27 січня 2020, 14:40

«Все те, що ми сьогодні отримали — це наша спільна праця та досягнутий консенсус»

Опубліковано в №2 (708)

Тарас Висоцький
Тарас Висоцький заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Зняття мораторію на землю — це лише початок! Яких ще сфер торкнеться земельна реформа? Як боротися з фейками та нагнітанням? Коли буде проведений референдум для надання іноземцям права на купівлю сільгоспземель? Про це «Юридичній Газеті» розповів Тарас Висоцький, заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


   vsotskij–Тарасе, минуло не так багато часу, як Ви очолили посаду заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Як Ви оцінюєте свою роботу і роботу своєї команди за цей час? Що вдалося, а що ні?

– Не так багато часу, а здається, наче все життя (сміється — прим. ред.). Протягом неповних п'яти місяців роботи я працював над напрямками, які закріплені в нашій дорожній карті — програмі діяльності Уряду. В цій програмі визначаються цілі як Міністерства загалом, так і безпосередньо моя зона відповідальності, а саме реалізація земельної реформи та забезпечення безпечності продукції харчування.

В межах земельної реформи ми працюємо в напрямку вдосконалення земельного законодавства й земельних відносин та державної підтримки. Чому я пов'язую ці два блоки? Тому що відкриття ринку землі дуже пов'язане з необхідністю підтримки малих виробників.

Базові зміни, що несе земельна реформа, викладені у п'ятьох законопроєктах: про ринок землі №2078‑10, земельну дерегуляцію №2094, електронні земельні торги №2195, просторове планування громад №2280 та створення національної інфраструктури геопросторових даних №2370. Ці проєкти складають 80% від того, що потрібно змінити в законодавстві. Паралельно інші питання врегульовуються постановами Кабміну.

Окрім того, відбувається реформування Держгеокадастру, тому що окрім встановлення чесних і прозорих правил гри, потрібно створити клієнтоорієнтований сервіс. Для цього спрощуються процедури, усувається зарегульованість певних процесів, скасовується реєстрація, всі накази починають виставлятися онлайн, застосовується принцип екстериторіальності та мінімізуються можливі контакти з чиновниками. Також важливим є перезавантаження кадрів у Держгеокадастрі. Були звільнені всі очільники та їхні заступники на національному й обласних рівнях. Наразі на ці посади тривають конкурси онлайн. Такий відбір — це проста і чесна процедура, завдяки якій ці посади можуть зайняти як нові люди, так і ті, хто вже працював у Держгеокадастрі, але підтвердив свій намір змінювати систему та має відповідний досвід.

Паралельно розпочалась робота над законопроєктом щодо зміни системи постійного користування. Хоча проєкт ще не зареєстрований у ВРУ, існує попит на зміни у цих відносинах. У державних підприємствах та освітніх закладах, у тому числі в Аграрній академії наук, в постійному користуванні перебувають великі масиви землі — 700 тис. га, як показала інвентаризація. Ця земля використовується неефективно. Блок законопроєктів, що має усунути цю проблему, потрібно зареєструвати в лютому. До 01.08.2020 р. необхідно закінчити інвентаризацію земель, розробити ортофотографічні карти, створити відповідну інфраструктуру, об'єднати кадастри. Роботи дуже багато, але ці речі виведуть нас на міжнародний рівень і зможуть забезпечити зручний сервіс для наших громадян.

Якщо ми говоримо про інший напрямок, а саме про безпечність харчових продуктів, то тут так само є низка пріоритетних змін. У ВРУ вже зареєстрований законопроєкт №2548 щодо вдосконалення державного регулювання у сфері поводження з пестицидами та агрохімікатами. Це лише один з п'яти законопроєктів, які планується прийняти в цьому році. Також є проєкт про ветеринарну медицину, про захист рослин та ін., тобто зміни плануються в тих сферах, що не оновлювалися роками. Тут потрібно змінити підходи до розуміння безпечності та якості харчових продуктів. Наприклад, наразі в державі недостатньо інструментів для боротьби з таким явищем як конфіскат. Окрім того, потрібно посилювати контроль за ГМО продукцією, яка у нас заборонена. Потрібно, щоб це відповідало дійсності та було закріплено законодавством. У нас у пріоритеті моніторинг дитячого харчування, боротьба з фальсифікатом, дієвість Держпродспоживслужби та довіра людей до нього як до органу, який контролює та гарантує якість того, що ми споживаємо і що на нас безпосередньо впливає.

Третій напрямок — це держпідтримка. Минулого року основне досягнення було в тому, що в межах трансформації нам все ж таки вдалося реалізувати програми з держпідтримки. Не без проблем, але в останній день 2019 р. всі частково отримали свої кошти. Сьогодні нашою метою є формування прозорого і чіткого процесу отримання державної підтримки. Для цього ми залучили всіх стейкхолдерів. Після двох публічних зустрічей з асоціаціями ми отримали більше ніж 40 пропозицій, як це можна реалізувати. Наразі ми опрацьовуємо ці пропозиції. Я вважаю таку відкритість нашим досягненням.

Ми працюємо над створенням онлайн-кабінету агровиробника. Через нього аграрії зможуть отримати державну підтримку швидко та легко, а також зможуть взаємодіяти з органами державної влади. На першому етапі функціонал Аграрного реєстру дозволить отримувати інформацію з Державного земельного кадастру, Реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, Реєстру речових прав, Реєстру тварин і таким чином бачити про себе інформацію. Обмінюватися документами з державними органами та подавати звітність стане легше.

Однак головне, що необхідно розуміти — це те, що коштів недостатньо, а тому потрібно зробити так, щоб ті кошти, які надаються як державна підтримка, використовувалися максимально ефективно. Водночас важливо забезпечити доступне фінансування аграріїв для купівлі землі. Наразі у нас є програма кредитування зі ставкою 5%, щоб всі, хто працюють на землі та хочуть мати свій основний ресурс у власності, могли це зробити.

Що не вдалося? Звісно, так не буває, що все одразу вдається. Першою проблемою було те, що в бюджеті 2019 р. не вистачило коштів для виплат усіх програм державної підтримки. Тобто кошти виплатили всім, але не в повному обсязі. Це сталося через те, що від початку були проблеми у плануванні. Сьогодні ми хочемо це виправити й виплатити відшкодування за попередній рік з бюджету цього року там, де були недоплати.

Звичайно, наразі ще триває процес прийняття земельних законопроєктів, які пройшли лише перше читання, а також готуються напрацювання в інших сферах.

83490171_1493595370764191_2821225452507496448_n

– У ВРУ було зареєстровано 11 законопроєктів про ринок землі, які наразі ще доповнюються, вносяться поправки тощо. Чи не демонструє це відсутність єдиного, стратегічного та прорахованого плану в цих питаннях?

– Що ми мали попередні 18 років? Протягом минулих 18 років уряди й різні політичні партії говорили, що земельна реформа є важливою, давайте ми про це подискутуємо, напрацюємо рішення, але не будемо поспішати з його прийняттям, щоб воно було правильним і виваженим. Однак нічого не було зроблено, тому що на практиці всі ці обговорення без предмета дискусії, на жаль, нічим не закінчуються.

Ще до того як стати заступником міністра, я працював в аграрній галузі та був свідком цих дискусій. Коли я обійняв цю посаду і перед нами постала така ціль, одразу було запропоновано внести законопроєкт лише для того, щоб всі зрозуміли, що це серйозний намір, що це рішення буде прийняте. Це спрацювало! Коли проєкт був зареєстрований (25.09.2019 р.), одразу ж почали надходити пропозиції, конкретні розрахунки, ідеї, моделювання не лише з нашого боку, але й від усіх стейкхолдерів.

Все те, що ми сьогодні отримали — це наша спільна праця та напрацьований консенсус. Звісно, можна було б просто анонсувати концепт і збирати пропозиції, але практика продемонструвала, що ніхто серйозно не сприймав ці концепти, вони так і залишалися концептами. Я впевнений, що без таких швидких кроків і внесення законопроєкту ми досі не мали б предметної дискусії, не активізували стейкхолдерів надавати свої пропозиції, а отже, не мали б такого результату, який є зараз, а досі обговорювали б якусь концепцію. Тож всі наші дії я вважаю виправданими.

– На які компроміси може піти законодавець, щоб закон все ж таки був прийнятий?

– На всі компроміси, на які він міг піти, він вже пішов. Об'єктивно існує багато корисних причин для створення Фонду сільського розвитку або обмеження у прикордонній зоні. До речі, це міжнародна практика (в Аргентині — 20 км, у Фінляндії — 50 км). Безготівкові розрахунки, декларування коштів — це не компроміси, а необхідні та правильні речі. Компромісів було лише два: доступ іноземців та концентрація площі.

Щодо кожного з цих пунктів вже прийняті спільні рішення. Іноземці повністю виключені в будь-якій формі до проведення референдуму. Також у 20 разів зменшений розмір землі, що може перебувати в одних руках. Максимальна площа була 213 тис. га, зараз – 10 тис. га.

– Спочатку було 0,5% від усіх с/г земель в Україні, а зараз 10 тис. га с/г земель країни може акумулюватися в одних руках. Це багато чи мало? Як це співвідноситься з подібними квотами в країнах Європи та США?

– Не дуже раціонально приймати рішення, спираючись на те, які існують стандарти в інших країнах. Кожна країна має свої особливості, а тому не можна взяти середнє обмеження для всіх країн і сподіватися, що це відповідатиме українським реаліям. Є країни, де взагалі немає обмежень (Канада, Великобританія, США, Франція, Іспанія). Обмеження встановлені переважно в країнах Східного партнерства (Польща та ін.).

Натомість ми керувалися економічними розрахунками. Ми провели 17 регіональних форумів і чули різні думки щодо цього питання — від 50 га до 10 тис. га. Остання пропозиція звучала в Дніпрі, в Східній Україні, де більші площі та інші масштаби. Розрахунки, підтверджені асоціаціями, показують, що з економічної позиції для замкненого циклу потрібно мати хоча б сушку, місце для зберігання продукції та для тваринництва. Для цього потрібно щонайменше 3‑7 тис. га, залежно від регіону України. Тож ми проаналізували думки аграріїв, отримали підтверджені аграрними асоціаціями розрахунки, деякі правки від народних депутатів і так з'явилася цифра 10 тис. га.

– Які будуть запобіжні механізми від перевищення цих норм для кінцевого бенефіціара?

– По‑перше, потрібно чітко розуміти, що структура сектору така, що великі обмеження навіть не потрібні. Тому що у нас є «шахматка» з невеликих земельних ділянок. 3‑5 га – це середній розмір паю. Як показують опитування, не більше ніж 20% власників цієї землі продаватимуть свої ділянки. Отже, завжди існуватиме певне сегментування. Звісно, ми ще будемо працювати над законопроєктами щодо консолідації земель, але це дуже довгий процес. Загалом, для того щоб акумулювати навіть 10 тис. га, потрібні роки, якщо не десятки років.

Однак навіть якщо з'являтимуться такі спроби, то це легко відстежується на етапі реєстрації. Тобто фактично у нас є два етапи контролю. Перший — на рівні реєстрації, за іпн (якщо це фізособа) або за ЄДРПОУ (коли перевіряємо, що кінцевим бенефіціаром юрособи є виключно громадянин України). Тож наразі ми створюємо систему земельного моніторингу, яка автоматично рахуватиме кількість землі в однієї особи, як на калькуляторі. Реєстратор, нотаріус будуть це верифікувати та не реєструватимуть правочин, якщо будуть знайдені порушення. Другий — система моніторингу. Компетентним відповідальним органом в цьому випадку буде Держгеокадастр, який матиме право фіксувати порушення, звертатися до суду, відчужувати, продавати на земельних аукціонах та повертати ці кошти порушнику, відмінусовуючи витрати, пов'язані з адмініструванням цього процесу.

– Навколо цієї реформи з'являється чимало паніки та неоднозначних тверджень? Як Ви працюєте з нагнітанням і фейковими новинами?

– По‑перше, ми намагаємося максимально використовувати доступні інструменти комунікації, щоб показувати правду. Окрім прес-конференцій, релізів, коментарів, ми щотижнево проводимо селекторну нараду із залученням всіх областей, куди ми запрошуємо фермерів, представників всіх районів і пояснюємо їм кожен крок. Також ми проводили й надалі плануємо проводити регіональні форуми, на яких висвітлюємо те, якими будуть зміни, що потрібно робити тощо.

Звісно, у нас не маленька країна, жителів у нас багато. Однак, на жаль, існують політичні сили, які мають доступ до телебачення і поширюють фейки. У нас немає таких ресурсів, але ми використовуємо всі інші можливі альтернативні механізми для комунікації. Ми впевнені, що коли закон набуде чинності й почне працювати, всі зрозуміють, що ті міфи, які були навколо нього — це був обман.

До того ж при Мін'юсті діє безоплатна правова допомога, яка працює із земельними питаннями. Також працює урядова гаряча лінія 1545. Наша мета — налагодити процеси таким чином, щоб кожен досвід громадянина з купівлі чи продажу с/г ділянки був позитивним. Ми робимо все, щоб ця система була готова, адже не можна допустити, щоб вона не працювала. Це буде найкраща боротьба з міфами.

– Отже, коли має бути проведений референдум?

– Має бути прийняте законодавство про народовладдя. Фізично до запровадження ринку (до 01.10.2020 р.) він не буде проведений. Однак тут все залежить від того, наскільки активно люди братимуть участь в цих процесах. Найдоречніше було б проводити референдум, коли всі володітимуть об'єктивною інформацією, на основі якої зможуть приймати рішення. Тому коли запрацює ринок, люди зможуть на практиці оцінити всі плюси й мінуси. Яким би воно не було, ми як Уряд його приймемо. Проте дуже складно проводити референдум до впровадження ринку землі, без розуміння, як це працює.

– Ви говорили, що одним з напрямків Вашої діяльності є забезпечення безпечності харчових продуктів. Чи рухаємося ми в бік ЄС, де дуже жорсткі норми безпечності харчових продуктів та високі стандарти якості?

– Однозначно, ми виконуємо Угоду про асоціацію з ЄС. Вона передбачає імплементацію рамкового законодавства, що діє на території ЄС. Кожна країна також може мати свої специфікації, залежно від регіону та особливостей цієї країни. Тож наша мета проста — інтегрувати рамкові моменти, а інші особливості реалізовувати у внутрішньому законодавстві. Тут не повинно бути жодних компромісів щодо якості та безпечності цих продуктів на користь зниження собівартості товару. Вся продукція, яка йде на експорт, має бути такою ж якісною та безпечною, як і продукція для внутрішнього ринку.

Звісно, можуть бути різні цінові сегменти, якась продукція може бути якіснішою, ніж інша, але вона має бути безпечною. Після підписання Угоди про Асоціацію напрямок безпечності харчових продуктів став одним із лідерів за кількістю прийнятого законодавства. Ми плануємо тримати це лідерство.

– Чи буде якесь стимулювання для фермерів експортувати свою продукцію? Державна підтримка, яка допоможе розвинути експорт?

– Ми експортоорієнтована країна. Аграрний сектор — не виняток. Близько 70% нашої продукції експортується, тому експорт, однозначно, у нас у пріоритеті. Тож фермерам також буде надаватися підтримка в тих напрямках, в яких вони сильні й можуть конкурувати з іншими виробниками. Наприклад, у сфері органічної продукції ми плануємо компенсувати (частково або повністю, це ще у процесі обговорення) з державного бюджету вартість сертифікації органічної продукції. Це та інвестиція, коштів на яку вони можуть не мати, але вона є обов'язковою передумовою для виходу на зовнішні ринки. Також ми продовжимо фінансування дорадництва та кооперації, тому що в багатьох випадках маленьким фермерам без об'єднання неможливо зробити достатню партію для експорту, придбати обладнання для зберігання та інші речі. Тобто один фермер не може собі цього дозволити, але зможе, якщо з кимось об'єднається.

Окрім того, потрібно говорити про здешевлення кредитів для тих, у кого обіг до 20 млн грн на рік, а також хто обробляє до 500 га. Ще один важливий момент для сімейного фермерського господарства — компенсація ЄСВ для членів цих господарств. Це робиться для того, щоб вони переходили на прозорі умови, реєструвалися і мали соціальне забезпечення. Тож вони залишаються у пріоритеті.

– Наскільки я розумію, це лише початок земельної реформи. Тож які сфери, окрім с/г земель та безпечності харчових продуктів, також потребують реформування?

– Дійсно, земельна реформа триватиме багато років. Ми ще не встигли, але нам потрібно започаткувати передумови для розвитку сільських територій, підприємництва на селі. Вже є напрацювання наших колег і ми будемо це обговорювати всередині Міністерства. Я зараз не говорю про експорт, тому що він завжди у пріоритеті на рівні Міністерства. Ми розпочали реформування державних підприємств і хочемо його завершити. Більшість з них буде приватизована, тому що все йде до демонополізації та роздержавлення. У сфері АПК у державній власності величезні активи, які просто використовувалися певними групами без жодної користі для держави.

Також є ще два напрямки для роботи. Перший — це боротьба з тінню. Тут потрібно враховувати такі аспекти як обробіток земель і тіньовий обіг с/г продукції. Другий — хочеться вдихнути нове життя у напрямок фінансових інструментів для аграріїв. Їх багато було розроблено, дещо навіть працює (наприклад, аграрні розписки). Однак взагалі не був реалізований потенціал з агрострахування, біржової діяльності та малого кредитування. Для вирішення останньої проблеми потрібні нові інструменти (наприклад, Фонд гарантування кредитів).

До речі, аграрії також зможуть взяти участь у Фонді для малого підприємництва, який Президент анонсував та який запрацює з лютого. Ми будемо консультувати цих аграріїв і спільно з партнерами навчати, як подавати свою заявку, як отримувати кредит. Підвищення доступу до фінансування — це блок, який потрібно розвивати, адже економіці нашої країни потрібно рости, а без доступу до фінансування наш потенціал буде обмежений. Отже, цей напрямок буде у пріоритеті.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати