09 липня 2020, 9:49

«Останніми роками медичне право стало «модною темою»

Опубліковано в №13 (719)

Радмила Гревцова
Радмила Гревцова адвокат, к.ю.н., доц., керуючий партнер ЮК «Конкордія», Голова Комітету ААУ з права охорони здоров'я, член Ради Директорів Всесвітньої Асоціації з медичного права

Радмила Гревцова, адвокат, к.ю.н., доцент, керуючий партнер ЮК «Конкордія», переконана, що юрист стає «медичним» тільки тоді, коли починає розуміти специфіку медичної діяльності. В інтерв'ю для «ЮГ» пані Гревцова розповіла про свій професійний шлях до цього розуміння, про те, чим викликаний інтерес до однієї з найбільш «нішевих» практик, про ключові проблеми галузі, як успішно поєднувати клієнтську роботу з науковою діяльністю, а також поділилася філософським баченням конкуренції на ринку юридичних послуг.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


IMG_20200213_123524

- Радмило, чому для своєї професійної реалізації у правовій сфері Ви обрали саме медичне право?

- Насправді, я не обирала медичне право, скоріше воно обрало мене. На початку своєї юридичної практики я працювала радником з юридичних питань у міжнародному телекомунікаційному бізнесі. Зараз мене також цікавлять новітні технології, а тоді (на початку 2000-х років) це було захопливо і круто.

Водночас, думаючи про своє професійне майбутнє, я розуміла, що не хочу витратити все життя тільки на «юридичний сервіс» для збільшення «market share» (частки на ринку) компаній. Мені хотілося чогось більшого: щоб це було і про бізнес, і про технології, і про людей, і про цікаву правову матерію. Я продовжувала шукати свій шлях.

Паралельно я робила перші кроки в адвокатській професії. Звернення одного з клієнтів (лікаря) показало мені «неорану ниву» медицини та права. Я зацікавилася, заглибилася в «медичну проблематику». Трохи згодом обрії розширилися: управління в охороні здоров'я, фармацевтика, а також біоетика, яку її фундатор, американський вчений-онколог Ван Ранселлер Поттер назвав «наукою про те, як користуватися потенційно небезпечним знанням». Саме тоді я зрозуміла: «Ось воно!».

Зараз людство увійшло в багатонадійну та суперечливу «біоінформаційну добу», в якій величезну роль відіграватимуть біомедичні та інформаційні технології. Ключовим аспектом для їх застосування буде правова та етична оцінка. Тож мені все частіше спадає на думку, що в житті, мабуть, дійсно все невипадково. Вибір, який я зробила багато років тому, тепер надасть можливість поєднати мою першу і другу «юридичну любов». До того ж поєднати так, щоб це було цікаво для мене та корисно для інших.

- Розкажіть про роботу своєї компанії. Що означає назва «Конкордія»? Як позначилася пандемія на «архітектурі» роботи компанії?

- Наша компанія була створена у 2019 р., але кожен член команди прийшов з багаторічним досвідом. Ідеєю, покладеною в основу компанії, стало те поєднання, про яке я щойно розповіла. Ми бачимо «Конкордію» як компанію біоінформаційної доби. Тож фокус - на медицині та фармацевтиці, індустрії краси та велнес, інформації та комунікаціях, а також на інноваційній освіті.

Щодо назви, то ми ж не дарма вчили латину: «Ubi Сoncordia ibi Victoria» («Де згода, там і перемога»). Наразі згода важлива, як ніколи, тим паче в медицині (адже згода між лікарем і пацієнтом щодо його лікування є запорукою одужання) або згода між партнерами будь-якого бізнес-проекту.

До речі, непростий «ковідний період» дав поштовх для проектів, пов'язаних з використанням інноваційних технологій, які ми юридично супроводжуємо. Звісно, додало роботи переформатування бізнесу, потребу в чому відчула низка клієнтів. Комусь доводилося вмикати «режим очікування», а хтось знаходив нові бізнес-можливості.

Зросла кількість звернень, пов'язаних з виникненням у закладів охорони здоров'я юридичних конфліктів (зокрема, з пацієнтами). Чимало компаній та установ використали «ковідно-карантинний» період для впорядкування своєї діяльності та «профілактики юридичних захворювань». Загалом, правових питань, які виникають у представників цих сфер та індустрій, існує безліч: структурування бізнесу, оподаткування, фінансування проектів, відносини з пацієнтами/клієнтами, трудові відносини, захист бізнесу, представництво інтересів у суді, інтелектуальна власність, GR тощо. Можливо, саме завдяки цій «комплексності» та різноманітності завдань мене не торкнулося професійне вигорання.

- Наскільки конкурентною є практика медичного права в Україні?

- Останніми роками медичне право стало «модною темою». В цьому є також моя «провина», адже багато років поспіль я популяризувала медичне право серед колег і наших потенційних клієнтів.

Пам'ятаю Перший Всеукраїнський конгрес з медичного права і соціальної політики у 2007 р. у Києві, який ми організували разом з однодумцями. Тоді деякі цивілісти говорили: «Та немає такого медичного права!» Однак зараз практика «Медичне право/ фармацевтика» є в багатьох юридичних фірмах та адвокатських об'єднаннях. З'являється все більше «бутикових» юридичних фірм. Адвокати в індивідуальній практиці частіше беруться за так звані «медичні справи». Відверто кажучи, мене це тішить!

Якось колега запитала у мене: «Навіщо ти стільки років готувала собі конкурентів? Стільки конгресів і конференцій, семінарів і майстер-класів. Вже не кажучи про викладання. До того ж зараз продовжуєш це робити».

Мені було легко відповісти на це запитання. Адже я завжди розуміла, що зрушити будь-яку справу, а тим більше підняти її на якісно новий щабель, можна тільки разом з іншими людьми. Навколо мене з'являлося все більше і більше таких людей. Звісно, з кимось шляхи розійшлися, але з більшістю ми досі співпрацюємо. Я дякую за підтримку і співпрацю колегам з Академії адвокатури України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Української медико-правової асоціації, Асоціації адвокатів України та низки юридичних фірм.

Проте юристів, які насправді розуміються на медичному праві, маючи вагомий практичний досвід, наразі все ще небагато, менше ніж попит на ринку. Я дуже поважаю колег-конкурентів, які також мають за плечима багаж зі знань та багаторічної праці.

Однак у наш «піарний» час деякі люди інколи піддаються спокусі: маючи достатньо поверхневе уявлення про предмет, позиціонують себе відомими фахівцями в тій чи іншій царині. Я цього не сприймаю, адже в гарній обгортці має бути якісна цукерка. Я не уявляю, як можна називати себе, скажімо, відомим фахівцем у земельному праві чи беззастережно братися за справи про ДТП, не розуміючись на цих питаннях! Я за здорову, добросовісну конкуренцію!

Звісно, буває трохи неприємно, коли бачиш власні думки чи ідеї в чужому виконанні (на жаль, не завжди вдалому), але тоді я згадую одну історію. Якось у Рея Крока, франчайзингового агента братів Макдональдів, запитали, як він ставиться до того, що їхню ідею ресторанів швидкого харчування блискавично переймають інші підприємці. Він відповів: «Ми можемо винаходити нові ідеї набагато швидше, ніж вони встигають їх переймати». В медичному праві поле для ідей та дій - неосяжне!

- Як вдається поєднувати клієнтську роботу з науково-викладацькою працею?

- Вдається. Щоправда, це непросто. Я звикла все робити якісно, з повною віддачею. Тому часто доводиться жертвувати дозвіллям та навіть сном.

Наразі багато адвокатів та суддів прагнуть викладати, писати дисертаційні роботи. Це добре, адже потрібно поглиблювати зв'язок правничої освіти та науки з реаліями практики. Особисто для мене як лектора важливо, що кожну тезу я можу проілюструвати прикладами з власної юридичної практики. Водночас хочу розвіяти деякі ілюзії, особливо у тих, хто тільки планує стати на науково-викладацьку стежку. Викладання - це не виступ на конференції, не проведення семінару, який сприятиме залученню клієнтів. Це складна, «не піарна» робота.

Якось перед карантином ми пили каву з одним із моїх друзів-медиків. Власник медичного бізнесу, блискучий лікар-новатор. Маючи науковий ступінь, він з гіркотою згадував, що через бюрократичні вимоги (які є дуже живучими) та велике педагогічне навантаження (кількість аудиторних годин, яка в українських професорів і доцентів значно більша, ніж у закордонних колег) він був змушений зробити вибір виключно на користь медичної практики. Хоча викладання він любив. Як же я його розуміла!

З 2003 р. я постій но викладаю у ВНЗ, а починаючи з 2004 р. - улюблені медико-правові дисципліни. Деякі з них (наприклад, «Право охорони громадського здоров'я») - вперше в Україні. Однак скільки разів мені хотілося зробити такий самий вибір - тільки юридична практика! Проте коли бачиш жваві, зацікавлені очі студентів, розумієш, що варто залишитися. До того ж не просто залишитися, а надалі працювати над створенням і розвитком української школи медичного права, точніше права охорони здоров'я, яке охоплює медичне право, фармацевтичне право і право громадського здоров'я.

Днями завершився навчальний рік. У цьому навчальному році на юридичному факультеті (тепер - в Інституті права) Київського національного університету імені Тараса Шевченка ми вперше запровадили нову магістерську спеціалізацію «Право охорони здоров'я». Дванадцять дисциплін медико-правового спрямування: починаючи від тих, які дають розуміння специфіки охорони здоров'я і медичної діяльності, до репродуктивного права, права електронного здоров'я та права охорони здоров'я ЄС. Як куратор спеціалізації скажу, що це була титанічна праця всіх залучених викладачів і навчально-допоміжного персоналу, особливо у «ковідно-карантинних умовах». Однак лекції та семінари проходили за розкладом, причому завдяки ZOOM ми зберегли інтерактив.

Як наслідок, маємо хороший результат. Наші студенти орієнтуються в сучасних трендах медичного права, розуміються на правових питаннях захисту населення від інфекційних хвороб, знають, як скласти акт про відмову від медичного втручання, зможуть проконсультувати з питань реклами та промоції лікарських засобів, вміють обирати оптимальний спосіб захисту прав пацієнта чи медичного працівника, а також вже обмірковують теми магістерських робіт. Щодо науки, то сюди не варто йти задля рядка на візитівці. Йдіть тільки тоді, коли вам дійсно є що сказати світові! Науковий керівник моєї кандидатської дисертації, академік О. М. Костенко, колись казав: «Наявність наукового ступеня не свідчить ні про розум людини, ні про його відсутність». Повністю з ним погоджуюся!

IMG_20200304_163329

- Для успішної роботи юриста в певній індустрії потрібно чітко знати, як ця індустрія або галузь працює. Розкажіть, як «медичний» юрист може отримати необхідні знання, окрім здобуття освіти? Чи вони приходять з досвідом?

- Юрист стає «медичним» тільки тоді, коли починає розуміти специфіку медичної діяльності. Основний шлях отримання такого розуміння та необхідних знань - це досвід. Йдеться про досвід роботи, приміром, юрисконсультом медичного закладу або юристом юридичної фірми, що має практику в галузі охорони здоров'я, або про багаторічний досвід ведення медичних справ та консультування клієнтів медичної сфери.

Також у нагоді юристам стануть заходи, присвячені медико-правовій проблематиці. Разом з колегами я розпочала проводити такі заходи ще понад 10 років тому. Як зараз пам'ятаю дводенний семінар в Академії адвокатури України «Застосування законодавства України про охорону здоров'я. Методики захисту прав та законних інтересів пацієнтів, медичних працівників і закладів охорони здоров'я» у листопаді 2011 р.

Серед останніх, вже «карантинних» прикладів - практична онлайн-конференція «Медицина і право в умовах COVID-19», ініційована Комітетом Асоціації адвокатів України з права охорони здоров'я, проведена 20.05.2020 р. Одне із завдань цієї конференції - дати уявлення юристам про те, чим живе медицина в умовах COVID-19, а також як ми, правники, можемо допомогти.

Окрім українських адвокатів, до нас долучилися колеги-юристи з Бразилії, Ізраїлю та Португалії. Вони надали інформацію та рекомендації, які попри різницю законодавства, можуть бути цікавими для українських адвокатів і лікарів. Наприклад, директор Центру біомедичного права університету Коїмбри (Португалія) Андре Перейра розповів, що у Португалії добре розвинута телемедицина. Її інструменти застосовувалися в кардіології, дерматології та деяких інших галузях медичної практики ще до появи COVID-19. Португальський досвід свідчить, що вирішуючи питання про доцільність застосування в медичній практиці інструментів телемедицини, варто звернути увагу на лікарську спеціальність і види медичних послуг, які можна надавати у такий спосіб.

Як член Ради Директорів Всесвітньої Асоціації з медичного права я підтримую достатньо тісні контакти з іноземними колегами. В сучасному глобалізованому світі їхній досвід може знадобитися українським юристам. Тож ми продовжимо проводити заходи за їх участю на різних майданчиках, а професійні газети та соціальні мережі - хороший спосіб більше дізнаватися про такі заходи.

- Наразі Ви проводите багато вебінарів/ онлайн-конференцій, берете участь у профільних заходах щодо роботи медичних працівників у нових реаліях. Розкажіть, які проблеми сьогодні їх найбільше турбують?

- Одна з найбільш актуальних проблем - низький рівень захищеності прав медичних працівників. У «ковідних» умовах - це, насамперед, право на безпечні умови праці (зокрема, забезпеченість засобами індивідуального захисту). Тільки сьогодні, коли ми з вами спілкуємося, в Україні COVID-19 підтверджено у 876 осіб, з них 46 - медичні працівники. Були дні, коли кількість медиків сягали п'ятої частини від усіх, хто захворів на коронавірусну хворобу.

Не менш важливим є право медиків на належну оплату праці, яке порушувалося також у «ковідний» період. Ситуація ускладнюється тим, що медичні працівники далеко не завжди знають про свої права, юридичні інструменти та алгоритми захисту. Тож сьогодні юридична просвіта медиків, забезпечення і захист їхніх прав є одним з ключових «must».

Окрім того, змінюється звичний формат та зміст відносин «лікар-пацієнт», які складають «серцевину» медичного права. Наприклад, за рекомендацією МОЗ України, у «ковіднокарантинних» умовах більшість медичних закладів і лікарів-ФОП «збільшили частку медичної допомоги, що надається із застосуванням телемедицини».

Водночас лікарі часто розміщували на своїй аватарці слоган «консультую онлайн». Не маючи статусу ФОП, що отримав ліцензію на медичну практику, або не діючи як лікарі закладу охорони здоров'я, вони починали консультувати пацієнтів, навіть не уявляючи, що їхні дії не узгоджуються з вимогами законодавства.

До того ж вимоги законодавства, точніше їхня «якість», нерідко бажають кращого. COVID-19 зробив більш рельєфними чимало невирішених проблем правового регулювання. Візьмемо для прикладу телемедицину. Якщо застосування телемедичних інструментів формату «лікар-лікар» законодавством ще було якось врегульоване, то у процесі застосування формату «лікар-пацієнт» далися взнаки «білі плями»

Не менш яскравим прикладом є (не)можливість примусової госпіталізації пацієнтів з підтвердженою коронавірусною хворобою до інфекційних стаціонарів. Питання повноважень органів влади та місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя взагалі вимагає окремого обговорення.

Значна кількість запитань, що виникають у лікарів, - пов'язана з реалізацією медичної реформи. Судячи зі слів очільників галузі, не виключено, що «архітектура» медичної реформи зазначає певних коректив.

Звісно, в умовах пандемії з особливою гостротою постало «вічне» питання юридичної відповідальності медичних закладів і працівників. Як лікарю, який ризикує своїм здоров'ям і навіть життям, не потрапити в ситуацію «за моє жито мене ще й бито»? Особливо в умовах законодавства, яке не завжди відповідає потребам сьогодення, а також реалій COVID-19 - малодослідженої та складної для лікування хвороби з можливим стрімким розвитком і важким перебігом. Як пацієнту перестати боятися того, що «COVID все спише»? Де вони, ці «червоні юридичні прапорці», які потрібно побачити та за які не зайти?

Для медиків ці питання були непростими як змістовно, так і психологічно. Однак вони зазвичай цінують інформацію та юридичні рекомендації. Тож нам, юристам, є над чим працювати - для медиків і пацієнтів, для держави та бізнесу.

На завершення хочу побажати всім нам здоров'я, сил, наснаги та підтримки. Здолаємо!

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати