Наразі основне навантаження компанії Pavlenko Legal Group — судова практика. До того ж повертаються корпоративна й антимонопольна практики, які поступово отримують робочі години та запити на консультації. Під час повномасштабної війни ми вже вдруге поспілкувалися із Григорієм ПАВЛЕНКОМ, керуючим партнером Pavlenko Legal Group, про те, що найбільше болить судовій практиці, як адаптувалася до роботи команда, які справи для нього — виклик, а також про хобі, яке перетворилося на звичку, та як воно допомагає жити в сьогоднішніх реаліях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Григорію, розкажіть, як зараз почувається судова практика в умовах війни? Що їй найбільше болить?
— Я завжди кажу, що треба концентруватися на хорошому. Суди працюють, засідання проводяться регулярно, а судові рішення ухвалюються іменем України. Ми з командою маємо можливість робити свою справу, і це вже добре. Окремо кожного разу дякую всім, хто має відношення до впровадження і створення EasyCon та електронного суду, що дає змогу брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції з власного кабінету. Що болить? Насправді багато що. Наприклад, у нас у компанії болить ситуація з адміністративним судочинством на Київщині та безпосередньо в Києві. Коли я розумію, що в мене є клієнт із порушеним правом, яке згідно з вимогами процесуального закону має бути відновлене Київським окружним адміністративним судом, то мені стає погано. Провадження у справах, попри встановлені п’ять днів, можуть відкриватися кілька місяців, що робить звернення в цей суд просто неефективним і марним. Я вже не кажу про те, як виглядає цей суд всередині, де реально стоять стіни із томів судових справ, які були передані з Окружного адміністративного суду м. Києва та чекають на опрацювання. Причому це не провина самого суду та його працівників, а радше глобальна проблема невдалого рішення щодо ліквідації ОАСК без негайного створення нового суду, юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
— У попередньому нашому інтерв’ю на початку повномасштабного вторгнення ви наголошували, що клієнти не поспішають звертатися до судів. Яка ситуація зараз?
— Тоді дійсно була така ситуація, коли клієнти намагалися просто зрозуміти, що взагалі навколо відбувається з погляду ділової активності та процесів, що буде далі з країною і державними інституціями. Ми всі займалися іншими першочерговими проблемами, до яких ініціювання нових судових спорів, очевидно, не належало. Сьогодні ми бачимо, що на більшій частині території нашої держави діють українські закони. Відтак рішення щодо звернення до українського суду зараз передусім приймаються з урахуванням потреби в захисті прав, позиції в спорі, а не продиктовані шоком перших тижнів вторгнення. Тобто ситуація змінилася, але все одно ми змушені враховувати обставини воєнного стану.
— З якими проблемами клієнтів доводиться частіше звертатися до суду під час війни?
— У розрізі саме судової практики нашої компанії не виникло якихось нових тенденцій. Ми як працювали багато з банківським сектором,фінансовими компаніями та NPL (проблемні заборгованості), так і продовжуємо це робити. Проте в перший рік після повномасштабного вторгнення ми давали багато консультацій щодо особливостей воєнного стану, обчислення позовної давності, процесуальних строків, мобілізації, бронювання працівників тощо. Тобто в клієнтів був запит саме на консультування щодо особливостей їх роботи під час війни.
—Чи ведете ви Рro bono проєкти? Якщо так, які? Хто може звернутися?
— Такі проєкти завжди є в Pavlenko LegalGroup, але у нас немає певних встановлених категорій справ, які ми беремо Рro bono. Все залежить від запиту, який до нас надходить. Ми його аналізуємо та вирішуємо, на яких умовах займатися кейсом. Коли, наприклад, до мене звернулася мати військовослужбовця щодо порядку отримання компенсації за загиблого на війні сина, то очевидно, що ми не могли за таку консультацію брати гроші.
— Чи змінився в умовах війни портрет клієнта судового бутика Pavlenko Legal Group?
— Усі клієнти судової практики з нами вже давно, і ми були партнерами ще до 24 лютого 2022 року. Здебільшого це банки та фінансові компанії чи бізнес-групи різних галузей. Крім того, в пулі наших клієнтів почали з’являтися українські IT-компанії, які ми консультували щодо потенційних судових конфліктів із замовниками програмного забезпечення, а також із питань звільнення працівників.
— Розкажіть про власні важливі кейси за 2022–2023 роки.
— Скажу банальну фразу, але для мене кожен кейс компанії важливий. На кожній своїй лекції на тему побудови бренду та клієнтоорієнтованості я кажу про те, що кожен клієнт має відчувати себе єдиним у компанії. Звичайно, є справи, якими ми особливо пишаємося. Наприклад, буквально місяць тому ми виграли дуже важливий для банківського сектору спір одного з державних банків з Антимонопольним комітетом. Ми обов’язково розповімо деталі, але пізніше, оскільки маємо рішення суду тільки після апеляційного перегляду та чекаємо на розгляд справи Верховним Судом. Я згадав цей кейс ще й тому, що всі дотичні до справи люди —наша команда, юристи та керівництво банку — всі працювали над побудовою правової позиції у справі, що дало свої результати,і це класний досвід співпраці зовнішніх консультантів з інхаузами. Наразі ми є адвокатами в одному з найгучніших конфліктів України в практиці захисту бізнесу, про який постійно пишуть у пресі та який має суттєве продовольче значення для багатьох країн світу. Це також своєрідний виклик для мене особисто та безсонні ночі нашої команди.
— Чи погоджуєтеся ви з думкою, що перемогу в суді можна отримати виключно завдяки якісній правовій позиції адвоката?
— Це певною мірою провокативне запитання. На мою думку, суддя, приймаючи рішення, передусім має брати до уваги правову позицію. Проте в резонансних справах на суддю багато що тисне. Погодьтеся, що часто буває так, що суспільство бачить справедливий результат судового розгляду зовсім не так, як він виглядає з погляду судді. Суддя бачить матеріали справи, докази та позиції сторін, тоді як суспільство цього не бачить. Саме це створює великий тиск на суддю, який має багато чого зважити перед тим, як ухвалювати рішення. У нашій країні також існує і таке явище, як політичний тиск, що також впливає на результати розгляду судових справ. Щодо корупції в судах, яка зараз особливо на вустах через відомі всім події, хочу сказати, що ніколи не вішаю ярлики та не міряю всіх однією міркою. За більше ніж 10 років роботи в судах я точно можу сказати, що в системі багато чесних і справедливих суддів, з якими приємно перебувати в процесі, і коли навіть рішення не на користь твого клієнта, то ти розумієш, що це вмотивоване рішення.
— Як представлені сьогодні практики у вашій компанії щодо рівня завантаженості? Чи вдалося вам повернути минулий темп роботи, який був до війни? На яких напрямах наразі зосереджені?
— У нас в компанії склалася взагалі цікава ситуація, і я розумів, що до тогоформату роботи, який був раніше, ми не повернемося ніколи. Треба було багато чого будувати спочатку та за новими правилами. Це передусім пов’язано зі змінами в партнерському складі компанії. З кінця грудня 2022 року ми вже показуємо поступове зростання в обсягах відпрацьованих годин та гонорарах і дякуємо клієнтам за довіру. Наразі основне навантаження компанії — судова практика, оскільки ми любимо судитися і робимо це добре. На ринку нас знають як хороших судових адвокатів. Також ми повернули корпоративну та антимонопольну практику, яка поступово отримує робочі години та запити на консультації.
— Григорію, ви спеціалізуєтеся в банківських, фінансових, корпоративних, сімейних спорах, спорах з нерухомістю. У якій зі сфер відбулися найзначніші законодавчі зміни? За вашими спостереженнями, які законодавчі зміни себе виправдали, а які (або відсутність яких) — розчарували?
— Я можу сказати про проблему, яка особисто мені дуже болить. З цією проблемою зіткнувся мій клієнт. Це стосується сімейного законодавства. Річ у тім, що коли почалося вторгнення, держава створила можливість для перетину кордону батька чи матері без дозволу іншого з батьків. Логіка такого рішення держави мені абсолютно зрозуміла —дозволити якнайшвидше евакуювати дітей з України та не наражати їх на небезпеку. Проте наразі, коли масштабна війна триває вже майже два роки, виникла ситуація, коли батько, який не може покинути країну, не бачив свою дитину весь цей час. Таких ситуацій дуже багато, коли матір сховалася за кордоном і не дає батьку хоча б мінімально бачитися з дитиною, можливо, привозити інколи її в Україну в прикордонні міста або шукати інші варіанти. Фактично з цим зараз нічого не можна зробити. Є процедура, передбачена Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, але наразі, покийде війна, встановлені механізмине працюють. З цим треба щось робити. Знаю, що Міністерство юстиції України просто плаче від кількості заяв щодо сприяння поверненню дітей в Україну, апарат просто не встигає їх обробляти.
— Наскільки за 10-бальною шкалою ви адаптувалися до роботи в умовах війни?
— Сьогодні ми вважаємо, що добре адаптовані. Ми вміємо працювати віддалено, офіс у нас із генератором і бомбосховищем, більшу частину судових засідань за межами Києва ми проводимо в режимі відеоконференції. Начебто на папері все виглядає добре. Проте як адаптуватися до того, що у травні щоночі були ракетні обстріли? Як адаптуватися до того, що на фронтах щоденно гинуть українці? Ми можемо тільки підтримувати одне одного, орієнтуватися по ситуації і допомагати переживати нову реальність. Адаптуватися до цього неможливо. Єдина моя порада для всіх, з ким я спілкуюся, — це жити так, наче війна назавжди. Тоді краще сприймаєш реальність і швидше пристосовуєшся до обставин навколо. Не чекаєш, коли настануть кращі часи.
— Чи погоджуєтеся ви з думкою, що національний ринок дещо пригальмував і відступив на декілька кроків назад від своїх стандартів?
— Якщо говорити про юридичний ринок, то вочевидь, його обсяг зменшився. Проте щодо якості наданих послуг я не згоден. Якість залишилася, оскільки працюють ті самі люди, з тими самими підходами до роботи. Мені дуже приємно бачити моїх знайомих колег з інших компаній, які продовжують працювати. Я їх знаю особисто та знаю, які вони круті юристи, а тому за якість юридичного ринку не переживаю. А обсяги рано чи пізно повернуться. Я вірю в це.
— Що найбільше вражає під час повномасштабної війни? Що найважливіше для вашої команди зараз?
— Передусім люди. Багато чого насправді вражає мене особисто, бо раніше я з війною не стикався так близько. Пам’ятаю, як в першу годину вторгнення почув, як над моїм будинком пролетів винищувач і потім пролунали вибухи. Тоді я відчув, що все дуже серйозно. Зрозумів, що найперше треба вивезти сім’ю за межі столиці та від моїх рішень можуть залежати життя. Сестра моєї дружини взагалі жила в Ірпені — треба було також швидко забрати її, бо я здогадувався, що ворог рухатиметься саме через це місто. Я захоплююся історією, і для мене найбільш цікавий історичний період з погляду впливу на сьогодення — це ХX сторіччя. Саме у XX сторіччі сформувалася архітектура світового порядку, яка існувала до 24 лютого 2022 року. Наразі ми перебуваємо в точці, коли цей світовий порядок починає змінюватися. Тобто після завершення війни ми опинимося в іншому світі. Для нас важливо просто бачити рідних здоровими, мати змогу жити у своїх оселях, працювати. Прості людські речі. Мій рідний брат зараз у лавах ЗСУ, я дуже хочу, щоб він повернувся додому.
— Окрім адвокатської роботи, часто спостерігаємо у профілі Instagram вашу участь у різних марафонах з бігу, велоспорту. Кожен спортсмен має свою мотивацію, яка допомагає не опустити руки, не здатися. Яка мотивація у вас?
— Дякую,що стежите. Мені приємно, бо вважаю, що я — не зовсім форматний адвокат, і багатьох це може дивувати. У нас звикли, що адвокатура дуже консервативна, і я в професії як біла ворона. Instagram я веду для забави, і там я такий, як є. Річ у тім, що з семи років я довгий час займався футболом у системі ДЮСШ і тренуватися три-п’ять разів натиждень —це вже частина мого виховання. Я просто звик так жити з дитинства, і мені не треба додаткова мотивація. Я люблю тренуватися, це органічна частина мене та моєї внутрішньої дисципліни. Я відчуваю від цього себе щасливим. Мій батько в дитинстві навіть трохи сварив мене, що я дуже багато тренувався та проводив багато часу на футбольному полі, оскільки наприкінці дня я зовсім валився з ніг і засинав на ходу.
— Що відчуваєте, коли добігаєте останні метри дистанції? Чи схожі ці відчуття на емоції від виграних судових справ?
— Колия біжу довгі дистанції на офіційних стартах, то, не повірите, але на останніх кілометрах мені стає сумно, що це все закінчується. Офіційні старти —це взагалі щось особливе, незрівнянні емоції. Раджу спробувати всім, хто ще не спробував. На будь-якій біговій дистанції. Відчуття дуже схожі, але в суді в тебе більше адреналіну. Особливо, коли суд виходить до нарадчої кімнати. Я точно знаю, про що кажу, оскільки завжди з пульсометром,і під час перебування суду в нарадчій серце б’ється значно швидше, ніж після пробіжки.
Бліц
— Судове засідання онлайн чи офлайн?
— Онлайн.
— Юрист чи ChatGPT?
— Юрист.
— Що буде, якщо не платити кредит під час війни?
— Дивлячись кому.
— Найпопулярніший юридичний документ у Pavlenko Legal Group?
— Заява про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
— Що каже про мене моя команда?
— Сподіваюся, що команда вважає мене порядною людиною.
— Що роблю для перемоги?
— Вожу обладнання, купую екіпірування, доначу, працюю та живу в Україні, створюю робочі місця.