28 жовтня 2015, 16:54

Ми не можемо зрозуміти, яким чином влада збирається повертати Крим, – Роман Петров

Опубліковано в №43 (489)

Роман Петров
Роман Петров завідувач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», проф. д.ю.н.
Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

Відомий український вчений-міжнародник, завідувач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», проф., д.ю.н. Роман Петров в інтерв’ю «Юридичній газеті» розповів про нову доктрину міжнародного права Російської Федерації після анексії Криму, погляди провідних українських та російських науковців та взаємовідносини між Україною та РФ, а також – про стан і рівень міжнародного захисту прав людини в нашій країні.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Романе Арестовичу, нещодавно в НаУКМА відбулася конференція, присвячена міжнародним правовим питанням анексії Криму Російською Федерацією. Розкажіть, будь ласка, детальніше про захід, до якого результату прийшли учасники дискусії? Які у Вас погляди стосовно нової доктрини міжнародного права Росії після анексії Криму?

- Темою нашої зустрічі була «Нова доктрина міжнародного права Російської Федерації після анексії Криму та збройної агресії проти України». Тобто, ми розглядали не так питання самої анексії та агресії, як намагались зрозуміти, яким чином доктрина міжнародного права в Росії змінилась після цих подій. Адже говорити про наявність анексії та агресії немає сенсу, і для правників-міжнародників це зрозуміло, як біле та чорне. Є факт анексії та агресії, але виходить так, що з іншого боку наші колишні колеги в Російській Федерації, тобто люди, у яких навчалися та співпрацювали більшість сучасних українських вчених, раптом повністю змінили свою позицію. І російські вчені-міжнародники, як ми можемо спостерігати, будують нову доктрину міжнародного права, яка збігається з офіційною позицією уряду РФ, і тим самим виправдовують анексію Криму. Прикладом може стати застосування певних наукових понять. Ми називаємо відомі події анексією Криму, вони – возз’єднанням, тобто «воссоединение».

Вважаю, що ми побудували наш захід по-новаторському та цікаво, запросили виступити провідних вчених-міжнародників України. Був присутній завідувач кафедри міжнародного права КНУ ім. Шевченка професор Задорожний, професор нашої кафедри міжнародного права, колишній посол України в Великобританії та представник України в ООН Володимир Василенко. Крім того, завітав колишній суддя adhoc в Європейському суді з прав людини, професор Михайло Буроменський – колишній завідувач кафедри міжнародного права в Харківській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого. Також був присутній відомий фахівець з Національного університету Державної податкової служби України, професор Леонід Тимченко. Ми вирішили, що питання про нову доктрину міжнародного права РФ не варто обговорювати в нашому вузькому колі та запросили до скайп-зв’язку завідувача кафедри європейського права Дипломатичної академії МЗС Російської Федерації, професора Пауля Калініченка задля того, щоб він почув наші думки, а ми – його. Зібралась зала, було багато представників з інших університетів. Хочу підкреслити, що це була наукова подія, для того, аби з’ясувати, що відбувається з новою доктриною міжнародного права Російської Федерації після анексії Криму. Тому що, як зараз показує практика і наше спілкування, розуміння та усвідомлення цього факту між нами повністю не збігається. Як у найжахливіші часи холодної війни… Наше розуміння, яке поділяється науковцями-міжнародниками всього світу, розходиться з думкою російських вчених. Були виступи, дискусія, все пройшло жваво та цікаво. Я переконаний, що з цього заходу обидві сторони взяли багато чого корисного.

До якого прийшли висновку? Якими були основні тези конференції?

- Спочатку ми визначили основні аргументи, які використовують вітчизняні й закордонні вчені, та основні аргументи, які висловили російські вчені. Ми помітили цікаву тенденцію стосовно обґрунтування анексії Криму російською стороною. На думку провідних російських вчених-міжнародників, які мали авторитет ще за часів СРСР, сам факт передачі Криму в радянські часи був незаконним, суперечив Конституції СРСР. Один відомий російський вчений, професор Анатолій Капустін (Російський університет дружби народів) говорив про те, що передача Криму до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки була суто адміністративним актом, адже на той час не було ніяких кордонів і республіки Радянського Союзу не користувались міжнародною правосуб’єктністю.

Також були аргументи, що стосуються розпаду СРСР. Він говорить про те, що розпад Радянського Союзу відбувся без згоди як українського народу, так і кримського, атому Україна певним чином не дозволяла кримському народу реалізувати своє право на самовизначення. Але з іншого боку, наші науковці вказують на те, що саме факт передачі Криму до складу УРСР відбувався згідно з нормативними актами СРСР. Крім того, на думку українських вчених РФ було порушено принцип «ест опель». Це означає, що протягом 60 років від факту передачі Україні Криму жодного разу ні уряд Радянського Союзу, ні уряд Російської Федерації не піднімав це питання та не протестував проти нібито незаконної передачі. Ніяких дій та суперечок не було. До того ж, уряд РФ від початку незалежності України гарантував її територіальну цілісність, він був учасником Будапештського меморандуму та не мав будь-яких територіальних претензій. Тобто, принципи міжнародного права і логіка вказують на те, що позиція уряду РФ, а також доктрина міжнародного права раптом змінилась на угоду так званим політичним амбіціям і політичним потребам. Ось такий результат нашого наукового диспуту. На жаль, можна констатувати, що багато російських науковців з різних причин були вимушені змінити свої наукові позиції для того, щоб цілеспрямовано та системно виправдовувати дії уряду Російської Федерації і стосовно Криму, і стосовно агресії на сході України.

А як Ваш російський колега відреагував на такі висновки?

- З нами на зв’язку був молодий професор Пауль Калініченко. Варто зазначити, що він поводився доволі обережно та намагався застосовувати загальні фрази. Він пояснив, в якому стані наразі знаходиться наука міжнародного права в Росії та розповів про те, які саме проблеми активно обговорюються серед науковців. Це проблеми, що стосуються заснування Євразійського союзу, питання пов’язані з запровадженням Конституційним Судом РФ нової доктрини того, що Конституція РФ має примат над рішеннями ЄСПЛ. Калініченко пояснив, що зараз іде зміна поколінь в науці, домінують представники старої радянської школи, а вони звикли змінювати свої погляди, аби догодити рішенням Кремля. Наша дискусія пройшла досить активно, і було приємно почути взаємний діалог. Я не можу сказати, що це стосується всіх російських вчених, але у нашому випадку все пройшло чудово. До речі, ми обговорювали праці молодих російських вчених, які почали друкувати досить критичні статті щодо дій уряду РФ проти України. Звісно, не в науковій, а в незалежній пресі. Наприклад, один зі вчених написав статтю з такою тезою, що у своєму інтерв’ю у фільмі «Крым. Путь на Родину» Президент Росії фактично визнав те, що відбулась анексія, цей факт є достатній доказом, і відповідно до міжнародного права,Володимира Путіна можна притягнути до міжнародної кримінальної відповідальності як ініціатора агресії та анексії. Тобто, не можна узагальнювати ставлення до російської школи міжнародного права, адже є різні вчені. Але потрібно визнати, що тих, хто критично ставиться до цих подій, – меншість, і не кожен ризикує висловлювати свою думку.

- Як Ви вважаєте, якою повинна бути стратегія повернення Криму в Україну? Чи можна спрогнозувати, коли це станеться?

- Це питання досить складне. На сучасному етапі воно є більш політичним. Проблему щодо повернення потрібно вирішувати як політичним,так і юридичними шляхами. Однак, на жаль, поки ми (юристи-міжнародники) не бачимо якоїсь цільної концепції з боку українського уряду. Ми не можемо зрозуміти, яким чином влада збирається повертати Крим. Щодо юридичних кроків, не всі вчені добре проінформовані про них. Я, як і всі, лише із засобів масової інформації можу почути, що саме планує наш уряд, як відстоювати свої інтереси в міжнародних судах тощо. І немає чіткої інформації про те, як влада збирається це робити. Тому хочеться побажати, щоб було більш плідне спілкування, співпраця між вченими-міжнародниками та українським урядом з цього питання.

Нещодавно міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив одному з видань про те, що Україна розраховує відсудити у Росії більш як 50 млрд доларів. Заява пов’язана із позовами, які Україна подала до міжнародних судів проти Росії у зв`язку з окупацією Криму і агресією на Донбасі. Зрозуміло, що отримання судових рішень може відбутись через кілька років, але тим не менш, якими є Ваші прогнози щодо цих справ?

- Будь-які прогнози – це невдячна справа. Ми знаємо про те, що є проблеми з визнанням юрисдикції Міжнародного кримінального суду з боку Російської Федерації, а також визнання рішень Міжнародного суду ООН з питань анексії Криму з боку РФ. Тобто, ми обмежені в цих засобах для того, щоб якесь судове рішення чітко визнало ту чи іншу дію незаконною. Наприклад, як я розумію, уряд планує звертатись до МКС з позовом про визнання військових злочинів на території сходу України, і як наслідок, визнання вищих посадових осіб РФ злочинцями. І коли з’явиться рішення, яке запровадить таку можливість, можна буде акумулювати певні справи, які б підкріплювали позицію нашої країни. Але це займає досить великий проміжок часу. Відповідно до Статуту МКС, потрібно провести розслідування, і всі розуміють, що воно не буде швидким. Потрібно перевірити дії обох сторін, виконати всі процесуальні вимоги. Потім ми побачимо, яке рішення прийме суд, і це допоможе нашій країні опосередковано визнати Росію країною-агресором на міжнародному рівні.

8 вересня пан Клімкін за дорученням Президента передав до Міжнародного кримінального суду в Гаазі заяву про визнання юрисдикції МКС щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, вчинених з моменту початку агресії РФ. Що означає такий крок для України, враховуючи той факт, що Росія його юрисдикцію не визнає?

Річ у тому, що ми визнаємо його юрисдикцію. Тобто, якщо ми будемо подавати позов щодо військових злочинів на сході України – це як акт доброї волі того, що ми визнаємо юрисдикцію. Цим кроком під час гібридної війни ми отримаємо дуже важливий важіль. Якщо ми визнаємо юрисдикцію МКС – це означає, якщо суд визначить будь-яких українських військовослужбовців, генералів чи інших посадових осіб злочинцями (про що дуже часто говорить російська сторона), вони можуть бути притягнені до міжнародної відповідальності. Це серйозний крок, і небагато держав на це пішло. Він означає, що ми готові взяти на себе відповідальність, якщо хтось з наших військовослужбовців учинив якісь дії, які відповідно до Статуту МКС, підпадають під визначення військового злочину. Всі ми знаємо, що мас-медіа Російської Федерації дуже часто говорять про те, що нібито українські військовослужбовці порушують міжнародне гуманітарне право.

Під час розслідування визначатимуться дії як української, так і російської сторони. Тому так опосередковано суд буде давати оцінку діям російської сторони на сході України. Я вважаю, це є досить логічним кроком. Звісно,Російська Федерація не визнаватиме такого рішення, не буде видавати осіб, яких суд визнає злочинцями. Але все може змінитись, і в Російській Федерації в тому числі.

Романе Арестовичу, а що Ви можете сказати з приводу нещодавно оприлюдненого висновку міжнародних слідчих щодо катастрофи малайзійського Боїнга?

- Тут потрібно розуміти, що це вагома та значна подія. Щоб зробити попереджувальну атаку російська сторона оприлюднила свій висновок, майже протилежний. Висновок з боку нідерландської групи, що займалась розслідуванням, є доволі змістовним, дає відповіді на багато питань. Але для того, щоб оцінити цей висновок, потрібно дуже чітко розуміти, що в повноваженнях цієї слідчої групи не було поставлено завдання визначити, хто стріляв і чия була зброя. Тобто, на ці питання вони цілеспрямовано не відповідали, а з’ясовували, яким чином загинув літак, що був типу ракети (ви ж пам’ятаєте, як з боку російської сторони звучали звинувачення, що «Боїнг» був збитий українським винищувачем?), яка знищила літак та радіус її запуску. Але визначення точки запуску не було мандатом слідчої комісії. Вони тільки давали відповіді на чітко поставлені питання, запропоновані раніше. Тобто у нас вже відпадає купа фейкових версій катастрофи. А тепер нідерландська комісія встановила, що постріл був здійснений з РЗК «Бук», визначено тип ракети та радіус дії. І тепер, базуючись на цьому висновку, можна намагатися встановити, де саме була точка запуску ракети. Також варто сказати, що під час проведення розслідування російська сторона декілька разів змінювала свої висновки, що вже є непрямим доказом того, що вони або користувались неправдивою інформацією, або робили це цілеспрямовано.

Скажіть, будь ласка, а чи може так статись, що родичі загиблих подадуть до суду на державу Україну за те, що вона не закрила повітряний простір над територією бойових дій?

- На жаль, так. Такі прецеденти в міжнародному праві вже були. Слідчий комітет визнав, що однією з помилок українського уряду було не закриття повітряного простору на той час. Теоретично, якщо буде доведено, що Україна зробила це навмисно, ігноруючи інформацію про небезпеку повітряного простору, родичі загиблих можуть подати досуду. У нас вже був такий прецедент, коли в 2001 р. над Чорним морем загинув російський пасажирський літак за рейсом Тель-Авів-Новосибірськ. Російською та ізраїльською сторонами у трагедії звинувачувались українські збройні сили. Україна не визнала цей факт, але виплатила компенсацію родичам загиблих за принципом exgratia, тобто без визнання юридичної відповідальності.

Таким чином, це питання може бути предметом багатьох дискусій і залежить від того, якою буде позиція родичів загиблих.

З 2010 р. при Вашій кафедрі розпочав свою роботу Центр міжнародного захисту прав людини. Яка основна мета його роботи? Які питання щодо міжнародного захисту прав людини на сьогодні є найактуальнішими?

- Наш Центр очолює дуже відомий фахівець, вчений міжнародного рівня, професор Мирослава Антонович. Вона – знакова та впливова людина у цій сфері, правовий фахівець з питань геноциду як злочину в міжнародному праві, досліджує проблеми геноциду українського народу під час голодомору. Також Мирослава Антонович є відомим фахівцем із захисту прав людини, одна з небагатьох українських науковців, що була суддею ad hoc в Європейському суді з прав людини.

Наш Центр також охоплює інших фахівців, як то професор Володимир Василенко та інші правники. У рамках роботи Центру відбуваються семінари, симпозіуми, наукові дослідження, збирається бібліотека. Тобто Центр міжнародного захисту прав людини відіграє значну роль в житті як Могилянської академії, так і України та Європи. Крім того, в рамках нашого університету існує Центр ім. Жана Моне з європейських студій, в якому ми зараз знаходимося. Тут ми займаємось вивченням права Європейського Союзу в міждисциплінарному контексті.

Також у нас працює Центр верховенства права та кафедра загальнотеоретичних та державно-правових наук, яку очолює суддя Конституційного Суду України у відставці професор Микола Козюбра. Це впливові інституції, які займаються дослідженням конституційного права, теорії держави й права.

Цього тижня Києво-Могилянська академія святкувала ювілей – 400-та річниця заснування. Щиро вітаю Вас! Розкажіть, як пройшло святкування?

- До речі вчора (15 жовтня – ред.) був апогей святкування. Саме на цьому тижні проходили концерти – у нас діє відома хорова капела «Почайна», ансамбль старовинної музики. У мистецькому центрі імені Олени Замостян зараз проходить виставка «Покрова», яку можна відвідати зараз, вхід безкоштовний. Також під час святкування відбувались конференції.

Вчора у нас був гала-концерт – зустріч, на яку прийшли студенти, випускники, поважні гості, відомі політики, до речі, ми святкували ювілей за участю Петра Порошенка. Президент виступив, привітав нас та оголосив про обрання України до складу Ради безпеки ООН. Також були виступи почесного президента НаУКМА В’ячеслава Брюховецького, чинного президента НаУКМА Андрія Мелешевича. Проходив енергійний об’єднуючий концерт нашої хорової капели, етногуртів, виступила «Піккардійська терція». Я був з родиною, – враження просто прекрасні.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати