Про перспективи застосування в Україні медіації для вирішення податкових спорів «Юридичній газеті» розповів керуючий партнер юридичної компанії ProveGroup, екс-керівник департаменту правової роботи Міністерства доходів і зборів України Владислав КОЧКАРОВ
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Владиславе Вікторовичу, чи не могли б Ви поділитися надбаним досвідом щодо медіації у податкових спорах?
– Минулого року департамент правової роботи Міндоходів України підготував зміни до Податкового кодексу і порядку адміністративного оскарження, які передбачали можливість вирішення конфліктів завдяки залученню медіаторів у ході процедури адміністративного оскарження. Крім того, жовтень-грудень минулого року ознаменувався для нас низкою зустрічей представників бізнесу з керівниками територіальних органів Міндоходів обласного рівня та Києва. За результатами діалогу компромісних рішень було досягнуто по 309 справах на загальну суму 5,5 млрд грн. Левову частку (95%) досягнутих мирових угод становлять угоди, що були укладені з платниками податків, які перебували на обліку в міжрегіональному головному управлінні Міністерства доходів і зборів – центральному офісі з обслуговування великих платників.
На сьогодні команда юридичної компанії ProveGroup, яку я очолюю, відчуває попит на залучення медіації при вирішенні спорів і має готові рішення для бізнесу з цього питання.
– За яким принципом можуть залучатися незалежні медіатори для вирішення спорів між державою та платниками податків?
– Це залежатиме, передусім, від бажання держави та платників податків дотримуватися конструктивного діалогу, якому мають бути притаманні певні принципи, зокрема неупередженість. Безперечно, діалог має бути добровільним. На мою думку, досягти ще кращих результатів під час проведення згадуваного експерименту не дала змоги певна заангажованість окремих керівників регіональних податкових органів. Вони бачать винятково одну мету – наповнення бюджету, тому виникає певний психологічний бар’єр. Але ж успішній реалізації діалогу бізнесу з владою сприятиме лише неупереджена людина, яка організовуватиме його.
– Про які категорії бізнесу йдеться насамперед, і у чому полягає інтерес пересічного підприємця щодо цієї процедури?
– Коли йдеться про застосування процедури медіації у податкових спорах, ми бачимо серед своїх клієнтів, перш за все, великих платників податків. Досвід, про який я розповів на початку, свідчить про те, що з 5,5 млрд грн, які вдалося акумулювати завдяки компромісним рішенням, близько 90% становили спори саме з такими платниками. Тому саме до них ми спрямовуємо свій інформаційний меседж: застосування медіації – це ідеальна альтернатива судовому вирішенню конфлікту.
Великий бізнес готовий іти на певні ризики в плані довіри до податкових органів і розуміє, що такі ризики можуть бути виправдані, адже обидві сторони хочуть «зберегти обличчя» і вичерпати конфлікт прийнятним рішенням. Великі платники податків – це специфічна категорія, яка постійно контактує з податковою службою, тому всі зацікавлені у нормальній співпраці.
– Чи можете навести європейський приклад застосування медіації та спробувати екстраполювати його на українські реалії? Адже ні для кого не секрет, що в Україні є свої ментальні особливості, які часом відіграють не найкращу роль у процесі нововведень.
– Запитання слушне. Воно вже породжувало певні дискусії серед моїх колег. Теоретично українські реалії дійсно можуть згенерувати недобросовісних медіаторів. І найвірогідніше, ми цього не уникнемо, оскільки нормативно процедура медіації законодавцем не передбачена.
В той же час, наприклад, у Великій Британії медіація існує вже понад 20 років і регулюється конкуренцією та репутацією послуги. У Нідерландах, Німеччині та інших країнах наслідком досудового врегулювання стало те, що до суду доходить не більш ніж 10% податкових спорів.
Та і в Україні ми вже бачимо позитивні передумови – знову-таки, згадуючи наш минулорічний експеримент. Тішить і той факт, що бізнес сам демонструє прагнення до альтернативного вирішення спорів. Цього висновку ми дійшли, ґрунтуючись вже на роботі з клієнтами ЮК ProveGroup.
– А яку характеристику Ви могли б дати так званому податковому компромісу?
– Сьогодні це поняття набуло широкого розголосу, але я висловлю, можливо, не дуже популярну для нашого законодавця думку: відповідні зміни, які може прийняти новообраний парламент, не принесуть очікуваного ефекту. Поясню, чому.
Вагомим чинником для учасників господарських відносин є можливість зберегти під час проведення процедур примирення повну конфіденційність інформації щодо обставин спору, а однією з умов реалізації податкового компромісу є саме визнання суб’єктом господарювання фактів порушення законодавства. Для багатьох великих платників це неприйнятно. А з огляду на відсутність будь-якої примітки про конфіденційність відповідної інформації таке визнання тягне за собою репутаційні ризики – насамперед для менеджменту, зокрема осіб, які займаються податковим плануванням.
– Кого Ви бачите серед своїх партнерів, якщо говорити про безпосередній процес реалізації медіації? Чи попередній досвід сприяв налагодженню відносин з медіаторами?
– У цьому напрямку ми маємо налагоджені стосунки з Українським центром медіації, який готує фахівців з необхідними рисами та навичками. Оскільки я досить глибоко вивчав це питання, можу з певністю відзначити, що часом специфічні навики медіації бувають ціннішими за технічні знання податкового законодавства.
– Чи можете Ви назвати три основні переваги медіації над судовим вирішенням конфлікту?
– Якщо тезисно, то інститут медіації дає податковому органу і платнику податків змогу спільно шукати компромісні варіанти, що, звісно, є неприпустимим під час розгляду спору в суді, де виграє хтось один. Такий підхід породжує певне партнерство. Це як у стосунках між людьми. Пам’ятаєте, у Антуана де Сент-Екзюпері обидві сторони починають дивитися не один на одного, а в одному напрямку. За результатом партнерського діалогу учасники перемовин у стислі строки можуть визначитися, які обсяги активів, що підлягають стягненню до бюджету, яка їх допустима форма (грошова, товари (послуги), за рахунок дебіторської заборгованості), а також про порядок сплати (можливість відстрочки, розстрочки).
І насамкінець відзначу, що домовленості, досягнуті в процесі медіації, зазвичай ґрунтуються на реальному стані речей, що не тільки сприяє втіленню їх у життя, а й робить їх існування взаємоприйнятним і природним. При цьому вірогідність виконання зобов’язань, які були визначені сторонами добровільно в результаті використання цієї процедури, стрімко зростає. На сьогодні це дуже важливо, передусім, для держави, оскільки якість реалізації рішень, прийнятих судом на її користь, досить низька – згідно зі статистикою за повідомленнями-рішеннями, близько 10%.
– Тобто ми можемо з упевненістю підсумувати, що перспективи запровадження медіації і рівень її успішності доволі високі?
– Безсумнівно. На сьогодні для цього є всі передумови, в т.ч. проекти відповідних нормативно-правових актів, необхідні для того, щоб цей спосіб було імплементовано у вітчизняне законодавство. Команда ЮК ProveGroup має всі необхідні напрацювання та досвід у цьому напрямку, тому маємо великі сподівання на те, що серед наших майбутніх клієнтів медіація буде затребувана, і дуже скоро ми зможемо з гордістю продемонструвати позитивну практику з цього питання.