Нещодавно редакція «ЮГ» завітала на довгоочікуваний Західноукраїнський юридичний форум АПУ, що відбувся у Львові. Ми скористалися нагодою та поспілкувалися з партнером, керівником західноукраїнської філії Arzinger Маркіяном МАЛЬСЬКИМ. Під час розмови він поділився думками про те, чому юристи йдуть у політику, що чекає на юрпрофесію в найближчому майбутньому, які наразі спостерігаються тенденції регіонального ринку, та звернувся зі своєрідним фідбеком до молодого покоління правників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Західноукраїнський юридичний форум — одна з найпопулярніших та найулюбленіших для багатьох юристів подій. Які враження від форуму? Які важливі питання Ви особисто на ньому піднімали?
— У постковідний час важливо було зібратися, адже занадто довго не було «живих» юридичних заходів. Представники юридичної професії обговорили актуальні теми, які наразі існують, виклики для правників, а також разом подумали, як усім жити далі. Звісно, Covid вніс певні зміни в юридичний бізнес та звичайне життя, і необхідно усвідомити, чи потрібно ще адаптуватися до нової реальності, чи ми вже розуміємо статус кво з пандемією, чи все ж нас чекають нові випробовування. Ми повинні разом подумати, як підготуватися, щоб протистояти новим викликам. Безперечно, Західноукраїнський юридичний форум є флагманським проєктом. 10 років тому спільно з Денисом Бугаєм ми виплекали ідею проведення цього форуму і бачимо, що це одне з найуспішніших рішень. Форум неодноразово збирав понад дві сотні учасників. Для Західної України це абсолютні рекорди. Не було жодного такого рівня організації форуму, який збирав би стільки юристів.
Пам’ятаю часи, коли один адвокат приходив до іншого в офіс, і це був вияв якогось наміру окупації, а не нормальною діловою практикою. Сьогодні юридичний ринок має інший вигляд, колеги стали друзями та партнерами. І дуже важливо, щоб такий дух юридичної професії залишався й надалі. Переконаний, що саме завдяки таким івентам ми маємо більш цивілізований ринок, більш згрупованих за інтересами людей, які працюють заради спільної цілі та в одному напрямку. Внаслідок обговорення різних тем ми отримали конкретні пропозиції щодо змін законодавства, загалом підвищили рівень юридичної освіти. Адже важливо бути в потоці інформації. Цей форум забезпечує перевірену, надійну та глибоку інформацію, тож кожен учасник здобув для себе багато корисного.
Я виступав у панелі «Чим живе юридичний ринок», розповідав про те, як бачу розвиток юридичного ринку, про затребувані послуги, виклики, які стоять перед компаніями різного розміру, як краще структурувати фірму, як налагодити внутрішні процеси. Я маю хороший досвід та розуміння того, як виглядає юридичний ринок України, адже у нас є два регіональні офіси, у Львові та Одесі, а також головний офіс у Києві. Отже, я маю достатнє просторове бачення по всій країні, як розвивається ринок юрпослуг, що можуть запропонувати регіональні компанії тощо.
— Чи плануєте продовжувати будувати кар'єру в політиці? Який досвід Ви отримали на посаді голови Львівської ОДА? Чому юристи йдуть у політику?
— У найближчі кілька років точно не планую. Я усвідомив, що для мене дуже активна політична кар’єра менш цікава, ніж якась прикладна функція. Виконуючи обов’язки голови Львівської ОДА, я пересвідчився, що це дуже політична посада. Насправді там не вимагається знання чогось конкретного і немає такого ж застосування. У моєму підпорядкуванні було 20 управлінь і департаментів та 20 районів. Тобто 40 керівників вищого рангу були в моєму підпорядкуванні, не враховуючи ще 5 заступників. Зрозуміло, що одна особа не може ефективно керувати 45 людьми, тому ця система потребує великих реформ. Мені було б більш цікаво продовжувати державну кар’єру у сфері юриспруденції. Звичайно, досвід, здобутий на посаді голови Львівської ОДА, дав мені системне бачення державних процесів. Однак вважаю, що у найближчі 5–7 років говорити про якесь продовження зарано.
Я радий повернутися в юрбізнес. Це як у книзі «Алхімік» Пауло Коельо: «Іноді потрібно обійти весь світ, щоб збагнути, що скарб заритий біля твого власного будинку». Лише щось втративши, починаєш це цінувати й усвідомлювати, де насправді твоє місце. На жаль, часом у житті потрібно порівняти одне з іншим. Все ж найбільшою перевагою приватної практики є свобода, а також те, що ти належиш самому собі. А у державній службі слід розуміти, що ти є частиною системи, яка не любить поодиноких прав і свобод, а любить, щоб усі рухалися в одному напрямку, не піднімаючи голови. Юристи йдуть у політику, бо мають потребу в більшій реалізації. Успішним юристам у певний проміжок часу стає мало того, що вони досягли. Вони вважають, що можуть бути успішними в усьому. Це системні люди, які здатні досягати високих результатів не лише в юриспруденції, але й у державних процесах.
Ще на університетських лавах кожному юристу роблять щеплення предметом «Теорія держави і права», але ця вакцина починає діяти пізніше, спонукає людей долучатися до державотворчих, державо-будівельних процесів, а потім подивитися на додаткові напрями освіти: Інститут Аспен, Українська школа політичних студій, Українська академія лідерства. Всі ці напрями однозначно стимулюють юристів спробувати себе в ролі «державного мужа». Однак це не завжди успішні кроки, спостерігається багато різних історій. Водночас це спосіб визначити свою абсолютну межу можливостей. Відомо, що юристи в юркомпаніях багато працюють, але якщо порівняти з головами адміністрацій, працюють вони не так багато. Режим, у якому я працював на посаді голови ОДА, навіть близько не стоїть з роботою партнера в юркомпанії. Тому це певний челендж, можливість себе випробувати. Безперечно, я підтримую колег, які це роблять, і вважаю, що необхідно хоча б раз у житті це спробувати. Якщо хоч щось мінімально позитивне вдасться змінити, за це велика честь і хвала.
— Маркіяне, Ви вже вдруге є почесним консулом Австрії у Львові. Як вдається поєднувати цю посаду з юридичним бізнесом?
— Загалом поєднання вдається, тому що ця функція мені дуже зрозуміла. Я не вважаю, що вона є якоюсь обтяжливою чи складною. Як тільки починаєш розуміти арсенал чи інструментарій інституту почесного консула, відразу втягуєшся в роботу, яка є успішною і вдячною. За умови дотримання базових інструкцій ця робота виглядає досить простою. Мені особливо приємно бути почесним консулом Австрії, тому що ми маємо спільну успішну історію. Часи Австро-Угорщини згадуються досить позитивно. За залишками цієї епохи ми бачимо, де найкраща нерухомість Львова і Львівщини — періоду австро-угорської імперії. Були часи, коли Львів стояв на другому місці після Відня за кількістю інвестицій, які надходили в інфраструктуру. Завдяки цьому ми бачимо, як позитивно імперія ставилася до нас та нашого міста. Поєднувати ці посади цілком логічно. У світі консультанти різних напрямів є почесними консулами. Це додатковий плюс як для держави, яка призначає консула, так і для України. Відповідно, серед функціоналу є зближення відносин між державами, захист прав та інтересів австрійських громадян на території Західної України. Ми багато працюємо задля зближення наших народів у культурних, освітніх, ділових зв’язках. Як українці, так і австрійці дуже добре ставляться один до одного. На фоні суцільного позитиву розвивати ці стосунки дуже легко.
— Як вважаєте, куди рухається юридичний бізнес у 2021 р.? Що чекає на юридичну професію в найближчому майбутньому?
— Юридичний бізнес в Україні лише на стадії зародження, як і бізнес загалом. Адже сьогодні наша економіка ще дуже невелика, припливу капіталу, якого багато хто очікує, поки не відбулося. Якщо говорити про юридичний ринок, де існує велика кількість дрібних компаній, то це ще не ринок. Я вірю в той ринок, де в компаніях буде по 200–400 правників, — тоді можна буде говорити про справжній ринок. Наразі це фактично зародки того, що очікується в майбутньому. Існують позитивні тенденції щодо того, що цей бізнес складний та відповідальний. До того ж, вже є встановлені правила. З опитування думок молодих правників ми бачимо, що все менше з них готові відкривати власні невеличкі компанії, які важко розвивати. Все більше людей хочуть ставати партнерами вже сформованих компаній. Таким чином досягається чистота професії, стабільність та рятуються долі тих, хто, маючи ентузіазм відкрити свій бізнес, за 2–3 роки зіштовхується з провалом і потім закривається. Тому я це характеризую як перші кроки до системності ринку.
У великих юркомпаніях все більш прозорим стає шлях до партнерства. Ми виходимо на краще співвідношення партнери/юристи в компанії. Якщо раніше таке співвідношення було близько 1 до 10, то зараз — 1 до 6 чи 1 до 5. З часом цей показник ставатиме кращим. Я вірю у великі юридичні компанії, вірю в те, що малі компанії будуть закриватися. Не думаю, що нас очікує тенденція до відкриття нових офісів міжнародних компаній, що є позитивним показником, адже ми стоїмо на порозі економічного зростання. На мою думку, розпочинається тенденція економічного росту. Це означає, що юристи матимуть більше добре оплачуваної роботи. Можливо, дійде до того моменту, що юристів на ринку стане недостатньо, щоб обслуговувати всіх клієнтів. При цьому міжнародні компанії поки що не будуть виходити в Україну. Відповідно, ми побачимо ситуацію, що українські компанії протягом наступних 5–7 років зможуть заробити значні кошти. Ринок рухається в напрямку спеціалізації, все більше компаній мають вузьку спеціалізацію, партнери займаються меншою кількістю галузей права, але водночас починають більше спеціалізуватися в окремих індустріях. Розвиваються такі напрями, як сільське господарство, енергетика, інфраструктурні проєкти тощо. Все більше юристів починають працювати на те, щоб краще розуміти потреби клієнтів у конкретному секторі. Думаю, за цим також майбутнє, особливо це стосується столиці, адже там все більше юристів у вузьких питаннях. Це не нова тенденція для світу. Яскравим прикладом є США, де можна знайти супервузького спеціалізованого юриста, який буде топовим у конкретній галузі. Вважаю, і нас чекатиме така подальша спеціалізація. Водночас спостерігається все менше лояльності клієнта до однієї компанії. Клієнти вже набагато більше орієнтуються на вузьку спеціалізацію партнерів, а дехто вже працює одночасно з 3–7 юркомпаніями у різних галузях.
Відбуватиметься подальша регіональна експансія по Україні. Ми — фактично єдина компанія, яка має 3 сильні офіси у різних регіонах. З цього ми черпаємо багато позитивних аспектів. Юридичний ринок, на мою думку, стає більш цивілізованим. Українські клієнти починають платити кращі гонорари. Завдяки цьому юридичний ринок має кращий досвід виконання проєктів, та й загалом зростає швидкість роботи і завантаженість юристів. Також українські клієнти почали цінувати залучення зовнішніх юридичних радників. Це свідчить про те, що ринок дорослішає. Він стає більш прогнозованим, більше враховує інтереси обох сторін — як провайдера юрпослуг, так і споживача.
— Наскільки сильною, на Вашу думку, є конкуренція на українському юридичному ринку? Які кроки слід зробити гравцям цього ринку для встановлення чесних та прозорих правил гри?
— Конкуренція на українському юридичному ринку досить прозора та чесна. Нам відомі випадки, коли в інших секторах економіки вона виглядає набагато гірше. Не можна говорити про те, що існує нечесна конкуренція. Більше спостерігається цінова конкуренція. Є компанії, які намагаються отримати більше клієнтів, запропонувавши їм занадто низькі ціни. Звичайно, це негативне явище, такий демпінг діє проти цих компаній. Це не призводить до того, що компанія отримує більше клієнтів. Можливо, формально це так виглядає, але з дуже низьким рахунком. Відповідно, це нічого не дає, тому я переконаний, що у разі збільшення обсягів замовлень на ринку цей демпінг буде менший. Усі зацікавлені в тому, щоб була справедлива ціна послуг. Не мається на увазі здирництво, але має бути певна адекватна ціна, нижче якої ніхто не буде працювати. Схоже, ринок вже наповнився, новостворені компанії за рік-два закриваються.
Це абсолютно нормальний процес, який свідчить про те, що на ринку вже більше немає місця для менших компаній. Виходом для них може бути об’єднання, завдяки якому вони ставатимуть сильнішими. Очікую, що невдовзі ми спостерігатимемо ще декілька злиттів у межах топ-20 компаній. Це однозначно складні процеси. Навіть у пандемійний час ми бачимо, що великі компанії, застосувавши певні заходи для економії, пізніше відновили заробітні плати юристів. Фактично ринок швидко відновився. Ми не бачили жодного гучного закриття компанії через недостатність фінансування. Тож конкуренція існуватиме і надалі, але вже в інших форматах.
— Якщо говорити про регіональний юридичний ринок, які його особливості? Які тенденції можна відзначити? Як це впливає на розвиток?
— На регіональному рівні складніше продавати юрпослуги, бо там клієнти менше усвідомлені щодо того, що саме така послуга дає. Водночас, коли у столиці компанії могли неодноразово попрацювати з різними юрфірмами та відчути додаткову вартість від такої співпраці, регіональні бізнеси часто не мають такого досвіду. Відповідно, вони можуть не розуміти, навіщо залучати зовнішнього радника, якщо є інхауз-юристи. Вже пройшла та стадія, коли керівники юрдепартаментів бояться говорити, що їм потрібно залучити зовнішню допомогу. Все частіше їм виділяють на це окремі бюджети, є розуміння, що це допомагає у співпраці інхаузів із зовнішніми радниками. Все більше власників та менеджерів розуміють, що не може внутрішній департамент розбиратися у всіх питаннях, особливо, якщо це стосується судових спорів, антимонопольної практики, практики нерухомості, M&A. Як правило, це разові транзакції, які вимагають залучення зовнішнього радника. Не завжди регіональні компанії добре ставляться до ставок, які сьогодні існують на ринку. Але ті, хто вже попрацювали з компаніями високого класу, розуміють вартість, яка генерується такими провайдерами, та набагато частіше звертаються за правничою допомогою.
Регіональні компанії, відчуваючи присутність представництв великих юридичних компаній у регіонах, починають з ними працювати. Це входить у нашу стратегію. Наші офіси є не останніми, які ми відкрили. Однозначно, буде подальша експансія на території України. Все більше розвивається складова юридичного контенту, договори стають складнішими й чіткішими. Завдяки такому еволюційному розвитку відносин і домовленостей між сторонами ми бачимо значне падіння кількості судових процесів. Наразі конфліктів та спорів, які закінчуються в судових інстанціях, значно менше, ніж 10 років тому, адже юристи стали більш кваліфікованими, менеджери краще домовляються щодо істотних і додаткових умов договорів. Спостерігається більша чіткість у домовленостях, що значно зменшує кількість спорів. Така динаміка помітна і в регіональних компаніях. Також я вірю, що невдовзі на регіональному рівні стане більше M&A угод. Якщо говорити про Західну Україну, то у нас просто бум практики нерухомості.
Зараз у нашому провадженні 7 величезних проєктів, про які ми навіть не могли мріяти чи говорити ще півроку тому. Якщо така тенденція залишатиметься, регіональні офіси почнуть рости у розмірах. Є зараз багато інвестиційних фондів, які готові вкладати кошти від Західної України до Києва, але не далі на схід. Ціни на нерухомість у Львові протягом 5 років постійно зростають, тоді як у столиці дещо зменшуються. Невдовзі Львів обжене Одесу та вийде на друге місце в Україні за вартістю нерухомості. Досить багато інвесторів бажають виходити саме на регіональний ринок, а не столичний. В основному це компанії, які щось виробляють, де потрібна людська праця. Відповідно, з логістичних міркувань, з позицій ведення бізнесу та трудових ресурсів таке виробництво краще розміщувати в Західній Україні. У всіх цих напрямах регіони будуть розвиватися.
— Наразі Ви очолюєте львівське відділення ААУ. Чим зараз «дихає» адвокатура? На Вашу думку, чому вона залишається розрізненою? Що може її об’єднати?
— Не можу сказати, що вона розрізнена. Де троє адвокатів, там чотири думки, і це цілком нормально. Багато років асоціації успішно працюють, тому немає заперечень щодо їх успішності, як і не існує жодної можливості примусового об’єднання чи такої потреби. Факт того, що з’явилося багато асоціацій, навпаки, означає, що існує значний потенціал, який потрібно десь реалізувати. Це не були амбіції окремих людей — це були амбіції великої кількості адвокатів. Якщо вони не змогли реалізуватися в межах однієї організації, то чому б і ні — нехай їх буде багато. ААУ вже стає одним з лідерів серед асоціацій юристів. Дуже приємно відзначити, що багато колег по ринку долучаються до її розвитку, проводяться заходи зовсім іншого рівня. Насамперед, вони є практичними та цінними. Для того, щоб адвокати були більш цивілізованими та згуртованими, дуже важливо, щоб таких заходів було ще більше.
Дуже хочеться повернутися в офлайн-формат, адже заходи онлайн не є такими ефективними, як особисті зустрічі. Хочеться вірити, що це був тимчасовий формат, від якого ми вже відходимо, але будемо спостерігати, як далі розвиватиметься пандемія. ААУ достить активна і в регіональній політиці, адже ми маємо багато колег в регіонах, які є висококласними та фаховими спеціалістами. Регіональна політика допомагає долучати їх до різних обговорень, робочих груп. Якщо адвокати будуть згуртовані та якісно захищені, їхні права дотримуватимуться, гарантії будуть забезпечені, ми будемо жити у кращому суспільстві. Ми всі рухаємося до однієї мети, нехай навіть паралельними шляхами, але ж вони часто перетинаються і йдуть в одному напрямку.
— Не можна обійти увагою питання комерційного арбітражу, адже Ви є одним з найкращих фахівців у цій сфері. Які важливі зміни для бізнесу відбулися у 2021 р.? Як вони вплинули на практику?
— Міжнародний комерційний арбітраж — це найкращий метод вирішення спорів, у яких є іноземний елемент. Це доведено досвідом останніх 80 років. Помітне зростання кількості справ в арбітражах, все більше компаній довіряють саме цьому методу вирішення спорів. У нас є Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, який, відповідно до престижного опитування Global Arbitration Review, увійшов у п’ятірку арбітражів, що заслуговують уваги. МКАС при ТПП України є яскравим прикладом того, що ми можемо бути успішними самостійно, адже все більше компаній довіряють саме цьому арбітражу. Втім, світові центри арбітражів теж залишатимуться популярними. Загалом арбітраж став ще більш системним, прогнозованим. Ми вже маємо близько півтори сотні кваліфікованих спеціалістів-колег, які дуже добре розуміються в арбітражі та надають послуги вищого ґатунку. Ми бачимо ситуації, де українські фахівці представляють інтереси українських компаній за кордоном фактично без залучення іноземних колег. Це свідчить про те, що вони стали досвідченішими. Водночас вже майже всі міжнародні гравці на ринку арбітражу мають україномовних колег у своїх структурах за кордоном. Це теж суттєва зміна. Насамперед, це спроба таких компаній залишити гонорари у своїх скарбничках, а не наймати українські компанії.
Ще 10 років тому ми не могли собі уявити, що українська компанія піде в арбітраж проти іноземної компанії за кордоном. Це завжди було складно та непередбачувано. А зараз ми представляємо дуже багато українських компаній в іноземних арбітражах, захищаючи їхні інтереси, і це також значний розвиток. Загалом я очікував більшого зростання кількості спорів у зв’язку з пандемією. На мою думку, бізнесмени, будучи в однакових умовах у часи локдауну, дуже лояльно поставилися до невиконання контрактів один одного. Спостерігалося набагато менше судових спорів, ніж після кризи 2008 р., коли був величезний бум арбітражів через невиконання тих чи інших домовленостей. Вважаю, що арбітраж та його популярність зростатиме, все більше людей йому довірятимуть.
— Нещодавно на своїй сторінці у Facebook Ви згадували про реформу судової експертизи. Що вона передбачає? Дайте оцінку чинному законодавству. Яких змін потребує судова експертиза в Україні?
— Важливість судової експертизи дуже часто забувається, а якщо подумати, то фактично в кожній складній справі призначають різні експертизи, і лише тоді ми усвідомлюємо їх значущість для процесу. Важливо, щоб судові експерти були незалежними, щоб було гідне забезпечення умов їх праці, гарантій дотримання прав і свобод. Багато залежить від того, в яких умовах працюють судові експерти, чи можуть вони належним чином виконувати свої функції. Виникає багато питань щодо забезпечення фінансування, є певні перешкоди на шляху їхнього розвитку. Саме тому я як один з ідеологів щорічного форуму висловив думку, що слід розглядати реформування інституту судових експертиз як складову реформування судової системи. Вже час виходити за межі реформування процесуальних кодексів чи суддівського складу. Це негативна динаміка. Вважаю, що слід відійти від постійного бажання «проціджувати» через сито суддів. Вони вже морально стомилися від нестабільності. Судові експертизи — це один з напрямів, який потребує нагальної уваги, адже через покращення ситуації з експертизою відбудеться значне покращення судових процесів.
— Західноукраїнський офіс Arzinger більше орієнтований на пошук юристів з досвідом роботи чи, навпаки, молодих спеціалістів?
— В умовах нинішнього ринку ми фактично не можемо собі дозволити працевлаштовувати правників без досвіду. Для нас принципово наймати осіб, які мають значний досвід (особливо це стосується регіональних офісів, які дещо менші, ніж київський). Звичайно, є винятки, які бувають тоді, коли до нас приходить на стажування людина і виявляє намір залишитися в Arzinger, демонструючи блискучі результати роботи. Траплялися непоодинокі випадки, коли ми залишали в компанії молодих спеціалістів після стажування, але вони були такого складу мислення, з такою готовністю до роботи, що могли легко обігнати колег, які працюють по 2–3 роки у менших компаніях. Той досвід, який здобувають юристи в Arzinger, якісно відрізняється від досвіду в інших юркомпаніях. У нас найскладніші, найцікавіші, найбільші проєкти, які вимагають від юриста самовіддачі. Часом це буває складно.
Я жартую, що найскладніші для юриста Arzinger перші 2–3 роки роботи, оскільки потрібно швидко адаптуватися. Однозначно ми — найбільш динамічна та системна компанія на юридичному ринку. У нас налічується близько 40 політик щодо внутрішніх процесів. Ми багато років працювали над тим, щоб усі процеси були визначені. Працевлаштовуючись до нас, майбутній працівник складає іспит на знання внутрішніх політик і правил Arzinger. Ми приділяємо багато уваги злагодженості роботи. Також слід зазначити, що наявність досвіду ще не означає, що юристу буде комфортно з нами працювати. Потрібні також швидка реакція на ситуації, глибоке знання права, готовність постійно вчитися та адаптуватися до коротких дедлайнів і складних завдань. Однак я вірю, що таку «зірочку з неба» можна знайти лише в такій компанії, як наша, тому що саме тут — прем’єр-ліга юридичного бізнесу. Розвиток у такій компанії особа відчуває кожну секунду та бачить, як її особисте залучення допомагає в реалізації проєктів і досягненні юридичних висот.
— Чи стикалися Ви з поняттям «конфлікт поколінь» у своїй діяльності?
— Так, постійно стикаюся. Цікаво, що ми вже аранжували досить багато поколінь. Всередині компанії ми не ділимо покоління на X та Y, Z. Ми виділяємо людей, які здатні існувати в екосистемі, що існує, та які не здатні. Якщо людина своїм неконструктивним баченням намагатиметься вносити в успішну екосистему певний деструктив, вважаю, що їй потрібно шукати іншу екосистему. Наша система успішно працює вже багато років, оскільки ми маємо стале бачення. Ми розуміємо, що хотіли б бачити кращий баланс життя та роботи, але це неможливо в сучасних умовах, при існуючих вимогах ринку, великих корпоративних клієнтів. Ми розуміємо, що так живе весь корпоративний світ. Ми набагато більше, ніж інші компанії, готові долучати молоде покоління до певних результатів, працюємо над тим, щоб постійно надавати фідбек молодшим колегам. Основною проблемою молодого покоління є занадто романтичне ставлення до професії. Я займаю дещо скептичну позицію щодо того, коли молодий працівник хоче працювати юристом, тому що йому сподобався відомий юридичний серіал, де все круто. Мало хто усвідомлює, що робота юриста-початківця — це на 95–98% робота з текстами, написання меморандумів та менше живого спілкування, а романтизм з’являється через 2–5 років, коли стаєш фаховим юристом.
На мою думку, молоде покоління менш схильне чути й сприймати критику, але це не є нашою проблемою. Поки я не спостерігаю того, що молоде покоління досягне більшого успіху. Нехай це звучить як виклик. Хочеться вірити, що молоді колеги розумітимуть, що є вимоги часу, зможуть залишатися у професії, не здаватимуться та мріятимуть великими масштабами. Це є стимулом для досягнення професійних успіхів, тому закликаю молоде покоління мріяти та вірити, що правильно сформульовані мрії обов’язково здійсняться.
— Як даєте раду великому навантаженню в роботі? Як проводите профілактику вигоряння в команді?
— Насправді на юридичному ринку всі живуть у складному вирі подій. Як не дивно, саме такий спосіб життя мотивує колег продовжувати досягати успіхів. Юристи — люди з надлюдськими здібностями щодо своєї праці. Колег набагато більше мотивує цікава праця, ніж заробітна плата. Також мотивує те, що їх чують та дають фідбек у проєктах, а не те, що їм дали більше часу для відпочинку. Юристи є інакшими, ніж люди інших професій, і це потрібно усвідомлювати. Вигоряння на ринку я бачу вже менше. Дуже важливо, щоб людині подобалося те, чим вона займається, тоді не буде ніякого вигоряння. Якщо існують певні сумніви, це питання щодо того, що ви не на своєму місці. Якщо кожен крок кар’єрними сходами віддаляє тебе від бажаного результату, це означає, що драбина стоїть не біля тієї стіни. Інколи вчасно взяти паузу та перезавантажитися, поспілкуватися з досвідченими колегами є хорошою ідеєю для профілактики вигоряння