Адвокат АО Pricewaterhouse Coopers Legal Жанна Бражник розповіла в інтерв’ю «Юридичній газеті» про те, наскільки актуальними для нашої держави є питання захисту інтелектуальної власності, чому це так важливо для інвестиційної привабливості країни та в контексті імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, а також які суди потрібні Україні у сфері захисту інтелектуальної власності та чому захист інформації в соцмережах – це майже фікція.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Проблема захисту прав інтелектуальності власності, особливо в інтернеті, з кожним днем стає все більш обговорюваною. Наскільки, на Вашу думку, це актуально для України?
– Це досить важливе і болюче для України питання на шляху її євроінтеграції. В нашій державі права інтелектуальної власності порушуються у різний спосіб, починаючи від незаконної реєстрації доменних імен і закінчуючи розміщенням у публічному доступі літературних та аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм.
– Яким чином, на Вашу думку, ця ситуація могла б змінитися?
– Слід розуміти, що законодавство України у сфері інтелектуальної власності узгоджене з міжнародними договорам та повністю відповідає міжнародній практиці. Існує проблема реалізації гарантій, даних на законодавчому рівні. Немає механізмів захисту, конкретної реакції держави на виявлення, попередження, в першу чергу, а потім уже притягнення до відповідальності порушників прав інтелектуальної власності.
На законодавчому рівні все врегульовано досить чітко: гарантії є, права правовласників закріплені, встановлена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальності для порушників. Однак механізми захисту прав правовласників в позасудовому порядку, чіткий розподіл відповідальності між сервіс-провайдером та користувачем за розміщуваний останнім контент не врегульовані.
– Якби такі механізми в Україні були, це могло б змінити правозастосування? Адже з правозастосуванням у нас також величезні проблеми.
– Звісно, це пов’язані речі. Автори мають право заборонити використання своїх творів, їх розміщення в інтернеті, але як вони можуть реалізувати це право ефективно? Державна служба інтелектуальної власності України відповідальна за забезпечення реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, в т.ч. проведення перевірок суб’єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності. Звісно, не маючи територіальних відділень, служба не має достатню кількість ресурсів для контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності по всій Україні, і автори лишаються один-на-один з порушниками в реалізації даних державою гарантій.
– Чи покращиться інвестиційний імідж України, якщо такі механізми будуть закріплені? І як саме проблеми із захистом прав інтелектуальної власності впливають на інвестиційний клімат?
– Це одна із складових інвестиційної привабливості України, оскільки правовласники будуть більш зацікавлені в інвестуванні бізнес-проектів тільки в тому випадку, коли, крім іншого, буде надійний захист їх інтелектуальної власності.
– Наскільки значну роль у системі захисту прав інтелектуальної власності відіграють суди?
– Роль судів у системі захисту прав інтелектуальної власності є дуже важливою, оскільки саме суди ставлять крапку у врегулюванні спорів, забезпеченні реалізації передбачених законодавством прав. Розгляд спорів, пов’язаних з інтелектуальною власністю, потребує наявності принаймні базових спеціальних знань щодо предмету спору. Європейська практика йде шляхом створення спеціальних судів або навчання спеціальних суддів, які спеціалізуються на розгляді спорів, пов’язаних з інтелектуальною власністю. В Україні була спроба спеціалізації суддів. Судді, які розглядали спори у сфері інтелектуальної власності, отримували додаткову спеціалізовану освіту, відвідували семінари українських та іноземних спеціалістів, патентних повірених. Але така практика була зведена нанівець з імплементацією системи автоматизованого розподілу справ.
– Окремі експерти у сфері інтелектуальної власності переконані, що Україні потрібен спеціальний патентний суд або суд, який спеціалізувався б на розглядів спорів у сфері інтелектуальної власності. Як Ви вважаєте, наскільки на даний момент це необхідно?
– Не бачу нічого поганого у створенні спеціалізованих судів у далекій перспективі. Якщо ж говорити про сьогодення та вирішення буденних питань, то варто розглянути можливість повернення до принципу спеціалізації суддів, що розглядатимуть спори, пов’язані з інтелектуальною власністю.
– Зараз також дискутують щодо необхідності наявності господарських судів у судовій системі України. Якась Ваша позиція щодо цього?
– Ні для кого не секрет, що поточне навантаження на суди не сприяє ефективному вирішенню спорів. Щоб захистити свої права, як юридичні, так і фізичні особи можуть чекати роками. Ліквідація господарських судів може суттєво погіршити цю ситуацію. Якщо ж говорити лише про перейменування господарських судів, то що це може оптимізувати, крім того, що з’явиться додаткова паперова робота з нормативного закріплення такого перейменування? Не думаю, що ліквідація господарських судів вирішить хоч якісь наявні проблеми судової гілки влади.
– Яка Ваша правова практика як практикуючого юриста к сфері інтелектуальної власності?
– PwC надає досить широкий спектр послуг у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, ми надаємо послуги реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності в Україні та за кордоном, консультуємо з питань використання об’єктів інтелектуальної власності в Україні (включаючи податкові та митні аспекти), допомагаємо клієнтам розробити внутрішні корпоративні політики, спрямовані на захист їх інтелектуальної власності, готуємо проекти ліцензійних договорів, супроводжуємо захист прав інтелектуальної власності в патентних, митних, податкових та антимонопольних органах, та, звісно, у суді.
– Наскільки імплементація Угоди про асоціацію з ЄС змінить саму практику правозастосування в сфері інтелектуальної власності?
– Угода про асоціацію багато що уточнює в законодавстві України у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, вона містить рекомендації щодо кваліфікованої експертизи промислових зразків, що має сприяти вирішенню проблеми «патентних тролів». Також Угода додатково врегульовує використання географічних зазначень та містить конкретний перелік зазначень, які не можуть використовуватися українськими компаніями.
Досить символічним є те, що розділ Угоди, присвячений врегулюванню питань інтелектуальної власності, починається з обов’язку сторін дотримуватись міжнародних договорів, що давно були укладені та ратифіковані Україною. Отже, Угода про асоціацію з ЄС дає нам чіткі вказівки щодо покращення дотримання прав інтелектуальної власності в нашій державі як на найближче майбутнє, так і на далеку перспективу.
– Ви згадували про Державну службу інтелектуальної власності. На Вашу думку, яким чином ця структура могла б покращити ефективність своєї роботи?
– У Державної служби інтелектуальної власності завжди є здорові ініціативи. В т.ч. вони працюють над вдосконаленням законодавства у сфері інтелектуальної власності, організують круглі столи та конференції для обговорення питань та проблем практики. На мою думку, ці ініціативи не знаходять свого практичного втілення з огляду на відсутність підтримки з боку законодавчого органу.
– Як Ви оцінюєте законопроект, який розроблений службою в сфері захисту прав у мережі Інтернет?
– Це досить прогресивний документ, що чітко та детально регулює досудовий порядок врегулювання спорів щодо захисту прав на інтелектуальну власність в інтернеті. Законопроект містить в т.ч. зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України в розрізі відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. На мою думку, цей документ є непоганим кроком у напрямку захисту прав авторів, і шкода, що наразі він ще не був реалізований.
– Якщо порівнювати вітчизняне законодавство з законодавством інших країн, то в Росії передбачено право нотаріуса завіряти роздруківки сторінок з сайтів...
– Так, нотаріус роздруковує сторінку з інтернету і завіряє, що дійсно те, що роздруковано, відповідає тому, що він бачив на екрані. В Україні деякі нотаріуси теж надавали таку послугу, але це зустрічається дуже рідко з огляду на неврегульованість порядку її надання. Правовласники зацікавлені, в першу чергу, у якості доказової бази, що підтверджує їх правову позицію у спорі. Тому вони своїми силами складають протоколи про порушення, залучають свідків, звертаються до нотаріусів. Деякі клієнти залучали до матеріалів судової справи роздруківки з мережі Інтернет, завірені російськими нотаріусами. Однак суди зазвичай доволі критично ставляться до таких доказів.
– Чи приймає суд завірену роздруківку як належний доказ?
– На моїй практиці були випадки залучення роздруківок сторінок з мережі Інтернет до матеріалів судових справ. Іноді суду достатньо роздруківки, завіреної уповноваженим представником сторони у справі. Звісно, краще, якщо у справі це лише один із багатьох доказів, що є достатніми для обґрунтування правової позиції клієнта, його порушеного права та його вимог.
– Пам’ятаю, колись у Facebook (та і ВКонтакті) серед користувачів була така собі мода щодо розміщення «на стінах» своїх сторінок постів про те, що «вся інформація, яка розміщується на моїй сторінці, є моєю інтелектуальною власністю». Чи є така інформація публічною офертою, коли ти ставиш свої дані «в публічному доступі»? Як, на Вашу думку, ці взаємовідносини соцмережі і користувачів врегульовано на сьогодні?
– З огляду на відчутність чіткого нормативного регулювання таких правовідносин, користувачам буде дуже важко відслідковувати порушення, пов’язані з використанням їх інтелектуальної власності, чи притягнути порушників до відповідальності.
– Щодо персональних даних та їх захисту. Закон прийнятий, але багато хто погодиться, що він в більшій мірі декларативний. Ви згодні з тим, що фактично захистити свої персональні дані в інтернеті, в т.ч. в соцмережах особі неможливо?
– По суті, поки що воно так і є. На обробку, систематизацію, будь-яке використання ваших персональних даних має бути ваш письмовий дозвіл як власника цих даних. Такої письмової згоди не просить жодна соцмережа.
– Що Ви могли б порадити бізнесу та правоволодільцям для захисту свої прав у сфері інтелектуальної власності, в т.ч. в мережі Інтернет, зважаючи на чинне українське законодавство?
– По-перше, слід вживати максимально можливі технічні заходи для захисту своєї інтелектуальної власності. По-друге, варто звертатися до інших компаній або, за можливості, самостійно відслідковувати порушення їх прав інтелектуальної власності та брати активну участь у їх захисті, позасудовому чи судовому.
Не треба забувати, що короткострокові та відносно дешеві рішення, наприклад, платежі «патентним тролям» мають глобальне значення і стимулюють зростання кількості недобросовісних реєстрацій. Будь-яке порушення прав інтелектуальної власності має зумовити негативні наслідки для такого порушника. Правовласникам не варто боятись звертатись до суду, адже іноді навіть самого такого звернення достатньо, щоб порушник припинив незаконне використання об’єктів інтелектуальної власності.