Партнер ALEXANDROV&PARTNERS Оксана Крижанівська розповіла «Юридичній газеті» про сприятливі галузі для приходу іноземних інвестицій в Україну, становище бізнесу та стимулювання його розвитку державою, а також поділилася своїми поглядами щодо анонсованого в нашій країні процесу деофшоризації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Оксано, яку оцінку Ви можете дати українському бізнесу, з позиції присутності в ньому нерезидентських структур? Чи насправді, на Вашу думку, Україна стала на шлях деофшоризації?
- Важко уявити сучасну українську групу компаній без нерезидентних структур. Офіційно нерезидентні компанії можуть бути не задекларовані як частина холдингу, але на практиці кожен знайомий з низкою платіжних механізмів, у яких без офшорів – ніяк.
Доки цивілізований світ стає на шлях деофшоризації, чи відмовляють собі українці у використанні офшорів? Якщо проаналізувати дані Держкомстату за 2015 р., то видно, що найбільша кількість інвестицій була здійснена в Україну з Кіпру, Нідерландів, Великобританії. Країни походження інвестиційних коштів говорять самі за себе.
Зобов’язання розкривати інформацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про осіб, які є бенефіціарами (контролерами) українських юридичних осіб, сформульовано в законодавстві таким чином, що це дало можливість розкривати інформацію на рівні фізичної особи-номінального акціонера.
Тому, доки європейський світ націлений на деофшоризацію, у зацікавлених країнах, до яких належить і Україна, активне використання нерезидентних структур продовжується, просто воно адаптується до новітніх вимог.
Законодавчі зміни на Британських Віргінських Островах та у Великобританії, які створюють реальні ризики розголошення інформації про бенефіціарних власників, нові умови отримання довідки про податкову резидентність кіпрських компаній, змушують більше змінювати локалізацію нерезидентних структур, ніж повністю відмовлятися від них.
Активна відмова від офшорів у 2015 р. спостерігалася серед російських підприємців, які дуже швидко намагалися розірвати будь-які зв’язки з офшорними юрисдикціями. Проте й у таких випадках від ведення бізнесу через нерезидентів відмовилися далеко не всі. Формально вийшли – так, відмовилися – ні. Зв’язки з забороненими юрисдикціями активно приховувалися, на ринку з’явилися новації договорів опціону та партнерських угод.
Проте, звичайно ж, світові процеси деофшоризації не проходять безслідно, змушуючи підприємців шукати «біліші» юрисдикції для структурування бізнесу. Все популярнішими стають естонські та польські компанії, оскільки вони відповідають низці вимог сучасного підприємця: приваблива ціна, пластичність в управлінні, європейський статус.
- Також цікаво було б дізнатись Вашу думку щодо процесу оформлення української нерухомості на нерезидентні компанії. Які можна виділити переваги та недоліки такої реєстрації нерухомості?
- Оформлення нерухомості на другого з подружжя чи інших членів сім’ї у сучасному бізнесі вже давно не практикується. За останні декілька років ризикова нерухомість часто реєструвалася на нерезидентні компанії. За умови правильного оформлення документів від компанії-покупця, жодних проблем не виникало: укладався та нотаріально посвідчувався договір купівлі-продажу, відразу реєструвалося право власності. Особливо широко така практика застосовувалася серед осіб з так званими політичними ризиками.
Деякі труднощі виникли з введенням податку на нерухомість. Як виявилося, для того, щоб сплачувати цей податок, іноземна компанія-власник нерухомості має зареєструвати іноземне представництво. Така позиція також відображена у Листі Міністерства доходів і зборів України «Щодо обліку іноземних компаній як платників податків» від 06.08.2013 р. №14101/7/99-99-18-05-01-17.
Звичайно, законодавство має прогалини, які дозволяють його тлумачити по-різному, а позицію Міністерства не можна назвати єдиновірною. Спеціалісти нашої компанії неодноразово зверталися до податкових органів різних рівнів з запитами щодо цього питання. Проте жодної офіційної відповіді не було отримано. Неофіційно ми отримали інформацію про те, що податківці самі не знають, що робити у ситуації, яка склалася, та чекають наступних роз’яснень.
Як показує Єдиний державний реєстр судових рішень, виключення з правил буває, проте лише в окремих особливих ситуаціях. Яскравим прикладом є Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.02.2012 р. у справі №2а-15021/11/0170/6 за позовом ТОВ «Starvistalimited» (Кіпр) до ДПІ у м. Ялта про зобов’язання вчинити дії.
Хоча з наявним дефіцитом бюджету можливість сплати податку на нерухомість нерезидентними компаніями може стати додатковою статтею доходів, поки що у держави руки до цього не дійшли. Механізм може бути вибудований наступним чином: нерезидентні компанії сплачують податок за підвищеними ставками без створення представництв, у випадку наявності заборгованості зі сплати податку на нерухомість на таку нерухомість накладається арешт (за об’єктом, а не за суб’єктом). Таким чином боржник буде вимушений сплатити всі необхідні податки як мінімум на етапі відчуження нерухомості. Проте всьому свій час, до цього ми ще маємо прийти.
- Як почуває себе іноземний інвестор на українському ринку? Чи стало йому легше працювати в 2015 р., у порівнянні з попередніми роками?
- На мою думку, інвесторам стало працювати напруженіше, зважаючи на те, що присутні ризики розгортання воєнних дій на території України. Багато компаній, зокрема й аграрні, постраждали від анексії Криму, втратили частину активів. Бізнес, який знаходиться у безпосередній близькості до АРК, значно втратив у своїй ціні.
Законодавець пішов не шляхом захисту інвестицій та їх врегулювання, а шляхом їх обмеження: гроші можна завести в Україну, а от з виведенням існують проблеми. Обмеження НБУ дуже вдарило по бізнес-планах інвесторів.
Тому у 2015 р. роботи та мороки в інвесторів було не менше, ніж у попередні роки. Ситуації додавалося гостроти ще й через неочікувані законодавчі ініціативи держави.
До речі, не можу не згадати про один випадок з нашої практики. Клієнт, іноземний інвестор, придбав агропідприємство, яке за декілька років до відчуження мало торговельні відносини з товариством, щодо якого на сьогодні відкрито кримінальне провадження за підозрою у фіктивному підприємництві. Компанія клієнта опинилася під підозрою, на її рахунки було накладено арешт. Коли у суді слухалася справа про зняття арешту, суддя досить позитивно відреагувала на те, що компанія клієнта є підприємством з іноземними інвестиціями, більше того, через нього значні кошти надходять до України. Арешт було знято. Тому деякі свідчення показують, що іноземних інвесторів у державі все ж цінують.
- У які галузі інвестують зараз, за якими галузями перспективи?
- Звичайно, агросектор посідає перше місце серед активних та перспективних для інвестування галузей. Інтерес інвесторів до цієї галузі дуже високий, до того ж цей інтерес полягає у придбанні землі, незважаючи на дію мораторію. Виходити з ситуації дозволяє укладення договорів емфітевзису, які як інструмент набуття прав на землю стає все популярнішим. Ринок землі вже сформував першу вартість землі.
У 2015 р. агробізнес був дуже активним. Як показав досвід багатьох наших клієнтів, аграрії активно займалися розширенням бізнесу та/або його структуруванням.
Значні перспективи ми прогнозуємо для ринку органічної продукції, проте з відкладальною умовою, яка пов’язана з необхідністю невикористання на ґрунтах пестицидів, гербіцидів та інших хімікатів протягом декількох років. Проте попит на органічну продукцію має тенденцію до зростання, і я говорю не лише про Україну, а й про європейські ринки.
Альтернативній енергетиці чимало експертів прогнозують велике майбутнє. Сонячні батареї використовуються на рівні приватних будинків, значно цікавішою є вітроенергетика, успішний досвід використання якої мають Данія, Німеччина, Іспанія.
Давній діалог ведеться між бізнесом та владою щодо легалізації грального бізнесу та букмекерства. Зважаючи на те, що ці види бізнесу мають намір здійснювати значні платежі до бюджету, вважаю, що ми вже стоїмо на порозі легалізації. Більше того, масштабні та далекоглядні світові букмекерські компанії вже почали роботу в Україні, спрямовану на швидкий вихід на ринок.
ІТ сфера також серед безумовних лідерів, при чому вже багато років. Шкода, що досі процвітає аутсорс щодо українських спеціалістів, але сподіваємося все ж таки на активізацію інноваційних парків.
- Чи робила держава кроки назустріч бізнесу у 2015 р.? Та чи були ці кроки дієвими?
- Високий рівень економічної свободи позитивно впливає на інвестиційну привабливість, інноваційний потенціал, соціальний прогрес та розмір ВВП на душу населення. На сьогодні Україна посідає 83 місце у рейтингу Doing Business. Попри те, що у зазначеному рейтингу Україна поступається місцем таким країнам як Ямайка, Бахрейн та Саудівська Аравія, необхідно зазначити, що наша держава показує постійне зростання у рейтингу сприятливості умов ведення бізнесу (за останні 5 років Україна з 142 місця піднялась на 83).
Так, рейтинг Doing Business за цими показниками більше відображає певну динаміку, а не розкриває суть реформ. Проте не варто ігнорувати хоч і невеликий, проте очевидних прогрес у державній регуляторній політиці.
В країні відбувається дерегуляція і відбувається вона активно. Наприклад, Постановою КМУ «Про деякі питання дерегуляції господарської діяльності» від 28.01.2015 р. №42 було спрощено низку процедур реєстрації пестицидів та агрохімікатів. Високою стосовно дерегуляції є суть прийнятого ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)». Позитивним також є набрання чинності новим ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності». Таких прикладів можна ще назвати безліч
З практики нашої компанії можу сказати, що до нас часто звертаються депутати з проханням проаналізувати юридичну необхідність та доцільність тих чи інших ініціатив або просто запитують, які ініціативи необхідно запроваджувати, щоб це було корисним для бізнесу. Приємно, що народні обранці цікавляться благополуччям бізнесу.
- Дрібні інвестиції або масштабні інвестпроекти – що більш перспективно для ведення бізнесу в нашій державі?
- Для економіки, розвитку конкуренції та створення робочих місць, звичайно, диференціація гравців ринку є більш цікавою для держави. Проте існує багато варіантів бізнесу, де не обійтися без інвестиційних гігантів. Тому у державі мають діяти гравці будь-якого калібру.
На прикладі агробізнесу можу сказати, що розумні агрохолдинги та дрібні сільгоспвиробники у 2015 р. показали чудову синергію, яка доводить, що великі й малі підприємства можуть також взаємовигідно працювати. Так, наприклад, агрохолдинги сприяють продажу малими с/г виробниками своєї продукції за вигідними цінами, вищими, ніж останні можуть отримати самотужки. Натомість фермери відмовляються від придбання запасних частин до сільгосптехніки на місцевому чорному ринку, оскільки такі запчастини здебільшого є краденими з техніки агрохолдингів. Також фермери дуже часто інформують служби безпеки агрохолдингів про витоки продукції тощо. Ось такі агро-джентельменські угоди сьогодення.
А от у будівництві ситуація у 2015 р. змінилася. Якщо раніше було вигідно будувати окремі багатоквартирні, навіть невеликі 20-квартирні будинки, то сьогодні таких забудовників-одиначок знайти все складніше. Зі стрибком валютного курсу та ростом конкуренції на будівельному ринку шанси на виживання та на мінімальний прибуток мають комплексні масштабні забудовники.
- Розкажіть, будь ласка, про особливості та останні тенденції інвестицій у нерухомість.
- Якщо говорити про придбання нерухомості, то ціни в доларах – разючі та апетитні. Зростання валютного курсу, нестабільність в країні спричинили зниження купівельної спроможності громадян, конкуренція збільшилася, і це все спричинило падіння цін у доларах. Тому купувати нерухомість – гарний час.
З позиції будівельних перспектив, працювати стало складніше для забудовників, рентабельність цього бізнесу значно знизилася як щодо житлової забудови, так і щодо комерційної. Тому шанси на виживання збільшилися у великих забудовників. Варто сказати, що багато забудовників у 2015 р. просто доводять до пуття та завершення розпочаті проекти (особливо щодо житлової забудови), просто щоб не залишити людей ні з чим, навіть попри надзвичайно низьку рентабельність.
Проте інтерес інвесторів, зокрема іноземних, до будівництва в Україні існує. Для європейських забудовників українська рентабельність, яка не приваблює вітчизняних бізнесменів, має комерційний сенс. Зокрема, новинками на будівельному ринку житлової нерухомості є енергоефективна забудова, квартири з повним меблюванням, будинки для оренди житла, а не його викупу у забудовника.
- Також цікаво було б дізнатись про аграрні інвестиції та фінансування агропідприємств. Якою є ситуація у цій сфері?
- Оскільки значна кількість іноземних інвесторів працює на аграрному ринку України та ще багато планують вихід на цей ринок, то прямі інвестиції забезпечені.
Окремої уваги заслуговує питання фінансування агропідприємств. Довіра до банківського кредитування є низькою, а процентні ставки за кредитами взагалі зводять нанівець бажання кредитуватися. Не задовольняє сучасний бізнес і перспектива неочікуваних односторонніх змін кредитних договорів банками.
У таких умовах все більшої актуальності набуває кредитування міжнародними фінансовими установами, отримання грантів, проте достатньої підготовки у малих та середніх агропідприємств для оформлення цих процесів поки що немає. Тому фінансування завдяки внутрішньодержавним ресурсам також є актуальним. Все більшої популярності набуває фінансування через аграрні розписки (хоча цей механізм ще далеко не досконалий та працює не по всій території України), значну увагу компанії приділяють економії та акумулюванню коштів шляхом запобігання шахрайства на підприємстві.
Хоча багато хто критикує аграрні розписки як механізм, який апріорі неуспішний, можу сказати, що аналогічний механізм у вигляді фінансування під заставу майбутнього врожаю успішно застосовується вже багато років. Так, недосконалості існують, проте механізм дієвий, просто потрібно дещо підкорегувати закон.
При розумній роботі щодо протидії внутрішньокорпоративному шахрайству, втрати агропідприємств від недобросовісних операцій з 15-20% від прибутку компанії знижуються до 3-6%. Тому розумна організація роботи – це також механізм акумулювання коштів у бізнесі.