Про трансформацію ринку юридичних послуг через війну в Україні (чи всупереч їй?) говоримо з Сергієм Гришком. Відомий правник в галузі судової практики майже три місяці тому залишив юридичну фірму Redcliffe Partners, з якою був понад 6 років, та очолив київський офіс європейського бутика з вирішення спорів Queritius.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Отож змінилось не лише життя юрринку, а і напрям кар’єри пана Гришка. В інтерв’ю говоримо про враження від професійних змін, чому не довелось переманювати з собою юристів, чи гідно тримає удар війни юрринок та на що очікувати після нашої Перемоги.
– Сергію, вже майже три місяці, як Ви керуєте Queritius в Україні. Враження, досягнення, плюси, мінуси, підводні камені?
– Враження лише позитивні. Надзвичайно приємні і гостинні колеги, які дуже раді допомогти. Все вельми доброзичливо. Всі дуже підтримують Україну і вболівають за нас. Queritius від початку війни посів проукраїнську позицію без жодних еківоків – російська неспровокована та невиправдана агресія проти України це однозначне зло. Це схоже на медовий місяць, що не закінчується. Ходжу і співаю пісню «На небі» гурту «Океан Ельзи».
– Що було найскладнішим під час запуску офісу?
– Найскладнішим було зареєструвати адвокатське бюро, адже Мін'юст обмежив перелік юридичних осіб, що можуть бути зареєстровані в Україні під час воєнного стану. Я вже боявся, що мені не вдасться це зробити, але минулося.
– Де шукали перших клієнтів? Чи Ви пішли з Redcliffe із власними?
– Дехто з клієнтів виявив бажання, щоби ми продовжили співпрацю з ними після переходу до Queritius. Надзвичайно вдячний їм за віру в нас і підтримку в цей складний час.
– Травень виявився взагалі таким плідним місяцем на кадрові зміни, перестановки на ринку юрпослуг. Ці зміни відбулися, на Вашу думку, незважаючи на війну чи через війну?
– Війна стала каталізатором усіх процесів в українському суспільстві, а ще вона дуже добре проявила справжню натуру людей. Все стало ще прозоріше і ще зрозуміліше. Гадаю, що війна прискорила і поглибила всі процеси на нашому юридичному ринку, одним з проявів чого стала міграція юристів між фірмами та за кордон. А ще, як з'ясувалося, хоч як готуйся до війни, вона все одно прийде несподівано.
– Наскільки привабливим ринком є Україна для відкриття офісів міжнародних компаній (зараз та в перспективі, після перемоги України)? Конкуренція з вітчизняними гравцями піде на користь якості послуг?
– Зараз Україна точно не є привабливим ринком, але після перемоги Україна буде новою Меккою для іноземних інвесторів, а з інвесторами прийдуть і офіси юридичних фірм. Україна опинилася в центрі світової уваги так, як ніколи не була. Вона кожного дня доводить своє право на існування, захищаючи всю Європу і, можливо, весь світ від чергового поділу на сфери впливу і від хаосу, який він зумовить. Якби Україну завоювали за 3 дні, як планували, то російські війська вже окупували би країни Балтії, а китайці вдерлися би на Тайвань. Причому навіть під час цієї брудної і жорстокої війни Україна намагається залишатися правовою державою, а отже, юристи продовжують грати дуже важливу роль у суспільстві і ця роль лише зростатиме.
– Чи варто очікувати буму в розвитку юридичного бізнесу після нашої перемоги?
– Поза жодним сумнівом. Я оптиміст щодо нашого юридичного ринку. Повоєнна відбудова України включатиме потужний потік іноземних інвестицій у різні сфери, а також допомогу ЄС та інших донорів. Разом з інвестиціями експонентно зросте попит на якісні юридичні послуги, що призведе до справжнього довгоочікуваного буму в юридичному бізнесі. Нарешті доженемо і обженемо 2007–2008 рр.
– Яким було розставання з Redcliffe Partners? Адже Ви давно працювали в Clifford Chance, а потім і в Redcliffe Partners, що стала її правонаступницею. Це було складне рішення для Вас?
– У Clifford Chance я прийшов напередодні її перетворення на Redcliffe Partners, так що працював там недовго, а ось з Redcliffe Partners ми були разом понад 6 років. Безумовно, коли так довго працюєш з людьми, то наважитися на розлучення дуже важко. Але я це рішення ухвалив і я дуже вдячний партнерам Redcliffe Partners, насамперед Олексієві Сошенку та Дмитрові Федоруку, за те, що ми розійшлися, як джентльмени, і залишилися друзями. Я дуже вдячний за всі ці роки: це був безцінний досвід, цікаві проєкти і добрі здорові стосунки всередині колективу.
– Queritius – юридичний бутик зі спеціалізацією у вирішенні спорів. Чи не обмежує Вас ця бутиковість у розвитку? Над якими проєктами зараз працюєте?
– Це абсолютно новий формат для мене, адже я все життя працював у великих юридичних фірмах повного циклу з потужними транзакційними практиками, з якими я працював пліч-о-пліч. Втім, не думаю, що спеціалізація на вирішенні спорів якось мене обмежить, адже останні 7+ років я займався саме вирішенням спорів на постійній основі. Звісно, я трішки переживаю за молодших колег, які не отримають такого різноманітного досвіду, як я в їхньому віці, але, з іншого боку, вони матимуть шанс попрацювати над проєктами, про які я міг лише мріяти, у по-справжньому інтернаціональній команді.
Зараз ми працюємо над низкою багатомільйонних міжнародних арбітражів в Україні та за кордоном, а також продовжуємо надавати правову допомогу pro bono у деяких кримінальних справах, залишаючись відданими нашим клієнтам. Ми раді, що Queritius будується навколо спільних цінностей, які включають у себе ствердження верховенства права і забезпечення доступу до правосуддя.
– Кілька тижнів тому (11.07) фірма оголосила про розширення. До команди київського офісу долучились Ваші колеги з попередньої фірми. Ви нещодавно їх запросили чи вони вже планували перехід тоді, коли назріло і ваше рішення про приєднання до Queritius?
– Все набагато цікавіше. Я нікого не переманював з Redcliffe Partners. Для мене було надзвичайною честю, коли колеги самі, окремо один від одного, виявили бажання приєднатися до мене в Queritius. Це було їх свідоме рішення продовжити працювати разом зі мною, незважаючи на всі ризики. Я був розчулений і водночас надзвичайно гордий тим. Це радник Вікторія Івасечко, з якою ми працюємо вже більше 5 років, асоціати Ярослав Брич та Ганна Марунич, Богдан Прибора.
– Планування зараз – справа невдячна. Але все одно якісь короткострокові подальші плани намітили?
– Щось планувати зараз – це смішити Бога. Завдання № 1 нині – стати на ноги і забезпечити сталий розвиток бюро, насамперед залучивши нових клієнтів, а також докластися до створення нормативної бази для стягнення з держав-агресорок збитків, завданих війною. На жаль, сучасний стан як українського, так і міжнародного права в царині компенсації збитків, завданих війною, є абсолютно незадовільним.
– Як війна змінила Ваше професійне життя?
– Радикально – довелося фірму міняти. З одного боку, стало більше часу на роздуми, з іншого – з'явилося більше рішучості й готовності ризикнути.
– За Вашими спостереженнями, юридичний бізнес достойно тримає удар, спричинений війною?
– Чесно кажучи, все дуже індивідуально. Є фірми і окремі юристи, які продемонстрували лідерство і які дійсно гідно відповіли на виклики часу, але є й ті, поведінка яких викликала (за браком інших слів) подив. Є ще відверті українофоби, які якимось дивом досі мають статус українського адвоката, але вони не викликають нічого, окрім огиди.
– Одні фірми продовжують свою роботу у воєнних умовах, інші – практично зникли за обрієм комунікацій. Як Ви вважаєте, чому? Невже справа у тій самій заповітній «фінансовій подушці»?
– Ні. Фінансова подушка – це добре, але не це ключове, все ж таки. Мені здається, що справа саме в лідерських якостях (чи відсутності таких) людей, що ухвалюють рішення. Сподіваюся, що ринок не забуде, хто і як поводився під час війни.