Вже зовсім скоро Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосить про початок конкурсу на посаду судді Верховного Суду нового зразка. Щоб створити професійну, незалежну й неупереджену інституцію, ВККСУ планує перевіряти особисті морально-психологічні якості кандидата, застосовувати сучасні методи оцінювання та підрахунку балів. А прозорість процесу добору контролюватиме Громадська рада доброчесності – орган, унікальний не лише для України, а й для Європи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- У першій же новині, яку видає Інтернет-мережа на запит стосовно проведення конкурсу, йдеться про те, що захід, відповідно до вимог Закону про судоустрій, повинен був розпочатися ще на початку жовтня. Чим зумовлена затримка?
- На процедуру проведення конкурсу законодавцем визначено 6 місяців. Комісія робить усе необхідне, аби цей строк був дотриманий. Наразі здійснюється остаточне погодження членами ВККСУ необхідних для проведення конкурсу нормативно-правових актів, окремих методологічних та організаційних аспектів кваліфікаційного оцінювання. Зовсім нещодавно до ВККСУ надійшли результати консультацій з Радою суддів України щодо проектів порядку формування і ведення суддівського досьє та досьє кандидатів на посаду судді. Заплановані до виконання заходи виконуються у визначений для їх реалізації час, необхідний для забезпечення дотримання встановленого законом строку проведення конкурсу.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає окремі абсолютно нові підходи до кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, змінює його критерії та запроваджує новий (якого раніше не було) – доброчесність. З таким критерієм, закріпленим на законодавчому рівні, Комісія зіштовхнулася вперше за свою діяльність. Тож довелося визначатися з тим, за якими складовими його потрібно вимірювати. При цьому було вивчено іноземні підходи до вирішення відповідного питання, в тому числі взято до уваги технічний путівник до Конвенції Організації Об’єднаних Націй та звіт Генеральної асамблеї Європейської мережі суддівських рад. Наразі це питання вже вирішено та найближчим часом буде оголошено про проведення конкурсу.
Крім того, тривалість підготовки до проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду зумовлена унікальністю його значення для судової системи та держави загалом. Цей конкурс за своїм масштабом та сучасними стандартизованими методиками проведення не має прообразів в інших країнах.
- Відомо, що в конкурсі на посаду судді Верховного Суду можуть взяти участь не лише володільці мантій, а ще й адвокати та науковці. Чи відрізнятиметься підхід до вимірювання їхньої доброчесності?
- Доброчесність – це категорія скоріше морального чи особистісного, ніж професійного характеру. Тож, очевидно, кожен з кандидатів, не зважаючи на свою професійну приналежність, на момент конкурсу матиме за плечима певний багаж діянь, які характеризуватимуть його позитивні чи негативні аспекти поведінки.
Відомості про цю діяльність, серед іншого, міститимуться в документах, поданих кандидатом на посаду судді для участі в конкурсі. По-перше, в декларації доброчесності. По-друге, в анкеті, яку мають заповнювати кандидати. Вона розроблена у ВККСУ з урахуванням сучасного міжнародного досвіду й торкається надзвичайно широкого кола відомостей, що всебічно характеризуватимуть кандидата на посаду судді Верховного Суду. По-третє, в результатах перевірки морально-психологічних якостей кандидата, що також, до слова, стане новинкою оцінювання.
Зазначені результати визначатимуться шляхом проведення тесту, професіонограму якого розроблено для ВККСУ, за результатами тривалого дослідження науковців факультету психології Національного університету імені Тараса Шевченка, на підставі наукових досліджень, проведених, зокрема, шляхом опитування суддів. Респонденти, які взяли участь у роботі над професіонограмою, на підставі цих досліджень визначали якості, якими має володіти суддя. Тож тест дозволить визначити, наприклад, показники когнітивних, мотиваційно-вольових якостей особистості, а також комунікативність, організаторські здібності, управлінські особливості, моральні риси, стійкість, мотиви діяльності тощо.
Таким чином Комісія матиме достатньо підстав, аби сформувати об’єктивну думку щодо кандидатів в цілому та їхньої доброчесності зокрема.
Водночас ВККСУ об’єктивно не може володіти всією інформацією про особу. Тому важливо, щоб до цього процесу долучилася і громадськість. Список осіб, які претендуватимуть на посаду судді ВС, оприлюднюватиметься на сайті Комісії. Кожна зацікавлена особа, яка має відомості, що свідчать, наприклад, про недоброчесність претендента, зможе повідомити про це ВККСУ.
- А чи буде серед переліку документів суддівське досьє? Адже свого часу наявність досьє у суддів і відсутність досьє в адвокатів та науковців стало предметом запальних суперечок серед експертів у контексті рівності вимог до кандидатів…
- Відповідно до закону, кожен кандидат, незалежно від професійної приналежності, матиме досьє кандидата на посаду судді. Досьє адвокатів та науковців формуватимуться Комісією на основі професійних показників їхньої діяльності, а також матеріалів перевірки, ініційованої членом ВККСУ для підтвердження або спростування наданої кандидатом інформації.
- Також не менш запальна дискусія була розгорнута навколо фахової підготовки кандидатів. Одним з її ініціаторів став ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук, який привернув увагу спільноти до відсутності спеціальної підготовки в адвокатів та науковців, охочих одягти мантію. Наскільки відомо редакції, ця проблема і досі залишається невирішеною.
- Дійсно, законодавством не передбачено проведення спеціальної підготовки для кандидатів не суддів Вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, на відміну від кандидатів на посади суддів місцевих судів, у межах процедури їх першого призначення на відповідну посаду. Тож, за цією логікою, суддею ВС може стати особа, яка жодного дня не працювала в системі та не знайома з такими поняттями як діловодство, робота в структурі суду, поводження з учасниками процесу (в тому числі й у стресових ситуаціях). На мою думку, особливо складними ці труднощі будуть для науковців, які звикли працювати з іншою, переважно студентською, аудиторією або ж на самоті у тиші бібліотек. Думаю, що після завершення конкурсу НШСУ обов’язково запланує та проведе належне навчання для тих, хто раніше не працював суддею, щоб допомогти їм впоратися з тими першочерговими викликами, які ставить перед собою ця надзвичайно відповідальна для суспільства посада.
- З яких етапів складатиметься конкурс?
- Процедура конкурсу на посаду судді ВС є досить тривалою. Вона починається з моменту подання кандидатом заяви та доданих до неї документів. Після реалізації кандидатами цього права Комісія здійснюватиме перевірку їх відповідності вимогам, висунутим законодавцем до кандидатів на посаду судді ВС.
Кваліфікаційне оцінювання відбуватиметься за трьома критеріями, визначеними в законі: компетентність (професійна, соціальна, особиста), доброчесність та етика. Воно складатиметься з таких етапів: іспит, дослідження досьє і співбесіда. Законодавець дозволив ВККСУ довільно обирати черговість цих етапів, однак, зважаючи на досвід, Комісія схиляється до того, що першим етапом має бути іспит.
Іспит включатиме анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання. Тестування стосуватиметься знань кандидата у сфері спеціалізації, у якій він бажає здійснювати судочинство (кримінальна, цивільна, господарська чи адміністративна). Проект програми іспиту вже був оприлюднений на сайті ВККСУ, і всі охочі мали можливість ознайомитися з ним.
Визначення результатів тестування відбуватиметься за допомогою критеріального методу. Цей метод полягатиме у наступному. Після завершення тестування збиратиметься група експертів з членів ВККСУ, яка, аналізуючи запитання конкретного тестового завдання, визначатиме вірогідність правильної відповіді для мінімально підготовленого судді Верховного Суду. Експертні оцінки приводитимуться до середнього значення, яке буде використовуватися для визначення результату «склав/не склав» або так званого «мінімально допустимого балу».
Така практика визначення результатів іспиту притаманна оцінюванню інших сфер професійної діяльності в усьому світі. Однак у системі судоустрою такий підхід, у разі його остаточного погодження членами ВККСУ, застосовуватиметься вперше.
Практичне завдання полягатиме у підготовці судового рішення на основі матеріалів модельної судової справи (також відповідно до спеціалізації кандидата), яка складатиметься з рішень нижчестоящих судів, документів (у тому числі доказів, на підставі яких вони були ухвалені), апеляційних і касаційних скарг тощо. Під час вивчення матеріалів модельної судової справи кандидат повинен буде сформулювати проект рішення за результатами її розгляду або, якщо частина проекту рішення вже міститиметься у відповідному практичному завданні, доповнити його мотивувальною та резолютивною частинами рішення та/або відшукати помилки й неточності у його змісті. Такий підхід Комісії також є новаторським.
- Але ж такий підхід грає на користь суддів і, можливо, адвокатів, яким добре відомі тонкощі написання судових вердиктів?
- Таку ж думку мають деякі експерти. Дехто прогнозує, що судді та адвокати покажуть кращий результат при виконанні практичного завдання, а науковці – під час тестування. Проте, дійсно це буде так чи ні – дізнаємося лише після іспиту.
- Беручи до уваги ці попередження, як Ви вважаєте, чи зможе ефективно працювати ВС, якщо на початку касаційні суди будуть сформовані лише з науковців та адвокатів? Адже квоти між суддями, адвокатами та науковцями законодавцем не розподілені.
- Світова практика формування Верховного Суду знає випадки застосування квотного принципу формування його складу. До того ж перевага, як правило, у такому випадку надається суддям. Український законодавець пішов іншим шляхом: відмовившись від квотного принципу формування Верховного Суду, передбачив можливість присутності у його складі суддів, науковців, адвокатів, а також осіб, які мають сукупний стаж роботи на відповідних посадах щонайменше 10 років.
Як науковець і практик, я достеменно знаю, щоб констатувати якість чи дієвість певного явища, необхідно провести його апробацію (в тому числі часом). А тому моя відповідь на Ваше питання буде абсолютно суб’єктивним і нічим не підтвердженим твердженням. Про будь-які експерименти щодо функціонування суду найвищої судової інстанції, який складається з осіб без досвіду роботи на відповідній посаді або з науковців та адвокатів, мені нічого не відомо. Хіба що про суд присяжних. Однак його повноваження є іншими. Тож залишається виконувати вимоги законодавця та сподіватися, що виписуючи їх, він керувався насправді виваженими аргументами, а створюваний ним орган зможе здійснювати якісне правосуддя та буде здатен сформувати довіру громадськості.
- До слова про громадськість. З метою, щоб ВС повною мірою послуговувався довірою громадськості, законодавець залучив до процесу його створення унікальний не лише для України, а й для світу орган – Громадську раду доброчесності. Нещодавно у ВККСУ нарікали на недостатню кількість громадських організацій, які мають бажання делегувати до ГРД своїх представників. На сьогодні ситуація змінилася…
- Так. Наразі (на момент проведення інтерв’ю – прим. ред.) на сайті ВККСУ оприлюднений перелік з 40 громадських організацій, які подали документи до Комісії. Багато це чи мало – говорити важко. Однак, відповідно до вимог закону, цієї кількості цілком достатньо, щоб обрати членів ГРД. Що ж до повноважень Комісії у цьому питанні, то вони обмежуються лише організаційними питаннями її формування. Діяльність самої Ради буде автономною.
Особисто я не досліджував інформацію стосовно усіх ГО, представлених у переліку. Проте мені відомо, що серед них є організації, які провадять досить потужну роботу. Наприклад, одна з них здійснює продуктивну роботу у сфері тестування, психометрії. Інші ГО є менш відомими. Однак, сподіваюся, це не позначиться на результативності роботи Ради в цілому.
- А де працюватиме Рада? Адже законодавець не заклав коштів на її діяльність. В органу немає навіть власного приміщення. Звісно, ВККСУ анонсувала готовність надавати усіляку допомогу Раді, в тому числі й забезпечити її приміщенням, якщо його відремонтує Державна судова адміністрація України.
- Думаю, ці проблеми вирішуватимуться після створення Ради. Маємо побачити, скільки осіб працюватимуть у її складі, які потреби вони матимуть. Звичайно, ГРД матиме необхідність в юридичній адресі, у канцелярських приладдях тощо. Але, знову ж таки, повний обсяг потреб стане остаточно зрозумілим після створення Ради. Також лише після створення ГРД ми зможемо говорити про результативність діяльності такого органу, на який, разом із державними інституціями, буде покладена відповідальність за формування найвищого суду в системі країни.