Про специфіку роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ефективну модель її функціонування «Юридичній газеті» розповів радник голови Комісії Андрій ВАСИЛЕНКО
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пане Андрію, Ви маєте великий досвід правотворчої роботи, є співавтором багатьох законів, зокрема «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», антидемпінгових та антисубсідіарних, тощо. На Ваше переконання, які основні принципи має реалізувати судова реформа? Чи потрібно Україні переймати у цьому питанні досвід західних країн?
– Щодо основних принципів судової реформи, то зазначу, що вони загальновідомі і викладені у низці міжнародних документів. Принцип забезпечення права на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом є одним з основних принципів Загальної декларації прав людини прийнятої ООН ще у 1948 р. Цей принцип закріплено і розвинуто у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., в інших міжнародних документах, наприклад, таких як Основні принципи незалежності судових органів 1985 року, Рекомендації щодо ефективного впровадження Основних принципів незалежності судових органів 1989 року, Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя 1983 року. Щодо європейських документів то це, в першу чергу, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рекомендація № (94) 12 “Незалежність, дієвість та роль суддів” 1994 року, Європейська хартія про закон “Про статус суддів” 1998 року, Висновки Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЕС), Висновки Венеційської комісії.
Тобто ці принципи історично вироблені міжнародною практикою, і частково у нас вже реалізуються в оновленому Законі «Про судоустрій і статус суддів», «Про забезпечення права на справедливий суд».
Міжнародний досвід і наш внутрішній, це неподільні речі, тому нам необхідно наслідувати ті принципи і ту практику, яка на сьогодні є в світі. Нам необхідно виконувати свої зобов’язання за універсальними конвенціями та ті що випливають з Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Крім того, Україна має виконувати рішення Європейського суду з прав людини. При цьому хотів би зазначити, що у світі немає жодної держави, яка б повністю і безумовно виконала б всі міжнародні рекомендації. Існують лише держави, які впровадили їх більшою мірою, ніж інші. Я хотів би навести невеличку цитату з одно із документів Європейської комісії з питань ефективності правосуддя Ради Європи (далі – CEPEJ), де чітко зазначено, що судова система, це продукт соціального, історичного, культурного розвитку кожної держави.
Тому якщо говорити про прийняття досвіду інших країн, то треба підходити до цього питання з урахуванням багатьох чинників. Нам необхідно переймати краще із закордонного досвіду з того, що нам підходить, але не забувати про власний досвід та реалії, інакше все це не буде працювати. Умовно кажучи, є три рівні. Перший – це обов’язкові норми та принципи міжнародних договорів, які нам необхідно вводити, частина з них вже працює, але іншу частину необхідно імплементувати, оскільки це частина наших міжнародних зобов’язань. Другий рівень, це рекомендації усіх консультативних органів на кшталт CEPEJ, Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЕС) тощо, які треба адоптувати для наших реалій. І третій рівень, це наш, національний. Тобто це наше законодавство, яке ми наразі намагаємось вдосконалити. Власне, це і є схема наслідування іноземного досвіду.
– Як можна підвищити авторитет судової влади, якщо брати до уваги, що в Україні склалася практика, коли інші гілки влади публічно звинувачують та зневажають суди та суддів, позбавляючи систему правосуддя незалежності?
– Знову-таки, у висновках КРЕС записано, що одним із завдань органів судової влади є формування, збереження і розвиток позитивного іміджу судової влади. Під цим розуміється, що це не просто іміджеві речі, а об’єктивна реальність, оскільки це питання довіри не влади до влади, а людей до судової влади. Це те, що стосується кожної людини, це ефективність захисту її інтересів зокрема соціальних, економічних, тощо, у тому числі і від свавілля держави.
Ще одним з європейських принципів є те, що незалежність суддів при здійсненні правосуддя - це не привілей, наданий суддям за їх бажанням, а гарантія забезпечення верховенства права, прав громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.
Тому, звичайно, що я не підтримую таку глобальну компанію з дискредитації судової влади. Водночас я згоден, що у судовій системі багато чого недоброго. Є і корупція, є і некомпетентність тощо. Але давайте не забувати, що, по-перше, незважаючи на ці чинники, судова система працює, і судді у більшості приймають рішення відповідно до закону, оскільки чесних, порядних та компетентних представників Феміди більше. Багато суддів також виступають за проведення судової реформи, дехто з них зайняв досить активну позицію щодо участі у різних заходах щодо реформування. По-друге, не потрібно забувати, що в усі часи були судді, які, м’яко кажучи, не завжди відповідають критеріям цієї професії. Тому ще раз повторю, я проти такого ставлення до судової влади, особливо, якщо врахувати, що за такими «наїздами» зазвичай стоять якісь корупційні мотиви. Тому, в першу чергу, авторитет судової влади треба підвищувати не шляхом піару, а шляхом реальних змін, проведення реальної реформи.
– Є вірогідність, що після реформування, Вищу кваліфкомісію суддів та Вищу раду юстиції буде поєднано. Чи погоджуєтесь Ви чи ні з таким змінами?
– Зазначу, що це питання робочою групою Конституційної комісії вже розглядалося. Більшість членів дійшли думки, що у такому кроці не має потреби. Не має потреби створювати якийсь надповноважний орган. Крім того, якщо когось з кимось об’єднувати, або створювати новий орган, то він має запрацювати наступного дня, з відповідним результатом. Якщо ми собі ще раз дозволимо такі перерви у роботі, які були у ВККС України та ВРЮ. За час «простою» накопичилося 10 тис. скарг у ВККСУ і майже 3000 у ВРЮ щодо дисциплінарних питань, плюс додайте до цього майже 600 заяв про переведення до інших судів, понад 1000 суддів є у резерві, та ще й кількасот суддів, які не можуть піти у відставку тощо. Тому другого такого періоду «безробіття» держава собі дозволити не може - ми просто з нього не вийдемо, це призведе до колапсу в роботі судової системи. Це об’єктивні причини. Але якщо говорити на теоретичному рівні, то не має значення, скільки органів працюватиме, не в об’єднанні чи роз’єднанні питання, необхідно відповідно до всіх європейських рекомендацій на базі 10-того Висновку КРЄС чітко розподілити обов’язки між цими органами, виключити дублювання функцій та забезпечити проведення простих та прозорих процедур. А хто це буде робити два, три чи десять органів немає принципового значення.
– Могли би Ви розповісти про здобутки Комісії нового складу, які проблеми траплялися, що на сьогодні вдалося, а що ні?
– Почну з того, що на момент, коли Комісія запрацювала у новому складі, накопичилося 13,5 тис. дисциплінарних скарг. Наразі, у межах того графіку, за яким їх розглядає Комісія, сподіваюсь, що до кінця року вони будуть розглянуті. На сьогодні вже розглянуто близько 3000 скарг. Крім того, нарешті почали розглядати питання переведення суддів тощо. Так, Комісія працює за дуже щільним графіком, і результат є. Крім того, перед нами стоять завдання щодо розроблення певних внутрішніх документів для імплементації норм нового закону, наприклад, з кваліфікаційного оцінювання суддів, більшість з яких вже готова і щодо них йде погодження відповідно до вимог законодавства. Практично всі ці документи розроблялися за допомогою міжнародних експертів (зокрема і деяких експертів Венеційської комісії) Ради Європи, Європейського Союзу, US AID і за їх безпосередньою участю. Зазначу, що попри високе навантаження, ми все-таки у цьому питанні вкладаємося у визначені законодавством строки. Зазначу, що йдеться не про дисциплінарні питання, а про формування суддівського корпусу. Власне, основне завдання Комісії в цьому і полягає, а не в розгляді скарг. Наприклад, в Європейських країнах в аналогічних до ВККСУ органах кількість дисциплінарних скарг вимірюється на рік десятками, але аж ніяк не сотнями і тисячами. І це якраз питання якості судового корпусу, який ці органи формують. Тобто у розвинутих судових системах скарги на суддів – рідкість. Можна віднести до досягнень Комісії і те, що знайшли шляхи ефективної співпраці і з Радою суддів України, з суддівською спільнотою, тому що у початковий період роботи була певна напруга. Частково це пояснюється тим, що Комісію бачили як люстрайційний орган, який почне займатися «зачисткою» суддів. Однак ми довели, що це не так, що Комісія – це команда професіоналів, яка приймає об’єктивні рішення, незважаючи на політичну ситуацію в державі.
– Комісія попереднього складу під час вирішення питання переведення суддів до іншого суду, завжди акцентувала увагу на тому, що особисті чи сімейні обставини, які здебільшого покладені у мотивування переведення, не є проблемами ВККСУ, що Комісія не органом, який має опікуватися добробутом суддів. Яке ставлення діючого складу Комісії до такого питання?
– Я не працював з попереднім складом комісії і такої інформації не маю. Але, на моє переконання, читати нотації суддям не входить до повноважень Комісія. Є визначені законом процедури, є конкурс, є чітко встановлені критерії, якщо суддя їм відповідає і ці процедури виконані, і є вакансія у іншому суді, то це його право перейти в той чи інший суд, але зазначу, у встановленому порядку. Крім того, склад ВККСУ зіткнувся ще з однією проблемою, якої ні в кого не було раніше, – це зона АТО та анексія Криму, тому питання зокрема переведення чи прикріплення мають вирішуватися оперативно. Ми маємо забезпечити можливість суддям працювати.
– ВККСУ має відігравати суттєву роль у функціонуванні судової системи, але лише за умови, що цей орган буде насправді незалежним та не заангажований. На Ваш погляд, як можна домогтися цих двох умов?
– Нове законодавство запровадило дещо інші умови щодо формування суддівського корпусу, зокрема, суттєво знижена можливість ручного чи адміністративного втручання в оцінювання тестових чи екзаменаційних завдань суддів. Не останню роль відіграв і авторитет нових членів Комісії, до яких, як я вже зазначав, з’явилася довіра не лише у суддівського корпусу, але й у суспільства. Крім того, триває праця над удосконаленням інших процедур щодо кваліфікаційного оцінювання. Але треба враховувати і якісь соціальні моменти. Тобто не можна боротися з заангажованістю або корупцією лише каральними методами. По-перше необхідно встановлювати прозорі процедури, які важко змінювати чи втручатися в них. А по-друге, необхідно враховувати і соціальний аспект – тобто створенням умов для нормальної роботи та відповідного рівня заробітної плати як членів ВККСУ, так і працівників апарату і те саме стосується і суддів і працівників апаратів судів. Те, що пропонують деякі депутати, наприклад, забрати всі соціальні гарантії, позбавитися законодавчого закріплення цього поняття і надати Кабміну повноваження встановлювати розмір суддівської винагороди відповідно до можливостей бюджету тощо, аж ніяк не відповідає заявленим цілям і налагодженню роботи судової системи. Це, до речі, стосується не тільки судової влади, а і всієї сфери державної служби. То чого можна очікувати від людини, якій держава говорить, що ти сумлінно працюй і неси відповідальність за державу, а ми тобі платити не будемо і соціального захисту забезпечувати не будемо?
Європейські стандарти приділяють особливу увагу цим питанням. Цитую: «Кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, а також щоб судді могли ефективно працювати.», «Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення.» (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, пункти 33 та 54).
Те саме стосується і органів судової влади: «Членам органу судової влади (як суддям, так і не суддям) повинні бути надані гарантії незалежності та безсторонності. Оплата праці членів органу повинна відповідати їхній посаді та обсягу навантаження.», «КРЄС наголошує на важливості забезпечення фінансування органу судової влади таким чином, щоб уможливити його належне функціонування. Він повинен мати достатні засоби для незалежної та автономної діяльності, а також повноваження і здатність ефективно впливати й організовувати свій бюджет.
Органу судової влади повинен мати власне приміщення, секретаріат, комп’ютерне забезпечення та можливість організовувати свою роботу, без звітування за свою діяльність будь-якому політичному чи іншому органу. Орган повинен бути вільною в організації своїх засідань та визначенні їхнього порядку денного, а також мати право безпосередньо контактувати із судами для виконання своїх функцій. Орган повинен мати власний персонал відповідно до потреб, а кожний член органу повинен мати свій персонал відповідно до завдань, доручених йому/їй.» (Висновок КРЄС №10 пункти 36 – 38.)
– Що Вас спонукало балотуватися до ВККС, чи маєте ідеї щодо поліпшення роботи комісії?
– Мій життєвий та професійний досвід дає змогу не лише бачити проблеми з різних сторін, але й знаходити відповіді на проблемні питання, зокрема у контексті роботи судової системи. Крім того, коли я певний час пропрацював на посаді радника голови Комісії, я зрозумів, що можу не те, щоб підвищити свій статус, а увійшовши до складу Комісії, практично допомагати вирішувати проблеми, що накопичились. Крім того, враховуючи моє об’єктивне розуміння ситуації, я робитиму все для того, аби ВККСУ постійно вдосконалювалась у своїй роботі.