Голова господарського суду Львівської області Михайло Юркевич розповів «Юридичній газеті» про специфіку роботи очолюваного ним суду, власне бачення судової реформи в Україні та шляхи відновлення довіри до судової влади в державі
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Яких результатів очікує суспільство від проведення судової реформи?
На жаль, за всі роки незалежності України суди завжди використовувалися як інструмент досягнення політичної чи майнової вигоди. Хоча за ширмою добре виписаних правил не кожен міг побачити того бажання привласнення чи приборкання судової системи. Тільки Революція Гідності дала серйозний поштовх до здійснення справжньої судової реформи. Вимогою суспільства став заклик до створення справедливого правосуддя, до речі, саме тому названо Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким покликано закласти фундамент реформи.
Разом з тим, потрібно розуміти, що справедливе рішення базується не тільки на законі, але і на таких основоположних принципах права як верховенство права та гуманізм. Приймаючи рішення у справі, суддя повинен застосовувати їх, але сьогодні відчуває скутість через можливу відповідальність за недотримання певної правової норми. Відомими є і випадки, коли судді не вміють застосовувати основоположні принципи права. А потрібно визнати, що правосуддя потребує дещо більшого, ніж формальне виконання закону.
Вінцем попередньо сказаного є теза: суспільство очікує від судової реформи фахового незалежного правосуддя.
А що робиться у господарському суді Львівської області для забезпечення необхідної фаховості суддів?
Наші судді беруть активну участь у різноманітних заходах наукового характеру та робочих групах з опрацювання чинного законодавства, виявлення у ньому прогалин та пропозицій з його удосконалення. Зокрема, тільки за останній квартал − це навчальна програма з питань застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, семінар-нарада з проблемних питань, які виникають у господарському судочинстві, участь у проекті «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя», дискусійний клуб на тему «Вплив на суд – це неправомірний тиск чи стандарт демократії». Лише за рік практично кожен суддя нашого суду мав можливість удосконалити свої знання, впевнитися в практиці застосування тієї чи іншої норми права у рамках навчальної програми чи наукового семінару. Деякі судді є постійними учасниками таких заходів. Вважаю доречним звернути увагу на те, що у нашому суді працюють чотири кандидати наук, двоє з них працювали над кандидатською дисертацією будучи суддями, крім того, є ще декілька суддів, які готують свої наукові праці.
Варто звернути увагу і на апарат суду. Я пишаюсь нашою молоддю, адже вони постійно порушують питання застосування матеріального та процесуального закону, не є простими статистами чи виконавцями написання певних документів. Серед працівників апарату суду є багато аспірантів, людей, які вже завершили роботу над кандидатським дослідженням та готуються до захисту. Все це закладає, на мою думку, міцний фундамент здатності до постійного фахового розвитку.
Ще одним суттєвим чинником для підвищення кваліфікації судді вважаю застосування спеціалізації під час розгляду ним справ. Господарське законодавство є дуже масивним. Під час розгляду корпоративних, земельних справ чи справ про банкрутство або відновлення платоспроможності боржника до застосування підлягають сотні законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Тобто у Господарському суді Львівської області така спеціалізація суддів запроваджена? Як це впливає на показники якості роботи?
Так, у нашому суді створено чотири колегії по розгляду господарських справ. Спеціалізацією першої колегії є справи про банкрутство суб’єктів господарювання; друга колегія здійснює розгляд справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, корпоративними правовідносинами, страхуванням, обігом цінних паперів; третя колегія спеціалізується на розгляді земельних спорів; четверта – здійснює розгляд справ про захист права власності, застосування антимонопольного, природоохоронного законодавства. Після впровадження такої спеціалізації показники якості роботи покращилися майже вдвічі.
Що ще Ви б визначили як умови, необхідні для здійснення судочинства?
Звичайно, що правосуддя повинно здійснюватися у належних умовах – це зали судових засідань, кабінети працівників суду. Таким чином, потрібно створити максимально комфортні умови як для учасників судового процесу, так і для працівників установи. Обов’язки голови суду я виконую з жовтня 2012 р. і з того часу постійно працюю над цим питанням. Приміщення, яке Ви сьогодні побачили, у 2012 р. було у плачевному стані. Я розумів, що вимагати від суддів ефективної роботи, коли у кабінеті сидить водночас 7-8 людей – дуже складно. Розумів, що і учасники судового процесу не матимуть доброї думки про нас, якщо канцелярія суду у геть ганебному стані. Ми не мали жодного відремонтованого залу судового засідання. Сьогодні у нас таких 12. Відремонтовано актовий зал, зроблено шостий та сьомий поверхи, конференц-зал. Все це відкриває багато можливостей, яких раніше не було. У цьому контексті хотілось би подякувати Державній судовій адміністрації України та її виваженій політиці поетапного створення належних умов здійснення судочинства у судах. Якщо раніше на кожен суд щороку виділялася незначна сума коштів, яка, так би мовити, дозволяла лише проводити «ямковий ремонт», то сьогодні стелиться новий асфальт. І я сподіваюсь, що економічна ситуація у країні дозволить з часом провести капітальний ремонт кожного суду.
Що, на Вашу думку, з проведеного у порядку судової реформи, станом на сьогодні дало результат?
Вдалим вважаю запроваджену Законом України «Про відновлення довіри до судової влади» процедуру обрання на адміністративні посади голови та заступників голови суду всім складом суддів відповідного суду. Таким чином, є неможливим займання таких посад випадковими людьми.
Крім того, мене цікавить можливість обрання голів та заступників голів вищих судових інстанцій представниками всіх судів відповідно області, регіону чи всієї системи відповідних судів. Поясню свою думку. Рішення суду першої інстанції може бути скасовано в апеляційному чи касаційному порядку. Для того, щоб суддя, рішення якого скасовано, з психологічної точки зору належно сприйняв такий факт, у судах вищого рівня повинні працювати люди, які в його очах користуються належною повагою. Те саме стосується суспільства в цілому, адже якщо суд користуватиметься авторитетом в очах суспільства, то його рішення, навіть найскладніші, будуть сприйняті як законні та правосудні. У свою чергу, голова апеляційного суду, вищих спеціалізованих судів чи голова Верховного суду України мають повноваження представляти інтереси відповідної гілки судочинства чи системи судочинства загалом. І такі повноваження, на мій погляд, повинні надаватися відповідній особі, не суддями тільки цього суду, а суддями відповідної області, регіону чи всієї системи судів. Це потрібно і йому самому, адже людина, яка отримала довіру за таких умов, завжди почуватиметься комфортніше, користуватиметься авторитетом і у середині судової системи, і у суспільстві.
Тобто, йдеться про вибори на адміністративні посади Верховної суду України всім судовим корпусом України або з’їздом суддів, адміністративні посади вищих спеціалізованих судів − суддями відповідних гілок судової влади, адміністративні посади апеляційних інстанцій суддями відповідної області чи регіону. Технічно це просто та не вимагає додаткового фінансування.
Тривають дискусії щодо можливої ліквідації спеціалізованих судів, зокрема, господарських. Яка Ваша думка з цього приводу?
Я проти! І поясню чому. Що б не говорили про систему господарських судів, сам факт її існування демонструє свою судову ідентичність, свою історію, традиції. Але це не головне. Суть у тому, що багато судових систем Європи можуть нам позаздрити. Можемо говорити, що сьогодні, за умов відсутності багатьох потрібних нам громадських інститутів, у нас ефективно функціонує та розвивається судова спеціалізація. Рано чи пізно до висновку про необхідність створення спеціалізації у судах прийдуть інші країни. То чи варто руйнувати те, що вже працює?
Та мотивація, що таким чином відбудеться наближення правосуддя до суспільства, не заслуговує на увагу. Скажіть, будь ласка, що потрібно суспільству? Наведемо такий приклад. Коли людина має певну хворобу, яка, на її погляд, потребує додаткових знань медиків, то вона завжди намагається лікуватися в обласному центрі, на базі потужної школи лікарів, ідеального медичного університету та відповідних фахівців сфери її захворювання. Якщо це можливо – спробує знайти допомогу іноземних спеціалістів. Разом з цим, людина не відгукнеться на пропозицію робити операцію у районному центрі через те, що розумітиме: створити умови для складної операції у кожному районному центрі – неможливо. Розгляд та вирішення судової справи – це теж своєрідна операція, щоправда, правового характеру. Її вирішення потребує, перш за все, фахового підходу. Якщо цього вимагатиме ситуація, то особа буде готовою звертатися навіть до Європейського суду з прав людини, аби спір було вирішено кваліфіковано. Таким чином, насамперед, судова система потребує організації правосуддя і за принципом фаховості, а не тільки територіальної наближеності.
А що Ви скажете з приводу пропозиції про тотальне звільнення всіх суддів?
Ті гарячі голови, які говорять про тотальне звільнення всіх суддів не до кінця розуміють самої суті існування судової влади. Будь-яка цивілізована держава не може існувати без правосуддя жодного дня. А потрібно розуміти, що підготувати людину, яка за своїми розумовими здібностями, психологічним станом та можливостями відповідатиме необхідному рівню не є справою двох місяців.
Як Ви гадаєте, крім підвищення фаховості суддівського корпусу та працівників апарату суду, у яких напрямках система вітчизняних судів повинна і може розвиватися?
На мою думку, зовсім не розкритим залишається питання судового менеджменту. Наприкінці 2009 р. у кожному суді був призначений керівник апарату. Проте, з того часу ніхто системно не займається їх підготовкою. Які питання містить судовий менеджмент, у яких напрямках повинна проводитися відповідна робота – залишається до сьогодні не вивченим. Можемо стверджувати про необхідність підготовки фахівців за напрямом судового адміністрування.
Які шляхи відновлення довіри до судів, на вашу думку, могли б бути ефективними?
Сьогодні є великий вакуум між суспільством і судами. Затягнувся надто великий вузол недовіри. І до його розв’язання мають бути залучені перш за все ЗМІ.
Наскільки судова влада відкрита сьогодні для ЗМІ?
Ми вже давно відкриті до співпраці та хочемо демонструвати свою роботу прозоро і гласно. В нашому суді є певні напрацювання для полегшення співпраці між суддями і журналістами. Є розроблена «Комунікативна стратегія», яка має сприяти ефективній роботі працівників ЗМІ та суддів. Головна мета цього посібника − допомогти журналістам чітко і неупереджено висвітлювати роботу суддів, тому під час укладання «Комунікативної стратегії» ми намагались врахувати усі гострі та проблемні питання, які можуть виникати під час роботи. В нашому суді не було випадків у перешкоджанні здійснення професійних обов’язків журналістів на судових засіданнях. Ми, навпаки, зацікавлені й відчуваємо потребу у їх присутності під час слухання резонансних справ, аби тим самим довести нашу готовність до об’єктивного інформування громадськості про діяльність судової влади і підвищення її авторитету.
Як можна практично втілити демократичні стандарти взаємодії судів та журналістів в Україні?
Сучасне суспільство вимагає прозорості та контролю над суддівською владою. Журналісти повинні висвітлювати роботу суддів неупереджено та правдиво. Зараз триває багато дискусій, круглих столів, зустрічей, на яких сторони намагаються виробити чіткі вимоги й стандарти регулювання роботи ЗМІ та судів. Наш суд бере активну участь в такій роботі, аби тим самим пришвидшити ефективне виконання демократичних стандартів взаємодії. Під час одного з таких круглих столів про співпрацю та взаєморозуміння між суддями та журналістами було підписано Меморандум, метою якого є взаємодія та координація діяльності двох гілок влади протягом здійснення ними професійної діяльності для задоволення громадського інтересу у суспільно важливій інформації через налагодження конструктивного діалогу.
Чи вірите Ви у загальний успіх судової реформи?
Однозначно. Але для такого успіху реформатори мають обов’язково прислухатися до судової системи, її здорові сили.
Повірте, неможливо побудувати добрий Будинок правосуддя без участі його майбутнього господаря.