воєнними злочинами, як вони використовуються для кваліфікації відповідних діянь на міжнародному та національному рівні.
Найбільш близьким до екоциду за складом є воєнний злочин за ст. 8 Римського статуту МКС щодо умисного вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою, що буде отримана.
Отже, в міжнародному праві передбачена подвійна відповідальність за такі дії: держави та індивідів. За підрив Каховської ГЕС, разом із міжнародною відповідальністю російської федерації як держави, до міжнародної кримінальної відповідальності мають бути притягнуті як безпосередні виконавці, які підірвали греблю, так і російське військово-політичне керівництво — або за виданий наказ, або на основі командної відповідальності.
Наталія Хендель, дослідниця Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини:
– Після штучно створеної катастрофи на Каховській ГЕС, екоцид, вважаю, повинен стати в ряд з такими міжнародними злочинами, як воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду, злочин агресії. Стати п’ятим у переліку міжнародних злочинів і бути включеним у Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Існує ґрунтовне напрацювання експертної групи щодо юридичного визначення екоциду як потенційного міжнародного злочину. Вже декілька років пропозиції провідних міжнародних юристів з кримінального та екологічного права чекають політичного рішення держав-учасниць Римського статуту МКС. Адже ніхто не може змусити держави взяти на себе міжнародні зобов’язання, має бути їх згода на розширення переліку міжнародних злочинів. Без політичної рішучості щонайменше 2/3 держав-учасниць Римського статуту (наразі це 82 зі 123) поправка не зможе бути прийнятою. Тільки після прийняття відповідної поправки розпочнеться її ратифікація і, згодом, застосування.
Адвокатувати зміни в Римському Статуті Україна поки що не може — їй самій потрібно ратифікувати Статут МКС. Це ще один з численних аргументів за ратифікацію Римського Статуту.
Найшвидше, питання підриву Каховської ГЕС буде кваліфіковане в МКС як воєнний злочин чи геноцид. Водночас Україна може отримати передову практику розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності на національному рівні саме за злочин екоциду, оскільки в нашому Кримінальному кодексі є окрема ст. 441 («Екоцид»).
– Якщо в міжнародному праві — на відміну від Кримінального Кодексу України – злочин екоциду не криміналізований, чи означає це, що розслідування ляже виключно на українські правоохоронні органи?
Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права:
– Вже ввечері 6 червня, Офіс генпрокурора України передав до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду наявну інформацію стосовно вибуху на дамбі Каховської гідроелектростанції, підконтрольній російській окупаційній владі. Через кілька днів місія МКС відвідала Херсон.
Якщо прокурор Міжнародного кримінального суду матиме переконливі докази про скоєння воєнного злочину відповідно до статті 8(2)(b)(iv) Римського Статуту, в Міжнародному кримінальному суді можливе його виділення в окреме провадження в контексті загального розслідування ситуації в Україні пов’язаної з російською агресією.
Незалежно від того, чи візьметься Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду за розслідування руйнування Каховської гідроелектростанції з подальшим масштабним затопленням значних територій і небезпечних об’єктів на них, кримінальну юрисдикцію стосовно події має перш за все Україна. До роботи взялася безпрецедентна за чисельністю група прокурорів — понад 170 співробітників з чотирьох обласних прокуратур, Спеціалізованої екологічної прокуратури та Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту (так званого «Департаменту війни»).
Розслідування триває за злочинами «Порушення законів і звичаїв війни» (ч. 1 ст. 438) та «Екоцид» (ст. 441) Кримінального кодексу України.
Додатково, інші держави можуть порушити кримінальні справи щодо підриву Каховської ГЕС, оскільки щодо воєнних злочинів діє принцип універсальної юрисдикції.
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
– Підрив Каховської ГЕС варто розглядати як один з епізодів загального злочину, що полягає у знищенні росією цивільних об’єктів та критичної інфраструктури під час ведення бойових дій. За цей системний злочин російське військово-політичне керівництво має бути окремо притягнуто до відповідальності на міжнародному рівні, зокрема в Міжнародному кримінальному суді.
– Оновлюються офіційні дані про загиблих та врятованих від штучної повені на правому березі на Херсонщині. Даних із тимчасово окупованого лівобережжя Дніпра немає. Там свідомо проігнорована евакуація цивільного населення, відмовлено в доступі міжнародним організаціям, здійснюються обстріли правобережжя в момент евакуаційної операції. Яку правову оцінку можна дати таким діям?
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
– Навіть якщо не розглядати злочинність дій росії щодо підриву Каховської ГЕС, то все одно, здійснюючи фактичний контроль за об’єктом, рф не вжила жодного заходу щоб запобігти цій катастрофі, мінімізувати наслідки та врятувати цивільне населення на постраждалих територіях. Це відповідно до статей 51, 56 та 57 Додаткового протоколу 1 до IV Женевської конвенції є прямим обов’язком Російської Федерації, як сторони збройного конфлікту, що контролювала небезпечний об’єкт.
Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права:
– Найбільш повною кваліфікацією таких дій буде кваліфікація за Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни.
Серед серйозних порушень міжнародного гуманітарного права вона вказує на широкомасштабне руйнування власності, що не виправдано військовою необхідністю, здійснюється незаконним чином і без конкретної мети.
У випадку підриву Каховської ГЕС наявні всі умови застосування цієї кваліфікації із посиланням на масштабну, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому природному середовищу (ст. 35, 55 Додаткового протоколу І) та порушення заборони нападів на дамби та греблі (ст. 56 Додаткового протоколу І).
Це вичерпна кваліфікація для застосування ст. 438 КК України.
Наталія Хендель, дослідниця Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини:
– Важливо відмітити, що після затоплення значної території внаслідок підриву Каховської ГЕС росія та її агенти вчинили ще ряд серйозних порушень МГП, та, відповідно, воєнних злочинів. Обмеження або заборона евакуації, недопуск гуманітарних місій та обстріли евакуаційних груп мають бути окремо кваліфіковані за ст. 8 Римського Статуту МКС та ст. 438 КК України.
Наразі створено міжнародну групу із систематизації екологічних наслідків російської агресії для України. У її складі серед інших — віцепрезидентка Європейського парламенту Гайді Гаутала, президентка Ірландії в 1990–1997 роках Мері Робінсон і шведська екоактивістка Грета Тунберг. Остання на зустрічі в Києві з президентом України Володимиром Зеленським зауважила, що «не вважає реакцію світу на вибух дамби на Каховській ГЕС достатньою». Тунберг пообіцяла залучити до діалогу представників міжнародних екологічних громадських організацій. Серед завдань створеної групи є розробка механізму покарання росії за завдані Україні екологічні збитки, зокрема підрив Каховської ГЕС.