З початком повномасштабного вторгнення всі свідомі українці та українки свою енергію, професіоналізм і досвід переналаштували в напрямі допомоги Україні. Адвокатська спільнота, звісно ж, не стояла осторонь. Наші військовослужбовці щодня та навіть щогодини потребують кваліфікованої правничої допомоги, тому деякі юридичні компанії свою сферу послуг поповнили такими практиками, як військове право або захист військовослужбовців. У квітні 2022 року юридична компанія AVER LEX інституціоналізувала практику захисту військовослужбовців. Її очолила Андріана ФОЗЕКОШ. Ми поспілкувалися з адвокаткою про особливості цього напряму в реаліях сучасності, емоційну стійкість у роботі, найпоширеніші запити військовослужбовців, а також про те, як професія стає стилем життя.
— Андріано, ви в компанії очолюєте практику захисту військовослужбовців. Розкажіть, які особливості цієї практики порівняно, наприклад, з кримінальною?
— Наша команда почала захищати інтереси військовослужбовців з квітня 2022 року, і можу сказати, що наразі це найскладніша та надзвичайно суспільно важлива сфера. Щодня знаходить підтвердження той факт, що одним із важливих і гостро необхідних напрямів допомоги Збройним силам України є юридична підтримка та забезпечення дотримання прав українських військових і членів їхніх родин. Запит на адвокатську допомогу постійно зростає, і дедалі більше юристів долучаються до цієї практики.
Адвокатам, а особливо тим, які практикують у кримінальних провадженнях, притаманна стресостійкість, а також готовність до психологічного та емоційного навантаження в роботі. Однак у процесі надання правничої допомоги військовослужбовцям і членам їхніх родин рівень емоційного напруження значно вищий. Це зазвичай пов’язано зі складними, часто трагічними обставинами, з якими стикаються наші військові.
Адвокати систематично спілкуються з матерями, дружинами, доньками полонених, зниклих безвісти, загиблих військових, і неможливо залишатися осторонь цього. В мене був випадок, коли за рекомендацією мій номер мобільного телефону був вказаний в одному зі спільних чатів родин військових, після чого протягом декількох тижнів я безперервно спілкувалася з військовими та їхніми рідними. Поряд із цим суттєвим фактором є також і розмиття особистих кордонів при наданні правничої допомоги. Передбачувано, що у військових багато запитань, висока потреба у консультаціях щодо законодавства, яке регулює їх діяльність, соціальні гарантії та захист прав. Дуже часто розв’язання цих питань пов’язане з високою терміновістю. Необхідно розуміти, що у військових немає вихідних і встановлених меж робочого часу, у зв’язку з чим потреба в консультації може виникнути в пізній вечірній час, у вихідні, афактично— 24/7. І звісно, ми так само цілодобово на зв’язку.
Доцільно ще зазначити про комплексність правничої допомоги у межах практики захисту військовослужбовців. Допомогу в цій сфері неможливо віднести до складу якоїсь окремої практики. У ситуації з допомогою військовим відсутнє чітке, звичне юристам розмежування, а звернення можуть бути загальноправового характеру та/або щодо надання правничої допомоги у кримінальних провадженнях та/або адміністративному і цивільному судочинстві. Тому практика захисту військовослужбовців справді відрізняється від інших. Окремою специфікою роботи в цій практиці є необхідність володіння відповідним термінологічним апаратом, притаманним суто військовій сфері. Надзвичайно важливо швидко вловити суть запитань, з якими звертається військовий, наприклад, поки він перебуває на ППД (пункті постійної дислокації) або питає про порядок подачі рапорту «по команді». Не буду приховувати, що на початку нашої роботи зі швидким аналізом ситуації виникали певні складнощі, але ми зробили все можливе, щоб максимально оперативно адаптуватися до нових для нас умов роботи.
— Які запити в межах практики захисту військовослужбовців є найрозповсюдженішими?
— За час діяльності практики ми виділили декілька категорій найпоширеніших запитів, серед яких: допомога родинам полонених, безвісти зниклих, загиблих військовослужбовців, консультування з питань, пов’язаних із проходженням військової служби (зокрема щодо складання рапортів, порядку проходження військово-лікарської комісії та оскарження її висновків, грошового забезпечення), встановлення юридично значимих фактів у судовому порядку, допомога у межах кримінального провадження тощо.
— Чому для розвитку кар’єри обрали саме кримінальну практику? Чи вона обрала вас?
— Із самого початку професійного становлення я розуміла, що хочу розвиватися і будувати свій шлях саме у кримінальній практиці. Я вважаю, що саме в ній безпосередньо відображається сутність адвокатури — захист прав людини, попри складнощі та перепони. Так склалося, що мені свого часу пощастило долучитися до команди висококваліфікованих професіоналів, які спеціалізувалися саме в кримінальній практиці й підходять до своєї роботи з любов’ю та повагою. Динамізм і потреба в постійному самовдосконаленні, а часто й робота на межі можливостей, стали для мене справжніми викликами, які я із задоволенням прийняла. Мабуть, це і визначило мій вибір щодо практики, в якій я хочу розвиватися.
— Як ви ставитеся до стереотипів і сприйняття жінок у кримінальній практиці? Чи впливали вони колись на вас особисто і професійно?
— На щастя, на своєму шляху я не стикалася зі стереотипними підходами до жінок у кримінальній практиці. На моє переконання, це вже пережиток минулого, і сучасне суспільство не допускає подібного.
— Робота юриста (адвоката) загалом є стресовою. Якщо говорити про кримінальні справи, вони, здається, потребують додаткової емоційної стійкості. Чи правда це? Якщо так, що допомагає вам зберігати цю емоційну стійкість?
— Я погоджуюся з думкою, що робота по кримінальних провадженнях потребує високого рівня емоційної стійкості. Передусім це пов’язано з тим, що часто за наслідками кримінального провадження вирішується подальша доля людини. Крім того, специфіка процесуальних дій також сприяє цьому. Наприклад, адвокат у кримінальній практиці постійно повинен бути готовий, що в будь-який момент може виникнути необхідність в екстреному режимі прибути на обшук чи затримання особи. Можна також додати, що досі трапляються випадки прояву доволі агресивної поведінки представників правоохоронних органів під час слідчих дій, особливо за обставин незаконного тиску на бізнес. Окрім того, здійснення захисту підозрюваного чи обвинуваченого — складніше, ніж представництво потерпілого. Здійснення захисту людини, яку звинувачують, часто викликає суспільний осуд, супроводжується ототожненням адвоката з клієнтом. На моє переконання, допомагає зберігати емоційну стійкість внутрішнє усвідомлення сутності професії та її спрямованість на захист прав людини, а часто — на виборювання цих прав.
Не менш важливим є сформована як один-єдиний механізм команда, на яку можна розраховувати в будь-яких найскладніших обставинах і, звісно, наявність у житті захоплень, які відновлюють внутрішній баланс.
— Питання емоційного вигоряння, особливо в умовах війни, є одним із ключових челенджів працівників. Особливості вашої сфери накладають додатковий відбиток стресу. Чи були ви колись на межі або переживали колись вигоряння? Що допомагає уникати цього стану?
— Звичайно, стрес відчувається, особливо в цей важкий для нас усіх час. Але, відверто кажучи, я ніколи не зверталася по допомогу до психолога і не знаходилася на межі вигоряння. Професійне вигоряння — це тривалий процес, пов’язаний із накопиченням різних чинників, що у результаті є дуже небезпечним як для професійної діяльності, так і здоров’я. Тобто вигоряння не настає раптово. Саме тому дуже важливо прислухатися до себе, вчасно і на випередження реагувати на прояви стресу.
Звісно, для запобігання вигорянню необхідно мати у житті захоплення та розвиватися всесторонньо. Це може бути спорт, література, живопис і будь-що інше, що сприятиме психоемоційному врівноваженню та духовній гармонії. Наразі багато людей знаходять себе у волонтерстві та допомозі Збройним силам України. Єднання людей у спільній меті та добрі справи, безсумнівно, підтримують усіх нас у такий складний час.
Для мене особисто також дуже важливою є робота в команді. У цьому контексті варто звернути увагу на важливість менторства у командах. Я вважаю, що мені пощастило працювати з людьми, які є найвищими професіоналами, самовіддано і з любов’ю ставляться до професії і кожної справи та яких я можу характеризувати найкращими особистісними якостями.
— Поділіться кейсами/справами, що вплинули на ваше становлення в професії.
— Кожна справа унікальна і робить свій внесок у професійне вдосконалення, а так само, можливо, і трансформує погляд на професію. У професії адвоката мене дуже мотивує і надихає той факт, що ніколи не можна сказати, що ти дійсно досяг досконалості. Весь час, поки ти у професії і практикуєш, відбувається розвиток. Адвокат — це не про роботу з 9:00 до 18:00. Адвокат — це своєрідний стиль життя.
— Які поради ви дали б юристкам, які обирають кримінальну практику?
— Я хочу порадити не боятися складнощів і викликів, не опускати руки, коли здається, що ситуація безвихідна, і підходити до своєї професії з повагою і любов’ю.