Як побудувати юридичний бізнес на цінностях? Які трансформації очікують на правничу професію? Як надихати себе та команду розповів керуючий партнер ЮФ «Горецький та партнери» Олег Горецький
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Олеже, що Ви вважаєте своїми найбільшими досягненнями як керуючого партнера?
— Наразі найбільше досягнення – це колектив та клієнти. На початку 2013 р. ми починали працювати у складі чотирьох осіб (я і троє юристів). Сьогодні нас вже близько двох десятків осіб – це адвокати, помічники адвокатів, юристи, офіс-менеджер, PR‑менеджер, які віддані професії та захоплені своєю справою.
Наш робочий процес досконало налагоджений, адвокати нашої фірми надають професійну юридичну підтримку в режимі 24/7. Щодо клієнтів, то їх кількість стрімко зростає, що надає нам натхнення та бажання йти далі, «виходити» на новий рівень.
— Які основні цілі Ви ставите перед собою на найближчий період?
— Подальше вдосконалення набутих знань, майстерності та досвіду на рівні, який відповідає сучасним реаліям, постійним змінам, які відбуваються в державі (зокрема, у кадрових питаннях, законодавчій сфері тощо). Сьогодні ми вдало та успішно знаходимо найоптимальніші варіанти вирішення складних ситуацій з мінімальними ризиками для клієнтів та застосуванням нестандартних підходів. Наше головне завдання – це не просто позитивний результат для клієнтів, а правильний результат як з позиції бізнесу, так і закону.
— Розкажіть про важливість корпоративних цінностей, а також про цінності в компанії «Горецький та партнери».
— Це те, що я називаю внутрішніми законами життя фірми. Мова йде про чіткі й унікальні сформульовані правила та цінності, які регулюють всі процеси, що відбуваються всередині компанії. Для мене як керівника принципово важливі такі моменти:
- відповідальність на кожному етапі справи кожного працівника, залученого до кейса (на мою думку, це першочергово має бути впроваджено, адже якщо немає розуміння наслідків за те, що ти робиш, як ти робиш, за остаточний результат, це одразу свідчить про нульове значення елемента команди, так неможливо досягти позитивного результату);
- повага, відкритість та чесність до колег та клієнтів, адже юрист – це інтелігентна професія, тому культура поведінки, вихованість, витриманість, вміння слухати, пояснити є запорукою успіху;
- мотивація;
- дисципліна, без якої не може існувати фірма (до того ж юридична), тому має бути порядок, графік, хороші умови для роботи;
- постійне прагнення до вдосконалення досвіду, навичок, практики;
- команда, адже наші працівники – це ключовий елемент, відчуття командного духу ми підтримуємо відкритою комунікацією, довірою, спільним проведенням часу.
— Чи потрібно Україні ухвалювати закон про медіацію та які ключові питання він має вирішити?
— Наразі в Україні процедура медіації не регламентована на законодавчому рівні, що значно ускладнює її застосування на практиці. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя підготував проект Закону України «Про медіацію» (№3665), спрямований на створення законодавчого підґрунтя для успішного розвитку медіації як правового і соціального інституту в Україні. Однак станом на сьогодні проект не був прийнятий.
Поява у грудні 2017 р. в нових редакціях процесуальних кодексів України глав, у яких йдеться про врегулювання спору за участю судді, свідчить про спроби формування нового інституту процесуального права. Проте залишається поза законодавчою увагою медіація (посередництво), переговори та низка інших примирних процедур. Потенціал багатьох примирних процедур наразі залишається невикористаним. Окрім того, медіація розглядається виключно як досудова процедура врегулювання спору, тоді як більш коректним є використання терміну «позасудова», оскільки її проведення можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Медіація ще не отримала належного законодавчого розвитку. Наприклад, у новому ЦПК України про медіацію згадується лише один раз. П. 2 ч. 1 ст. 70 закріплює, що не підлягають допиту як свідки особи, які згідно із законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були їм довірені у зв’язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору. Тобто фактично в законі йдеться про конфіденційний характер інформації, отриманої медіатором тільки у процесі проведення позасудового врегулювання спору.
Лише у ст. 197 ЦПК України згадується про можливість врегулювання спору за участю судді. Тобто примирення сторін не вважається першочерговою метою та завданням підготовчого провадження. Вважаємо, що законодавцю необхідно акцентувати увагу на примиренні сторін як одній з цілей підготовчого провадження в цивільному процесі. Я вважаю, що недоліком нового ЦПК України є відсутність обов’язку суду з’ясувати в підготовчому засіданні, чи бажають сторони звернутися до процедури медіації для врегулювання спору мирним шляхом.
Процедура примирення передбачена також ст. 111 Сімейного кодексу України: «Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства». Під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Водночас у такій процедурі не передбачається залучення третьої особи (ні медіатора, ні посередника). Можливість примирення сторін передбачено ст. 190 КАС України, відповідно до якої сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок.
На жаль, вітчизняний законодавець впродовж останнього десятиліття стримує розвиток цього інституту. Хоча ще у 2006 р. в Указі Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» зазначалося про необхідність запровадження медіації – діяльності професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу та врегулювання спору самостійно його учасниками.
На мою думку, обов’язкам суду сприяти врегулюванню спору жодним чином не кореспондуються відповідні права сторін. ЦПК України необхідно доповнити нормою, згідно з якою сторони мають право звернутися до суду або іншого посередника з метою проведення процедури врегулювання спору на будь-якій стадії цивільного процесу. Медіації (посередництву) потрібно надати розширене законодавче тлумачення. У ЦПК, ГПК України необхідно передбачити норму про те, що сторони мають право на будь-якій стадії цивільного процесу звернутися до суду зі спільною заявою про бажання врегулювати спір і провести примирну процедуру за участю посередника (медіатора) в порядку, передбаченому чинним Кодексом.
Нормативна регламентація можливості врегулювання спору за участю судді як одна з ймовірних форм реалізації обов’язку суду сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами ще не свідчить про ефективність такого примирення. Для вирішення суддями подібних завдань додатково потрібні спеціальні знання та навички, хоча вітчизняне законодавство не передбачає необхідного для здійснення процедури примирення сторін проходження суддями спеціальної підготовки. У суддів, які здійснюють врегулювання спору, та професійних медіаторів різний характер знання предмету. Звісно, також вкрай необхідна нормативна база для врегулювання порядку медіації, адже цей напрямок діяльності активно розвивається, а медіатори повинні діяти за чіткими законодавчо визначеними правилами.
— Чи є затребуваною медіація серед українських компаній? Які перспективи розвитку цієї практики в Україні?
— Так, сьогодні на медіацію є попит, особливо в цивільних і господарських спорах (спорах, пов'язаних з виконанням договорів, у корпоративних конфліктах, у процесі розірвання шлюбу, вирішення питання щодо виховання дітей, визначення місця їх проживання та утримання тощо). Наш досвід у таких справах свідчить про те, що ці прості питання можна вирішити без зайвих емоцій шляхом примирних процедур. Звичайно, на вирішення та узгодження всіх питань необхідний час, іноді 3-5 чи більше зустрічей. Деколи знову повертаємося до переговорів, після подання позову до суду або після судових засідань, коли сторони розуміють, що спір остаточно буде вирішений не скоро.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень вже налічується близько 20 тис. ухвал, що стосуються процедури врегулювання спору за участю судді. Найчастіше вона застосовувалася в цивільних справах – майже 12 тис. ухвал. Значна частина – це спори щодо поділу та визнання права власності на майно, а також стягнення заборгованості за цивільно-правовими договорами.
Сьогодні мета медіації полягає у підтриманні рівноваги та стабільності в суспільстві, формуванні культури мирового цивілізованого розв'язання конфліктів на основі взаємних інтересів та згоди. Медіація активно застосовується як альтернативний, позасудовий варіант вирішення спору. Наразі вже можна стверджувати про низку позитивних рис цієї процедури. По-перше, це економія коштів та часу, адже зникає потреба сплачувати судовий збір, нести інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. По-друге, медіація допомагає зберегти конфіденційність, адже судовий процес завжди має ризики стати публічним скандалом у майбутньому (конфлікти бізнес-партнерів, сімейні спори публічних осіб, трудові спори тощо). Можна навіть стверджувати про захист репутації сторін конфлікту. По-третє, медіація дозволяє здійснити «розвантаження» судів, що цілком логічно. Медіація поступово втрачає альтернативний характер і все частіше застосовується у взаємозв’язку з іншими способами захисту порушених суб’єктивних прав.
Медіація є новим, але достатньо перспективним напрямком юридичних послуг в Україні. Сьогодні багато країн демонструють прагнення до переосмислення сутності та призначення цивільного процесу, помітними результатами якого є включення процедур примирення у структуру цивільної процесуальної діяльності. Як показує практика, підходи до процедур примирення, що пропонуються за кордоном, можуть бути дуже різними. Не можна сказати, ми обрали найбільш оптимальну модель примирних процедур. Що стосується досвіду конкретної країни, на мою думку, може бути використаний італійський досвід у частині обов’язковості проходження примирних процедур перед зверненням до суду, а також правила німецького цивільного процесуального законодавства про те, що примирна процедура є обов’язковою для всіх справ, які розглядаються судом першої інстанції (за винятком деяких категорій справ).
— На Вашу думку, чи почнуть «приватні» медіатори конкурувати з юридичним компаніями?
— Думаю, ні. Юридичний супровід – це комплексна робота, а медіація – це лише один з етапів вирішення справи. Звертаючись до медіатора, сторона розуміє серйозність спору, тому що розглядає медіацію як альтернативу судовому розгляду. Завжди потрібно розуміти причину спору та бачення кожної сторони щодо його розв'язання. Медіація – це дуже гнучкий процес, що дозволяє зрозуміти, якого результату можливо досягти та знайти реалістичне, комерційно вигідне вирішення спору, яке може виходити за юридичні межі.
Медіатор повинен розуміти, що він несе відповідальність за подальший перебіг спору, тому необхідно максимально детально ознайомитися з обставинами справи, вислухати позиції обох сторін, визначити конкретні проблемні питання, їх пріоритетність, змоделювати можливі шляхи вирішення конфлікту. При цьому медіатор має бути нейтральним, безстороннім та незалежним, працювати з емоціями, забезпечувати конструктивний зворотний зв'язок.
Важливо, щоб медіатор одразу міг забезпечити юридичний супровід оформлення медіаційних угод, який включає безпосередню підготовку процесуальних документів, отримання необхідних документів (витягів, довідок), підготовка до нотаріального посвідчення правочинів тощо. Однак у випадку, якщо медіація не дала очікуваних результатів, адвокат-медіатор надалі супроводжує справу, йому відомі всі нюанси, що значно спрощує процедуру.
— Що чекає український юридичний ринок у 2020 році? Які зміни Ви прогнозуєте?
— На мою думку, на ринку не відбудеться принципових змін. Хто раніше працював чесно і відповідально, той надалі так працюватиме. На жаль, як і в будь-якій сфері, є недобросовісні юристи та непрофесіонали, які не розуміють ціну своїх помилок для клієнтів. Проте це юристи на одну-дві справи. Ринок стрімко розвивається, попит на професіоналів зростає, створюються платформи для розвитку юристів. Тому існує достатньо можливостей для роботи юриста-професіонала, який бажає працювати.
— Юридична професія трансформується, що вимагає постійних змін. Яким повинен бути сучасний юрист, щоб залишатися затребуваним на ринку?
— Головні вимоги, які сучасний бізнес висуває до юриста – це досвід, бажання працювати, креативність та відповідальність. Я зупинюся на досвіді, оскільки це багатоаспектне поняття. Юрист повинен швидко навчитися аналізувати зміни в законодавстві, застосовувати норми чинного законодавства до конкретних ситуацій, вміти користуватися усіма реєстрами, аналізувати судову практику, відстежувати висновки Великої Палати Верховного Суду та багато іншого. Отже, завдань багато, але лише у такому комплексі можна «вийти на результат». Також важливо висвітлювати отриману практику в аналітичних статтях. По-перше, це свого роду відпочинок. По-друге, це можливість усунути наявні в законодавстві недоліки шляхом участі у круглих столах, форумах, конференціях тощо.