 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У травні цього року Асоціація правників України розпочала реалізацію проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини», який втілює спільно з Проєктом USAID «Права людини в дії» та Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Метою проєкту є вдосконалення української системи правосуддя в частині справ про воєнні злочини відповідно до стандартів міжнародного кримінального, гуманітарного права і прав людини.
З липня спостерігачі-монітори проєкту відвідують судові засідання, на яких слухаються справи про воєнні злочини, та заповнюють запитальники за підсумками кожного із них. У своїй роботі вони керуються методологією, що була розроблена за підтримки Міжнародної асоціації юристів (International Bar Association, IBA). Міжнародні експерти, котрі мають досвід участі в судовому моніторингу або були свідками його здійснення, не лише надали фахову допомогу під час підготовки проєкту до запуску, а й продовжують консультувати учасників проєкту на етапі його втілення.
У серії інтерв’ю для АПУ шановні міжнародні експерти розповіли про досвід участі в моніторингу судових процесів, поділилися думками про те, як має відбуватися спостереження за судовим засіданням, та дали цінні поради спостерігачам проєкту. Героєм першого інтерв’ю став Річард Ґолдстоун, відомий правозахисник, суддя з Південно-Африканської Республіки.
Суддівська кар’єра пана Ґолдстоуна розпочалася у 1980-му. Через дев’ять років його було призначено суддею Апеляційного відділення Верховного суду ПАР. У першій половині 1990-х, коли багаторічна політика апартеїду (расової сегрегації) в країні зазнала краху, Річард Ґолдстоун очолював Комісію з розслідування масового насильства та залякування (так звана Комісія Ґолдстоуна). У 1994–2003 роках він працював суддею Конституційного суду ПАР.
З 1994-го до 1996 року пан Ґолдстоун обіймав посаду головного прокурора Міжнародних кримінальних трибуналів ООН для колишньої Югославії та Руанди. А в 1999-му він очолив Міжнародне незалежне розслідування щодо Косово й був призначений співголовою Міжнародної робочої групи з боротьби з тероризмом, створеної IBA. Також суддя Ґолдстоун працював міжнародним радником Міжнародного комітету Червоного Хреста.
— Пане Ґолдстоуне, ми дуже раді, що ви як міжнародний експерт надаєте підтримку моніторингові судових процесів в Україні.
— Дякую. Для мене це велика честь, і я відчуваю радість бути залученим до цього дуже важливого проєкту Асоціації правників України. Це ваша велика заслуга, що ви запровадили систему моніторингу судових проваджень у справах про воєнні злочини, які є такими важливими, а надто для жертв цих злочинів в Україні.
— Дуже дякую вам. Пропоную трохи поговорити про моніторинг загалом. Україна справді має досвід моніторингу судових проваджень, але зараз, особливо у воєнний час, такий моніторинг, на нашу думку, є ще важливішим. Однак ми також хотіли б, щоб усі наші партнери розглядали його як захід, спрямований на їх підтримку й допомогу їм у здійсненні правосуддя та забезпеченні верховенства права та захисту прав людини в Україні навіть у кризові часи.
Тож загалом, у чому перевага моніторингу судових проваджень? Чи сприяє це якось верховенству права?
— На мій погляд, важливим аспектом є те, що присутність спостерігачів у судовому провадженні спонукає суддів і всіх учасників процесу — прокурорів і захисників — бути відкритими в дотриманні належних і справедливих процедур. Це переконує потерпілих і міжнародну спільноту в тому, що суди відбуваються справедливо.
Очевидно, що в умовах війни емоції б’ють через край, і тому моніторинг судових проваджень є ще важливішим. Той факт, що до процесу прикута міжнародна увага, спонукає всіх його учасників краще усвідомлювати необхідність дотримання принципів справедливого судового розгляду. Іще раз наголошу, що для потерпілих вкрай важливо, щоб кривдники були засуджені лише після прозорого та справедливого суду. Показові суди ніколи не втішали жертв. Тому я вважаю, що це додаткові аспекти системи моніторингу судових проваджень.
— На вашу думку, які ключові елементи чи характеристики успішного моніторингу судового процесу?
— По-перше, спостерігачі повинні мати відповідний та повний досвід щодо кримінальних процесів і добре знати, що потрібно для здійснення справедливого суду. Найголовніше — незалежність має бути поза сумнівом. Також важливо, щоб монітори були призначені відповідними організаціями — національними або міжнародними — чи мали дозвіл від таких організацій.
Міжнародна асоціація юристів є лідером у цьому питанні. З 1996 року IBA направила судових спостерігачів приблизно до 24 країн світу, і, наскільки мені відомо, ніхто не ставив під сумнів їхню незалежність чи професіоналізм. Дуже доречно, що АПУ співпрацює з IBA в цьому проєкті з моніторингу судових проваджень.
— Ми маємо великий досвід моніторингу судових процесів журналістами, громадськими активістами, правозахисниками. Чи є якась різниця між судовим моніторингом, який здійснюють юристи, та моніторингом з боку представників громадянського суспільства чи ЗМІ? Які плюси та мінуси обох моделей?
— Факт відкритості судових процесів має вирішальне значення для верховенства права. Присутність на судах представників громадянського суспільства та ЗМІ також є частиною верховенства права. Але роль моніторів у важливих аспектах відрізняється від ролі журналістів чи спостерігачів від громадянського суспільства. Як би нам не хотілося, але ЗМІ, наприклад, дуже рідко бувають неупередженими. Журналісти обов’язково запропонують обрати якусь одну сторону у своїх репортажах. Медіа, які вони представляють, зважають на те, що хоче читати більшість їхніх читачів. У випадку з війною в Україні ЗМІ рідко бувають неупередженими чи нейтральними. Статті, опубліковані від імені редакцій, вказують на підтримку тієї чи іншої сторони, і журналісти зазвичай це відображають.
Це не стосується професійних спостерігачів у судових провадженнях, котрі не є журналістами та не взаємодіють із громадськістю. З мого досвіду, вони виявляють найкраще в усіх учасниках процесу — чи то судді, чи то прокурори, чи то адвокати. Але всім важливо розуміти, що спостерігачі не роблять публічних заяв. Щодо вашого проєкту вони звітуватимуть, очевидно, перед IBA та АПУ. Отже, це набагато приватніша ситуація, ніж та, в якій на суді перебувають представники громадянського суспільства чи, зокрема, журналісти, котрі, фактично присутні для негайного інформування. Вони [спостерігачі — ред.] дійсно не зациклюються на тому, що сталося, і подають об’єктивний звіт. Робота журналіста зовсім інша й передбачає значно більше негайності.
— За плечима у нас трохи менше місяця моніторингу судових проваджень, і ми бачимо, що здебільшого у спостерігачі мають вільний доступ до залу судових засідань, немає жодних перешкод для їхньої участі в процесах. Однак були поодинокі випадки, коли ніхто просто не очікував присутності спостерігачів у залі, тому сторона обвинувачення й гадки не мала подавати клопотання про закрите судове засідання. Як ви вважаєте, коли є такі випадки, як в Україні під час війни, може бути виправданим закритий судовий процес у справах про воєнні злочини? Чи є правило, що він має бути максимально відкритим?
— Тут складно узагальнювати, але, звичайно, під час війни деяка інформація може бути чутливою і можуть виникнути екстраординарні ситуації, що виправдовують закриття певної частини судового процесу, щоб уберегти конфіденційні докази від широкого розголосу. Але це має бути абсолютним винятком, а не правилом. Судді та прокурори повинні зробити все можливе, аби усі судові засідання відбувалися максимально відкрито.
— Чи є у вас досвід моніторингу судових проваджень в інших країнах? Чи брали ви взагалі участь у будь-якому судовому моніторингу?
— Я не брав безпосередньої участі в судових процесах як спостерігач, але, безперечно, брав активну участь у судовому моніторингу у своїй країні в темні роки апартеїду, до того, як 1994 року в нас було встановлено демократію.
У роки апартеїду відбулися сотні, якщо не тисячі, судових процесів у справах безпеки, здебільшого проти темношкірих активістів, яких притягнули до суду згідно з драконівськими, дуже суворими безпековими нормами апартеїду. Було надзвичайно важливо, щоб міжнародні організації та деякі адвокатські спільноти, зокрема Американська асоціація юристів (ABA), направили спостерігачів на найважливіші судові процеси під час апартеїду в Південно-Африканській Республіці. Я знаю, що вони добре вплинули і на суддів, і на прокурорів, і на захист. Спостерігачі, звісно, представилися їм. Я вважаю, що це допомогло зробити судові процеси відкритішими та справедливішими, а також спонукало суддів аргументувати свої висновки з огляду на важливі вимоги справедливого судового розгляду. Це, безумовно, був позитивний досвід.
Завдяки своїй участі в Інституті прав людини IBA я знаю, що спостерігачі IBA мали дуже позитивний вплив на судові процеси в багатьох країнах, до яких їх направили.
— Це дуже цікавий досвід. Як правосуддя відреагувало на такий моніторинг судових проваджень? Чи були втілені спостереження моніторів? Чи звернула на них увагу система правосуддя ПАР?
— Ви знаєте, є прямий вплив на судові процеси. Гадаю, що сам факт наявності в суді спостерігача впливає на всіх учасників процесу. Звичайно, як на мене, це найважливіший ефект. Подивимося ширше: якщо судові спостерігачі повідомлять, що права на справедливий судовий розгляд ігноруються або порушуються, це, очевидно, матиме наслідки, зокрема політичні, та, ймовірно, будуть ужиті відповідні дії, щоб уникнути будь-яких помилок, про які йтиметься у звітах проєкту судового моніторингу.
— Чи можу я запитати, як зараз працює система правосуддя ПАР, якщо вам зручно говорити про це?
— Цілком зручно. Сьогодні система правосуддя в ПАР повністю незалежна. Я ніколи не чув жодних серйозних скарг на справедливість процесів у південноафриканських судах, особливо у вищих. У нас дуже активний Верховний апеляційний суд, який є другою судовою інстанцією. Робота Конституційного суду, очевидно, має вирішальне значення для забезпечення дотримання прав, викладених у Біллі про права. Наша нинішня демократична Конституція є дуже повною і детальною. Вона забезпечує всі міжнародні права на справедливий суд на конституційному рівні. Тому щоразу, коли є відхилення від дотримання прав на справедливий судовий розгляд, наші апеляційні суди, і зокрема Конституційний суд, виправляють це дуже швидко.
— Чи є у вас для нас ще якісь поради щодо процесу моніторингу судових проваджень?
— Я б лише хотів наголосити, що дуже важливо, аби люди, які працюють у судовій системі, сприйняли проєкт судового моніторингу та побачили в ньому свій інтерес. Це справді виграшна для всіх ситуація, всі учасники судових проваджень у справах про воєнні злочини виграють від присутності спостерігачів на судових засіданнях та будь-якої подальшої взаємодії з IBA і, звичайно, АПУ. Я можу тільки ще раз привітати вас із запуском цього проєкту.
Спілкувалася Інна Ліньова, виконавча директорка АПУ.
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах проєкту «Права людини в дії», який реалізується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або уряду США. Відповідальність за суть публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
Американський народ через USAID надає економічну та гуманітарну допомогу в усьому світі понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах, як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 року, Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну й гуманітарну допомогу на суму 1,8 млрд доларів.
Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному вебсайті USAID та сторінці у Facebook.