За 7 років відданої роботи в ADER HABER Станіслав Карпов пройшов шлях від молодшого юриста до радника компанії. Чи було у нього бажання змінити місце роботи? Чому в практиці податкових спорів завжди буде гаряче? Чи потрібно юридичним компаніям займатися розвитком особистого бренду юристів? Про все це він розповів у своєму інтерв'ю для «Юридичної Газети».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Станіславе, розкажіть, як складалася Ваша кар'єра до та після приєднання до ADER HABER?
- ADER HABER стало для мене лише другим місцем роботи. Мій старт в юридичній професії відбувся на останніх курсах навчання в університеті у відділі претензійно‑позовної роботи однієї зі страхових компаній. Більше ніж 5 років я представляв інтереси свого роботодавця в судах загальної та господарської юрисдикцій.
Однак страхові справи не відзначалися значною різноманітністю, оскільки майже всі процеси були схожими на попередні. Через деякий час я зрозумів, що перестав отримувати від роботи нові виклики. До того ж кар'єрні перспективи видавалися доволі примарними, адже щоб просуватися вгору кар'єрними сходинками, інхаусу потрібно дочекатися, поки звільниться місце його керівника. Проте навіть у такому випадку є ризик, що на вакантне місце можуть найняти особу з ринку (наприклад, з іншої страхової компанії з досвідом у керівництві відділом), а не співробітника цього ж департаменту. Тому я вирішив шукати для себе нові можливості.
Пошуки були нелегкими, тому що знання у сфері страхового права ні тоді, ні зараз не мали великого попиту на ринку. Однак мені пощастило, що в одній з юридичних фірм знайшлася практика, яка спеціалізувалася на питаннях податкового, фінансового, а головне — страхового права. Так я став частиною теперішньої команди ADER HABER, обійнявши посаду молодшого юриста. Для мене це був наче ковток свіжого повітря. Зараз я розумію, що моє становлення як юриста розпочалося саме з моменту приєднання до команди ADER HABER, оскільки я отримав можливість вчитися у великих професіоналів своєї справи, для яких у роботі не існує дрібниць.
- Ви протягом 7‑ми років пропрацювали в одній компанії. Чи не замислювалися Ви про те, щоб спробувати свої сили «на стороні»?
- Працюючи в ADER HABER, я ніколи не займався пошуком нового місця роботи. Проте думки про нове місце час від часу виникають у кожної людини, а особливо цьому сприяє наявність конкретної пропозиції про працевлаштування. Однак, проаналізувавши такі пропозиції та зваживши всі «за» і «проти», мій вибір незмінно зупинявся на ADER HABER.
- «ЮГ» нещодавно провела опитування, в результаті якого з'ясувалося, що найбільша частина респондентів (33%) готові змінити роботодавця через відсутність мотивації та можливості для зростання. Що для Вас могло б стати стимулом змінити компанію?
- Якщо плануєш змінити місце роботи, необхідно розуміти, для чого ти це робиш і якою є твоя мета. В більшості випадків передумовою для зміни місця роботи є невдоволення працівника. Підстав для невдоволення може бути безліч, але найчастіше все зводиться до неможливості професійної реалізації та неналежних умов оплати праці. Необхідно зауважити, що причиною таких обставин не обов'язково має бути роботодавець, часто проблема криється у працівникові та його ставленні до роботи. Проте працюючи в ADER HABER, я не зустрічався з такими негативними чинниками.
Водночас люди змінюють місце роботи, навіть будучи усім задоволеними. В такому випадку працівником керує певна спокуса, оскільки зміна місця роботи — найкоротший шлях до вищої посади або більш вигідних умов оплати праці. Погодьтеся, що перспектива отримати кращі умови саме тут і зараз, не докладаючи жодних додаткових зусиль, виглядає доволі спокусливо. Однак це не мій шлях. Хіба що спокуса буде аж занадто великою (посміхається — прим. ред.). Річ у тім, що отримання у такий спосіб нової посади або фінансових умов ще не є свідченням твого росту як професіонала. Ти не став кращим, ти просто перейшов з одного місця в інше.
Протягом останніх 7‑ми років я поступово розвиваюся у професійному плані та, як наслідок, рухаюся вгору кар'єрними сходинками. В моєму випадку немає потреби щось змінювати, оскільки в іншому місці я не знайду нічого такого, що я не міг би отримати в ADER HABER завдяки своїй праці. Я задоволений ADER HABER та своїм місцем у компанії, а в ADER HABER, напевно, задоволені моєю роботою. Тому ще не час нам розлучатися.
- На якому етапі стало зрозуміло, що Ви отримаєте підвищення? Яким тепер буде наповнення роботи?
- В ADER HABER питання про підвищення будь-якого працівника на вищу посаду, а також про переміщення на вищий грейд у межах посади вирішується на підставі результатів щорічного оцінювання, яке проходять усі працівники (від помічника юриста до партнера фірми). Моє підвищення не є винятком. За результатами оцінювання, яке відбулося на початку року, стало зрозуміло, що я можу обійняти посаду радника.
Нова посада для мене є не стільки черговим кар'єрним кроком, скільки новим рівнем відповідальності перед клієнтами, колегами та собою. Відтепер я відповідальний не лише за свою роботу та свій розвиток, але разом з іншими радниками й партнерами розділяю відповідальність за роботу та розвиток усієї фірми.
- Як Ви плануєте посилювати практику податкових спорів?
- Силу нашої практики я бачу в бажанні щоденно вдосконалювати себе у професійному плані. Ми прагнемо розвиватися та прогресувати у своїй сфері. Хочемо ставати кращими для наших клієнтів і для самих себе. Щодня потрібно перевершувати себе вчорашнього.
Динамічний розвиток податкового законодавства дає нам для цього всі можливості та не дозволяє сидіти на одному місці, марнуючи свій час. Велика частина законодавчих ініціатив, які приймають під виглядом поліпшення умов для платників податків, насправді заганяє останніх у глухий кут. Це надає нам можливість перебувати у постійному творчому процесі зі створення нестандартних рішень для наших клієнтів та способів судового захисту їхніх інтересів. Щоденне самовдосконалення — наш незворотний процес та правильний шлях до вершини.
- Про що свідчить попит бізнесу щодо вирішення податкових спорів — про розвиток чи гальмування економіки?
- Насамперед, попит щодо вирішення податкових спорів, на мою думку, свідчить про відсутність певного балансу між інтересами бізнесу та інтересами держави в питанні сплати податків. Постає питання про те, хто ж винен у цій ситуації: бізнес, який різними способами намагається мінімізувати своє податкове навантаження, чи держава, яка тисне на бізнес та нездатна забезпечити належні й зрозумілі умови для сплати податків. Вірогідно, правда, як це часто буває, знаходиться десь посередині.
Безперечно, не варто ідеалізувати бізнес, там достатньо компаній, які ведуть нечесну гру. Однак ті податкові спори, в яких я беру участь, не залишають сумнівів, що державні податкові органи, як і раніше, зосереджені переважно на своїй фіскальній функції в її найбільш негативному прояві. Незважаючи на всі пишномовні висловлювання представників держави, головна мета податкових органів залишається незмінною — донарахувати грошові зобов'язання будь-якою ціною. Очевидно, що цьому сприяє і низький рівень якості податкового законодавства, яке часто приймається без належного аналізу наслідків його впливу, як зараз кажуть — в «турборежимі», та й просто приймається часто, занадто часто.
Протягом останнього періоду щороку приймається близько 10 законів про внесення змін до Податкового кодексу України. У порівнянні з 2014‑2015 рр., ситуація дещо покращилася, оскільки тоді кількість змін була просто непристойною. Однак такий стан речей жодним чином не сприяє усталенню практики правозастосування податкового законодавства. Внаслідок дії таких негативних чинників страждає рівень якості податкового законодавства — виникають неузгодженості, а багато моментів просто залишаються неврегульованими. Цю ситуацію намагаються використати на свою користь як бізнес, так і держава.
До того ж податкові органи достатньо часто банально не дотримуються власних процедур, особливо в питаннях, пов'язаних з блокуванням податкових накладних, бюджетним відшкодуванням та поверненням надміру сплачених коштів. Як наслідок, з'ясовувати відносини бізнесу і державі доводиться в суді. Тому відповідаючи на ваше запитання, просто можна згадати, що наприкінці минулого року компанія British American Tobacco вирішила перенести свій центральний офіс у Східній Європі з Києва до Румунії, зокрема, з огляду на непрогнозовану фіскальну політику уряду України. В Україні занадто галасно, а гроші, як відомо, люблять тишу.
- Як змінювалися цінності та підходи до роботи (зокрема, з клієнтами) в компанії за весь час, що Ви в ній пропрацювали?
- Наша команда завжди ставить собі за мету бути пріоритетним юридичним радником для наших клієнтів у всіх питаннях, що виникають у процесі здійснення їхньої діяльності. Звісно, це неможливо без якісної юридичної експертизи, проте лише цього недостатньо для побудови довготривалих відносин. Саме тому ми завжди приділяли багато уваги питанням взаємної довіри з клієнтом. Це довготривалий та складний процес, а тому чим довший шлях ми пройшли, тим більше ми цінуємо наші взаємовідносини.
Сьогодні наші клієнти, які раніше зверталися до нас лише з окремими питаннями як до зовнішнього незалежного радника, довіряють нам комплексну участь в аналізі їхніх бізнес-процесів, питаннях корпоративного розвитку та внутрішньої безпеки. Це результат багаторічної успішної роботи зі взаємного подолання труднощів, який ми надзвичайно цінуємо та вдячні за довіру.
- Яким Ви уявляєте свій подальший професійний шлях? Можливо, думаєте про партнерство?
- Одразу згадується прислів'я, що поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Однак, насправді, навіть будучи молодшим юристом, я ніколи не ставив собі за мету досягнути тієї чи іншої посади. Краще зосередитися на якісному виконанні своєї роботи — тоді винагорода неодмінно знайде свого героя. Тож наразі я просто прагну виправдати довіру, яку мені висловили партнери фірми.
- Корпоративна культура юридичної фірми — це потреба, данина моді чи все ж таки зайвий елемент для розвитку бізнесу?
- Відповідь на це питання чудово ілюструють результати згаданого вами опитування щодо мотивів зміни роботодавця, відповідно до яких 7% працівників готові змінити компанію через низький рівень її корпоративної культури. Як на мене, то це чимало. Зміна місця роботи, в моєму розумінні, є достатньо відповідальним та серйозним кроком. Отже, якщо 7% працівників готові змінити компанію виключно з огляду на низький рівень її корпоративної культури, то це свідчить про важливість такого показника.
Особисто я повністю поділяю таку позицію. Я переконаний, що саме в юридичній фірмі корпоративна культура відіграє особливу роль. Юридична фірма — це не просто об'єднання людей, кожен з яких може мати відмінні характери чи погляди. Юридична фірма — це об'єднання юристів. Юристи — люди доволі амбітні, впевнені у своїй правоті, кожен з яких має свою власну думку і не готовий просто так поступитися власними переконаннями. Кожен з них має свою яскраво виражену індивідуальність, але при цьому в межах юридичної фірми вони повинні виступати цілісною командою, яка створює спільний та якісний продукт. Тому саме корпоративна культура має бути тим наріжним каменем і тією опорою, що їх поєднуватиме та утримуватиме разом для досягнення спільної мети.
- Чи потрібно в юридичній компанії розвивати особистий бренд юриста? Чому?
- Так склалося, що в Україні більшість юридичних фірм нерозривно пов'язана з конкретними особистостями. На певному етапі особистий бренд юриста не просто переважав бренд фірми, а по суті був з ним одним цілим. Лише згодом на ринку почали з'являтися компанії, назва яких не містила б прізвища її головних дійових осіб. Наразі бренд фірми та особисті бренди її юристів крокують поруч, гармонійно доповнюючи один одного. Як на мене, це правильний та логічний симбіоз, за якого бренд фірми не є заручником бренду юриста і навпаки. При цьому, якщо ми говоримо про успішну юридичну фірму в Україні, то я можу уявити таку фірму, яка трималася б виключно на особистих брендах. Однак мені складно уявити успішну фірму, юристів якої не знають ні клієнти, ні конкуренти.
Юридичні послуги характеризуються високим рівнем персоналізованості. Джерелом надання юридичних послуг для клієнта завжди залишатиметься конкретний юрист, який узгоджує всі робочі питання, передає результати роботи та несе за них відповідальність. Тому клієнт, як правило, завжди тягнеться саме до юриста, а не до юридичної фірми. Таким чином, успішність юридичної фірми прямо залежить від кількості загальновизнаних та авторитетних юристів, які в ній працюють. Тому юридична компанія, безперечно, має докладати зусиль для розвитку особистого бренду своїх юристів, особливо тих, які вже довели свою лояльність та відданість компанії.