Вища рада правосуддя як орган суддівського врядування була створена на початку 2017 р. в результаті внесення змін до Конституції України в частині правосуддя. За два роки нове законодавство пройшло непростий етап апробації практикою. Які новели вдалося успішно реалізувати, а що потребує подальшого вдосконалення — про це розповіла «ЮГ» член ВРП Лариса Швецова
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Пані Ларисо, ВРП функціонує вже понад два роки. Чи виправдало себе створення такої інституції в системі правосуддя?
— Однією з основних цінностей демократичного суспільства є принцип незалежності суддів, який служить передумовою верховенства права. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції та законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Вищу раду правосуддя можна назвати унікальною для Європи інституцією, оскільки вона була створена на основі рекомендацій Ради Європи. Також не можна оминути значення для інституційного розвитку вітчизняного законодавства рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», завдяки якому було суттєво реформовано процедури, що стосуються суддівської кар'єри, дисциплінарної відповідальності судді. Зокрема, запроваджено принцип правової визначеності у контексті дисциплінарної процедури, усунуто політичний вплив на питання кар'єри судді, впроваджено механізми захисту суддівської незалежності тощо.
— Захист суддівської незалежності — достатньо нова для ВРП процедура. Чи ефективний цей механізм, адже сторонньому читачу здається, що ВРП більше покладається на дії прокуратури в цій процедурі?
— У висновку №10 Консультативної ради європейських суддів про судову раду на службі суспільства прямо зазначено, що судова рада повинна мати широке коло завдань, спрямованих на захист та сприяння судовій незалежності й ефективності правосуддя. Бажано, щоб судова рада мала повноваження з добору, призначення, службового просування суддів. Перелічені функції мають здійснюватися в повній незалежності від законодавчої чи виконавчої влади, а також в абсолютній прозорості щодо критеріїв добору суддів. Ст. 73 Закону «Про Вищу раду правосуддя» визначає низку інструментів, спрямованих на захист незалежності та авторитету правосуддя.
Варто зауважити, що відповідно до рекомендацій КРЄС, спеціальні процедури щодо призначення, звільнення, відповідальності судді, незалежність бюджету судової влади, право надавати обов'язкові для розгляду консультативні висновки на законопроєкти щодо судоустрою і статусу суддів, право надавати згоду на затримання чи арешт судді у кримінальному провадженні тощо — все це складові суддівської незалежності.
Також ст. 73 Закону наділяє ВРП обов'язком вести та оприлюднювати на своєму офіційному вебсайті реєстр повідомлень суддів про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводити перевірку таких повідомлень, оприлюднювати результати та ухвалювати відповідні рішення.
Орім того, ВРП має право вносити до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; вносити на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Вищої ради правосуддя; ухвалювати та оприлюднювати публічні заяви й звернення; звертатися до суб'єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, з пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; звертатися до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття і розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їхніх сімей, працівників апарату суду, а також злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду. Це право ВРП прямо передбачається Законом.
Важливим повноваженням ВРП є підготовка у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об'єднаннями щорічної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні. В цьому документі ми щороку надаємо оцінку чинникам, які мають вплив на стан незалежності суддів в Україні, розтлумачуємо поняття «незалежність судді», надаємо оцінку конкретним фактам впливу чи тиску на суд, а також готуємо рекомендації для покращення стану незалежності суддів.
— Які саме дії щодо суддів є тиском чи втручанням у діяльність судді щодо здійснення правосуддя?
— Завдяки законодавчим змінам ми можемо констатувати, що система правосуддя України впевнено стала на шлях захисту своєї незалежності. Усвідомлення того, які дії є впливом і тиском на суд, є вкрай важливим для усього суспільства. Адже незалежність судді потрібна не для нього, а для того щоб у суспільства була впевненість у незалежності судового рішення. Водночас кожен суддя має відкритий механізм захисту від стороннього впливу та можливість публічно заявити про факт протиправних дій або намірів таких дій щодо нього.
У 2016 р. до Реєстру було внесено 23 повідомлення судді про тиск чи втручання, у 2017 р. — 312, у 2018 р. — 436, у 2019 р. — 297. З одного боку, ми бачимо зростання кількості повідомлень суддів, з іншого боку, цей механізм стає звичним інструментом як для суддів, так і для інших учасників судових проваджень, для їх усвідомлення, які дії шкодять суддівській незалежності.
Протягом 2017‑2018 рр. ВРП прийняла 130 рішень з метою реагування на факти впливу чи тиску на суд. Наприклад, траплялися випадки внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення суддею злочину, передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу України, як засіб тиску на суддю з метою прийняття певного рішення одразу після ухвалення суддею рішення, всупереч позиції правоохоронного органу. При цьому в доповіді за 2018 р. ми констатували, що відбувалося затягування досудового розслідування кримінальних проваджень щодо суддів, а це також певна загроза незалежності судді.
Аналіз розслідувань правоохоронними органами за ст. 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) показав, що з січня до листопада 2018 р. було зареєстровано 303 провадження, з яких лише 1 передано в суд. Не краща ситуація була в попередні роки. У 2016 р. — 168 проваджень, з яких 6 передано в суд, у 2017 р. — 282 провадження, з яких 1 передано в суд.
Подібна ситуація з розслідуванням проваджень за ст. 376 Кримінального кодексу України (втручання у діяльність судових органів). У 2016 р. — 57 проваджень, з яких 2 передано в суд, у 2017 р. — 107 проваджень, з яких 4 передано в суд, у 2018 р. — 303 провадження, з яких 1 передано в суд.
Втручанням у діяльність судді зі здійснення правосуддя є проведення органами Національної поліції перевірок судів і суддів. Зокрема, коли співробітники НПУ запитують у суддів відомості щодо виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», які аналізують самостійно, без залучення НАЗК та Ради суддів України, а також вимога до судді надати пояснення щодо прийняття певного рішення та будь-які звернення до суду в позапроцесуальний спосіб. Наприклад, звернення з повідомленням про перекриття дороги через рішення суду на користь певної особи, телефонний дзвінок позивача до судді, звернення присяжної на прийом до судді з проханням прийняти певне рішення, погрози та психологічний тиск з боку знайомого на адресу судді з вимогою прийняти певне рішення, переказ коштів від невідомих осіб на рахунок судді тощо.
Втручанням у діяльність судді зі здійснення правосуддя є депутатські звернення щодо розгляду конкретних справ, запити про перебіг справи, запит з проханням застосовувати чи не застосовувати певний вид стягнення, звернення про взяття розгляду апеляційної скарги під депутатський контроль, звернення з вимогою про негайне поновлення прав позивача, вимога пред'явити в судовому процесі посвідчення судді тощо.
На жаль, траплялися випадки втручання у діяльність судді з боку адвоката. Зокрема, зловживання процесуальними правами, погрози блокуванням роботи суду через незадоволення клопотань адвоката, зловживання правом на звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарними скаргами на дії судді тощо.
— Правоохоронні органи, ГПУ, НАБУ висловлювали позицію, що рішення ВРП стосовно надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їхніх сімей, працівників апарату суду, вважається втручанням у діяльність правоохоронного органу. Якою є позиція ВРП з цього питання?
— Дійсно, 11.01.2018 р. до Верховного Суду надійшла позовна заява НАБУ до ВРП про визнання протиправним та скасування одного з рішень ВРП про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді, який звернувся до Генеральної прокуратури України щодо надання щомісяця інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні. Велика Палата Верховного Суду в рішенні зазначила, що до повноважень Бюро як органу державної влади належить повноваження із запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових порушень, а право на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень надано особі, стосовно якої воно було прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки НАБУ не наділене повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВРП, то оскаржуване рішення про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів не може бути предметом розгляду за адміністративним позовом Бюро. Таким чином, було підтверджено дискреційне повноваження ВРП про прийняття відповідних рішень на захист незалежності судів.
— На Вашу думку, чи було доцільно наділяти ВРП функцією дисциплінарного розгляду справ стосовно суддів?
— Надати таку функцію одному органу — правильне рішення, адже це сприяє єдності дисциплінарної практики. Саме завдяки перегляду рішень дисциплінарних палат повним складом Вищої ради правосуддя вирішується проблемне питання єдності практики. Два роки застосування нового законодавства у цій сфері дозволяє нам говорити про вироблення певних правових підходів. Водночас було виявлено чимало проблем нового законодавства. Не кожне порушення процесу є дисциплінарним проступком.
Практика застосування законодавства у цій сфері продемонструвала, що визначення потребують критерії істотності, умисності діяння, недбалості та грубої недбалості, об'єктивна сторона таких проступків як незаконна відмова у доступі до правосуддя, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом встановленого законом строку, а також порушення правил відводу (особливо у справах, коли підсудний тримається під вартою). Зазначені питання можна вирішити шляхом внесення змін до чинного законодавства, над якими вже працюють члени ВРП.
— Чи часто громадяни скаржаться на дії суддів?
— Якщо говорити мовою цифр, то від початку діяльності дисциплінарних палат (02.02.2017 р.) до ВРП надійшло майже 40 тис. скарг щодо дисциплінарного проступку судді. Як ми працюємо? Наприклад, у 2018 р. надійшло 20 546 скарг на дії суддів, повністю завершено розгляд 19 641 скарги.
За 7 місяців 2019 р. до ВРП надійшло 5 658 скарг щодо дисциплінарного проступку судді. Загалом, з 2017 р. розглянуто 28 190 скарг на дії суддів. Наразі триває розгляд 6 785 скарг. Окрім того, з 2017 р. до травня 2019 р. ВРП прийняла рішення про внесення Президентові України подання щодо призначення 1221 судді. Прийнято майже 800 рішень щодо звільнення суддів за загальними обставинами.
Також у полі зору ВРП вирішення вирішення питання щодо дефіциту суддівських кадрів, адже наразі у 14 судах взагалі немає суддів, понад 150 судів недоукомплектовані, майже половина суддів не пройшла кваліфікаційне оцінювання, а деякі з них не здійснюють повноваження, не отримують належну фінансову винагороду. Дефіцит суддівських кадрів впливає на тривалість та якість розгляду судових справ, створює додаткову напругу в суддівських колективах. ВРП у межах наданих їй Законом повноважень займається вирішенням цього питання.
Ще одним важливим і невирішеним питанням залишається впровадження Єдиної судової інформаційно‑телекомунікаційної системи. Коли почне працювати «Електронний суд»? Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», до повноважень Ради належить затвердження Положення про ЄСІТС. У березні 2019 р. впровадження ЄСІТС не відбулося, адже рішенням ВРП від 28.02.2019 р. проєкт Положення було повернуто ДСАУ на доопрацювання та запропоновано ДСАУ відкликати оголошення про створення і забезпечення функціонування ЄСІТС. Оскільки Положення про ЄСІТС має бути затверджене Вищою радою правосуддя, то у червні 2019 р., відповідно до розпорядження Голови Вищої ради правосуддя, у ВРП було утворено робочу групу з питань опрацювання проєкту Положення про Єдину судову інформаційно‑телекомунікаційну систему.
Як відомо, змінилося керівництво державного підприємства «Інформаційні судові системи». В результаті проведення конкурсу 30.05.2019 р. Тертичного Олега Сергійовича призначено на посаду генерального директора державного підприємства «Інформаційні судові системи». У зв'язку зі змінами у складі керівництва ДП «ІСС» з'явилася потреба провести консультації з метою з'ясування готовності ЄСІТС та можливості запровадження системи. Найближчим часом оновлений план впровадження ЄСІТС буде винесений на обговорення Постійної комісії ВРП, яка здійснює контроль за впровадженням ЄСІТС, а також забезпечує взаємодію ДП «ІСС» з усіма потенційними користувачами цієї системи.
— Яка робота важча: в суді чи в органі суддівського врядування?
— Складно сказати, яка робота легша, а яка важча. Робота у ВРП, на мою думку, більш різноманітна, комплексна, охоплює багато аспектів, з якими суддя не зіштовхується у своїй повсякденній діяльності. При цьому необхідно враховувати, що головним завданням ВРП є забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності та підзвітності перед суспільством. Це накладає на кожного, хто працює у складі конституційного органу, велику відповідальність за якість, прозорість, зрозумілість роботи усієї системи правосуддя країни.