Про юридичні нюанси у сфері альтернативної енергетики, успішні судові справи у цій галузі та специфіку роботи юриста «Юридичній газеті» розповів Іван ЛЯХ, керівник департаменту з правового забезпечення компанії «Вінд Пауер», що керує активами ДТЕК у сфері альтернативної енергетики
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пане Іване, чому Ви обрали професію саме юриста?
– Питання про вибір професії стало переді мною у 10 класі, у 1998 р. Це був період інтенсивного припливу іноземних інвестицій в Україну, стабілізації гривні, закінчення гіперінфляції. На ринку з’явилися безліч іноземних компаній, робота в яких мене дуже цікавила. Ще з дитинствая був знайомий з Сергієм Войтовичем, партнером юридичної й патентної фірми «Грищенко і партнери». Натой момент він був одним з декількох українських юристів, які представляли інтереси України в міжнародних арбітражних установах. Від Сергія я дізнався, як працюють українські юридичні фірми. Мені захотілося стати частиною цього цікавого та структурованого бізнесу, багато в чому спільного із західною корпоративною культурою, що надає абсолютно нові можливості. Усе це дуже відрізнялося від того, що я чув про роботу в українських компаніях. Так я зробив свій вибір на користь вивчення юриспруденції.
– Як відомо, під час навчання у Київському інституті міжнародних відносин Ви очолювали Раду студентів факультету міжнародного права КІМВ. У чому полягала основна діяльність ради, та як у майбутньому Вам допоміг цей досвід?
– Діяльність Ради студентів полягала у забезпеченні студентського самоврядування. Під самоврядуванням малося на увазі те, що студенти в рамках Статуту ВНЗ могли приймати автономні рішення, наприклад, організовувати підгрупи для probono-практик, об’єднуватися у різні наукові гуртки, організовувати розважальні заходи та ін.У Раді студентів часто доводилось організовувати різноманітні культурно-масові заходи (концерти, вечірки тощо). Ця практика дала мені величезний досвід організаційної діяльності. Коли реалізуєш якийсь проект, наприклад, концерт, ти повинен запросити артистів, забезпечити технічний супровід, організувати проведення заходу від «А» до «Я». Ти самостійно управляєш матеріальними й тимчасовими ресурсами. Так, поєднуючи навчання та організацію заходів, я отримав повноцінний досвід проектної діяльності.
– Ви починали свій кар’єрний шлях в юридично-патентній фірмі «Грищенко та партнери», де у 2004 р. отримали посаду юриста. Якими справами на той час Ви займалися? Чи знадобився Вам надалі досвід роботи у цій компанії?
– Починаючи з першого курсу інституту, кожного літа я практикувався в юридичній і патентній фірмі «Грищенко та партнери». Після завершення навчання у мене вже був досвід роботи, тому я розпочав кар’єру з посади юриста. Найцікавішими та «гучнішими» справами на старті моєї кар’єри були інвестиційні спори, які розглядалися в ICSID (International Centre for Settlement of Investment Disputes). Перший випадок, що запам’ятався, – справа Generation Ukraine, Inc. v. Ukraine. Зареєстрована в Україні дочірня компанія Generation Ukraine, Inc. планувала побудувати офісну будівлю у м. Києві. Як стверджувала Generation Ukraine, Inc., державні органи України всіляко перешкоджали реалізації будівництва. Вважаючи, що права іноземного інвестора порушені, Generation Ukraine, Inc. подала позов проти України на нечувану суму 9,4 млрд доларів США. Другий випадок – справа Tokios Tokelės v. Ukraine. Зареєстрована в Україні Дочірня компанія Tokios Tokelės v. Ukraine опублікувала книгу про Юлію Тимошенко, якщо не зраджує пам’ять, у досить позитивному ключі. Потім, за словами представників компанії, їхня діяльність піддалася різного роду перевіркам і, в результаті, була заблокована. Іноземний інвестор звернувся в ICSID з метою захисту своїх інтересів. Я працював над цими проектами. В основному, займався технічними питаннями, оскільки був ще новачком. Допомагав готувати документи для участі в судових засіданнях. Держава Україна, яка була відповідачем, у цих справах виграла. Оскільки зазначені справи були з іноземною складовою, ми працювали спільно з іноземними юридичними компаніями. Це був дуже цікавий досвід. Ще запам’яталася справа компанії Hertz, одного зі світових лідерів на ринку прокату автомобілів. У клієнтів фірми, частіше за все менеджерів іноземних компаній, що приїжджали у відрядження та брали в оренду автомобіль, ночами стали пропадати номери. У той час, думаю, багато хто згадає, у разі паркування з порушенням правил ДАІ мало право знімати з машин номери. Потім власник або користувач транспортного засобу отримував копію протоколу про адміністративне правопорушення, оплачував штраф і забирав у ДАІ свої номери. Користувачам автомобілів, орендованих у компанії Hertz, у ДАІ казали, що ці машини належать юридичній особі. А згідно з чинними на той момент нормативними актами, будь-який транспортний засіб, що належить юрособі, повинен вночі знаходитися на приписаній до юридичної особи стоянці. Інакше це вважалося поза гаражним зберіганням транспортного засобу й було адміністративним правопорушенням. Така норма апріорі була дискримінаційною, оскільки ставила в нерівні умови власників транспортних засобів – приватних та юридичних осіб. Тоді я вперше зіткнувся з живою бюрократією в державних органах, зокрема в ДАІ. Згодом цю архаїчну норму скасували. Окрім практичного досвіду, перша робота принесла розуміння того, що існують різні думки, які можуть абсолютно не збігатися з твоїми, що треба вміти правильно представляти, «продавати» та відстоювати свою позицію, бути адаптивним у комунікаціях.
– Коли та як Ви потрапили до компанії ТОВ «Вінд Пауер»?
– У 2006 р. я перейшов із «Грищенко і партнери» у міжнародну юридичну компанію DLA Piper, одного з лідерів на світовому ринку юридичних послуг. Незважаючи на прекрасний досвід роботи в одній з «топових» на той момент українських юридичних фірм, у DLA Piper я отримав важливі навички й цінний досвід. Це був досвід роботи в компанії з іноземною корпоративною культурою та суворою регламентацією усіх процесів, де усіх вчать працювати мега-якісно, звертати увагу на найдрібніші деталі при складанні документів або наданні юридичних консультацій. В 2010 р. я перейшов у компанію ДТЕК, де обійняв посаду менеджера департаменту з правового забезпечення корпоративного управління. Навесні 2010 р. ДТЕК випустив свої перші єврооблігації. Випуск єврооблігацій автоматично передбачає те, що структура корпоративного управління компанії має бути побудована згідно із загальноприйнятими світовими практиками. Для того, щоб інвестори довіряли компанії, треба було не лише створити, але й підтримувати структуру, процеси прийняття та контролю рішень на належному рівні. Я займався побудовою такої системи щодо компаній-нерезидентів Групи ДТЕК. Для мене досвід роботи в цьому підрозділі був цінним отриманням управ лінської експертизи та керівництва колективом. На цій посаді я зміг проявити свої лідерські й управлінські якості, тому у 2013 р. мені запропонували очолити департамент з правового забезпечення компанії Вінд Пауер.
– Розкажіть, що сьогодні являє собою ТОВ «Вінд Пауер»?
– ТОВ «Вінд Пауер» – це компанія, яка реалізувала найбільший інвестиційний проект у вітроенергетиці України, побудований «з нуля». Ботієвська ВЕС – найбільша вітроенергетична станція України, входить до п’ятірки найбільших у Центральній та Східній Європі.
– Як побудована робота юридичного департаменту компанії?
– У кожного юриста департаменту є певна основна спеціалізація. Один з ключових напрямів – супровід переговорів з контрагентами-нерезидентами. Передусім, це постачальники вітрових турбін і компанії, що обслуговують роботу станції. Інший напрям пов’язаний зі сферою нерухомості та земельними правовідносинами, використанням ділянок, необхідних компанії для здійснення своєї діяльності. Окрім цього, ведеться загально-правова робота: договірна, претензійно-позовна й регуляторна. На балансі підрозділу також супровід електронної системи узгодження договірної документації, розробка та впровадження регламентуючих документів, необхідних для енергетичної компанії, що оперує об’єктами підвищеної небезпеки. Існує ще кластер роботи, який є переважно моєю зоною відповідальності. Він включає взаємодію з державними органами, так званий GR. Цей напрям передбачає роботу над вдосконаленням нормативно-правової бази та участь у нормотворчих ініціативах, пов’язаних з розвитком галузі.
– На що передусім Ви звертаєте увагу при підборі кадрів?
– При підборі кадрів для мене важливими є мотивація та портфоліо успішно реалізованих проектів. Мотивація має велике значення, оскільки без бажання досягати поставлених цілей високих результатів не досягнеш. Важливо, щоб у співробітника був певний настрій, як кажуть, щоб очі горіли. Під час роботи над загальним проектом необхідно, аби кожен учасник команди прагнув до досягнення спільної мети, погоджуючи й координуючи свої зусилля. В Україні не так багато компаній, які займаються великими вітроенергетичними проектами. Відповідно, готових фахівців немає або ж вони працевлаштовані й неохоче беруть участь у конкурсах на відкриті вакансії. Тому, аналізуючи здібності кандидата, я звертаю увагу на його загальний background: у яких проектах брав участь, де вчився, які навички має, чи зможе він надалі реалізувати себе в нашому бізнесі. Останній досвід – закриття вакансії менеджера департаменту. Пошук відповідного кандидата зайняв біля 5 місяців.
– У чому полягає специфіка юриста в енергетичній сфері, на відміну від інших галузей права?
– Звичайно ж, це своя особлива регуляторна база. В енергетиці, окрім ключових законів, що регулюють галузь, існує безліч підзаконних регуляторних актів. Вони пов’язані з функціонуванням енергоринку, диспетчеризацією, технікою безпеки й так далі. Для того, щоб у цьому розібратися, треба витратити немало часу та зусиль. У цій сфері не можна досягнути успіху, спираючись тільки на логіку та загальний досвід і не володіючи певними хардами. Енергетика – це великий гурток за інтересами: ті, хто приходять працювати в цю сферу, залишаються тут надовго. Як правило, це люди захоплені, люди, що працюють із задоволенням, вкладають душу в цей бізнес. І треба бути готовим й уміти працювати разом з такими людьми.
– Розкажіть про свої найцікавіші проекти в компанії?
– Найцікавіший проект – це будівництво Ботієвської вітроелектростанції. У рамках реалізації проекту проводилися складні контрактні переговори. Їх складність багато в чому полягала у новизні – ніколи до цього ДТЕК не мав справи з вітрогенеруючим устаткуванням. Станція була побудована, так би мовити, у «чистому полі». Сьогодні я пишаюся тим, що є частиною команди, яка створила найуспішніший вітроенергетичний проект в Україні. Ще хочу відзначити успішний кейс, пов’язаний із «зеленим» тарифом на електроенергію. Старт активного розвитку альтернативної енергетики в Україні припав на 2008 р. Він пов’язаний зі включенням до Закону України «Про електроенергетику» норми щодо оплати електроенергії з альтернативних джерел енергії за заохочувальним «зеленим» тарифом. В Україні не виробляється вітроенергетичне устаткування так званого мегаватного класу. Є виробники, що займаються локалізацією – крупновузловим складанням. Більша частина устаткування виробляється та купується закордоном, як правило, за кредитні кошти іноземних банків. Кредитно-експортні агентства країн-виробників устаткування надають гарантії під такі проекти. Тому тарифи виробників «зеленої» елекроенергії прив’язані до курсу євро. Для будівництва Ботієвської ВЕС, на-приклад, було взято кредит у розмірі 245 млн євро в Landes Bank Berlin під гарантії EKF (датського кредитно-експортного агентства). У серпні 2014 р. повністю оновився склад регулятора (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). З вересня 2014 р. регулятор відмовився індексувати «зелений» тариф за актуальним курсом євро. Тим самим НКРЕКП порушувала закон, що зобов’язує здійснювати індексацію «зеленого» тарифу на щомісячній основі. Ми та інші виробники «зеленої» електроенергії зверталися до регулятора з вимогою пояснити причини цього рішення, але офіційної відповіді не отримали. Врешті-решт, були вимушені звернутися до суду. Ми виграли суди всіх інстанцій, довівши незаконність дій регулятора. Надихнувшись нашим досвідом й успішною судовою практикою, інші учасники ринку також приєдналися до боротьби за свої права. В результаті, регулятор перейшов до більш конструктивної позиції. Сьогодні ми отримали компенсацію недоотриманого виторгу в повному об’ємі, як і багато інших учасників ринку. Цей досвід дозволив нам збудувати діалог з чинним складом регулятора. Незважаючи на те, що відбувалися судові спори з регулятором, наша компанія дотримується думки, що будь-які розбіжності в позиціях можна вирішити шляхом переговорів і не переводити справу в судову площину.
– Як держава сприяє чи, навпаки, заважає веденню бізнесу у цій сфері на законодавчому рівні?
– Не можу сказати, що сьогодні існують системні складнощі у взаємодії з профільним міністерством, регулятором і контролюючими органами. Єдине, як напевно й у будь-якій іншій галузі, що розвивається, «зеленій» енергетиці потрібний доступ до зовнішніх ринків запозичень. Вартість вітроенергетичного устаткування обчислюється сотнями мільйонів євро. Ми розуміємо, що реалізовувати вітроенергетичні проекти без залучення іноземних інвестицій неможливо. Складна політична та економічна ситуація в країні призвела до того, що ринки капіталу для більшості українських компаній сьогодні закриті. Для українських учасників ринку життєво важливо, щоб держава повернула довіру до банківської системи, національної валюти, створила правове поле, що захищає інтереси іноземних інвесторів. При виконанні цих умов Вінд Пауер буде серед перших компаній, які скористаються інвестиційними можливостями. У нас є досвід залучення та ефективного обслуговування кредиту навіть у дуже складні періоди для української економіки у 2014–2015 рр.
– Наскільки досконале законодавство у сфері енергетики?
– Основною проблемою української енергетики є перехресне субсидування, коли дешевший тип генерації дотує більш дорогий. Але проблема не тільки в цьому. В енергетиці склалася ситуація, коли рівень тарифів нижче економічно обгрунтованого. Це стосується населення. В той же час промислові споживачі платять за європейськими цінами. Існуючий рівень тарифів не дозволяє розвивати галузь та реалізовувати проекти з корінної модернізації енергетики – генерації та дистрибуції. Як результат – морально застарілі технології, величезні технологічні втрати та енергоємність ВВП України, що є одною з найвищих в світі. Сьогодні енергетична галузь знаходиться у фазі переходу роботи на ринкові умови. Якщо спрощено, то їх суть для нас полягає у розділенні постачальників електроенергії (обленерго) на операторів, що здійснюють «транспортування» електроенергії по мережах, та на продавців. Електроенергія продається на біржі, де формується ціна. Продавати електроенергію кінцевому споживачеві зможе будь-яка компанія, що отримала відповідну ліцензію. Ця модель ринку вже близько 10 років працює на території ЄС. У майбутньому це вирішить проблему перехресного субсидування. Важливо, щоб процес переходу на нову модель енергоринку відбувся якнайскоріше. Зараз відповідний законопроект пройшов фінальні узгодження на рівні Кабінету міністрів України та найближчим часом має бути проголосований в ВР. Сподіваюся, що у процесі переходу до вільного ринку держава зважено поставиться до потреб як традиційної енергетики, так і ВДЕ.
– На завершення нашої розмови, що Ви хотіли б побажати нашим читачам юристам-початківцям?
– У мене три поради. Перша – якщо ви обрали професію юриста та находитеся на початковому етапі своєї кар’єри, одне з кращих місць для старту – це юридична фірма. Ви матимете змогу спробувати себе у різних практиках і напрямах бізнесу, визначити, що більше подобається, зможете краще проявити свої здібності. Друга – не чекайте на закінчення навчання в університеті для початку роботи за фахом, шукайте можливість отримати практичний досвід під час навчання. З досвідом роботи до моменту отримання диплому у вас буде перевага у працевлаштуванні. Третя і найголовніша порада – дайте відповідь собі на питання, чи дійсно ви хочете стати юристом. У моїй практиці траплялися випадки, коли після 10 років досвіду роботи в юриспруденції, люди йшли абсолютно в іншу сферу бізнесу й успішно реалізували себе в ній. Якщо юридична сфера – не ваше покликання, краще одразу признатися собі у цьому та не витрачати дорогоцінні роки на те, до чого у вас не лежить душа. Як відомо, час – це єдиний ресурс, котрий не повертається, і при виборі майбутньої професії важливо про це пам’ятати.