З урахуванням статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України є частиною національного законодавства і її положення застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Задоволено другий позов Мін’юсту щодо Дерипаски та компанії "РУСАЛ": деталі"
Що треба знати про вирішення питань аліментів за кордоном, розповідає Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Порядок звернення до суду України з питань стягнення аліментів з боржника, який знаходиться за кордоном
Позов про стягнення аліментів розглядається судом України за місцем проживання позивача (стягувача по аліментах). Обов’язковою умовою для подальшого визнання та виконання такого рішення за кордоном є належне інформування відповідача (боржника по аліментах) про судовий процес у випадках, коли він відсутній на території України. З цією метою український суд звертається до компетентних органів іноземної держави за місцем проживання відповідача з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу та/або вчинення окремих процесуальних дій стосовно нього. На час виконання судового доручення судова справа зупиняється.
Після розгляду справи по суті та винесення судового рішення (яке набрало законної сили та підлягає виконанню), стягувач може звертатися до компетентних органів з клопотанням/заявою про визнання та виконання рішення про стягнення аліментів на території іноземної держави.
Українські суди виносять судові рішення про стягнення аліментів з осіб, які проживають за кордоном, відповідно до національного законодавства.
Стягувати аліменти рекомендовано у твердій грошовій сумі, оскільки більшість країн вимагають, щоб розмір аліментів у рішенні суду України був зазначений у твердій грошовій сумі.
При зверненні з позовом до суду, якщо одна із сторін проживає за кордоном, необхідно, крім вимог чинного національного законодавства, враховувати також і положення відповідних міжнародних договорів України, які діють у відносинах між Україною та іноземною державою.
Відповідно до статті 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Після набрання законної сили рішенням, винесеним українським судом, його необхідно визнати та виконати на території країни, де проживає боржник.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через міжрегіональні управління та Міністерство юстиції України.
Міжрегіональні управління взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Регулювання порядку стягнення аліментів на території іноземної держави
Порядок стягнення аліментів за кордону регулюється двосторонніми, багатосторонніми договорами та Конвенціями:
- Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (далі – Конвенція 2007 року), порядок виконання якої визначається Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 № 2904/5 (далі – Інструкція);
- Конвенцією про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання 1973 року (далі – Конвенція 1973 року);
- Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном 1956 року (далі – Конвенція 1956 року).
У разі, якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією 2007 року, на підставі її положень неможливо, то воно визнається і виконується на підставі положень Конвенції 1973 року або Конвенції 1956 року.
Положеннями статті 49 Конвенції 2007 року визначено, що у відносинах між договірними державами ця Конвенція замінює собою Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном 1956 року, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування цієї Конвенції. Аналогічна норма також закріплена пунктом 4 розділу I Інструкції.
Тому, коли виникає необхідність стягнути аліменти за кордоном, необхідно звертати увагу на перелік країн, для яких набрала чинності Конвенція 2007 року. Наприклад, якщо країна є учасницею одночасно і Конвенції 1956 року про стягнення аліментів, і Конвенції 2007 року, то підлягає застосуванню Конвенція 2007 року, і всі документи мають бути оформлені з урахуванням її вимог та вимог Інструкції.
Інформація щодо переліку країн, для яких набрала чинність Конвенція 2007 року, розміщена на офіційному вебпорталі Гаазької Конференції.
Отже, якщо батьки з тих чи інших причин не можуть самостійно врегулювати питання щодо обов’язку утримання дитини, на допомогу приходить міжнародно-правовий механізм вирішення цих питань, зокрема шляхом звернення до суду.
Порядок звернення з заявою/клопотанням про визнання та виконання судового рішення на території іноземної держави
До міжрегіонального управління юстиції за місцем проживання позивача подається заява/клопотання про визнання та виконання судового рішення. До нього додається судове рішення та пакет документів, передбачений договорами чи Конвенцією. Зверніть увагу на те, що усі документи мають бути перекладені на мову тієї країни, де рішення буде виконуватися. Отримані документи Міністерство юстиції України пересилає до відповідного органу іноземної країни для його подальшого виконання.
У разі наявності рішення суду України про стягнення аліментів з громадян, які проживають в країнах, з якими Україною укладено двосторонні або багатосторонні договори про правову допомогу у цивільних справах, стягувач може звернутися із клопотанням та пакетом документів про визнання і виконання цього рішення на території відповідної іноземної держави у відповідності до розділу IV Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008 р. (із змінами та доповненнями) (далі – Інструкція 2008 року).
Заявником подається клопотання про визнання та виконання за кордоном рішення суду України згідно із додатком 6 Інструкції 2008 року.
Заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.
Якщо міжнародний договір України не визначає переліку документів, що додаються до клопотання, судом України надаються:
• засвідчена належним чином копія судового рішення;
• довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення чи вироку, за формою згідно з додатком 7. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду;
• довідка стосовно виконання частини рішення або невиконання рішення на території України за формою згідно з додатком 8. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду;
• якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні - довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду (за формою згідно з додатком 9), та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду.
Документи, що надає суд України, засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.
Порядок звернення з заявою про визнання та виконання рішення на території іноземної держави на підставі Конвенції 2007 року.
При підготовці документів про визнання та виконання рішення на території іноземної держави, стягувачу необхідно подати до міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву.
Форми заяв (українські та англійські), рекомендовані Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, розміщуються на її офіційному веб-сайті за посиланням та на сайті Міністерства юстиції України у підрубриці «Нормативно-правові акти щодо виконання міжнародних договорів у цивільних і кримінальних справах» рубрики «Міжнародно-правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах» (наказ МЮУ від 15.09.2017 № 2904/5) та доступні за посиланням.
Перелік документів, які додаються до заяви про визнання та виконання рішення на території іноземної держави на підставі Конвенції 2007 року, визначений статтею 25 Конвенції 2007 року та пунктом 7 розділу III Інструкції, а саме:
- повний текст рішення;
- документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі походження, та, якщо це рішення адміністративного органу, документ, у якому зазначається, що вимоги пункту 3 статті 19 виконані, якщо така держава не визначила відповідно до статті 57, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;
- якщо відповідач не з'явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;
- у разі необхідності документ про суму будь-яких заборгованостей і дату, на яку ця сума нарахована;
- у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає автоматичне корегування шляхом індексації, документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;
- у разі необхідності документація, яка показує обсяг безоплатної правової допомоги в державі походження, яку отримав заявник.
Якщо заявник проживає на території України, заява надсилається до Міністерства юстиції України (як до запитуючого центрального органу) безпосередньо або через міжрегіональні управління.
Відповідно до статті 44 Конвенції 2007 року та Інструкції заява та пов'язані з нею документи складаються мовою оригіналу й повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної держави або іншою мовою, яку запитувана держава зазначає в заяві відповідно до статті 63 як прийнятну, якщо тільки компетентний орган такої держави не звільняє від вимоги надання такого перекладу.
Необхідно зазначити, що переклад документів забезпечує заявник.
В Мін'юсті наголошують на необхідності подання примірників документів у 2-х екземплярах (2 примірники документів українською мовою та 2 примірники - мовою іноземної держави).