06 жовтня 2015, 16:03

Правовий Альянс: українська фірма, якій довіряє глобальна фарма

Опубліковано в №40 (486)

Ілля Костін
Ілля Костін «Правовий Альянс, ЮК» партнер
Дмитро Алешко
Дмитро Алешко «Правовий Альянс, ЮК» керуючий партнер
Олексій Бежевець
Олексій Бежевець «Правовий Альянс, ЮК» партнер, адвокат
Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

Відома юридична компанія «Правовий Альянс» цього року святкує ювілей – 20-річчя від дня створення. «Юридична газета» зустрілась з трьома її партнерами – Іллею Костіним, Дмитром Алешком та Олексієм Бежевцем, які щиро та відверто розповіли про найважливіші етапи народження і розвитку фірми, становище вітчизняної фармацевтичної індустрії та поділились секретами ведення юридичного бізнесу в сучасних умовах.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


IMG_6596 - копия

Панове партнери, цього року Правовий Альянс святкує ювілей – 20-річчя від дня заснування. Щиро вітаємо вас! Розкажіть, як народилась ідея щодо створення власної компанії? Чому вирішили розпочати свою справу?

Ілля Костін: Яка може бути ідея у студентів другого курсу? Звичайно, щось розпочати. На той час, у далекому 1995 р., була можливість розпочати свою справу. Ми – шкільні товариші, що навчались на юридичному факультеті, зібрались і створили юридичну фірму «Оракул». Це було у Сімферополі. У нас навіть збереглась вивіска компанії. Нас було троє: я, Діма (Дмитро Алешко – прим. ред.) та Юра Шаратов. Останній зараз працює суддею господарського суду Одеської області. Юридичних послуг як таких тоді не було, особливо з тієї спеціалізації, яка була в нас (хоча тоді навіть такого поняття, як спеціалізація, не було, це зараз ми його використовуємо) – податкові консультації.

Власне кажучи, і судових спорів з податковою інспекцією тоді було небагато, але це діло набирало своїх обертів. Так усе й вийшло – кілька друзів, яких об’єднала професія, вирішили розпочати свою справу.

Дмитро Алешко: Насправді, це було дуже цікаво. Крок, скажімо так, нестандартний. Більш того, в 1997 р. (мені тоді було трохи більше ніж 20 років) я поїхав у США за програмою обміну досвідом на місяць і там розповів, що на батьківщині маю власну юридичну фірму, звичайно, мені ніхто не повірив (сміється – прим. ред.). За законами Штатів у своєму віці я не міг навіть алкоголю купити, не кажучи вже про те, щоб працювати юристом. Точнісінько така ж реакція була спочатку у клієнтів. Коли вони заходили до маленької кімнати і бачили перед собою трьох юнаків, то, звісно, з перших хвилин виникала недовіра. Але своєю роботою ми довели, що в змозі все подолати. І сьогодні, коли хтось зі співробітників нарікає на велику завантаженість, ми увесь час говоримо про те, що коли розпочинали справу з Іллею Павловичем, то практично щодня о 8:00 вже були на роботі. Тоді не було жодного дня, щоб ми пішли з роботи раніше, ніж о першій ночі. В принципі, працювали ми в доволі напруженому графіку через те, що все було нове – законодавство, формат роботи тощо.

І.К.: Було дуже цікаво… В актах перевірки більшість інспекторів ставили «рисочку» і підпис «замість керівника», пам’ятаєте, Дмитре Васильовичу (звертається до Дмитра Алешка – прим. ред.). Практики не було ніякої, тому на цій основі скасовувались податкові рішення.

Інколи акти писались навіть олівцем…Тобто в нашій роботі була така собі «terra incognita».

Д. А. У мене через два роки роботи вже було 5-7 судових справ з податковою на день. Тобто зранку я приходив до арбітражного суду (тоді ще були арбітражні, а не господарські) і ввечері звідти йшов – цілими днями працював у суді.

І.К.: Звісно, якби ми не були друзями, мабуть, навряд чи в нас вийшло б створити свою юридичну фірму.

Чому ви вирішили дати компанії саме таку назву – «Оракул»?

І.К.: Цю назву придумав я. Чому хлопці, що навчаються на другому курсі придумують такі назви – хочуть здаватися розумнішими, винахідливішими, ніж є насправді. Наш перший офіс був розташований навпроти сауни (сміється – ред.).

А коли провели ребрендинг і на світ з’явився «Правовий Альянс»?

І. К. Це відбулося у 2003 р. Насправді, все було поетапно, і дуже добре, що все так склалось. У певний момент Дмитро пішов працювати в одну компанію, ми з Юрієм – в іншу. Нічого такого не сталось, ми як були, так і залишились друзями. Просто так склались обставини на той момент.

У 2003 р. ми об’єднались знову, створивши юридичну компанію «Правовий Альянс». В об’єднаному офісі оголосили конкурс на ідею для назви фірми. Цього разу назву придумав не я, а співробітник Денис Доронін. В принципі, в кожному слові є свій сенс. «Юридична» – це зрозуміло, «компанія» – в тому значенні, що погляди всіх співробітників є доволі близькими, «правовий» – теж зрозуміло, «альянс» – співтовариство. Можливо зараз ми назвали б компанію не так, але сьогодні в цей бренд вже стільки вкладено, його всі знають.

Ілля, Ви сказали, що велику роль в побудові компанії відіграла ваша дружба. Скажіть, бізнесу вона не заважає?

І. К. Бізнесу це взагалі не заважає. Скажу відверто, дійсно, є певний «відволікаючий фактор», і це, в якомусь плані, дружні взаємовідносини. Ми пройшли всі горнила взаємовідносин – випробування і славою, і бідою, і власністю, і на сьогодні хіба що не було випробування жінкою. Та на сьогодні вже й не буде – ми всі одружені (сміється – ред.).

Д. А. 19.08.1991, коли відбувався путч, – це той день, коли я вперше в житті побачив Іллю. Він прийшов складати іспит в юридичний ліцей, у шортах з рюкзаком, що значно виділяло його з-поміж інших абітурієнтів. Таким чином ми з ним разом вступили до одного класу, і два роки провчилися разом. Отже, знаю я його вже 24 роки.

Тому сьогодні лише за виразом обличчя, з яким він приходить в офіс, я можу сказати, в якому він настрої, що сталось вчора, що в нього в сім’ї і так далі. Ця людина для мене близька, але й досі залишилась загадкою. Щодо питання, чи впливає дружба, Ілля правий – ми вже багато пройшли, найскладніше вже, я впевнений, позаду, і кожен знаходить для себе можливість не тільки чути, а ще й дослухатись одне до одного. Я кажу, що після такого тривалого періоду часу дружба – це великий плюс.

Яким був український юридичний ринок тоді, в 1995 р. – загальне становище, ідеї та постулати розвитку, тенденції та особливості? Яким є ринок сьогодні, в порівнянні з часом, коли Ви розпочинали справу?

І. К. Про який ринок може йти мова? Сама назва «юридична фірма» незвично звучала навіть у виконкомі у відділі реєстрації. Слово «ринок» тоді асоціювалось тільки з ринком у прямому розумінні цього слова. Тому, звичайно, коли ми мали печатку Юридична фірма «Оракул» – це вже вважалось солідним. До того ж, ми були доволі креативними – навіть запустили рекламу по кримському телебаченню. Це було щось неймовірне!

Щодо юрринку – були окремі адвокати та юридичні консультації. Тоді цей вид діяльності ліцензувався. У нас все виглядало доволі солідно: юридична фірма «Оракул» мала ліцензію Міністерства юстиції на юридичну практику, яку отримали я та Дмитро, що були засновниками та вчились на другому курсі. Хоча, згідно з ліцензійними умовами, необхідно було мати повну вищу освіту, але я попросив знайому стати співзасновником фірми, і нам допомогли.

Звичайно, зараз часто виникає ностальгія. Декілька років тому ми поїхали туди, де все починалося – я, Юра й Діма – ми кілька хвилин просто стояли мовчки, перед очима, як у фільмі, промайнув увесь той час.

Мабуть, більш цікаво про юрринок того часу було б запитати в людей, які 20 років тому тут починали справу, хоча вони кажуть те саме – були першими, ніхто нічого не знав, не розумів, гроші могли бути або дуже великими, або взагалі ніякими. Власне, така ж ситуація була й на периферії. У Криму ми були першовідкривачами майже в усьому: Дмитро Васильович – у податковій практиці, ми – в тому, що сьогодні пов’язане з юридичним бізнесом. Ми допрацювались до такої ситуації, що коли прийшов час отримувати адвокатські свідоцтва, нам сказали, що ми їх взагалі не отримаємо. Виявилось, що ми були постійними опонентами складу адвокатів, які безпосередньо приймали рішення, давати чи не давати свідоцтва.

Вас знають як компанію, що досягла успіху у сфері фармацевтичного права. Чому Ви обрали саме цю ринкову нішу?

Олексій Бежевець: Обираючи стратегію для розвитку, завжди треба враховувати певні передумови. Не можна просто прийти й сказати, що завтра я займатимусь кримінальними справами та бігти в суд. Цьому щось має передувати. У нас передувала певна історія залучення партнерів-компаній, що займались охороною здоров’я, медициною та, зокрема, фармацевтикою. Тобто, вже були певні навички та вміння у цій сфері. Потім постало питання, як нам себе позиціонувати? Чи ми займаємось всім на світі, чи чимось конкретним та вдосконалюємо наші знання і вміння в якійсь конкретній галузі. І, звичайно, ті передумови, набуті знаннями й досвідом, зіграли свою роль. Останні 7 років, з тих пір як я приєднався до партнерства в «Правовому Альянсі» у 2008 р., ми активно розвиваємо практику цієї індустрії. На сьогодні ми є фактично єдиною спеціалізованою компанією, яка надає повний спектр юридичних послуг саме для фармацевтичної індустрії. Аналогів на нашому ринку немає.

Д. А. Цікаво було, коли ми приїхали на міжнародну юридичну конференцію в Москву. З України було 21 чи 24, не пам’ятаю, великих юридичних фірм. Ми, звісно, їх всіх знаємо. Кілька з них, що стояли поруч, почали себе позиціонувати одна стосовно одної, хоча, працюють вони майже на одному рівні з однією ціновою політикою та якістю. І набагато легше було позиціонувати себе нам – компанії, яка займається лише фармацевтичним регулюванням.

Скажіть, на якому рівні сьогодні знаходиться ринок юридичних послуг у згаданій сфері? Які проблеми ведення фармацевтичного бізнесу в нашій країні потребують першочергового вирішення?

І. К. Я передаю слово Дмитру Васильовичу, який керує практикою Державно-приватного партнерства. Вона співзвучна з назвою закону, але, на відміну від останнього, дуже активно в нас працює. Дмитро наразі перебуває у складі багатьох робочих груп, які займаються розробкою різних нормативних документів. Як його досвід роботи з чиновниками, так і юридична інтуїція дають можливість знайти ту золоту середину, що влаштовує багатьох.

Д. А. Останнім часом так склалось, що ми дуже глибоко залучені у процес нормотворення фармацевтичного регулювання. На це є декілька причин. Одна з них – це досвід та експертиза, які ми у змозі надати. Друга – пов’язана із зарплатами працівників Міністерства охорони здоров’я, що не дозволяє їм залучити достатньої кількості професіоналів, які б займались цим усередині. Третя причина – це те, що Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, і, як не крути, наше законодавство має бути приведене у відповідність до європейського протягом найближчих років. В Угоді є окремий блок питань, присвячених фармацевтичному регулюванню. У рамках цих питань ми намагаємось допомогти і Міністерству, і країні наблизити свої норми до європейської Директиви №83, що стосується лікарських засобів. Тому, ось вже понад рік, наша компанія є двигуном процесу підготовки нової редакції Закону України «Про лікарські засоби». Вона якраз базується на нормах згаданої Директиви ЄС. І той проект закону, який ми підготували у складі робочої групи, направлявся народним депутатом Шипком Андрієм Федоровичем на експертизу у Всесвітню організацію охорони здоров’я. Сьогодні ми маємо висновок експерта щодо того документу, який підготували. У ньому є низка пропозицій з 12 пунктів, які треба врахувати та змінити. Це достатньо цікава робота. Раніше ми думали, що підготували законопроект, який повністю відповідає європейському законодавству, але нам написали, що, дійсно, він відповідає 83-й Директиві, але цього замало. Європейське законодавство набагато ширше, і це треба враховувати.

Так само ми беремо участь у розробці проектів постанов Кабміну, процесі супроводження та прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які покликані передати частину закупок лікарських засобів міжнародним організаціям.

Одразу хочу сказати, що в такій нашій роботі немає ніякої корупційної складової. Ми офіційно входимо у склад робочих груп згідно з наказом міністра.

Якщо говорити про ринок юридичних послуг у фармацевтичній сфері, то не дивлячись на те, що ми є фірмою-бутіком, ринок достатньо щільний. Ми маємо доволі серйозних конкурентів, таких як Arzinger, MarchenkoDanevych та ряд інших компаній, що активно позиціонують себе у сфері фармацевтичного регулювання. З однієї сторони, це певною мірою ускладнює наше життя, але з іншого боку, я бачу лише позитивні моменти – наші конкуренти не дають нам можливості розслабитись, тому доводиться постійно бути активними, розвиватись та вчитись.

Скажіть, як можна (і чи можна взагалі) стати партнером Вашої компанії. Тобто чи існує більш-менш універсальний шлях від юриста фірми до партнера? Якими якостями ця людина має володіти?

Д. А. Тут я хотів би передати слово Олексію Олександровичу, який з приходом у нашу компанію 7 років тому, структурував її роботу. Якщо до цього з Іллею працювали, більше покладаючись на інтуїцію, то з приходом Олексія Олександровича, завдяки його освіті (він має ступінь MBA), робочий процес почав рухатись у більш чіткому напрямку.

О. Б. Практика показує, що залучення партнера зі сторони є можливим. Але ймовірність, що це буде працювати в якійсь перспективі, достатньо низька. Тому вирощування власних кадрів на роль партнера – це правильна практика. Як стати партнером нашої компанії? Є формальна частина та неформальна. Звичайно, все звести до цифр і формул неможливо, це не працює. Є чітко виписана покрокова карта, які якості повинен мати помічник юриста, юрист, старший юрист, щоб стати на щабель вище в посадовій драбині. Але, зрештою, щоб стати партнером, потрібна оцінка партнерів фірми. Вона є і об’єктивною, і суб’єктивною водночас. Об’єктивною, з тієї позиції, чи може людина генерувати дохід та нові проекти, приводити нових клієнтів. І, звичайно, суб’єктивна, – чи може людина працювати в колективі, саме в такому партнерському складі, бути компліментарним чинником, який додає щось необхідне до компанії, доповнює партнерство тими рисами, які необхідні саме компанії та, зрештою, дозволяє розвиватись.

У нас, звичайно, є прецеденти, коли людина з помічника рухається та наближаються дуже близько до повноцінного партнерства. Зокрема, мій приклад. 7 років тому я прийшов у компанію і зараз, Слава Богу, все зрослося й склалося. Колись читав одну думку, що партнери, можливо, й не повинні бути близькими друзями, але, як мінімум, їм повинно бути комфортно разом. Просто «кувати» гроші, не зважаючи на те, що тобі не дуже приємно працювати з разом людиною, – нереально, це не працює в жодній перспективі.

Як ви розвиваєте свій бізнес сьогодні? Наскільки сильно, на Вашу думку, економічна криза в Україні відобразилася на юридичному бізнесі?

О. Б. Добре відобразилася криза (посміхається – ред.). Та й взагалі криза – це добре. Немає у нашій країні ніякої кризи. Є певні зовнішні обставини, до яких компанія може бути готова або не готова. Якщо ці обставини підштовхують компанію до розвитку та швидкої адаптації, то це чудово. Наша компанія виявилась готовою, тому що ми швидко адаптувались, вжили заходів і, власне, наші показники ефективності за останні два роки збільшились.

Поділіться секретом для інших компаній. Що Ви вкладаєте в поняття «адаптувались»?

О. Б. Ми змінили формат. Одним з чинників цього було зменшення кількості грошей у гаманцях наших клієнтів та певне зменшення показників у їхньому бізнесі. Зараз у нас формат смарт-офісу – тобто юристи постійно не знаходяться в одній великій кімнаті чи багатьох маленьких, як це прийнято. Це окрема тема, про яку можна довго розповідати. Але фактом є те, що ця система працює, у тому числі в юридичному бізнесі.

Також були переглянуті деякі показники щодо ефективності окремих людей, прийняті відповідні рішення. Я не говорю про будь-яке скорочення, його не було. Однак нас це спонукало переглянути внесок кожного, – наскільки він є адекватним, і чи знаходиться людина на своєму місці.

Д. А. Я пораджу ні в якому разі не змінювати спеціалізацію. Все-таки фармацевтика – це така галузь, де хочете чи не хочете, але люди товари купують. Тому там є спад, звичайно, якщо брати галузь в цілому, але він незначний.

Які маєте подальші плани щодо розвитку компанії?

І. К. Це складне питання, тому що мене влаштовує нинішній рівень розвитку. Ми працюємо, намагаємося дати клієнтам більше. Ми з ними так домовились: зараз для них важкі часи, є скорочення, але буде й зростання. І коли буде зростання, то вони платитимуть нам більше. От на ці часи я й розраховую.

О. Б. Я відповім так – це еволюційний розвиток цієї форми роботи, яка існує, укріплення та поглиблення спеціалізації, позицій в очах клієнтів та ринку загалом. Також еволюційний розвиток як якості, так і кількості юристів, що працюють з нами, в тому числі партнерства. Ми не ставимо перед собою задач, наприклад, збільшитись у 2 рази за 5 років, але тим не менш, стабільний та якісний розвиток для нашої комфортної роботи – це наша мета.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати