У той час, коли фахівці активно обговорюють судово-правову реформу, Наталія Загорняк, кандидат юридичних наук, кандидат економічних наук, член Союзу юристів України, головний юрисконсульт Cantik Enterprises Limited, доцент Академії адвокатури України, розповіла нам, як в юридичних реаліях України почуваються іноземні інвестори, що спеціалізуються на девелопменті комерційної нерухомості, оцінила перспективи відповідного ринку, а також поділилася власним «рецептом успіху». Наша співрозмовниця також оцінила якість українського цивільного законодавства і коротко зупинилася на деяких актуальних напрямках його вдосконалення з огляду на потреби практики.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
-
Пані Наталіє, якої мети Ви прагнули досягти, здобуваючи юридичну освіту?
- У часи роботи над дисертацією з економічної проблематики я доволі швидко зрозуміла, що моя кар’єра буде пов’язана саме з управлінням бізнесом, міжнародними відносинами, інвестуванням. При цьому без системного мислення, аналізу та обґрунтованих нормами законодавства висновків свою позицію довести непросто. Таким чином, вибір додаткової юридичної спеціалізації та професійного майбутнього був абсолютно свідомим, а практика, напрацьована мною на керівних посадах у комерційній сфері, дозволила успішно поєднати розуміння проблем бізнесу з навичками професійного юриста.
- Чи існують, на Вашу думку, такі бажані зміни у роботі юридичних департаментів, що вже на часі?
- Основний принцип, який варто пропагувати, це клієнторієнтованість, тобто всі підрозділи компанії мають сприймати юридичний департамент як зовнішню юридичну фірму, а юристам компанії, у свою чергу, недостатньо бути спроможними відповісти на будь-яке запитання коротко – «так» чи «ні». Юристи повинні пропонувати прийнятні правові механізми та підходи до мінімізації майбутніх ризиків. До того ж юристів необхідно залучати на початкових етапах усіх проектів, не чекаючи, коли процес вже буде потребувати «реанімаційних» заходів та призведе до збитків. Економічні знання допомагають мені йти назустріч потребам бізнесу. Юридична функція здебільшого полягає в оцінці ситуації та пропозиції бізнесу опцій за визначеними рівнями ризиків та у реалізації заходів задля їх мінімізації. Звичайно, це питання корпоративної культури. Слід призвичаїтися звертатися до юристів на початку перемовин з партнерами, поступово впроваджуючи систему «кураторства», коли конкретний юрист відповідає за відповідний блок роботи з певним підрозділом компанії, та коли завжди зрозуміло, до кого звертатися, і чия відповідь є остаточною. При цьому, якщо у кожного юриста обов’язково є власний «куратор», який заміняє його за потреби, тоді завжди просто зрозуміти роботу в цілому та контролювати весь процес. Така система є динамічною і легко пристосовується до змін організаційної структури компанії, функцій окремих підрозділів та навіть враховує горизонтальне чи вертикальне зростання юристів у межах департаменту. Доцільно задокументувати всі процедурні моменти юридичної роботи в єдиному регламенті.
- Як Ви вважаєте, яку юридичну роботу компаніям доцільно віддавати на аутсорсинг?
- Відповідь на це питання має визначатися з урахуванням конкретної ситуації. Водночас доцільно організовувати роботу в рамках таких синергетичних проектів, що здійснюються бізнесом разом із зовнішніми юридичними компаніями. Це дозволяє створювати єдині юридичні середовища, в яких використовуються знання та досвід багатьох юристів, що дозволить з часом знизити витрати на зовнішнє юридичне обслуговування. У будь-якому випадку бізнес прагне зростання віддачі від кожної гривні, вкладеної у вирішення проблеми, та від кожної витраченої на це години робочого часу. Зрозуміло, що над цим потрібно ще довго та серйозно працювати.
- Як компанія Cantik Enterprises Limited підходить по питання вибору зовнішнього юридичного радника?
- Обираємо тих, хто здатний запропонувати комплексний пакет послуг, діє проактивно та орієнтується саме на вирішення тієї проблеми, що й звела їх з клієнтом у конкретній ситуації.
- З якими труднощами Вам доводилося мати справу у взаємовідносинах з юридичними фірмами?
- Думаю, зі мною погодиться більшість колег, що від самих юристів здебільшого залежить, чи отримує клієнт в результаті те, чого очікував від таких взаємовідносин, чи йде з відчуттям безпорадності. Найчастіше чуєш, що консультантам бракує зрозумілих та лаконічних висловлювань. На мою думку, набагато суттєвішими є складнощі, які виникають внаслідок зацикленості зовнішніх юридичних радників на діагностиці проблем клієнта, замість розробки механізму їх ефективного вирішення, або взагалі ігнорування його інтересів. У будь-якому випадку орієнтиром для юриста має бути саме бізнес-сенс конкретного правочину. Тобто на сьогодні від юриста вимагається не лише слухати клієнта, але й чути його.
- Як Ви оцінюєте український ринок юридичних послуг?
- Хотілося б відзначити, що сьогодні ринок юридичних послуг представлений великою кількістю вітчизняних юридичних компаній, які вже встигли напрацювати досвід супроводження крупних клієнтів та відрізняються конкурентними перевагами у низці сфер перед іноземними колегами. Я вважаю, що навіть у складній економічній ситуації юридичний бізнес спроможний адаптуватися, не лише пропонуючи традиційно популярні послуги, пов’язані з податковими спорами, стягненням заборгованості, але й побачивши свою функцію у вирішенні проблем зниження витрат та підвищення ефективності управління. У непрості часи такі проблеми особливо загострюються.
- Повернемось до юридичних проблем, вирішення яких є справою суто «внутрішньою». Наприклад, така поширена українська договірна практика, коли, скажімо, замовник повинен оплатити виконані роботи за умови виділення фінансування з бюджету, чи генпідрядник повинен сплатити субпідряднику за роботи тільки після надходження коштів від замовника. Як можете прокоментувати це з правової позиції?
- Так, дійсно, інвестиційну сферу важко уявити без такої її сторони як безпосереднє спорудження об’єкту, що неможливо без укладення та виконання договору підряду в будівництві. Якщо сторони договору узгодили строк, протягом якого настання такої умови може очікуватися, та домовилися, що зустрічне виконання в обмін на вже отримане виконання має бути здійсненим у будь-якому випадку після закінчення такого строку, немає підстав для обмеження свободи договору. Так само право не може втручатися і тоді, коли сторони як наслідок не настання такої умови протягом певного строку передбачили розірвання договору та повернення отриманого. Говорячи про господарські правовідносини, слід звернути увагу на випадки, за яких сторони у договорі не погодили строк, з закінченням якого або зустрічне виконання має бути безумовно здійсненим, або отримане підлягає поверненню. У цьому разі відбувається грубе порушення балансу інтересів сторін, а також створюється ситуація невизначеності, у яку потрапляє кредитор. Таку ситуацію, на мою думку, право має виключати.
- І тут не можна не продовжити, згадавши про свободу договору…
- Загалом, суди не схиляються до захисту згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України, адже беруть до уваги, що контрагент сам пішов на умови правочину. Ключовим аргументом виступає те, чи виявляла сторона активність на стадії укладення договору. Це стосується і спорів щодо захисту прав споживачів банківських послуг тощо. Слід розуміти, що принциповим у боротьбі з несправедливими договірними умовами є широке або вузьке їх бачення. У вузькому розумінні нерівність переддоговірних можливостей існує завжди, коли вибір обмежено, що стосується широкого спектру фактичних монополістів. У більш широкому розумінні сильною є будь-яка сторона, що могла собі дозволити не вдаватися до переговорів (наприклад, банк стосовно дрібного позичальника).
Водночас не можна залишати поза увагою те, що на ринку діє закон природного відбору, тому залишаються сильні й освічені. У тому випадку, коли бізнесмен, який вчинив правочин, вдається до посилань на несправедливість узгоджених цін, він не має морального права просити суди захистити його. Ст. 231-233 Цивільного кодексу України дозволяють захищати особу, яка потрапила у складне положення. Проте практика бізнесу і складається з розмаїття таких складних положень та непростих виборів. Ділові рішення зазвичай приймаються з урахуванням драматичних обмежень та важкого стану, саме тому підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик.
Отже, патерналізм у бізнесі має бути максимально обмеженим. Суди можуть втручатися лише у надзвичайних ситуаціях у сферу автономії волі щодо визначення ціни договору, але не з бажанням прикрити підприємця від наслідків вчинення правочину (може й не найвигіднішого) у зв’язку з важким фінансовим станом, а лише у ситуації, коли аномалія ціни свідчить про прихований порок волі або порушення прав третіх осіб. Для запобігання шахрайству в бізнесі краще підходить ст. 228 Цивільного кодексу України про правочини, які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства, або застосування судами ст. 13, 203, 215 Цивільного кодексу України.
- Що Ви думаєте про судово-правову реформу, які ще зміни необхідні в Цивільному кодексі України?
- Взагалі, моє ставлення до здійснюваної реформи позитивне, адже в ній наявні простота та зрозумілість кінцевої мети, зваженість у підході до процесу. Водночас не слід залишати поза увагою, що будь-яке реформування законодавства має сенс лише задля утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Сьогодні потрібні нові дієві механізми запобігання і протидії зловживання особами своїми правами, сприяння добросовісній реалізації прав та інтересів. У вітчизняній судовій практиці зустрічається естоппель як принцип позбавлення сторони спору права заперечувати з огляду на її поведінку в минулому чи укладену до того угоду, він нерідко застосовується як логічний розвиток принципу добросовісності. Проте правові підстави його застосування, вочевидь, потребують уточнення. Потрібні такі зміни у цивільному законодавстві, за яких не матимуть правового значення заяви щодо недійсності правочину від тих осіб, чия поведінка після укладення правочину надавала іншим особам підстави покладатися на його дійсність.
- Якою, на Вашу думку, є ідеальна робота для юриста?
- На мою думку, тут вирішальним є поєднання сучасного бачення і загальної грамотності з боку вищого керівництва та наявності цікавих фахових проектів, коли розкриття потенціалу не натрапляє на перешкоди. Зрозуміло, що робота у задоволення не вимагає надлишкових зусиль та енергії, залишається час і на повноцінне приватне життя.
- Які найголовніші професійні якості юриста?
- Безперечно, це здатність розпізнати проблему, знайти та запропонувати оптимальні шляхи її усунення, переконливо донести своє бачення до інших, а також довести прийняте рішення до якісного виконання. Крім цього, я вважаю, що сьогодні для юриста також є важливим вміння вислухати, зрозуміти та прийняти позицію клієнта, щоб під час виконання своєї роботи орієнтуватися саме на неї.